Рішення

від 25.09.2018 по справі 536/1538/17

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1538/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Дяденко С.В.

позивача ОСОБА_1 та її представників за угодами адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 за угодою адвоката ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що вона є власницею житлового будинку з господарськими будівлями №143 по вул.Підгірній (Жовтневій) в с.Садки Кременчуцького району Полтавської області на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки посвідченого 30 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_4, її колишній чоловік, незважаючи, що їх шлюб розірвано в 1999 році вони підтримували періодично близькі стосунки і мають двох дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 за усною угодою між ними, тимчасово володів її будинком і проживав в ньому, оскільки не мав іншого житла. Відповідач систематично зловживає спиртними напоями, має негативний вплив на їх сина підлітка та скориставшись її беззахисністю не допускає її в будинок, використовує його на власний розсуд, чим позбавляє її можливості користування та розпорядження належним її майном проживаючи в будинку без жодних на те правових підстав, будучи зареєстрованим за іншою адресою, де він не втратив можливості фактично проживати.

Просила суд усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими будівлями №143 по вул.Підгірній (Жовтневій) в с.Садки Кременчуцького району, що належить їй на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки посвідченого 30 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу ОСОБА_7 шляхом виселення із вказаного будинку відповідача ОСОБА_4 та стягнути з нього понесені нею судові витрати по справі в сумі 1440 грн.

Ухвалою суду від 12 грудня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач ОСОБА_4 посилається, що з 16.09.1995 року по 20.01. 1999 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Через кілька місяців після розірвання шлюбу стали проживати разом, однією сім'єю як чоловік і жінка в с.Садки вул.Підгірна, 110 Кременчуцького району, шлюб вдруге не реєстрували. 27 квітня 2001 року у них народився син ОСОБА_10, а 10 березня 2007 року донька ОСОБА_9. Таким чином вони проживали з відповідачем ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловік і дружина з лютого 1999 року по липень 2013 року і перебували в фактичних шлюбних відносинах. Під час спільного проживання 30 жовтня 2006 року за спільні кошти вони купили житловий будинок з господарськими будівлями і земельну ділянку розміром 0,15 га, що знаходяться в с.Садки Кременчуцького району вул.Жовтнева, нині Підгірна, 143, де поряд з будинком, оформивши проект забудови, розпочали будувати літню кухню. Будівництво тривало багато років, більшу частину робіт він проводив самостійно, а останні роки - за особисті кошти, на даний час будинок готовий для проживання, але до сьогодні не введений в експлуатацію.

Вважає, що житловий будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельна ділянка, що придбані ними 30.10.2006 року за спільні кошти, які знаходяться в с.Садки Кременчуцького району вул.Жовтнева, нині Підгірна, 143 та літня кухня розташована там же, будівництво якої завершено, але яка не введена в експлуатацію, є їх спільною сумісною власністю як подружжя і їх частки рівні.

Тому він має право на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки, які знаходяться в с.Садки Кременчуцького району вул.Жовтнева, нині Підгірна, 143.

Щодо літньої кухні, то, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не вживає відповідних заходів для введення спірного новоствореного житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності у встановленому порядку, а він позбавлений можливості самостійно здійснити вказані дії, оскільки всі дозвільні документи оформлені на її ім'я, що перешкоджає йому реалізувати його право на отримання у власність частини новоствореного нерухомого майна, вважає, що він має право на 1/2 частину збудованого майна, але не прийнятого в експлуатацію, як співзабудовник.

Просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ним з ОСОБА_1 з лютого 1999 року по липень 2013 року. Визнати об'єктами права спільної сумісної власності його та ОСОБА_1: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами; незавершене будівництво літньої кухні літ. Б і земельну ділянку розміром 0,15 га, що знаходяться в с.Садки Кременчуцького району вул.Підгірній, раніше вул.Жовтнева, 143. Визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки, що знаходяться в с.Садки Кременчуцького району по вул.Підгірній, раніше вул.Жовтнева, 143 та визнати його співзабудовником 1/2 частини збудованої, але не прийнятої в експлуатацію літньої кухні літ. Б загальною площею 69,8 кв.м., що розташована в с.Садки Кременчуцького району по вул.Підгірній, раніше вул.Жовтнева, 143 і стягнути понесені ним судові витрати.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 за зустрічним позовом визнано ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її уповноважений представник за первісним позовом адвокат ОСОБА_3, вони ж відповідач та уповноважений представник відповідача за зустрічним позовом, свій позов підтримали та просили задовольнити, про обставини та підстави якого пояснили так, як це викладено в заяві. Зустрічний позов не визнали та в його задоволенні просили відмовити, та ОСОБА_1 пояснила, що в жовтні 2006 року вони з ОСОБА_4 разом не проживали, будинок купила її мати ОСОБА_6 за власні кошти. Після розірвання шлюбу в січні 1999 року проживали разом періодично до березня 2013 року, сімейних відносин не було. Просили застосувати строк позовної давності та в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Уповноважений представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 за первісним позовом, вона ж уповноважений представник позивача ОСОБА_4 за зустрічним позовом, в судовому засіданні первісний позов не визнала, обґрунтовуючи, що позовні вимоги про виселення та визнання права власності на частину майна є взаємовиключними, тому вважає первісний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Щодо застосування строку позовної давності, просила врахувати положення ч.2 ст.72 СК України, що позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про виселення ОСОБА_4 зі спірного будинку в серпні 2017 року, який в проживав в ньому від часу припинення шлюбних відносин і жодних питань з приводу поділу майна не виникало.

Зустрічний позов підтримала та просила задовольнити, про обставини та підстави якого пояснила так, як це викладено в заяві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 за зустрічним позовом ОСОБА_6 в судовому засіданні первісний позов підтримала, вважає його законним та обґрунтованим. Щодо зустрічного позову то, він, вважає, не підлягає задоволенню, та пояснила, що її донька ОСОБА_1 і ОСОБА_4 розлучилися в 1999 році, періодично проживали разом, діти в них народилися, за їх бюджет нічого не знає, зі слів доньки, він їй грошей не давав, будувати допомагав. В серпні або в жовтні 2006 року , точніше не пам'ятає, вона давала доньці ОСОБА_1 2000 євро для покупки хати, розписки не брала.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежнім і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених у цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1,5,6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають зі сімейного права, пов'язані з визнанням майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини (1948 р.) проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Установлено, що сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 вересня1995 року по 20 січня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, але через нетривалий час продовжили проживати однією сім'єю, як чоловік і дружина, мали спільний побут, бюджет, у них народилися діти.

Зазначені обставини підтверджуються доказами, які відповідно до положень ст.ст.77,78 ЦПК України є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування та допустимими, так як одержані в порядку встановленому законом.

Так, 27 квітня 2001 року народився ОСОБА_10, батьками якого записані в свідоцтві про народження ОСОБА_4 і ОСОБА_1.

10 березня 2007 року народилася ОСОБА_9, батьками якої в свідоцтві про народження записані ОСОБА_4 і ОСОБА_1.

Відповідно до довідки Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 3961 від 15 вересня 2017 року ОСОБА_4 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно акту від 28 вересня 2017 року складеного депутатом Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_11 у присутності сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 посвідченого секретарем сільської ради ОСОБА_14, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з літа 2013 року по теперішній час фактично проживає без реєстрації в с.Садки вул.Підгірна (Жовтнева) 141Б.

Згідно акту від 28 вересня 2017 року складеного депутатом Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_11 у присутності сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 посвідченого секретарем сільської ради ОСОБА_14, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з ОСОБА_1 в періоди з червня 1998 року по жовтень 1998 року та з лютого 1999 року по липень 2013 року фактично проживали без реєстрації с.Садки вул.Підгірна (Жовтнева) 141Б.

Згідно акту від 15 вересня 2017 року складеного депутатом Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_11 у присутності сусідів ОСОБА_15 та ОСОБА_16, посвідченого секретарем сільської ради ОСОБА_14, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 прописаний в с.Садки вул.Підгірна, 20, але фактично не проживає з 1996 року.

Свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 в судовому засіданні показали, що сторони продовжували проживати однією сім'єю після розірвання шлюбу, разом працювали, тримали велике господарство, вирощували овочі і фрукти, у них народились діти, відпочивати їздили постійно разом, і до теперішнього часу їздять разом з дітьми на відпочинок до моря, син ОСОБА_8 проживає з батьком ОСОБА_4 в побудованій ним літній кухні постійно, а донька ОСОБА_9 теж там буває часто, що він утримує дітей матеріально, що ОСОБА_4 працював постійно на сталеливарному заводі електриком, що він хороший спеціаліст і ще надавав послуги людям і за це отримував гроші, брав кредити в банку на будівництво, що він пішов від ОСОБА_1 в 2013 році в недобудовану літню кухні, там були тільки стіни і дах, і сам все добудував, де і проживає до теперішнього часу.

В ст. 3 СК України зазначається, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки ст.74 Сімейного кодексу передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно ч.1 п.5 статті 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Такі встановлені в судовому засіданні обставини та аналіз зазначених норм права дають суду підстави для висновку, що сторони проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з лютого місяця 1999 року по березень 2013 року і встановлює такий факт, що необхідно для вирішення спору про поділ майна між особами, які живуть однією сім'єю, але не перебувають в зареєстрованому шлюбі.

30 жовтня 2006 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 листопада 2006 року за №3665 купила житловий будинок з господарськими будівлями і земельну ділянку розміром 0,15 га, що знаходяться в с.Садки вул.Жовтнева, 143 Кременчуцького району Полтавської області на території Кам'янопотоківської сільської ради та складаються з житлового будинку літ.А житловою площею 14,4 кв.м, загальною площею 39,3 кв.м, сараю літ.Б, погребу літ.В, літнього душу літ.Г, вбиральні літ. Д, колодязя літ.к, земельної ділянки наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за 12625 грн.

Крім цього, як вбачається із довідки Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кременчуцької райдержадміністрації №36 від 18 жовтня 2017 року, за № 486 від 23 травня 2008 року зареєстровано паспорт забудовника на забудову земельної ділянки за адресою: с.Садки вул.Підгірна (раніше Жовтнева), 143 Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно паспорта забудовника на забудову земельної ділянки ОСОБА_1 в селі Садки по вул.Жовтневій, 143 Кременчуцького району, реєстраційний №486 від 23.05.2008 року, який містить проект забудови земельної ділянки індивідуального забудовника та пояснювальної записки до нього, будівництво житлового будинку та господарських будівель: житлового будинку, господарського сараю, туалету, літнього душу, колодязя, літньої кухні, погрібу, гаражу, бані, навісів дозволено на підставі рішення Кам'янопотоківської сільської ради від 11.03.2008 року №05.

Згідно висновку експерта №3/3-18 будівельно-технічного дослідження від 02 квітня 2018 року відсоток будівельної готовності будівлі літньої кухні літ. Б спорудженої в домоволодінні №143 по вулиці Підгірній в с.Садки Кременчуцького району Полтавської області на дату проведення дослідження складає 97%.

Отже, сторони в період проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за спільні кошти придбали зазначений житловий будинок та побудували будівлю літньої кухні, яка придатна до проживання та де постійно проживає ОСОБА_4 з неповнолітнім сином ОСОБА_10, та яка не введена в експлуатацію, що підтверджується зазначеними вище та такими доказами.

Так, відповідно до Договору про іпотечний кредит №7/ДІУ 11-08-08 від 04 серпня 2008 року кредитор: Відкрите акціонерне товариство Банк Фінанси і кредит і позичальник: ОСОБА_4 уклали договір про те, що кредитор передає позичальнику грошові кошти в сумі 80 000 грн. з відсотком за користування в розмірі 17% строком погашення не пізніше 03 серпня 2013 року на поліпшення житлових у мов - поточний ремонт окремого житлового будинку розташованого за адресою: Полтавська область Кременчуцький район с.Садки вул.Жовтнева,буд.110 загальною площею 39,5 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м. з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розміщеного на земельній ділянці розташованій на адресою: Полтавська область Кременчуцький район с.Садки вул.Жовтнева, буд.110, кадастровий №5322481703:03:001:0075, зобов'язання за яким станом на 06.08.2013 року виконані в повному обсязі.

Із довідок Кременчуцького сталеливарного заводу виданих 17 жовтня 2017 року слідує, що ОСОБА_4 працює в ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод з 30 січня 1997 року і його заробітна плата за період з 01.1997 року по 12.1997 року складає 1 934.61 грн., з 01.1998 року по 12.1998 року - 2 196.96 грн., з 01.1999 року по 12.1999 року - 1 655.37 грн., з 01.2000 року по 12.2000 року - 2 604,71 грн., з 01.2001 року по 12.2001 року - 4 716.25 грн., з 01.2002 року по 12.2002 року - 8 048.36 грн., з 01.2003 року по 12.2003 року - 13 093.97 грн., з 01.2004 року по 12.2004 року - 19 006.23 грн., з 01.2005 року по 12.2005 року - 17 357.64 грн., з 01.2006 року по 12.2006 року - 25 340.08 грн., з 01.2007 року по 12.2007 року - 30 870.66 грн., з 01.2008 року по 12.2008 року - 45 253.43 грн., з 01.2009 року по 12.2009 року - 44 473.48 грн., з 01.2010 року по 12.2010 року - 53 803.71 грн., з 01.2011 року по 12.2011 року - 70 088.59 грн., з 01.2012 року по 12.2012 року - 77 325.50 грн., з 01.2013 року по 12.2013 року - 73 898.26 грн., з 01.2014 року по 12.2014 року - 55 744.13 грн., з 01.2015 року по 12.2015 року - 60 762.29 грн., з 01.2016 року по 12.2016 року - 71 545.03 грн., з 01.2017 року по 12.2017 року - 86 293.38 грн.

Вказані докази свідчать, що ОСОБА_4 мав постійне місце роботи та сталий дохід, а також додатковий, утримуючи господарство, кредитні кошти, що дає суду підстави для висновку, що придбання спірного будинку та будівництво літньої кухні були здійснені за спільні кошти під час проживання сторін сім'єю як чоловіка та жінки.

В ч.1 ст.60 СК України вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1 ст.60 СК України).

Відповідно до ст.74 СК режим спільної сумісної власності поширюється також на майно, набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі. Інший режим такого майна може бути встановлений письмовим договором між ними.

Отже, зазначені будинок і будівля літньої кухні є спільною сумісною власністю сторін, їх частки рівні , і, оскільки вони не досягли домовленості щодо їх розподілу необхідно їх розділити, виходячи з положень ст.ст.69,70 Сімейного кодексу України, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини і чоловіка є рівними.

В ч.2 ст.372 ЦК України вказано, що у разі поділу майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Такі висновки суду відповідають положенням викладеним у п.п. 20,23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , де роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають в будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю та що вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Враховуючи положення ст.63 СК України, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належать їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, ОСОБА_4 має право на ? ч. майна, що було придбано під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_1, і тому суд визнає за ним право власності на 1/2 ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 ч. земельної ділянки, які знаходяться в с.Садки вул.Жовтнева ( нині Підгірна), 143 Кременчуцького району Полтавської області.

Щодо розподілу літньої кухні, яка розташована там же, та будівництво якої завершено, але яка не введена в експлуатацію, то суд приходить до наступних висновків, враховуючи таке.

Як вказано в ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення

будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак, до цього, не будучи житловим будинком чи іншою будівлею з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і, з дотриманням будівельних норм і правил, підлягати поділу між ними.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати зазначені особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 Сімейного кодексу України та статей 328, 331, 368, 372 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Зазначені висновки суду узгоджуються правовими позиціями викладеними Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 7 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме, що спірний об'єкт незавершеного будівництва збудований за час незареєстрованого шлюбу за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя; він не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом і визнання за ним права на 1/2 ч. збудованої в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, але не прийнятої в експлуатацію літньої кухні літ. Б спорудженої в домоволодінні №143 по вулиці Підгірній в с.Садки Кременчуцького району Полтавської області.

Оскільки суд задовольняє зустрічний позов ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, то в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку суд відмовляє, так як позови є взаємовиключними.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку передбачених законом.

Отже, виселення є категорією житлового законодавства і при розгляді позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата відповідачем права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені Житловим Кодексом підстави для позбавлення права на житло.

Прийшовши до таких висновків суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 не довела того, що спірний будинок придбаний нею за її особисті кошти. Довідка з банку Форум , відповідно до якої третя особа ОСОБА_6 зняла грошові кошти в сумі 1227 євро не підтверджують того, що саме за ці кошти був придбаний спірний будинок та земельна ділянка, а в подальшому і будівництво літньої кухні.

При цьому суд критично відноситься до тверджень третьої особи ОСОБА_6, яка є матір'ю ОСОБА_1, що кошти вона подарувала ОСОБА_1, оскільки вона є зацікавленою особою в вирішенні спору на користь доньки, а інші докази відсутні.

В задоволенні заяви про застосування позовної давності, суд ОСОБА_1 відмовляє враховуючи таке.

Згідно положень ч.2 ст.72 СК України позовна давність до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Установлено, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 з часу припинення шлюбних відносин з відповідачем ОСОБА_1 з березня 2013 року проживав у спірному будинку і питань щодо його поділу не виникало, тому початок строку позовної давності слід обчислювати з часу звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про виселення ОСОБА_4 зі спірного будинку, тобто з 31 серпня 2017 року.

Оскільки зустрічний позов задоволено повністю, а в задоволенні первісного позову відмовлено, то керуючись вимогами ст.141 ЦПК України, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд стягує з відповідача ОСОБА_1 за зустрічним позовом на користь повивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 судовий збір та всі понесені судові витрати в сумі 6503 грн. , що підтверджено документально.

Керуючись ст.ст.13,81,141,259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без шлюбу з лютого 1999 року по липень 2013 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_23 та ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, незавершене будівництво літньої кухні літ. Б , земельну ділянку площею 0,15 га, які розташовані с. Садки вул. Підгірна, 143 Кременчуцького району Полтавської області.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ч. житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 ч. земельної ділянки площею 0,15 га, які розташовані с. Садки вул. Підгірна, 143 Кременчуцького району Полтавської області.

Визнати ОСОБА_4 співзабудовником не прийнятої в експлуатацію 1/2 ч. літньої кухні літ. Б площею 69,8 кв.м., розташованої с. Садки вул. Підгірна, 143 Кременчуцького району Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 6 503 (шість тисяч п'ятсот три) грн.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області.

У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 жовтня 2018 року.

СуддяОСОБА_24