Постанова

від 23.10.2018 по справі 817/694/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №817/694/16

адміністративне провадження №К/9901/4968/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 (суддя - Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (головуючий суддя - В.Б. Шидловський, судді: Мацький Є.М., Франовська К.С.) у справі №817/694/16 за адміністративним позовом Комунального підприємства Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 №0000171400, №0000181400 та №0000191400.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу про безтоварність фінансово-господарських операцій позивач з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з Товариством з обмеженою відповідальністю Якість і Будівництво , з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЬ ТОРО є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача, що підтверджується належними первинними документами, які було досліджено в судами в процесі розгляду даної адміністративної справи. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем валових витрат та податкового кредиту із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №817/694/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 138.2, підпункту 138.12.1, 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 146.11, 146.12 статті 146, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами з огляду на відсутність реальності господарських операцій та фіктивність укладених правочинів. Також податковий орган зазначає, що договірні відносити між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків, носять протиправний характер, спрямовані на незаконне формування показників податкової звітності та незаконне заволодіння майном держави. А тому, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, підстави для їх скасування відсутні.

Комунальне підприємство Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг не скористалося своїм правом та не надало відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.11, 146.12 статті 146, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 249390,00грн., донараховано податок на прибуток за 2013 рік в сумі 118165,00грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 273290,00грн., донараховано податок на прибуток за 2013 рік в сумі 170102,00грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 202291,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 05.04.2016 №42/17-16-22-00/13974620 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2016 №0000171400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності на 360333,75грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 288 267,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 72 066,75грн.; №0000181400, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 522680,00грн.; №0000191400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 252863,75грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на 202291,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 50 572,75грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з Товариством з обмеженою відповідальністю Якість і Будівництво , з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЬ ТОРО , з огляду на безтоварність проведених операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою несплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю Якість і Будівництво в якості субпідрядників виконували для позивача ряд робіт по здійсненню поточних та капітальних ремонтів доріг у місті Рівному Рівненської області.

Так, між Комунальним підприємством Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Субпідрядник) було укладено договори субпідряду про виконання ремонту доріг загального призначення у місті Рівному Рівненської області від 05.11.2013 №16; від 18.11.2013 №73; від 27.06.2014 №3; від 27.06.2014 №4; від 02.07.2014 №2; від 27.08.2014 б/н. Реальність проведених операцій за вказаними договорами між позивачем та його контрагентом підтверджено належними первинними документами, а саме: актами виконаних робіт (примірна форма КБ-2в) № б/н за грудень 2013 року, за липень 2014 року, за серпень 2014 року, за жовтень 2014 року. Розрахунки за надані послуги проведено між сторонами шляхом підписання акту зустрічних вимог та шляхом перерахування коштів через поточний рахунок.

Між Комунальним підприємством Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Якість і Будівництво (Субпідрядник) також було укладено договори субпідряду про виконання ремонту доріг загального призначення у місті Рівному Рівненської області від 01.11.2012 №01/11-13; від 02.06.2014 №02\06\14; від 19.06.2014 №19\06\14; від 30.07.2014 №30\07\14; від 03.08.2013 №3\8-13; від 03.06.2014 №03\06\14; від 04.07.2014 №04/07\14; від 21.10.2013 №21\10\13; від 20.12.2013 №30\12\13; від 01.12.2013 №1\12\14; від 10.03.2013 №10\09-13\2; від 10.03.2013 №10\09-13\1; від 31.07.2014 №31\07\14; від 17.10.2013 №17\10-13; від 03.03.2013 №3\09\13; від 19.06.2014 №19-1/06/14; від 02.03.2013 №2/09/13; від 01.08.2013 №15; від 10.03.2013 №10\09-13/3; від 01.11.2013 №01\11-13; від 10.03.2013 №10\09-13. Реальність проведених операцій за вказаними договорами між позивачем та його контрагентом підтверджено належними первинними документами, а саме: актами виконаних робіт (примірні форма КБ-2в) б/н за травень, липень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року; податковими накладними, суми по яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, та відповідно відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Розрахунки за надані послуги проведено між сторонами шляхом підписання акту зустрічних вимог та шляхом перерахування коштів через поточний рахунок.

В подальшому вказані роботи включено позивачем в довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) для Управління житлово-комунального господарства Рівненського міськвиконкому, оскільки первісним замовником робіт, виконання яких було на підставі договорів передоручено субпідрядникам (фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю Якість і Будівництво ), є Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міськради, з яким позивач (Підрядник) заключив ряд договорів підряду на виконання робіт. У відповідності до вимог договорів підряду, обсяги будівельних робіт визначаються в локальних кошторисах, проектно-кошторисній документації, відомостях ресурсів до актів форма КБ-2в. Фінансування робіт здійснено по КТКВК 170703, КЕКВ 2240, субвенція, а капітальних робіт по КЕКВ 3132, КФК 170703 (субвенція).

Судами також встановлено, що між позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договори транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу (відсіву та щебеню) автомобільним транспортом. Реальність проведених операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належними первинними документами, а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, що свідчать про виконання транспортних робіт по перевезенню вантажу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, що свідчать про виконання транспортних робіт по перевезенню вантажу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Поставка товарної продукції здійснювалася за рахунок позивача транспортними засобами контрагентів. Розрахунок за надані позивачу послуги з перевезення вантажу було проведено в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунках Комунального підприємства Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг .

Також, між Комунальним підприємством Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЬ ТОРО було укладено договір поставки від 13.11.2014 №1311-01/14, предметом якого є постачання мінерального порошку, який використовується для виготовлення асфальтобетону. Реальність проведених операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено належними первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, які за своєю формою та змістом відповідають вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Оплата за придбаний товар була проведена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбані у контрагентів послуги та продукція використані позивачем в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Комунального підприємства Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг .

До того ж, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Комунальне підприємство Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що висновок контролюючого органу про перевищення позивачем 10% ліміту не відповідає дійсності, оскільки балансова вартість основних засобів, поліпшення яких здійснювалося, становить 8807102,13грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за 2013 рік, а тому, включивши до Інших витрат витрати на заробітну плату працівників, які були задіяні в ремонті основних засобів, в розмірі 258966,43грн., платник податків не порушив вимог Закону.

Таким чином, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Комунального підприємства Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з Товариством з обмеженою відповідальністю Якість і Будівництво , з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛЬ ТОРО .

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 18.04.2016 №0000171400, №0000181400 та №0000191400.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №817/694/16залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду