Постанова

від 26.01.2021 по справі 522/3949/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4527/21

Номер справи місцевого суду: 522/3949/18

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Гавриленко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації „Рада з захисту законності та правопорядку» , ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про захист честі , гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до громадської організації „Рада з захисту законності та правопорядку» , ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 про захист честі , гідності та ділової репутації та просив зобов`язати громадську організацію „Рада з захисту законності та правопорядку» , ОСОБА_2 спростувати відомості, поширені в газеті „ ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті „Земельная мафия запугивает жителей ОСОБА_4 » у спосіб найбільш наближений до способу їх поширення шляхом публікації в газеті „Вісник Причорномор»я»інформації про те, що поширена у статті Земельная мафия запугивает жителей ОСОБА_4 » в газеті „Вісник Причорномор»я» № 4 за лютий 2018 року є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію депутата Лиманської районної ради ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду 1 гривню.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що 16.02.2018 року від мешканців Новобілярської селищної ради йому стало відомо, що в газеті „Вісник Причорномор»я» № 4 за лютий 2018 року надруковано та розповсюджено статтю під назвою: „

ІНФОРМАЦІЯ_2 та Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області.

Засновником та видавником вказаної газети та відповідно вказаної статті є Громадська організація „Рада з захисту законності та правопорядку» .

Інформація наведена у статті стосується незаконної діяльності депутата Лиманської районної ради Одеської області VII скликання ОСОБА_1 .

Розповсюджена інформація є недостовірною та ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, що стало підставою його звернення до суду.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи на 26.01.2021 року на 14-30 г., сторони , в умовах обмеженого пропуску до Одеського апеляційного суду у зв`язку з карантином , із заявами про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції не зверталися .

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату , час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне сповіщення сторін про дату, час та місце розгляду справи та відсутність заяв про відкладення розгляду справи , колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1)неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для втручання у право на поширення в газеті Вісник Причорномор`я № 4 (4) за лютий 2018 року в статті Земельная мафия запугивает жителей ОСОБА_4 щодо депутата районної ради ОСОБА_1 інформації, яка хоч і містить некоректні висловлювання, але не підлягає спростуванню, оскільки складається з оціночних суджень, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності (на відміну від перевірки істинності фактів), а офіційні особи органів державної влади мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками районного суду не можна.

Судом встановлено, що:

- що в газеті Вісник Причорномор`я № 4 (4) за лютий 2018 року надруковано та розповсюджено статтю на сторінці 3 під назвою (мовою оригіналу): ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-засновником та видавником газети Вісник Причорномор`я є Громадська організація Рада з захисту законності та правопорядку відповідно до даних державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ серія ОД № 1832-703Р від 22.07.2016 року, видане Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області);

-відповідальним кореспондентом, який здійснював пошук інформації при підготовці матеріалів до публікації вищезазначеної статті в газеті Вісник Причорномор`я є ОСОБА_2 , якого було залучено у якості співвідповідача та допитано у якості свідка;

-відповідно до абзаців 5 та 7 наведеної статті зазначено (мовою оригіналу): Даная акция была организована руководителем группировки, которая занимается земельными аферами в Лиманском районе, ОСОБА_5 . Депутат районного совета ОСОБА_6 с помощью своего соратника, жителя города Южный и по совместительству депутата Новобелярского поселкового совета ОСОБА_7 , нанял южненских титушек для полного саботирования и развала процесса децентрализации в Лиманском районе…

...Земельная мафия пытается укрепить свои позиции и, не смотря на волеизъявление жителей сел Лиманского района, с помощью титушек пытается подчинить лиманщину, чтобы продолжать свой грязный бизнес по продажи украденных у страны земель. ОСОБА_8 и членам его ОПГ не выгодно создание самодостаточных объединенных громад, которые самостоятельно будут распоряжаться своими землями. Дьяков и подконтрольные ему фирмы продолжают земельные аферы с помощью чиновников Госгеокадастра и продажных депутатов, продолжая разграбление национальных земельных богатств .

Судова колегія виходить з такого.

За нормами ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В рішенні у справі Ляшко проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Проаналізувавши зміст публікації в газеті Вісник Причорномор`я № 4 (4) за лютий 2018 року під назвою (мовою оригіналу): Земельная мафия запугивает жителей ОСОБА_4 судова колегія вбачає, що у переважній більшості поширена інформація дійсно складається з оціночних суджень, які виражають суб`єктивну думку і погляд автора статті та його відношення до особи позивача і тому на відмінну від істинності фактів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Крім того, слід врахувати, що поширена інформація стосується відомої особи - депутата районної ради і теми контролю за земельними ресурсами, інтерес до яких (і особи і самої теми) у суспільстві є високим, а тому рівень критики цієї особи та її діяльності або суб`єктивні думки про це є значно ширшим. Некоректні висловлювання автора статті фактично відображають його ставлення до позивача, як публічної особи, що в даному коректному випадку не є підставою для зниження рівня межі допустимої критики до рівня критики окремої пересічної особи. При цьому публічні особи так чи інакше неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати і мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію опубліковані в газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті ІНФОРМАЦІЯ_4 відомості про те, що:

акция (облить зеленкой председателя Сычавского сельского совета ОСОБА_9 ) была организована мною ОСОБА_10 еем ОСОБА_6 ;

я ОСОБА_11 являюсь руководителем группировки, которая занимается земельными аферами в Лиманском районе ;

я, ОСОБА_11 имею отношение к земельной мафии, которая пытается укрепить свои позиции и, несмотря на волеизъявление жителей сел Лиманского района, с помощью титушек пытается подчинить лиманщину, чтобы продолжать свой грязный бизнес по продаже украденных у страны земель ;

я ОСОБА_11 и подконтрольные мне фирмы продолжают земельные аферы с помощью чиновников Госгеокадастра и продажных депутатов, продолжая разграбление национальных земельных богатств .

Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано , що позивачем спростовано ствердження, що ОСОБА_12 організовував акцію облиття зеленкою голови Сичавської сільської ради Попоніну, надавши довідку з відділу поліції про відсутність будь-яких ексцесів під час звітування голови Сичавської сільської ради, є неспроможніми, оскільки, зі змісту статті Земельная мафия запугивает жителей ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка опублікована в газеті Вісник Причорномор`я № 4 (4) за лютий 2018 року вбачається, що дана акція, як вказує автор лише планувалася, але так і не була здійснена. Довідка з відділу поліції про відсутність будь-яких ексцесів під час звітування голови Сичавської сільської ради лише підтверджує відсутність даної події. Крім того, як вже зазначалося дане некоректне висловлювання автора статті про причетність позивача до організації акції, яка в реальності не відбулася (тобто факт події не мав місце) судом першої інстанції обґрунтовано розцінено, як його суб`єктивна думка і погляд в контексті особистого прискіпливого ставлення автора, як журналіста до позивача, як до публічної особи, в той час, як сама публічна особа в свою чергу має бути готовою до різкої, навіть некоректної критики.

Інші доводи апеляційної скарги в цій частині рішення суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ , від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене , підстав для зміни або скасування рішення суду в цій частині немає.

Колегія суддів звертає увагу на таке.

У статті Земельная мафия запугивает жителей ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка опублікована в газеті Вісник Причорномор`я № 4 (4) за лютий 2018 року позивач просив визнати недостовірною та спростувати інформацію, що він ОСОБА_13 має стосунок до організованого злочинного угруповування .

Як вбачається зі змісту даної статті: ОСОБА_8 и членам его ОПГ не выгодно создание самодостаточных объединенных громад, которые самостоятельно будут распоряжаться своими землями.

З даної інформації вбачається, що посилання автора статті на невигідність для позивача самодостатніх об`єднаних громад, які будуть розпоряджатися своїми землями є його власною оцінкою подій, його суб`єктивною думкою і поглядом в контексті критики дій позивача, як депутата районної ради і публічної особи, яка є відомою у Лиманському районі і викликає значний суспільний інтерес.

Разом з тим в даній частині статті автор фактично виходить з того, що створення самодостатніх об`єднаних громад не вигідно ОСОБА_8 и членам его ОПГ .

ОПГ є абревіатурою у російськомовному варіанті организованой преступной группы .

Використання терміну «організоване злочинне угрупування» в науці та у законодавстві зумовлене фактом поширення у суспільстві злочинних об`єднань, які за рівнем їх організації та іншими властивостями здатні до стабільної злочинної діяльності, котра в її масовому вираженні становить один з найнебезпечних видів злочинності - організовану. Вперше у законодавстві України термін «організоване злочинне угруповання» було вжито у ст.1 Закону України від 30 червня 1993 року «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» для розкриття якісної своєрідності даного виду злочинності, котра визначається як сукупність злочинів, що вчиняються у зв`язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

У Кримінальному кодексі України, що закріплює кримінально-правові засади боротьби з проявами організованої злочинності, виділяється ряд злочинних об`єднань, які можна було віднести до організованих злочинних угруповань: «організована група» (ч. 3 ст. 28 КК України), «злочинна організація» (ч. 4 ст. 28 КК України), «транснаціональна організація» (ч. 5 ст. 143 КК України), «група, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров`ю людей або статевою розпустою» (ч. 1 ст. 181 КК), «банда» (ст. 257 КК України), «терористична група» (ч. 4 ст. 258 КК України), «терористична організація» (ч. 4 ст. 258 КК України), «не передбачене законом воєнізоване або збройне формування» (ст. 260 КК України).

Виділення окремих видів організованих злочинних угруповань у кримінальному законодавстві Здійснюється переважно із врахуванням виду злочинної діяльності, для здійснення якої вони створюються, або якою вони займаються. Наприклад, банда, яка випливає зі змісту ст..257 КК України створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Термін «транснаціональна організація» вживається у ст. 143 КК стосовно угруповань, що займаються видаленням у людей шляхом примушування або обману їх органів або тканин з метою трансплантації або ж займаються незаконною торгівлею органами чи тканинами людини.

Звісно, позиція законодавця стосовно визначення видів організованих злочинних угруповань та їх найменування має враховуватися в теорії кримінального права.

За іншими критеріями виділяються окремі види організованих злочинних угруповань у кримінології. При цьому окремим термінам, що позначають зазначені види, надається дещо інше значення порівняно з їх використанням у кримінальному законі.

Так, угруповання відрізняють за рівнем їх організації. Похідною, первинною формою об`єднання осіб для заняття організованою злочинною діяльністю є організована злочинна група.

Тобто сама по собі участь в організованому злочинному угрупуванні незалежно від рівня організації вже утворює склад кримінального правопорушення, за що передбачена кримінальна відповідальність.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти:

-опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;

-поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку;

-викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;

-повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Необхідно зважати на те, що межа допустимої критики щодо державного службовця визначається з урахуванням конкретних обставин і може бути ширшою, ніж щодо приватної особи. Тому державний службовець має бути готовим виявляти більшу толерантність до висловлювань засобів масової інформації.

За обставин справи, що переглядається, належить вирішити питання щодо дотримання при поширенні інформації презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, а також баланс прав на свободу слова, на повагу до гідності та честі, на недоторканність ділової репутації, а також презумпцію невинуватості, колегія суду апеляційної інстанції вважає поширеною інформацію про створення ОСОБА_14 організованого злочинного угрупування та участь його в такому угрупуванні такою, що порочать честь і гідність ОСОБА_1 , оскільки вона містить фактичні твердження про створення та причетність ОСОБА_1 до організованого злочинного угруповування, що має ознаки кримінально-караних діянь, передбачених КК України.

За відсутності вироку суду стосовно ОСОБА_1 або доказів про оголошення йому підозри чи пред`явлення обвинувачення у кримінальному правопорушенні, поширення зазначеної інформації порушує презумпцію невинуватості та негативно впливає на немайнові права позивача.

Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією факту, який може і має бути доведений належними доказами.

При таких обставинах , рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог про визнання недостовірною та спростування інформації про створення ОСОБА_14 організованого злочинного угрупування та участь його в такому угрупуванні.

Що стосується стягнення моральної шкоди, яка заявлені позивачем у розмірі 1 грн., то колегія суддів виходячи з установлених у справі обставин та вважає, що задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною і спростування інформації про створення ОСОБА_14 організованого злочинного угрупування та участь його в такому угрупуванні, вже само по собі є для позивача справедливою та достатньою сатисфакцією.

Тому у задоволенні вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1 гривні слід відмовити з урахуванням підстав та обґрунтувань в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦІЖ України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки при ухваленні апеляційним судом нового судового рішення позов задоволено частково, судовий збір у розмірі 1 760 грн. 50 коп., сплачений апелянтом ОСОБА_1 за позов та за подання апеляційної скарги на рішення суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до громадської організації „Рада з захисту законності та правопорядку» , ОСОБА_2 про визнання недостовірними та спростування поширені в газеті „ ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті „Земельная мафия запугивает жителей ОСОБА_4 » відомості щодо належності ОСОБА_1 до створення та участі в організованому злочинному угрупуванні - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати недостовірними, та такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 опубліковані в газеті „ ІНФОРМАЦІЯ_1 у першому реченні п`ятого абзацу статті „Земельная мафия запугивает жителей ОСОБА_4 » відомості щодо належності ОСОБА_1 до створення та участі в організованому злочинному угрупуванні.

Зобов`язати громадську організацію „Рада з захисту законності та правопорядку» , ОСОБА_2 спростувати поширені в газеті „ ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті „Земельная мафия запугивает жителей ОСОБА_4 » відомості щодо належності ОСОБА_1 до створення та участі в організованому злочинному угрупуванні у спосіб найбільш наближений до способу їх поширення шляхом публікації в газеті „Вісник Причорномор»я» інформації про те, що поширена у статті ІНФОРМАЦІЯ_3 » в газеті „Вісник Причорномор»я» № 4 за лютий 2018 року інформація є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності щодо належності ОСОБА_1 до створення та участі в організованому злочинному угрупуванні.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до громадської організації „Рада з захисту законності та правопорядку» , ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - змінити та викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з громадської організації „Рада з захисту законності та правопорядку» , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 760 грн. 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови .

Повний текст постанови складено: 09.02.2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова