Постанова

від 23.10.2018 по справі п/811/3213/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 жовтня 2018 року

справа №П/811/3213/14

адміністративне провадження №К/9901/6609/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Кіровоградське видавництво корпоративного підприємства державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у складі суддів Чабаненко С.В., Іванова С.М., Шлай А.В. у справі № П/811/3213/14 за позовом Приватного акціонерного товариства Кіровоградське видавництво корпоративного підприємства державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

17 вересня 2014 року Приватне акціонерне товариство Кіровоградське видавництво корпоративного підприємства державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 10 червня 2014 року № 0001362204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки на 14037 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 7019 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

05 грудня 2014 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду

задоволено позов Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 10 червня 2014 року, яким Товариству збільшено суму грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки на 14037 грн. та накладено штрафну санкцію - 7019 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов висновувався на тому, що Товариство у січні-березні 2014 року не було суб'єктом сплати орендної плати за землю, оскільки договори оренди землі припинили дію у 2008 році, позивач залишився землекористувачем і відповідно до приписів підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України став платником земельного податку. Відповідач визначив Товариству грошове зобов'язання з податку, платником якого останній не є, оскільки орендна плата і земельний податок є різними формами плати за землю.

17 червня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року, ухвалено нову постанову, якою у задоволені позову Товариству відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незважаючи на те, що додаткові договори, якими продовжено дію договорів оренди землі, не пройшли державної реєстрації, позивач залишився суб'єктом сплати орендної плати за землю, оскільки продовжує користуватися наданими земельними ділянками комунальної власності, та має здійснювати плату за користування земельною ділянкою у розмірі не меншому, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

02 жовтня 2015 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на відсутність підстав сплати ним орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

12 листопада 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення ним недоліків наведених в ухвалі цього суду від 06 жовтня 2015 року, та справу № П/811/3213/14 витребувано з Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

22 січня 2018 року справа № П/811/3213/14 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/6609/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 05905964, перебуває на податковому обліку податкового органу.

Податковим органом у травні 2014 року проведено камеральну перевірку Товариства даних податкової звітності з плати за землю (земельній податок та/або орендна плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за січень-березень 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 травня 2014 року №234/11-23-22-04/05905964 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 10 червня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001362204, згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки у сумі 14037 грн. за порушення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 7019 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 квітня 2003 року Товариство, як орендар, і Кіровоградська міська рада, як орендодавець, уклали два договори строком на 5 років оренди земельної ділянки площею 0,98 кв.м., яка розташована по проспекту Промисловому, 2 в м. Кіровограді, за умовами якого щомісячна орендна плата становила 1976,70 грн. та площею 0,642 га, яка розташована по вул. Глінки, 2 в м. Кіровограді, щомісячна орендна плата становила 1084,73 грн.

Державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки від 22 квітня 2003 року відбулась у день їх укладення.

27 квітня 2008 року додатковими угодами до договорів оренди земельних ділянок строк їх дії збільшено до 10 років, державна реєстрація додаткових угод не відбулась.

11 червня 2010 року додатковими угодами до договорів оренди земельних ділянок від 11 червня 2010 року орендна плата встановлена у розмірі 2 % та 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі, державна реєстрація цих додаткових угод не відбулася.

Впродовж усього часу Товариство користуватись земельними ділянками та неодноразово зверталось до органу місцевого самоврядування з клопотанням про поновлення дій договорів оренди землі.

Заступник міського Голови на запит суду першої інстанції повідомив, що Кіровоградською міською радою не направлялися Товариству листи про небажання продовжити дію договорів оренди землі від 22 квітня 2003 року та про прийняття рішень 04 липня 2013 року про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Глинки,2.

Товариство, починаючи з часу завершення дії договорів, подавало декларації зі сплати орендної плати, в яких визначало обов'язок сплати у розмірі, котрий встановлений додатковими угодами до договорів оренди земельних ділянок.

Склад податкового правопорушення полягає у тому, що Товариство з 01 січня 2011 року зобов'язується сплачувати орендну плату у розмірі не меншому, як 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Грошового зобов'язання визначене спірним податковим повідомленням-рішенням становить різницю між 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та задекларованими зобов'язаннями з орендної плати.

Штрафна санкція застосована на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 50% від грошового зобов'язання у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, платник податків допустив повторне порушення податкового законодавства протягом 1095 днів від дня визначення контролюючим органом суми попереднього податкового зобов'язання з цього ж податку. Законність визначення відповідачем попереднього грошового зобов'язання встановлена постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційної інстанції від 15 травня 2014 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій врахували те, що строк дії договорів оренди землі завершився у 2008 році, додаткові договори, якими продовжено дію згаданих договорів, укладені у тому ж році, не пройшли державної реєстрації, не зважаючи на її обов'язковість обумовлену державною реєстрацією основного договору оренди землі.

Відповідно до приписів статті 18 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла до вересня 2012 року) договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, аналогічні положення закріплені статтею 654 Цивільного кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що додаткові угоди до договорів оренди землі не набрали чинності, договори оренди землі припинили дію у 2008 році на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України Про оренду землі .

Правовими підставами збільшення грошового зобов'язання орендної плати на землю спірним податковим повідомленням-рішення передбачені положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, яким врегульовано розмір орендної плати та передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Суд визнає, що положеннями статті 288 Податкового кодексу України системно врегульовані питання орендної плати, як різновиду плати за землю, включаючи всі відмінності притаманні саме цьому податку. На відміну від плати за землю підставою нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки відповідно до пункту 288.1 статті 288 цього кодексу.

Суд вважає, що відсутність договору оренди земельної ділянки доводить відсутність у позивача статусу орендаря земельних ділянок, що вказує на правильність висновку суду першої інстанції про те, що у січні-березні 2014 році Товариство не було суб'єктом сплати орендної плати за землю, оскільки договори оренди землі припинили дію у 2008 році.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач залишився землекористувачем і відповідно до приписів підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку, зокрема і у спірні податкові періоди, за які податковим органом визначені грошові зобов'язання.

Суд зазначає, що статтею 15 Закону України Про плату за землю від 03 липня 1992 року №2535-12 врегульовані питання сплати податку за фактичний період перебування землі зокрема у користуванні, у разі припинення права користування.

Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково виходячи із самого факту землекористування позивачем прийняв позицію податкового органу про визначення грошового зобов'язання з орендної плати на землю на підставі договору оренди землі за умов їх відсутності, внаслідок чого скасував судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень, покладених податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Кіровоградське видавництво корпоративного підприємства державної акціонерної компанії Укрвидавполіграфія задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № П/811/3213/14 скасувати.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року у справі № П/811/3213/14 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер