Постанова

від 24.10.2018 по справі 525/790/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 525/790/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії :

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою інспектора роти № 2 батальйону патрульно-постової служби УПП у Полтавській області ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.08.2018 по справі № 525/790/18, суддя Лисенко Н.В., вул. Шевченка, 69, смт. Велика Багачка, Великобага,ачанський, Полтавська, 38300

за позовом ОСОБА_2

до інспектора роти № 2 батальйону патрульно-постової служби УПП у Полтавській області ОСОБА_1

третя особа - Великобагачанський районний відділ ДВС ГТУЮ у Полтавській області

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 757731 від 20 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 батальйону патрульно-постової служби УПП у Полтавській області ОСОБА_1, третя особа - Великобагачанський районний відділ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, в якому просив суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія НК №757731 від 20.06.2018 р.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.08.2018р. по справі № 525/790/18 позов задоволено. Скасовано постанову інспектора роти № 2 батальйону патрульно-постової служби УПП у Полтавській області ОСОБА_1 від 20 червня 2018 року серії НК № 757731 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Відповідач, інспектор роти № 2 батальйону патрульно-постової служби УПП у Полтавській області ОСОБА_1, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, що потягло за собою звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, та зазначає, що правомірно було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки позивачем було допущено порушення вимог безпеки дорожнього руху, трактор під керуванням позивачем є транспортним засобом, і тому водій такого транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та пред'явити для перевірки страховий поліс. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.08.2018р. по справі № 525/790/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.06.2018 року інспектором роти № 2 батальйону патрульно-постової служби УПП у Полтавській області ОСОБА_1 було винесено постанову серії НК №757731 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в сумі 425 грн за те, що позивач о 19 год. 40 хв. 20.06.2018 року на автодорозі Київ-Харків-Довжанський 285 км. керував трактором марки МТЗ-80 з реєстраційним номером 28291 НО, не маючи при собі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 21 г) ПДР України.

Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 20.06.2018 року серія НК №757731, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки трактор марки МТЗ-80 реєстраційний номер НОМЕР_1, за керування яким без страхового полісу притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів", а тому не підлягає обов'язковому страхуванню за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У відповідності до ст.ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 визнано винним в порушенні вимог п. 2.1 "г" Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 із застосуванням стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами підпункту ґ) пункту 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи.

Відповідно до визначення транспортного засобу, що міститься в п. 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Трактор - це моторизований колісний або гусеничний транспортний засіб сільськогосподарського або лісогосподарського призначення, що має щонайменше дві осі та характеризується максимальною конструкційною швидкістю не менш як 6 кілометрів на годину, спеціально призначений для того, щоб тягти, штовхати, везти і приводити в рух змінні причіпні машини, що використовуються для виконання сільськогосподарських або лісогосподарських робіт, або буксирувати сільськогосподарські та лісогосподарські причепи. Зазначений транспортний засіб застосовується також для перевезення вантажів під час виконання сільськогосподарських та лісогосподарських робіт і обладнується сидіннями для пасажирів.

Аналогічні положення містяться в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів» від 28.12.2011 року № 1367.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

При укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховики щодо класифікації транспортних засобів використовують норми Державного стандарту України ДСТУ 2984-95 «Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення» , затверджені та введені в дію наказом Держстандарту України № 31 від 25 січня 1995 року, а також Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року.

Відповідно до абз. 2 п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» , у цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Коригуючі коефіцієнти та їх розміри встановлено та затверджено Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 року за № 689/17984.

Згідно з зазначеним Розпорядженням, трактор не відноситься до типів транспортних засобів, щодо яких встановлений коригуючий коефіцієнт та не підлягає державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, а реєструється державними інспекціями сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах на підставі Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 694 від 08 липня 2009 року.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, а саме тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

З вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що трактор, за керування яким без страхового полісу притягнуто до адміністративної відповідальності позивача, не відноситься до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» , а тому не підлягає обов'язковому страхуванню за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказаний висновок колегії суддів узгоджується з правовою позицією викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2017 року по справі № К/800/32456/17.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанцій про протиправність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.08.2018р. по справі № 525/790/18 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу інспектора роти № 2 батальйону патрульно-постової служби УПП у Полтавській області ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07.08.2018 по справі № 525/790/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5