Рішення

від 24.10.2018 по справі 910/12059/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2018Справа № 910/12059/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства БОНВОЯЖ (02140, м.Київ, ВУЛ. Б. ГМИРІ, будинок 3, квартира 7) до проОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик (04107, м.Київ, ПРОВУЛОК ДЕЛЕГАТСЬКИЙ, будинок 3/5) стягнення заборгованості у розмірі 110 428 грн. 69 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство БОНВОЯЖ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 110 428 грн. 69 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.09.2018 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 20.09.2018 року уповноваженій особі Позивача та поверненням поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик є 04107, м.Київ, ПРОВУЛОК ДЕЛЕГАТСЬКИЙ, будинок 3/5.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/12059/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.10.2017 року між Приватним підприємством БОНВОЯЖ (Енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик (Споживач) було укладено Договір купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9, відповідно до умов якого Енергопостачальна організація зобов'язалась передавати у власність Абонента теплову енергію, а Абонент зобов'язується приймати та оплачувати теплову енергію на умовах, встановлених цим Договором. (а.с.20-25)

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається Абоненту в обсягах, визначених додатком №1 до цього договору та температурним графіком. Теплоносієм є гаряча вода.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору Абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

У п. 6.2 Договору визначено, що оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку Абонента на поточний рахунок Енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. У випадку отримання обсягу теплової енергії вище заявленого доплата різниці проводиться у термін, що не перевищує 7 днів з моменту проведення звірки показників лічильників кількості спожитої теплової енергії. У випадку, якщо фактичне споживання теплової енергії менше запланованих, то сума різниці в оплаті підлягає заліку в рахунок наступних платежів.

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 5.2, 6.2, 7.9 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строку її нарахування, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються за весь період прострочення (з першого дня прострочення по день сплати цих коштів кредитору) без обмеження періоду такого нарахування, встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України. Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором становить 3 роки.

За змістом п. 9.1 Договору цей договір діє протягом опалювального періоду 2017-2018 років.

Додатком №1 до Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії. (а.с.26)

Додатком №2 до Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Сторони узгодили схему теплотраси, що перебувають на балансі Абонента. (а.с.27)

Додатком №3 до Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Сторони узгодили виток тепло мережевої води з пошкодженого трубопроводу. (а.с.28-29)

Додатковою угодою №1 від 15.11.2017 року до Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Сторони визначили тариф на постачання теплової енергії. (а.с.30)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Позивач передав у власність Абонента теплову енергію, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000153 від 30.11.2017 р. на суму 55 654 грн. 61 коп., №ОУ-0000168 від 31.12.2017 р. на суму 57 927 грн. 77 коп., №ОУ-0000015 від 31.01.2018 р. на суму 62 810 грн. 45 коп., №ОУ-0000033 від 28.02.2018 р. на суму 57 069 грн. 50 коп., №ОУ-0000051 від 31.03.2018 р. на суму 67 225 грн. 37 коп., №ОУ-0000069 від 30.04.2018 р. на суму 8 182 грн. 28 коп., а загалом на суму в розмірі 308 869 грн. 98 коп. (а.с.31-36), та здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 278 869 грн. 98 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 04.01.2018 року по 18.06.2018 року. (а.с.37-43)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання по оплаті за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30 000 грн. 00 коп. Таким чином, заборгованість Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик перед Приватним підприємством БОНВОЯЖ становить 30 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик 3% річних у розмірі 3 204 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 12 704 грн. 22 коп., пеню у розмірі 33 632 грн. 85 коп. та штраф у розмірі 30 887 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства БОНВОЯЖ підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року Позивач передав у власність Абонента теплову енергію, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000153 від 30.11.2017 р. на суму 55 654 грн. 61 коп., №ОУ-0000168 від 31.12.2017 р. на суму 57 927 грн. 77 коп., №ОУ-0000015 від 31.01.2018 р. на суму 62 810 грн. 45 коп., №ОУ-0000033 від 28.02.2018 р. на суму 57 069 грн. 50 коп., №ОУ-0000051 від 31.03.2018 р. на суму 67 225 грн. 37 коп., №ОУ-0000069 від 30.04.2018 р. на суму 8 182 грн. 28 коп., а загалом на суму в розмірі 308 869 грн. 98 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.31-36), та здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 278 869 грн. 98 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача за період з 04.01.2018 року по 18.06.2018 року. (а.с.37-43)

Таким чином, заборгованість Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик перед Приватним підприємством БОНВОЯЖ за Договором купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року становить 30 000 грн. 00 коп., що також підтверджується Актом звірки розрахунків станом на 19.07.2018 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.44)

