Рішення

від 10.10.2018 по справі 522/3949/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/5625/18

Справа № 522/3949/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації ОСОБА_2 з захисту законності та правопорядку , ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 07.03.2018 року звернувся до суду з позовом до громадської організації ОСОБА_2 з захисту законності та правопорядку , ОСОБА_5, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Ухвалою суду від 15.03.2018 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків.

Після усунення недоліків позову ухвалою суду від 05 червня 2018 провадження у справі було відкрито, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 09 годинну 15 хвилин 20 липня 2018 року.

У судовому засіданні від 20 липня 2018 року оголошено перерву для надання часу відповідачу для підготовки відзиву та надання доказів по справі. Розгляд справи призначено на 09 годину 05 хвилин 27 липня 2018 року.

У судовому засіданні від 27 липня 2018 року судом долучений до матеріалів справи відзив та надані докази відповідача. Судом залучено до розгляду справи співвідповідачем ОСОБА_3. У зв'язку з залученням співвідповідача судом оголошено перерву до 16 серпня 2018 року о 16 годині 00 хвилин.

До канцелярії суду 01 серпня 2018 року представником позивача подано відповідь на відзив.

У судовому засіданні від 16 серпня 2018 року судом долучено до матеріалів справи заперечення до відповіді на відзив представника відповідача - громадської організації ОСОБА_2 з захисту законності та правопорядку та відзив на позовну заяву співвідповідача - ОСОБА_3. Судом задоволення клопотання представника відповідача про допит у якості свідка ОСОБА_3 Судом ухвалено закінчити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на 03 жовтня 2018 року о 16 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні від 03 жовтня 2018 року сторони надали свої пояснення щодо справи. Допитано у якості свідка співвідповідача - ОСОБА_3 У зв'язку з підготовкою до судових дебатів судом оголошено перерву на 10 жовтня 2018 року.

У судовому засіданні від 10 жовтня 2018 року позивач просив позовну заяву задовольнити, відповідач та співвідповідач просили у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Третя особа ОСОБА_4, будучи повідомлений належним чином про час та дату розгляду справи до судового засідання не з'явився.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судом встановлено , що в газеті Вісник Причорномор'я № 4 (4) за лютий 2018 року надруковано та розповсюджено статтю на сторінці 3 під назвою (мовою оригіналу): Земельная мафия запугивает жителей Сычавки .

Засновником та видавником газети Вісник Причорномор'я є Громадська організація ОСОБА_2 з захисту законності та правопорядку відповідно до даних державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ серія ОД № 1832-703Р від 22.07.2016 року, видане Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області).

Як встановлено під час судового засідання відповідальним кореспондентом, який здійснював пошук інформації при підготовці матеріалів до публікації вищезазначеної статті в газеті Вісник Причорномор'я є ОСОБА_3, якого було залучено у якості співвідповідача та допитано у якості свідка.

Так, відповідно до абзаців 5 та 7 наведеної статті зазначено (мовою оригіналу): Даная акция была организована руководителем группировки, которая занимается земельными аферами в Лиманском районе, ОСОБА_1. Депутат районного совета ОСОБА_1 с помощью своего соратника, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 и по совместительству депутата Новобелярского поселкового совета ОСОБА_4, нанял южненских титушек для полного саботирования и развала процесса децентрализации в Лиманском районе…

…Земельная мафия пытается укрепить свои позиции и, не смотря на волеизъявление жителей сел Лиманского района, с помощью титушек пытается подчинить лиманщину, чтобы продолжать свой грязный бизнес по продажи украденных у страны земель. ОСОБА_1 и членам его ОПГ не выгодно создание самодостаточных объединенных громад, которые самостоятельно будут распоряжаться своими землями. ОСОБА_1 и подконтрольные ему фирмы продолжают земельные аферы с помощью чиновников Госгеокадастра и продажных депутатов, продолжая разграбление национальных земельных богатств .

Позивач вважає, що розповсюджена інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію . З урахуванням заяви про уточнення предмету позову від 17.04.2018 року просить визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію, опубліковану Громадською організацією ОСОБА_2 захисту законності та правопорядку в газеті Вісник Причорномор'я № 4 (4) за лютий 2018 року у статті Земельная мафия запугивает жителей Сычавки вищезазначені відомості та спростувати них, шляхом публікації в наведеній газеті тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти.

Відповідач - Громадська організація ОСОБА_2 захисту законності та правопорядку у наданому відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь до відзиву зазначає, що відомості зазначені у наведеній статті містять оціночні судження, вважає особу позивача - депутата Лиманської районної ради Одеської області публічною, що тягне за собою більш прискіпливий нагляд за ним з боку суспільства, особливо засобів масової інформації. Також зазначає, що у зв'язку з наведеним, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із частиною другою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема:

- норм чинного законодавства,

- вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України Про інформацію , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Судом враховано положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_2 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_6 Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зі змісту статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Слід зауважити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства (рішення ЄСПЛ у справі The Observer and The Guardian v. the United Kingdom , від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільно-го значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення ЄСПЛ у справі Газета Україна-Центр проти України заява № 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 Інститут економічних реформ проти України , де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями . Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів .

Суд також враховує, що позивач є публічною особою - депутатом Комінтернівської районної ради VII скликання, тому інформація, про спростування якої пред'явив вимоги позивач ОСОБА_1, не підлягає визнанню недостовірною, оскільки така інформація стосується позивача, як публічної особи та його професійної діяльності на посаді одного із

Депутатів Комінтернівської районної ради VII скликання, а тому він повинен бути готовим до неї, оскільки межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою.

Крім того суд бере до уваги те що відомості опубліковані в газеті Вісник Причорномор'я , які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів.

Відповідач ОСОБА_3, будучи допитаним у якості свідка та надаючи відзив на позовну заяву також підкреслює, що під час підготовки матеріалів до статті була використана інформація, яка вже була надрукована в інших ЗМІ та набрала значного розголосу.

З метою привернути увагу громадськості, відповідач ОСОБА_3 виразив суб'єктивні оціночні судження, свій особистий погляд стосовно особи Позивача, та власну оцінку його поведінки. Вказана обставина також підтверджується висновком доктора філологічних наук, професора кафедри української мови ОНУ ім. І.І. Мечнікова (а.с. 48-56). Вказаний доказ суд оцінює як письмовий доказ у сукупності з іншими доказами.

Відповідач ОСОБА_3 не вийшов за межі допустимої критики стосовно позивача і поширені ним висловлювання не мали на меті приниження його честі, гідності та ділової репутації, а були спрямовані на всебічне висвітлення ситуації навколо земельних відносин у Лиманському районі Одеської області.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із твердженнями відповідачів про відсутність правових підстав для втручання у право на поширення інформації, яка хоч і містить некоректні висловлювання, але не підлягає спростуванню, а отже і задоволення заявлених позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а офіційні особи органів державної влади мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, в контексті всієї поширеної інформації щодо позивача, суд дійшов висновку про те, що у поширеній інформації містяться оціночні судження автора статті та своє ставлення до висловлювань позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до громадської організації ОСОБА_6 з захисту законності та правопорядку (код ЄДРПОУ 40131345, АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (паспорт серії МА №749714 виданий 09.11.2011 року Южненським МА АДРЕСА_3), за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 (Одеська обл., Лиманський район, с. Нові Біляри, вул. Жовтнева, буд. 24) про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2018 року

Суддя: В.Я. Бондар