Рішення

від 09.10.2018 по справі 910/8303/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2018Справа № 910/8303/18

За позовом Луганської обласної клінічної лікарні

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Медторг

про стягнення 1.221.799,86 грн.

суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

за участю представників сторін

від позивача Загідько Б.Г., довіреність № б/н від 31.05.2018

Фадєєв М.Ф., довіреність № б/н від 31.05.2018

Дубовик С.А., довіреність № б/н від 31.05.2018

від відповідача Шворак О.М., довіреність № б/н від 19.07.2018

Суть спору :

25.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Луганської обласної клінічної лікарні до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Медторг про стягнення 1.221.799,86 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір про закупівлю № 180 від 22.11.2017, відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити товар до 31.12.2017 або у разі здійснення попередньої оплати протягом 90 календарних днів з моменту здійснення оплати. 22.11.2017 позивачем здійснено передплату за товар у розмірі визначеному пунктом 3.1. договору, а саме в сумі 7.449.999,12 грн. Відповідачем поставлено товар лише 04.04.2018, чим порушено взяті на себе зобов'язання за договором № 180 від 22.11.2017, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.221.799,86 грн. з яких: 700.299,92 грн. пені та 521.499,94 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8303/18 від 02.07.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

13.07.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8303/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.09.2018.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.07.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047336736 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 20.07.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.07.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103047336736, а отже відповідач мав подати відзив до 07.08.2018 включно.

06.08.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивач здійснив попередню оплату 22.11.2017, тому має застосовуватись п. 5.1 договору про поставку товару протягом 90 календарних днів з моменту здійснення оплати, тобто до 22.02.2018. Товар був поставлений відповідачу 02.02.2018, тобто до спливу строку поставки, що підтверджується актом приймання-передачі від 02.02.2018. Поставлений за договором товар відповідає переліку товарів, робіт і послуг, виробництво яких має довготривалий цикл, наведеному у постанові Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 та відповідно міг бути поставлений вже в наступному бюджетному періоді для оплати. З приводу посилання позивача на видаткову накладну № РН-0000001 від 04.04.2018 зазначає, що вона була підписана на прохання позивача саме з прив'язкою до реєстрації транспортного засобу. Вважає, що пеня за порушення не грошового зобов'язання не може бути стягнута. Зазначає, що навіть у випадку прострочення поставки нарахування має починатись з 21.02.2018, а не з 01.01.2018, як стверджує позивач.

15.08.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій за порушення не грошового зобов'язання передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Звертає увагу на те, що оскаржуючи порядок розрахунку пені відповідач вже погоджується з нею та коригує тільки часовий проміжок з якого виникло порушення відповідачем умов договору. Дійсно п 5.1. договору передбачено, що строк поставки товару до 31.12.2017, або в разі здійснення попередньої оплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 за № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт, послуг, що закуповуються за бюджетні кошти протягом 90 календарних днів з моменту здійснення оплати. Однак, відповідно до ч. 2 згаданої постанови, позивач не наділений правом перенести виконання зобов'язань на новий бюджетний рік, та такі зобов'язання за договором щодо постачання товару, повинні були бути виконані в строк до 31.12.2017. Посилання відповідача на те, що начебто ч. 2 вказаної постанови дозволяє перенесення на наступний бюджетний період виконання зобов'язання за договором, є хибним, оскільки в переліку відсутній за критеріями (ознаками) притаманні товару за договором. Відтак у позивача не було підстав для перенесення зобов'язання відповідача з поставки товару на наступний бюджетний рік. За такої обставини строк виконання зобов'язання виник з 01.01.2018.

31.08.2018 відповідачем до суду подано заперечення на відповідь, в яких зазначає, що оскільки позивач ніяк не висловив свою незгоду з наведеними аргументами відповідача про своєчасну поставку товару позивач позбавляється права заперечувати проти висловлених у відзиві обставин, зокрема проти того, що позивач прийняв товар за договором 02.02.2018. Зазначає, що відповідач у відзиві заперечував проти стягненні всієї суми пені, а доводи щодо неправильності її підрахунку наводив в якості додаткових обставин. Зазначає, що позивачем не наведено пояснень чому на його думку товар за договором не можна віднести до категорії переліку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014.

В підготовчому засіданні 06.09.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.09.2018.

Сторонами в підготовчому засіданні 20.09.2018 подано спільну заяву у відповідності до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про можливість розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні 20.09.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні 20.09.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 20.09.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 20.09.2018 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 02.10.2018.

В судовому засіданні 02.10.2018 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.10.2018.

В судовому засіданні 09.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 між Луганською обласною клінічною лікарнею (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Медторг (учасник, відповідач) та укладено договір про закупівлю № 180 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язався у 2017 році поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.2 договору учасник поставляє замовнику 33120000-7 Системи реєстрації медичної інформації та дослідне обладнання (Лот № 2: пересувний кабінет рентгенівської та ультразвукової діагностики на базі шасі IVECO Dialy70C15).

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару своєчасно не здійснив, в зв'язку з чим має сплатити штрафні санкції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору (загальна вартість товару, що поставляється) становить 7.449.999,12 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника після отримання замовником поставленого товару, на підставі накладної протягом семи робочих днів після поставки товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом п'яти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Згідно з п. 4.2 договору замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти умов, на підставі рахунку-фактури, на строк не більше трьох місяців.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти (далі - постанова № 117) установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше трьох місяців, зокрема медичного обладнання та санітарних автотранспортних засобів для забезпечення закладів охорони здоров'я згідно з державними програмами і заходами програмного характеру.

Згідно п. 2 постанови № 117 установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів здійснюють попередню оплату тільки тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного бюджетного періоду, крім медичного обладнання та санітарних автотранспортних засобів для забезпечення закладів охорони здоров'я згідно з державними програмами і заходами програмного характеру,

Пунктом 5.1 договору визначено строк поставки товару: до 31.12.2017 або у разі здійснення попередньої оплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти протягом 90 календарних днів з моменту здійснення оплати.

Згідно платіжного доручення № 12 від 22.11.2017 позивач на підставі рахунку-фактури № СФ-0000054 від 22.11.2017 та договору № 180 від 22.11.2017 перерахував відповідачу попередню оплату за товар в розмірі 7.449.999,12 грн.

Відповідно до п. 6.3.1 договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Отже, відповідно до умов договору відповідач мав здійснити поставку товару позивачу до 20.02.2018 включно.

Відповідно до п. 5.4 договору перевірка кожної окремої партії товару по кількості та комплектності здійснюється матеріально-відповідальними особами замовника та підтверджується підписом на всіх екземплярах видаткових накладних у день одержання товару.

Згідно з п. 6.1.2 договору замовник зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з видатковими накладеними.

Матеріали справи свідчать, що відповідач передав, а позивач прийняв товар за договором згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 04.04.2018.

Посилання відповідача на те, що товар поставлений ще 02.02.2018 згідно акту приймання-передачі від 02.02.2018 не приймається судом до уваги з огляду на те, що зазначений акт підписаний не уповноваженими на те особами, оскільки доказів протилежного не подано. Також акт не підтверджує прийом-передачу товару, а лише засвідчує встановлені комісією зауваження щодо комплектності товару. Окрім цього, умовами п.п. 5.4, 6.1.2 договору визначено, що підтвердженням передачі товару є саме видаткова накладна. Інших будь-яких доказів в підтвердження поставки товару саме 02.02.2018 сторонами не подано.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення поставки товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 7.3 договору сторони передбачили розмір пені та штрафу, що не суперечать вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 521.499,94 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками).

За розрахунками суду розмір пені становить 320.349,96 грн. за період з 21.02.2018 по 04.04.2018.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме не вірно визначено період прострочення поставки товару.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Луганської обласної клінічної лікарні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Медторг (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2/37, код ЄДРПОУ 32735938) на користь Луганської обласної клінічної лікарні (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 5, код ЄДРПОУ 01983789) 320.349 (триста двадцять тисяч триста сорок дев'ять) грн. 96 коп. пені, 521.499 (п'ятсот двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 94 коп. штрафу, 12.627 (дванадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.10.2018.

СуддяВ.В. Сівакова