Постанова

від 10.10.2018 по справі 907/916/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/916/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 (суддя Васьковський О.В.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 (головуючий суддя: Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

до Публічного акціонерного товариства "Берегово-Тиса"

про припинення права постійного користування земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ДП радгосп-завод "Берегівський", та визнання таким, що втратив чинність, державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000444 від 06.07.1995 року,

За участю представників:

позивача - Хранюк Б.Б. - представник

відповідача - Мерза Р.І. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 до Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до Публічного акціонерного товариства "Берегово-Тиса" про припинення права постійного користування земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні Державного підприємства (ДП) "Радгосп-завод "Берегівський", та про визнання Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000444 від 06.07.1995 року таким, що втратив чинність, у відповідності до ст.ст. 79-1, 92, 141, 149 ЗК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача відсутні будь-які документи, які б надавали ПАТ "Берегово-Тиса" право на постійне користування оспорюваною земельною ділянкою, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області такі не надавались, а державний акт на право постійного користування землею за № 24-95 від 06.07.1995 втратив чинність разом з припиненням ДП радгосп-заводу "Берегівський" 20.06.2007. Позивач вказує, що статтею 92 Земельного кодексу України не передбачено набуття земельних ділянок в постійне користування колективними сільськогосподарськими підприємствами, а наявність державного акту на право постійного користування землею колишнього радгосп-заводу "Берегівський" не звільняє відповідача від обов'язку виготовлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою. Стверджує, що ПАТ "Берегово-Тиса" створено 03.10.2012 на виконання Плану приватизації єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства „Радгосп-завод „Берегівський". В свою чергу, СТзОВ "Берегівське" користувалось цілісним майновим комплексом радгосп-заводу "Берегівський" на правах оренди до моменту створення 03.10.2012 ПАТ "Берегово-Тиса" на виконання плану приватизації єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства. Таким чином, СТзОВ "Берегівське" стало правонаступником усіх прав і обов'язків ДП "Радгосп-завод "Берегівський". Однак з моменту створення ПАТ "Берегово-Тиса" та СТзОВ "Берегівське" керівниками підприємств не було вжито жодних заходів щодо використання земельної ділянки у відповідності до статті 125, 126 Земельного кодексу України, тому позивач вважає, що жодних правових підстав користуватись земельною ділянкою площею 770,9 га у ПАТ "Берегово-Тиса" немає.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач набув право постійного користування спірними земельними ділянками внаслідок правонаступництва прав та обов'язків юридичної особи, яка набула вказане право у порядку, визначеному законом, в процесі здійснення процедури приватизації цілісного майнового комплексу, до складу якого входили спірні земельні ділянки, які є невід'ємними його частинами. Також суди зазначили, що неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб'єкта порушеного права. Як свідчить позовна заява, такі негативні наслідки відсутні, а отже безпідставним є посилання позивача на порушення його права або охоронюваного законом інтересу.

23.07.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №907/916/17 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2018 року у справі №907/916/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2018 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 20.09.2018, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 22.08.2018.

У судовому засіданні 20.09.2018 оголошено перерву до 10.10.2018, про що ухвалою від 20.09.2018 повідомлено учасника справи, який не прибув.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (скаржник, позивач) вказує, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, розташованими за межами населених пунктів, належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастру) та його територіальним органам.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач по справі є правонаступником ДП "Радгосп-завод "Берегівський", оскільки відповідно до відомостей з ЄДРПОУ ДП радгосп-завод "Берегівський" припинено 20.06.2007, код ЄДРПОУ 04412257, ПАТ "Берегово-Тиса" створено 03.10.2012 з кодом ЄДРПОУ 38068751. Таким чином, припинення ДП радгосп-завод "Берегівський" є юридичним фактом для припинення ПАТ "Берегово-Тиса" на користування спірною земельною ділянкою. При цьому, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 21.01.2002 у справі №6/24-1/87.

Скаржник вказує, що статтею 92 ЗК України не передбачено набуття земельних ділянок в постійне користування колективними сільськогосподарськими підприємствами, а наявність державного акту на право постійного користування землею колишнього радгосп-заводу "Берегівський" не звільняє правонаступника від обов'язку виготовлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою.

Позивач вважає, що право постійного користування земельною ділянкою припиняється у разі реорганізації землекористувача, оскільки земельне законодавство не передбачає автоматичного переходу права користування до юридичної особи, яка утворилась в процесі реорганізації.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області зазначає, що з моменту створення ПАТ "Берегово-Тиса" та СТОВ "Берегівське" керівниками підприємств не було вжито жодних заходів щодо використання земельної ділянки у відповідності до статей 125, 126 Земельного Кодексу України, документів, які б надавали ПАТ "Берегово-Тиса" право на постійне користування оспорюваною земельною ділянкою, позивачем не надавалось, а державний акт на право постійного користування землею №24-95 від 16.07.1995 втратив чинність разом з припиненням радгосп-заводу "Берегівський" 20.06.2007.

Скаржник вказує, що Земельний Кодекс України (в редакції від 13.03.1992 на момент видачі державного акту на право постійного користування землею) і Земельний Кодекс України (в редакції від 25.10.2001) не передбачають жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками-колишніх землекористувачів. Відповідно статті 19 Земельного Кодексу України (в редакції від 13.03.1992) та статті 123 Земельного Кодексу України (в редакції від 25.10.2001) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Однак, судами попередніх інстанцій, посилаючись на ч.2 ст.191, ч.1 ст.377 ЦК України та ч.2 ст.28 Закону України "Про приватизацію державного майна", встановлено, що ПАТ "Берегово-Тиса" є правонаступником майнових прав та обов'язків, матеріальних активів згідно акту оцінки майна єдиного майнового комплексу державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", який передано в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегівське" від 31.07.2012. При цьому, позивач вважає, що у наведених нормах матеріального права мова йде про цивільні правовідносини, а не земельні.

Скаржник зазначає, що суди не звернули увагу на посилання позивача, що відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області також вказує, що позивачем в ході розгляду справи неодноразово наголошувалось про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, яке полягає у неможливості позивача без припинення права постійного користування землею ДП "Радгосп-завод-Берегівський" в зазначеному порядку здійснювати повноваження щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб фізичним та юридичним особам.

Крім того, позивач не погоджується із стягненням з нього на користь відповідача судових витрат в розмірі 25000,00 грн., пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного у касаційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №907/916/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Також від відповідача надійшов додаток до відзиву на касаційну скаргу, в якому міститься порівняльна таблиця щодо обставин та висновків судів у справах №903/540/17 та №907/916/17.

У судове засідання 10.10.2018 з'явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав касаційну скаргу.

Представник відповідача виклала заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Берегівської міської ради № 198 від 29 червня 1995 року державному підприємству радгосп-завод "Берегівський" надана у постійне користування земельна ділянка площею 770,9 га, для сільськогосподарського виробництва, у підтвердження чого видано Державний акт на право постійного користування серії І-ЗК №000444, зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24-95 від 06.07.1995р.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 07.02.2006 № 44 "Про припинення діяльності державного підприємства радгосп-заводу "Берегівський" припинено діяльність юридичної особи - державне підприємство радгосп-завод "Берегівський" шляхом його реорганізації через приєднання до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Берегівське".

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОП та ГФ ДП радгосп-завод "Берегівський" припинено 20.06.2007р. (номер запису 13221120004000223).

12.09.2003 між СТзОВ "Берегівське" (створеним трудовим колективом радгосп-заводу "Берегівський") та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства радгосп-заводу "Берегівський" № 39 строком на 10 років.

Згідно п.п.1.1. та 1.5. статуту СТОВ "Берегівське" є правонаступником державного підприємства радгосп-заводу "Берегівський" внаслідок приєднання до свого майна Підприємства (ЦМК радгосп-заводу "Берегівський") в установленому порядку (пункт 1.5. договору оренди).

У п.1.6. договору оренди від 12.09.2003 зазначено, що орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства.

Таким чином СТОВ "Берегівське" стало правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства радгосп-заводу "Берегівський", зокрема і щодо спірної земельної ділянки.

03.10.2012 на виконання Плану приватизації єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Радгосп - завод "Берегівський", який затверджено наказом регіонального відділення ФДМУ №00455 від 19.09.2012 р., створено ПАТ "Берегово-Тиса".

Розпорядженням КМУ від 04.12.2013р. № 952-р "Про приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський" приватизовано цілісний майновий комплекс державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", переданого в оренду СТзОВ "Берегівське", шляхом продажу акцій публічного акціонерного товариства, що утворене на базі майна зазначеного підприємства та орендаря.

Наказом Фонду державного майна України від 20.08.2014 №2179 завершено приватизацію ПАТ "Берегово-Тиса" та визнано правонаступником цілісного майнового комплексу (ЦМК) державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", переданого в оренду СТОВ "Берегівське".

Згідно з п.2.3 статуту ПАТ "Берегово-Тиса" є правонаступником майнових прав та обов'язків, матеріальних активів згідно Акту оцінки майна єдиного майнового комплексу державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", який передано в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегівське" від 31.07.2012 р., затвердженого Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області №00323 від 31.07.2012 р., та Плану приватизації ПАТ "БЕРЕГОВО-ТИСА" від 19.09.2012, затвердженого Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області №00455 від 19.09.2012, та Передавального акту.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 вересня 2012 року № 579 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 р. за №1655/21967) затверджено Порядок закупівлі послуг з виконання робіт із землеустрою, оцінки земель та визначення виконавця земельних торгів на конкурентних засадах (далі - Порядок), який набув чинності 12.10.2012 р.

ПАТ "Берегово-Тиса" відповідно до клопотання від 01.08.2017 № 40 звернулось до Головного управління щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ЗК № 000444 від 06.07.1995р. Головним управлінням від 30.08.2017 №28-7-0.32-9711/2-17 надано відмову у задоволенні клопотання з підстав припинення ДП радгосп-заводу "Берегівський".

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

У відповідності до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. У відповідності до цієї статті підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій. державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеній у постанові від 21.02.2011 р. № 21-3а11.

При цьому, Верховний Суд України у даній постанові від 21.02.2011 № 21-3а-11 встановив, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво .

Згідно ст.191 ЦК України, підприємство є єдиним (цілісним) майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ч.2 ст.191 ЦК України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5 Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств, заснованих на змішаній формі власності, в акціонерні товариства, затвердженого постановою КМУ від 11.09.1996 № 1099, акціонерне товариство з моменту державної реєстрації стає правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується, відповідно до передавального балансу.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Берегово-Тиса" створено 03.10.2012 на виконання Плану приватизації єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", який здано в оренду СТОВ "Берегівське".

ПАТ "Берегово-Тиса" є правонаступником майнових прав та обов'язків, матеріальних активів згідно Акту оцінки майна єдиного майнового комплексу державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", який передано в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Берегівське" від 31.07.2012, затвердженого Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області №00323 від 31.07.2012 р. та Плану приватизації ПАТ "БЕРЕГОВО-ТИСА" від 19.09.2012 р., затвердженого Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області №00455 від 19.09.2012 р., та Передавального акту (п.2.3 статуту).

Також, вказане підтверджується Наказом Фонду державного майна України від 20.08.14 №2179, з якого вбачається, що завершено приватизацію ПАТ "Берегово-Тиса" та останнє визнано правонаступником цілісного майнового комплексу державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", переданого в оренду СТОВ "Берегівське".

В оренду, згідно договору оренди №39 від 12.09.2003 р., укладеного з Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області, як вказує і сам позивач, СТзОВ "Берегівське" було передано весь цілісно майновий комплекс державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", в т.ч. і земельну ділянку, надану у постійне користування для сільськогосподарського виробництва.

Як зазначено в Аудиторському висновку-звіті передавального балансу СТОВ "Берегівське" станом на 31.05.2012 року СТзОВ "Берегівське" згідно вказаного договору та акту приймання-передачі від 31.10.2003 року на підставі результатів інвентаризації, передавального балансу станом на 30.06.2003 року, акту оцінки, Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області в довгострокову оренду на 10 років передано державне майно вартістю 4160,4 тис.грн., а саме нематеріальні активи/право користування земельними ділянками - 61,3 тис.грн. , незавершене будівництво - 427 тис.грн., основні фонди залишковою вартістю 4056,4 тис.грн.

ПАТ "БЕРЕГОВО-ТИСА" є єдиним (цілісним) майновим комплексом, що разом з земельною ділянкою використовується підприємством для здійснення підприємницької діяльності.

У процесі приватизації згідно Акту оцінки майна єдиного майнового комплексу державного підприємства "Радгосп-завод "Берегівський", який передано в оренду СТОВ "Берегівське" від 31.07.2012, затвердженого Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області №00323 від 31.07.2012 та Плану приватизації ПАТ "БЕРЕГОВО-ТИСА"від 19.09.2012 р., затвердженого Наказом Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області №00455 від 19.09.2012 р., до сукупної вартості цілісного майнового комплексу, що підлягає приватизації (загальною вартістю 11420,7 тис. грн.) включено нематеріальні активи, що належать державі (вартістю 332,0 тис. грн.) - право користування майном, а саме: право користування земельними ділянками державної власності, а саме земельними ділянками площею 770,9 га (п.13 Розділу ІІ Плану приватизації, графа 1.1. ряд 2 Акту оцінки майна), а також складено передавальний баланс від 31.05.12.

Як зазначено вище, аналіз вищенаведених правових норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації, передбачених, згідно ст.141 Земельного кодексу України допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного суду України від 21.02.2011 р. у справі №21-3а11.

Право постійного користування земельними ділянками державної власності було набуто радгосп-заводом "Берегівський" на підставі рішення від 29.06.1995 р. Берегівської міської ради №198, про що видано Державний акт від 06.07.1995 р., зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №24-95.

Відповідно до статті 25 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державний акт на право постійного користування землею від 06.07.1995 Серія І-ЗК №000444 зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24-95 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.04.2002 р. № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.2011 р. № 6-14цс11).

Обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого , організаційного та фінансового забезпечення .

При цьому, Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов'язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв'язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення ;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов'язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв'язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку ;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб'єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов'язок та строк вчинення дій, що пов'язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає законними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що відповідач володіє та користується спірними земельними ділянками на законних підставах та має право на переоформлення його права користування в інший правовий титул згідно чинного законодавства.

Щодо заперечень скаржника стосовно стягнення з нього на користь відповідача судових витрат, пов'язаних із розглядом спору, суд касаційної інстанції відмічає, що суди попередніх інстанцій проаналізувавши Договір про надання правової допомоги від 23 січня 2018 року, ордер серії ЗР № 45452, Додаток до Договору про надання правової допомоги від 23 січня 2018 року, квитанції на розрахунок готівкою, врахувавши відсутність доказів подання позивачем в суді першої інстанції клопотання про зменшення судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, відзиви на позовну заяву та апеляційну скаргу, прийняття судом першої інстанції рішення суду про відмову в позові, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 25000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №907/916/17 - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №907/916/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.04.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №907/916/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський