Постанова

від 15.01.2019 по справі 536/1538/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1538/17 Номер провадження 22-ц/814/87/19Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання : Діхтяр Т.В.,

Представника позивача: ОСОБА_2,

Представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення з житлового будинку та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна, третя особа у справі ОСОБА_6,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та її представника, адвоката - ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року, ухвалене у період часу з 14:59:15 год. 21 вересня 2018 року до 09:22:26 год. 25 вересня 2018 року під головуванням судді Клименко С.М. , -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

31 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку.

Позовні вимоги вмотивовувала тим, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідченого 30 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиною Н.А..

Відповідач ОСОБА_5, її колишній чоловік, тимчасово проживав у вказаному будинку, оскільки не мав іншого житла. Проте він систематично зловживає спиртними напоями, має негативний вплив на їх сина підлітка, скориставшись її беззахисністю, не допускає її в будинок, використовує його на власний розсуд, чим позбавляє її можливості користуватися та розпоряджатися належним їй майном. Вважає, що відповідач проживає у належному їй будинку без жодних на те правових підстав, будучи зареєстрованим а іншою адресою, за якою він не втратив можливості фактично проживати.

Позивач просила усунути їй перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими будівлями АДРЕСА_1, шляхом виселення відповідача ОСОБА_5 та стягнути з нього понесені нею судові витрати в сумі 1440 гривень.

ОСОБА_5 звернувся з зустрічним позовом, який ухвалою суду від 12 грудня 2017 року прийнятий до провадження з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 вказував наступне. З 16 вересня 1995 року по 20 січня 1999 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Через кілька місяців після розірвання шлюбу знову стали проживати разом, однією сім'єю як чоловік та жінка в АДРЕСА_2. Проте шлюб вдруге не реєстрували. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року - донька ОСОБА_9.

ОСОБА_5 вказує на те, що сторони проживали однією сім'єю як чоловік та дружина з лютого 1999 року по липень 2013 року, перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Під час спільного проживання 30 жовтня 2006 року за спільні кошти вони придбали житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку розміром 0,15 га, що знаходяться в АДРЕСА_1, де поряд з будинком, оформивши проект забудови, розпочали будувати літню кухню. Будівництво тривало багато років, більшу частину робіт він проводив самостійно, а останні роки - за особисті кошти. На даний час будинок готовий для проживання, але до сьогодні не введений в експлуатацію.

ОСОБА_5 вважає, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельна ділянка, що придбані сторонами 30 жовтня 2006 року за спільні кошти, а також літня кухня, будівництво якої завершено, але вона не введена в експлуатацію, є їх спільною сумісною власністю як подружжя, у якій їх частки рівні.

Посилається на те, що ОСОБА_4 не вживає відповідних заходів для введення спірного новоствореного житлового будинку в експлуатацію та оформлення права власності у встановленому порядку.

ОСОБА_5 просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ним з ОСОБА_4 з лютого 1999 року по липень 2013 року. Визнати об'єктами права спільної сумісної власності сторін: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами; незавершене будівництво літньої кухні Б і земельну ділянку розміром 0,15 га, що заходиться в АДРЕСА_1. Просив визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та ? частину земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, та визнано його співзабудовником ? частини збудованої, але не прийнятої в експлуатацію літньої кухні літ. Б загальною площею 69,8 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року ОСОБА_4 в задоволенні позову ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з житлового будинку відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ майна задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без шлюбу з лютого 1999 року по липень 2013 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_10 та ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, незавершене будівництво літньої кухні літ. Б , земельну ділянку площею0,15 га, які розташовані АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та на ? частину земельної ділянки площею 0,15 га, які розташовані АДРЕСА_1

Визнано ОСОБА_5 співзабудовником не прийнятої в експлуатацію ? частину літньої кухні літ. Б площею 69,8 кв.м., розташованої АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 6503 (шість тисяч п'ятсот три) гривні.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_4 та представник позивача ОСОБА_2, подали на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права власності , та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянти вважають, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказують на те, що вказуючи, що спірний будинок з земельною ділянкою було придбано за спільні кошти, ОСОБА_5 жодним чином не підтвердив свого твердження на показами свідків, ні письмовими доказами.

Допитані свідки підтвердили лише факт того, що позивач і відповідач проживали разом та займалися спільним господарством. Натомість мати позивача ОСОБА_6 повідомила суду, що надавала особисті кошти доньці для придбання будинку, надала виписку з банківського рахунку про зняття коштів у валюті євро у цей період.

Апелянти вказують і на те, що жоден зі свідків, та і сам ОСОБА_5 не підтвердив того факту, разом з позивачем вони оглядали перед покупкою будинок з земельною ділянкою, домовлялися з власником про продаж, або ж він був присутній при розрахунку.

Також вважають, що на звернення ОСОБА_5 з заявленими ним позовними вимогами сплинув строк позовної давності, беручи до уваги визначений ним же самим період припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами.

Апелянти заперечують проти висновків місцевого суду в частині визнання ОСОБА_5 співзабудовником невведеної в експлуатацію літньої кухні та проти суми визначеного судом судового збору.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

ОСОБА_5 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд у задоволенні скарги відмовити, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Згідно ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 1995 року по 20 січня 1999 року.

Після розірвання шлюбу, до липня 2013 року, сторони фактично проживали однією сім'єю, як чоловік і дружина, мали спільний побут, бюджет, права та обов'язки .

Встановлений факт сторонами не оспорюється та повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народився син ОСОБА_8, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася донька - ОСОБА_9.

Рішення місцевого суду в частині встановлення факту проживання однією сім'єю з лютого 1999 року по липень 2013 року сторони у справі не оскаржують.

Також судом встановлено, що 30 жовтня 2006 року ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиною Н.А., зареєстрованого в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 листопада 2006 року за №3665 купила житловий будинок з господарськими будівлями і земельну ділянку розміром 0,15 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 на території Кам'янопотоківської сільської ради та складаються з житлового будинку літ.А житловою площею 14,4 кв.м, загальною площею 39,3 кв.м, сараю літ.Б, погребу літ.В, літнього душу літ.Г, вбиральні літ. Д, колодязя літ.к, земельної ділянки наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за 12625 грн.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1 ст.60 СК України).

Відповідно до ст.74 СК режим спільної сумісної власності поширюється також на майно, набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або будь-якому іншому шлюбі. Інший режим такого майна може бути встановлений письмовим договором між ними.

У п.п. 20, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають в будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю та що вирішуючи спори між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5.в зазначеній частині, місцевий суд виходив з встановленого факту спільного проживання сторін однією сім'єю у період придбання житлового будинку з земельною ділянкою, за спільні кошти, здійснення спільного будівництва літньої кухні у подальшому.

Згідно довідки Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кременчуцької райдержадміністрації №36 від 18 жовтня 2017 року, за № 486 від 23 травня 2008 року зареєстровано паспорт забудовника на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Із паспорта забудовника на забудову земельної ділянки ОСОБА_4 вбачається, що в АДРЕСА_1, реєстраційний №486 від 23.05.2008 року, на підставі рішення Кам'янопотоківської сільської ради від 11.03.2008 року №05 дозволено будівництво житлового будинку та господарських будівель: житлового будинку, господарського сараю, туалету, літнього душу, колодязя, літньої кухні, погрібу, гаражу, бані, навісів.

Згідно висновку експерта №3/3-18 будівельно-технічного дослідження від 02 квітня 2018 року відсоток будівельної готовності будівлі літньої кухні літ. Б спорудженої в домоволодінні АДРЕСА_1 на дату проведення дослідження складає 97%.

Зазначені висновки місцевого суду повністю відповідають нормам матеріального права та наявним в матеріалах справи доказам.

Так, спірне домогосподарство, а також а також незакінчене будівництво літньої кухні є спільною сумісною власністю сторін, їх частки виходячи з положень ст.ст.69,70 Ск України ст. 372 ЦК України є рівними.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Апелянт зазначає , що місцевий суд невірно застосував вимоги ст. 74 СК України , та при вирішенні спору не врахував правові позиції ВСУ України згідно з якими суд був зобов'язаний встановити джерело набуття коштів, за які спірне майно було набуте, вказував, що спірний житловий будинок разом і з земельною ділянкою було придбано за грошові кошти, які надала ОСОБА_6 - мати позивачки у справі ОСОБА_4

Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження факту наявності грошових коштів у ОСОБА_6 було надано довідку Публічного акціонерного товариства Форум банк у відповідності з якою дійсно 30 січня 2006 року ОСОБА_6 відкрила депозитний рахунок на суму 1120 євро, який закрила 15 серпня 2008 року.

Однак зазначений доказ не свідчить про те, що спірне майно було придбано саме за ці грошові кошти.

Так, спірний договір купівлі продажу був укладений 30 жовтня 2006 року, тобто через два місяці після закриття депозитного рахунку ОСОБА_6

Згідно даної ж довідки ПАТ Форум банк 1 листопада 2006 року ОСОБА_6 знов відкрила депозитний рахунок на суму 1 000 Євро.

Сукупність інших доказів у справі свідчить про те, що під час фактичного проживання сторонами однією сім'єю ОСОБА_5 працював, отримував заробітну плату .

Крім показів ОСОБА_6 . яка залучена судом до участі в справі в якості третьої особи ( а.с. 148) жодних доказів про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянка була придбана не за спільні кошти подружжя немає.

На підставі довідки ПАТ Форум банк та показів ОСОБА_6 неможливо зробити висновки, що спірні об'єкти були придбані саме за грошові кошти надані ОСОБА_6

Оцінка доказів в цій частині проведена у відповідності з вимогами ЦПК України.

Підстав для переоцінки доказів в зазначеній частині судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, при визнанні житлового будинку та земельної ділянки об'єктом права спільної сумісної власності місцевий суд вірно застосував норми матеріального права, врахував судову практику, правильно оцінив докази у справі.

Апелянт вказує , що визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку не передбачено.

Проаналізувавши зміст судового рішення, колегія суддів вважає доводи апеляційної інстанції в зазначеній частині також необґрунтованими.

Так, суд встановив факт, що майно, в тому числі і незакінчене будівництво, є спільною власністю сторін у справі.

Апелянт вірно зазначає норми матеріального права, які регулюють порядок введення в експлуатацію ново побудованих об'єктів нерухомості та порядок визнання права власності на них, зокрема на вимоги ст. 331 ЦК України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Про основи містобудування , інші нормативні акти та судову практику.

Судовим рішенням не вирішувалося питання щодо визнання права власності на об'єкт незакінченого будівництва, а лише встановлено факт, що це будівництво є об'єктом права сумісної власності.

В жодному випадку вказане судове рішення не є підставою для реєстрації за сторонами права власності на незданий в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва.

Доводи про те, що літня кухня побудована з порушенням технічної документацію висновків місцевого суду не спростовують.

Апелянт посилається на пропуск строку позовної давності, вказуючи, що строк позовної давності розпочався у відповідності з вимогами ст. 72 СК України з моменту припинення спільного проживання, тобто з 2013 року, а сплинув у 2016 році.

У відповідності з вимогами ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено вище, відповідач ОСОБА_5 є співвласником вказаного майна в силу вимог СК України.

Дата припинення сімейних відносин не є початком строк позовної давності для пред'явлення вимог про визнання права власності на об'єкти спільної власності.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про початок виникнення спору щодо права власності на майно, однак безумовно спір між сторонами щодо визнання права власності виник в серпні 2017 року коли сторони звернулися до суду з позовом.

Тому саме з даної дати необхідно розпочинати обрахування початку строку позовної давності.

Апелянт зазначає, про відсутність в судовому рішенні детального обрахунку стягнутих судових витрат у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 понесені судові витрати розмірі сплачених судових зборів 4163 грн., 640 грн., за подачу зустрічного позову( а. с. 39, 40,) та за проведення судовим експертом Шлапак С.Л. ( а. с. 122) будівельно - технічного дослідження 1700 грн. ( а.с. 162). Стягнення витрат за проведення судових експертиз відповідає судовій практиці Верховного Суду.

Загальний розмір понесених ОСОБА_5 судових витрат відповідає розміру судових витрат в сумі 6503 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Невизнання ОСОБА_4, прав власності ОСОБА_5 на придбаний в період спільного проживання житловий будинок, земельну ділянку, та проведення нової забудови, порушує права ОСОБА_5 на визнання за ним права спільної часткової власності на ці об'єкти.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, судові витрати, пов'язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника, адвоката - ОСОБА_2 на рішення - залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 січня 2019 року.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: Г.Л. Карпушин Л.М. Хіль