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству БОНВОЯЖ в розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 30 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 10.10.2017 р. по 13.07.2018 р. у розмірі 3 204 грн. 62 коп. та інфляційні у розмірі 12 704 грн. 22 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року з 10.10.2017 р. по 13.07.2018 р. у розмірі 3 204 грн. 62 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем невірно визначено початок перебігу прострочки Відповідача, так як відповідно до п.6.2 договору оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку Абонента на поточний рахунок Енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. Таким чином, прострочка розпочинається з 11 числа місяця, який передує місяцю поставки, а не з 10, як зазначив Позивач. Також Позивачем не було враховано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, вірним загальним періодом прострочки Відповідача є з 11.10.2017 р. по 13.07.2018 р.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних з 10.10.2017 р. по 13.07.2018 р. у розмірі 12 704 грн. 22 коп. підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача, так як відповідно до п.6.2 договору оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку Абонента на поточний рахунок Енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. Таким чином, прострочка розпочинається з 11 числа місяця, який передує місяцю поставки, а не з 10, як зазначив Позивач. Також Позивачем не було враховано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні за загальний період прострочки з 11.10.2017 р. по 13.07.2018 р. у розмірі 12 461 грн. 24 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 10.10.2017 р. по 13.07.2018 р. у розмірі 33 632 грн. 85 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 5.2, 6.2, 7.9 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строку її нарахування, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу. Сторони домовились, що пеня, штраф, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються за весь період прострочення (з першого дня прострочення по день сплати цих коштів кредитору) без обмеження періоду такого нарахування, встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України. Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором становить 3 роки.

Таким чином, Сторони у Договорі купівлі - продажу теплової енергії №17-18/9 від 01.10.2017 року передбачили більш тривалий термін нарахування пені ніж той, що визначений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 10.10.2017 р. по 13.07.2018 р. у розмірі 33 632 грн. 85 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача, так як відповідно до п.6.2 договору оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку Абонента на поточний рахунок Енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. Таким чином, прострочка розпочинається з 11 числа місяця, який передує місяцю поставки, а не з 10, як зазначив Позивач. Також Позивачем не було враховано, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки з 11.10.2017 р. по 13.07.2018 р. у розмірі 32 340 грн. 13 коп.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.7.7 Договору у розмірі 30 887 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 5.2, 6.2, 7.9 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строку її нарахування, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 30 887 грн. 00 коп. на підставі п.7.7 Договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик на користь Приватного підприємства БОНВОЯЖ підлягає стягненню заборгованість у розмірі 30 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 204 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 12 461 грн. 24 коп., пеня у розмірі 32 340 грн. 13 коп. та штраф у розмірі 30 887 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2018 року між адвокатом Шиловою Катериною Володимирівною (Виконавець) та Приватним підприємством БОНВОЯЖ (Замовник) було укладено Договір про надання правової допомоги №18, за змістом якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання вивчити надані Замовником матеріали, скласти та подати позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСББ по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик , представляти інтереси Замовника у Господарському суді м. Києва у цій справі та консультувати Замовника з питань, пов'язаних з цим дорученням в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Замовник зобов'язується оплатити зазначені послуги. (а.с.62-64)

Представництво інтересів замовника включає в себе: ознайомлення з наданими замовником документами, ознайомлення з матеріалами справи та будь-якими поясненнями, додатковими вимогами та довідками сторін у справі, вивчення наявних у Замовника документів (пов'язаних з предметом судової справи), підготовка відзивів, пояснень, всіх необхідних довідок у справі будь-якої форми та змісту, представництво інтересів Замовника безпосередньо в суді, отримання будь-яких рішень суду та подання будь-яких документів, у разі необхідності, подання заяв та клопотань будь-якого змісту, в тому числі про винесення додаткового рішення, роз'яснення рішення, виправленням помилок, тощо, а також виконання інших необхідних дій для виконання доручення Замовника. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.4.1 Договору гонорар адвоката за надання послуг, передбачених п.п.1.1.-1.2. Договору, за домовленістю сторін складає 3000 грн. 00 коп.

На підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу Позивачем було подано платіжне доручення №1010 від 06.09.2018 р. на суму 3000 грн. 00 коп. Також було подано ордер серії КС №158769, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3372/10 Шилової Катерини Володимирівни. Однак, Заявником не додано до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги всупереч статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що позовна заява від імені Приватного підприємства БОНВОЯЖ підписана представником Шиловою Катериною Володимирівною.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у повному розмірі.

За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного підприємства БОНВОЯЖ - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по пров. Делегатському, 3/5 в м. Києві Медик (04107, м.Київ, ПРОВУЛОК ДЕЛЕГАТСЬКИЙ, будинок 3/5, Ідентифікаційний код юридичної особи 23699043) на користь Приватного підприємства БОНВОЯЖ (02140, м.Київ, ВУЛ. Б. ГМИРІ, будинок 3, квартира 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 32660669) заборгованість у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 204 (три тисячі двісті чотири) грн. 62 (шістдесят дві) коп., інфляційні у розмірі 12 461 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 24 (двадцять чотири) коп., пеню у розмірі 32 340 (тридцять дві тисячі триста сорок) грн. 13 (тринадцять) коп., штраф у розмірі 30 887 (тридцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1 737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин