Рішення

від 28.09.2018 по справі 522/3400/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/3400/18

Провадження № 2/522/5474/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельних об'єктів до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ТОВ "Будівельних об'єктів звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування державної реєстрації права власності та виселення.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилався на те, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року по справі №522/2985/16-ц було визнано право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (Бєлінського) в м. Одесі.

Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 13 жовтня 2017р. відчужив квартиру на користь ОСОБА_1.

Пізніше, Постановою апеляційного суду Одеської області від 25.01.2018р., рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року по справі №522/2985/16-ц було скасовано, та у задоволенні позовних ОСОБА_2 про визнання за ним права власності було відмовлено. Задовольняючи апеляційну скаргу суд другої інстанції виходив з того, що Позивачем було обраний невірний спосіб захисту та з тих підстав, що право вирішувати питання про передачу квартир у зазначеному будинку у власність інших осіб належить саме ТОВ "Будівельних об'єктів .

З урахуванням викладених обставин ТОВ "Будівельних об'єктів звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування державної реєстрації права власності та виселення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки до суду не надавав та не заявляв.

Представник відповідача, ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності надав суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у Відзиві на позовну заяву.

З врахуванням тривалості судового розгляду суд прийняв рішення про розгляд позовної заяви по суті за відсутності позивача, яка сповіщалася у відповідності до чинного процесуального законодавства та зловживає своїми процесуальними правами та обов'язками.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що у лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСББ Ніка-2005 , Виконкому ОМР про визнання права власності на нерухоме майно посилаючись на те, що у 1999 та 2000 р.р. між позивачем та ТОВ Будівельних об'єктів буди укладені договори про дольову участь у будівництві квартири та надземного гаражу, з підсобним приміщенням. Позивачем зазначалося що умови договору виконані ним в повному обсязі. У 2002 році позивач отримав технічну документацію на вказане майно та став відкрито їм користуватися з того ж часу. Позивач посилався на те, що 16.02.2005 року ТОВ Будівельні об'єкти незаконно отримало свідоцтво на право приватної власності на 14 поверховий 90 квартирний будинок 9814 кв.м. и 555 кв.м. гаражів. У зв'язку із вищевикладеним та у зв'язку із тим, що позивач посилається, що він добросовісно та відкрито користується майном протягом 10 років просив суд визнати за ним право власності на квартиру та надземний гараж. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року по справі №522/2985/16-ц позовні вимоги було задоволено, в повному обсягу та визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру та на надземний гараж.

Після набрання рішенням законної сили, ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нерухоме майно, а пізніше на підставі Договору дарування від 13 жовтня 2017р. відчужив квартиру на користь ОСОБА_1.

26.12.2017р. ОСОБА_2 - помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 27.12.2017р., виданим Одеськім міським відділом державної реєстрації актів цивільного тану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Згідно із Заповітом від 15.09.2006р. померлий заповів усе своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі те, що на день смерті буде належати - ОСОБА_1.

В свою чергу ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про спадщину за заповітом від 20.08.2018р.

Вважаючи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року по справі №522/2985/16-ц незаконним представник ТОВ Будівельних об'єктів - ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року та постановити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 25.01.2018 р., рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року по справі № 522/2985/16-ц було скасовано, та у задоволенні позовних ОСОБА_2 про визнання за ним права власності було відмовлено.

Після чого ТОВ "Будівельних об'єктів звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування державної реєстрації права власності та виселення.

Суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того що на підставі ст. 190 ЦК України, майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

З постанови апеляційного суду Одеської області від 25.01.2018р. по справі №522/2985/16-ц вбачається, що підставою для звернення ОСОБА_2 (померлого) до суду з позовом про визнання за ним права власності послугувала та обставина, що у 1999 та 2000 р.р. між ним та ТОВ Будівельних об'єктів було укладено договори про дольову участь у будівництві квартири та надземного гаражу, з підсобним приміщенням другого поверху.

Тобто, факт того, що у зв'язку з укладанням ОСОБА_2 умов договорів про пайову участь у будівництві об'єктів нерухомого майна, у нього виникло майнове право на квартиру АДРЕСА_1 (Бєлінського) в м. Одесі, яке в подальшому має трансформуватися у зареєстроване право власності на квартиру, вже встановлений Постановою від 25.01.2018р. по справі №522/2985/16- ц тому не підлягає доведенню по даній цивільній справі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, до ОСОБА_1, як правонаступника після смерті ОСОБА_2М, перейшли (успадкувалися) майнові права на квартиру, які виникли у померлого на підставі договорів на пайову участь.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України) . Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

З аналізу чинного законодавства (статті 190, 656, 717 ЦК, Закон від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХІІ Про заставу (далі - Закон № 2654-ХІІ), Закон від 19 червня 2003 р. № 979-ІV Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати , Закон від 05 червня 2003 р. № 898-ІV Про іпотеку (далі - Закон № 898-ІV)), а також з урахуванням висновків Верховного Суду України за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи № 6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10), вбачається, що майнові права, поряд з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами, є об'єктами цивільного обороту.

До майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад: спадкові права; права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором; виключні права автора і под.), право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право, яке є предметом договору підряду, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Суд доходить висновку, що ОСОБА_2 уклавши Договори про дольову участь у будівництві квартири та надземного гаражу, з підсобним приміщенням, отримав майнові права на вказане нерухоме майно, які в порядку спадкування згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, перейшли до його правонаступника ОСОБА_1

Таким чином, сам факт отримання ТОВ Будівельних об'єктів Свідоцтва про право власності на Житловий будинок від 16.02.2005р., не надає прав Позивачу для витребування вказаного майна, у особи яка має майнові права на вказане нерухоме на підставі Договорів про дольову участь у будівництві.

Враховуючи, що інші позовні вимоги, а саме скасування державної реєстрації та виселення є похідними від вимоги про витребування майна, тому в їх задоволенні слід також відмовити.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: т. ст. 1 , 2 , 5 , 11 , 76-80 , 81 , 89 , 241 , 247 , 258 , 263-265 , 273 , 354, ЦПК України ; суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельних об'єктів (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Белінського, 6-Б, код ЄДРПОУ: 30170021) до ОСОБА_1 (адреса: 65000, АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_1) про скасування державної реєстрації права власності та виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п. п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: А.Ю. Бойчук