Ухвала

від 07.11.2018 по справі 536/1538/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1538/17 Номер провадження 22-ц/814/533/18Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

07 листопада 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі судді-доповідача: ОСОБА_1, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника, адвоката - ОСОБА_3 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення з житлового будинку та

зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення з житлового будинку - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без шлюбу з лютого 1999 року по липень 2003 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок з госоподарськими будівлями та спорудами, незавершене будівництво літньої кухні літ. "Б", земельну ділянку площею 0,15 га, які розташовані с. Садки вул. Підгірна, 143 Кремнечуцького району Полтавської області.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину ділянки площею 0,15 га, які розташовані с. Садки вул. Підгірна, 143 Кременчуцького району Полтавської області.

Визнано ОСОБА_4 співзабудовником не прийнятої в експлуатацію 1/2 частини літньої кухні літ. "Б" площею 69,8 кв.м., розташованої с. Садки вул. Підгірна, 143 Кременчуцького району Полтавської області.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 6 503 (шість тисяч п'ятсот три) гривні.

ОСОБА_2 та її представник звернулися 24 жовтня 2018 року з апеляційною скаргою на рішення суду.

Апеляційна скарга не відповіає вимогам закону, оскільки у повній мірі не оплачена судовим збором.

Так, відповідно до пп. 6 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Апелянтом сплачено при подачі апеляційної скарги 1100 гривень (а.с. 184). У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували розмір судового збру, сплачений ОСОБА_4 при подачі зустрічного позову. Такі доводи не відповідають дісності, виходячи з наступного.

З матеріалів справи, а саме: копії технічного паспорту), вбачається, що вартість житлового будинку становить 387613 гривень, земельної ділянки- 317008,01 грн. (а.с. 52-53). Оскільки ОСОБА_4 звернувся з позовними вимогами про визнання права власнсоті на 1/2 частину вказаного майна, ним було сплачено судовий збір у розмірі 1% його вартості., а також судовий збір за двіпозовні вимоги немайнового характеру.

Таким чином, загальний розмір судового збору, який підялгав сплаті при подачі первісного та зустірчного позовів становить: 640 гривень + 4163 гривень + 640 гривень = 5443 гривні. 150 % від суми судового збору становить - 8164 гривні 50 копійок.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" роз'яснено, що у рпзі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгялду як первісного, так і зустрічного позовів.

Зі змісту прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року у повному обсязі. При цьому апелянт не зазначає клопотання щодо висновку місцевого суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, що не відповідає нормам п. 7 ч. 2 ст. 356 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апелянт при подачі апеляційної скарги мала сплатити 8164 гривні 50 копійок судового збору. Враховуючи часткову сплату даної суми, доплаті підлягають - 7064 гривні 50 копійок. Розрахунковим рахунком суду апеляційної інстанції є наступний: Отримувач: УК у м. Полтаві, код ЄДРПОУ: 38019510; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998, р/р 34317206080006, код класифікації доходів бюджету: 22030101 ( у графі "Призначення платежу зазначити: "Судовий збір, код ЕДРПОУ апеляційного суду 38019510, пункт ставок 1,6 "За апеляційну скаргу на рішення суду").

Клопотання про відстрочку, розстрочку чи звільнення від сплати судового збору апелянтом не заявлялося.

Апеляційний суд також керується вимогами ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно якої кожен має право на доступ до суду.

Право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (Bellet v. France (Белле проти Франції).

В рішеннях Європейського Суду з прав людини висловлена позиція, що держава вправі висувати свої вимоги щодо доступу до суду апеляційної інстанції (Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства), 13 липня 1995, Серії A № 316-B).

Рішення суду щодо виконання вимог закону не є перекоджанням у доступі до правосуддя.

Окрім цього, апелянт має уточнити своє клопотання щодо результатів перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши апелянту строк для усунення недоліків, що не перевищує десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали.

Керуючись ст. ст. 127, 185, 357 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника, адвоката - ОСОБА_3 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року - залишити без руху, надавши апелянту строк для усунення недоліків скарги, що не перевищує десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в частині визначення суми судового збору протягом тридцяти днів з дня її проголошення ( у разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, моменту складення повного тексту судового рішення), у випадках визначених ст. 389 ЦПК України.

Суддя :