Рішення

від 23.10.2018 по справі 826/7753/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року 11:27 № 826/7753/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства Міністерства оборони України Київський механічний завод доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0193140305 (частково),- за участю представників сторін:

від позивача - Руденко В.О.

від відповідача - Борозна М.П.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Міністерство оборони України Київський механічний завод (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0193140305 в частині донарахувань за платежем земельний податок за 2016 рік у сумі 2 121 849,76 грн, штрафних (фінансових) санкцій 531 482,44 грн. та обрахованої пені.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що розрахунок податкового зобов'язання із застосуванням ставки у розмірі 3% відповідно до Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві , не може вважатись законним та обґрунтованим, оскільки встановлена Положенням ставка скасована в судовому порядку. Також представник позивача зазначив, що перевіряючими повинна була застосовуватись ставка податку 1%.

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зазначив, що позивачем отримано розрахунок №160 від 01 лютого 2017 року розміру нормативної грошової оцінки (нормативна грошова оцінка становить - 70 728 325,39 грн) земельної ділянки (кадастровий номер 72:116:018) станом на 2016 рік, який зроблено КП Київський інститут земельних відносин . При цьому, згідно АІС Податковий блок позивачем податкові декларації по платі за землю за 2015 та 2016 роки не подано.

Додатково представник відповідача повідомив, що пункт 5.6 додатку №3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві був чинний на момент проведення перевірки та винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Крім того, рішенням Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві внесено зміни до Положення про плату за землю в м. Києві та пункти 5.4 та 5.5 виключені; у зв'язку з чим пункт 5.6 вважати пунктом 5.4, тобто зміст пункту 5.6 викладений в пункті 5.4 і це свідчить про те, що ставка 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, залишилася не зміною.

На думку контролюючого органу, акт перевірки та податкове повідомлення-рішення винесено до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року, якою визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а відтак підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99.

Представник відповідача надав відповідь на відзив відповідача, у якій зазначила, що судовим рішенням скасовано плату за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а відтак перевіряючі дійшли хибних висновків щодо розрахунку земельного податку за 2016 рік за ставкою 3 % та, в свою чергу, мали б зробити розрахунок за ставкою 1 %.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2018 року відрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 23 жовтня 2018 року представник позивача підтримала позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

В період з 13 січня 2017 року по 26 січня 2017 року на підставі виданих Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві направлень про проведення перевірки №42/26-15-14-03-02, №44/26-15-14-03-02, №45/26-15-14-03-02, №43/26-15-14-03-02, №46/26-15-14-03-02 від 13 січня 2017 року, згідно підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12 січня 2017 року №172, у зв'язку з надходженням відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації від 07 листопада 2016 року №10731270018006502 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства Міністерства оборони України Київський механічний завод (код 09540881) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 02 лютого 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №32/1/26-15-14-03-02 від 09 лютого 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення Державним підприємством Міністерства оборони України Київський механічний завод :

- пункту 49.1, пункту 49.2, пункту 49.3, підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - несвоєчасно подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, не подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2015 рік, за 2016 рік;

- пункту 49.1, пункту 49.2, пункту 49.3, підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України - несвоєчасно подано до Державної податкової інспекції у Солом'янському району Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкові декларації по податку на додану вартість за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року, за січень 2016 року;

- пункту 185.1 статті 185, статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 174 296 грн., в тому числі: за січень 2016 року в сумі 3 320 грн., за лютий 2016 року в сумі - 30 614 грн., за березень 2016 року в сумі 38 381 грн., за квітень 2016 року в сумі 44 092 грн., за травень 2016 року в сумі 26 857 грн., за червень 2016 року в сумі 4 815,00 грн., за липень 2016 року в сумі 8 731 грн., за серпень 2016 року в сумі 4 083 грн., за вересень 2016 року в сумі 10 622,00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 528 грн., за листопад 2016 року в сумі 1 703 грн., за грудень 2016 року в сумі 550 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, завищено суму від'ємного значення, що зарахувується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 15 440,00 грн., в тому числі: за січень 2016 року в сумі 3 615 грн., за квітень 2016 року в сумі 4 115 грн., за жовтень 2016 року в сумі 7 710 грн.;

- статті 271, пункт 274.1 статті 274, пункту 284.1 статті 284, статті 286, статті 287 Податкового кодексу України, пунктів 5.1, 5.6 Положення Про плату за землю в місті Києві додатку №3 до Рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві , у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року в сумі 2 624 075,69 грн., а саме - за 2015 рік - 502 225,93 грн., за 2016 рік - 2 121 849,76 грн. та не своєчасно подано податкову декларацію по платі за землю за 2014 рік (фактично 28 листопада 2013 року, за терміном не пізніше 20 лютого 2014 року), не подано податкові декларації по платі за землю за 2015-2016 роки;

- підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 та підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України - підприємством не перераховано до відповідного бюджету утримані суми податку на доходи фізичних осіб з лютого по грудень 2016 року у розмірі 364 730,45 грн.;

- підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 та підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, підпункту 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - підприємством не перераховано до бюджету утримані суми військового збору за лютий-грудень 2016 року у загальній сумі 16 440,63 грн.;

- підпункту е 164.2.17, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 28 501,63 грн., в т.ч. за 2015-2016 року 19 648,83 грн., за 2014 рік - 8 852,80 грн.;

- підпункту 168.1.1, підпункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 1707,85 грн., в т.ч. 422,66 грн. - 2015 року, 1285,18 грн. - 2016 року;

- пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

23 лютого 2017 року на підставі вказаних висновків перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0193140305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 3 280 094,61 грн., у тому числі за основним платежем 2 624 075,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 656 018,92 грн.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки від 09 лютого 2017 року №32/1/26-15-14-03-02-09540881 за 2016 рік визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 121 849,76 грн.

Незгода позивача з податковим повідомленням-рішенням від 23 лютого 2017 року в частині визначення земельного податку за 2016 рік зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, що у відповідності до підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України складається в тому числі і з плати за землю, яка в силу вимог підпункту 14.1 147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі по тексту - Закон України від 01 липня 2004 року №1952-IV).

За правилами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Із аналізу даних норм чинного законодавства слідує, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Позивачем не заперечується наявність у нього обов'язку щодо своєчасного подання декларації на земельний податок та сплати такого податку. В межах даної справи позивачем оскаржується визначений податковим органом розмір грошового зобов'язання із земельного податку за 2016 рік.

Так, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

На підставі статей 10, 265 Податкового кодексу України земельний податок є складовою частиною податку на майно та належить до місцевих податків.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка земельного податку за земельні ділянки, оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3-х відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Особливості оподаткування платою за землю встановлені статтею 284 Податкового кодексу України, якою передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 284.1 статті 284 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923) із змінами та доповненнями Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві затверджено Положення про плату за землю в місті Києві пунктом 5.4 якого встановлено: Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення .

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 826/10434/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компас задоволено повністю - визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві , яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 :

5.6. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку .

Зазначена постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 826/10434/16 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 27 червня 2017 року) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Тобто, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року у справі № 826/10434/16 набрала законної сили - 27 червня 2017 року.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що розрахунок податкового зобов'язання із застосуванням пункту 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві не може вважатися законним та обґрунтованим.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №К/9901/1450/17.

Суд погоджується з доводами податкового органу, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві , був чинним та підлягав застосуванню контролюючим органом.

Однак, у зв'язку з тим, що станом на момент вирішення та розгляду справи судом встановлено, що вказаний пункт в судовому порядку визнаний незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зокрема в частині застосування максимальної ставки земельного податку на рівні 3%, у суду відсутні підстави вважати прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо визначення земельного податку за 2016 рік правомірним та законним, адже воно ґрунтується на незаконному нормативно-правовому акті.

В частині доводів представника податкового органу стосовно того, що рішенням Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві внесено зміни до Положення про плату за землю в м. Києві та пункти 5.4 та 5.5 виключені; у зв'язку з чим пункт 5.6 вважати пунктом 5.4, тобто зміст пункту 5.6 викладений в пункті 5.4 і це свідчить про те, що ставка 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено залишилася не зміною, суд зазначає наступне.

Вказане рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року №1005/2009 оприлюднене у газеті Київської міської ради Хрещатик 15 березня 2017 року, а відтак набрало чинності з 15 березня 2017 року, що свідчить про те, що станом на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині не підлягало застосуванню.

При цьому, зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це дія нового нормативно-правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. Синонімами виступають терміни зворотна сила, ретроактивність. Окрім того, на позначення суміжних понять використовуються латинські терміни: закон ex post facto (ретроактивний закон), принцип lex retro non agit.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99у за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин, посилання представника відповідача на положення рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року не береться судом до уваги, оскільки останнє набуло чинності після виникнення спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення земельного податку за 2016 рік в розмірі 2 121 849,76 грн за основним зобов'язанням та у розмірі 531 482,44 грн штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню, як таке, що прийняте на підставі незаконного та такого, що не відповідає актам вищої юридичної сили.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України Київський механічний завод задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0193140305 в частині донарахувань Державному підприємству Міністерства оборони України Київський механічний завод грошових зобов'язань за платежем земельний податок за 2016 рік у сумі 2 121 849,76 грн за основним зобов'язанням та у сумі 531 482,44 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.Стягнути на користь Державного підприємства Міністерства оборони України Київський механічний завод (03151, м. Київ, вул. Вінницька, буд. 14/39, код ЄДРПОУ 09540881) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 49 201 (сорок дев'ять тисяч двісті одна) гривня тридцять сім копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04226, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення суду виготовлений 24 жовтня 2018 року.