Ухвала

від 25.10.2018 по справі 826/17207/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

25 жовтня 2018 року м. Київ № 826/17207/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову:

Громадської організації "Порт без корупції" до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування Наказу №2 від 02.01.2018 року ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась громадська організація Порт без корупції (далі також - ГО Порт без корупції , позивач) з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі також - Мінінфраструктури, відповідач). У своєму позові позивач просить визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах .

Одночасно з адміністративним позовом позивачем було подано до суду заяву про його забезпечення, шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та встановлення заборони прийняття Міністерством інфраструктури України нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини в частині правил плавання і лоцманського проведення суден у Бузько-Дніпровсько-лиманському каналі до моменту проведення робіт щодо поліпшення технічних характеристик Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу, необхідних для запровадження змін, подібних за передбачені наказом Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько- Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 76/31528.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

На підставі наведених вимог КАС України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 151 КАС України, позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Оскільки позивач ставить питання, в тому числі, про зупинення дії оскаржуваного нормативно-правового акта як захід забезпечення позову, встановленню підлягає наявність очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 були затверджені Зміни до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах.

Зокрема, були запроваджені наступні зміни: збільшено максимальний розмір судна для плавання у Бузько-Дніпровсько-лиманському каналі (далі також - БДЛК) до 230 м; скасовано вимоги щодо обов'язкового буксирного забезпечення суден (у тому числі для суден з максимально дозволеним розміром для плавання у БДЛК - 230 м), за умови швидкості руху судна каналом не більше 10 вузлів та обов'язкового використання радіолокаційного проведення; обов'язкове буксирне забезпечення встановлено для суден більшої довжини - від 200 м і більше, проте лише при швидкості руху судна каналом більше 10 вузлів; скасовано вимоги щодо обов'язкового буксирного забезпечення для суден, які мають осадку 10,0 м і більше; скасовано заборону щодо розходження на БДЛК з суднами, які мають довжину 187 м і більше (у т.ч. для суден з максимально дозволеним розміром для плавання у БДЛК - 230 м); скасовано заборону щодо розходження на БДЛК з суднами, які мають осадку більше 8,0 м; скасовано заборону щодо плавання великотоннажних суден (крім контейнеровозів), які мають довжину більше 200 м (до 230 м), у темний час доби; скасовано заборону щодо плавання танкерів з нафтопродуктами або з недегазованими танками, суден з вибухонебезпечним вантажем, газовозів у темний час доби (залишено лише для суден, що мають довжину 150 м і більше та осадку по БДЛК - більше 8,0 м); встановлено вимоги щодо плавання у БДЛК з використанням обов'язкового радіолокаційного проведення для суден завдовжки від 200 м - у разі плавання без використання буксирного забезпечення або у темний час доби, а також для суден, які мають осадку більше 8,0 м - у темний час доби.

Щодо питання порушення спірним наказом прав, свобод або інтересів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 1 Закону України Про громадські об'єднання , громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відповідно до п. 1.9. Статуту громадської організація Порт без корупції , організація має право від свого імені укладати угоди (правочини), набувати майнових та немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, мати у власності кошти та інше майно, відкривати рахунки у банків у національній та іноземній валюті.

Відповідно до пункту 2.1. Статуту метою організації є:

- участь у заходах щодо запобігання корупції;

- відстоювання та захист законних прав та інтересів членів Організації, які працюють у суб'єктах господарювання, що здійснюють свою діяльність на території та акваторії Миколаївського морського порту.

Серед основних напрямків діяльності організації відповідно до пункту 2.2. Статуту позивача передбачено, в тому числі, виявлення невідповідностей нормам чинного законодавства та здійснення заходів щодо запобігання проведення діяльності у морегосподарському комплексі, які суперечать нормам законодавства або які призводять до негативних наслідків ведення господарської діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, які надають послуги в тому числі на території та/або в акваторії Миколаївського морського порту та на підходах до нього.

В той же час, відповідно до пункту 3.1.1. Статуту, організація має право представляти і захищати свої законні інтереси, законні інтереси своїх членів та інших осіб у державних органах та в неурядових організаціях.

В свою чергу, члени організації, відповідно до пункту 4.4.5. Статуту, мають право звертатися до органів організації за допомогою у захисті своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до приписів Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, законний інтерес відбиває легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом.

Враховуючи наведене, з матеріалів справи вбачається, що законним інтересом позивача у спірних правовідносинах є нормативне врегулювання, в тому числі, питання плавання і лоцманського проведення суден у Бузько-Дніпровсько-лиманському каналі, який, зокрема, становить частину акваторії Миколаївського морського порту, у відповідності до вимог Закону та Конституції України. Відповідно, встановлене оскаржуваним наказом правове регулювання прямо впливає на інтереси позивача.

Щодо наявності ознак протиправності оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Отже, оскаржуваний наказ є регуляторним актом в розумінні Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , а тому, зокрема, порядок його розробки та прийняття має відповідати вимогам, визначеним таким Законом.

Відповідно до процедури, встановленої Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності кожен проект регуляторного акту оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. При цьому, оприлюдненню підлягають: план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни; повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту (з метою одержання зауважень і пропозицій); проект регуляторного акту; відповідний аналіз регуляторного впливу.

Крім того, Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає, що проекти регуляторних актів підлягають погодженню із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, яким, у відповідності до вимог Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 724, є Державна регуляторна служба України.

В той же час, згідно наявних у матеріалах справи документів та за наслідком аналізу офіційних сторінок відповідача та Державної регуляторної служби України у мережі Інтернет вбачається, що: оприлюднені на офіційному сайті Мінінфраструктури плани підготовки проектів регуляторних актів на 2017 і 2018 роки не містять відповідної інформації щодо підготовки оскаржуваного наказу; відсутня інформація щодо оприлюднення проекту регуляторного акту - наказу від 02 січня 2018 року № 2; відсутня інформація щодо погодження оскаржуваного наказу Державною регуляторною службою України.

Таким чином, вбачаються наявними ознаки очевидної протиправності оскаржуваного наказу у зв'язку з порушенням Мінінфраструктури процедури його розробки та прийняття.

Беручи до уваги наведене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про зупинення дії оскаржуваного наказу.

При цьому, в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.

Щодо вимоги позивача про встановлення заборони прийняття відповідачем нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини в частині правил плавання і лоцманського проведення суден у Бузько-Дніпровсько-лиманському каналі до моменту проведення робіт щодо поліпшення технічних характеристик Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу, необхідних для запровадження змін, подібних за передбачені наказом Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2018 року за № 76/31528, суд вважає такі вимоги неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки вимоги щодо забезпечення позову у наведений спосіб виходять за межі заявлених ГО Порт без корупції позовних вимог.

Таким чином, розглянувши подану позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що клопотання ГО Порт без корупції необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Заяву Громадської організації Порт без корупції про забезпечення адміністративного позову - задовольнити частково.

Зупинити дію наказу Міністерства інфраструктури України від 02 січня 2018 року № 2 Про затвердження Змін до Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню згідно з ч. 1 статті 156 КАС України.

Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України Про виконавче провадження , у строк до 25 жовтня 2021 року.

Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є громадська організація Порт без корупції (54012, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 34, кв. 12; код ЄДРПОУ 41422363), а боржником - Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14; код ЄДРПОУ 37472062).

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур