Постанова

від 24.10.2018 по справі 562/408/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року

м. Рівне

Справа № 562/408/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/36/18

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Гордійчук С. О.

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1;

відповідач: ОСОБА_2

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року, ухваленого в складі судді Мичка І.М., повний текс рішення виготовлено12 квітня 2018 року, у справі №562/408/16-ц,

в с т а н о в и в :

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі, визнання права власності на 1/2 спільного майна та поділ майна в натурі.

Позов обргунтовував тим, що з листопада 2006 року по грудень 2015 року проживав із відповідачем однією сімєю без реєстрації шлюбу. В цей період придбали будинок в с. Новомильськ Здолбунівського району Рівненської області та зробили в ньому ремонт. Вважає, що даний будинок спільною сумісною власністю чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі.

Просив суд про задоволення позову.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі, визнання права власності на 1/2 спільного майна та поділ майна в натурі задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу , ОСОБА_1 з ОСОБА_2, у період з листопада 2006 року по грудень 2015 року.

Визнано житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2частку земельної ділянки площею 0,1826 га кадастровий номер 5622682800:01:001:0403 і на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1.

Поділ будинку та земельної ділянки проведено згідно варіанту №1, проведеної у справі судової будівельно технічної експертизи.

Виділено ОСОБА_1 у власність виділити 493/ 1000 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (позначено зелений колір), до складу якої входить: по житловому будинку (А-1): Житлова 1- 6 площею 21,7кв.м.; загальною площею 21,7 кв.м.; по прибудові (а): частину Коридору 1-1 площею 2,3 кв.м.; кухня 1-7 площею 10,5кв.м.; ванна 1-8 площею 3,2кв.м.; загальною площею 16,0кв.м.По надвірних будівлях та спорудах: Сарай (літ. Б ), 60%Огорожі (літ. 1 ).

ОСОБА_2 (синій колір) виділити 507/1000 частку домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1, до складу якої входить : по житловому будинку (А-1): Коридор 1-2 площею 7,0 кв.м.; Підсобка 1-3 площею 2,6 кв.м.; Житлова 1-4 площею 11,7 кв.м.; Житлова 1-5 площею 14,4кв.м.; Загальною площею 35,7кв.м.; по прибудові (а): частину Коридору 1-1 площею 8,4кв.м.; Туалет 1-9 площею 1,3кв.м.; загальною площею 9,7кв.м.; по надвірних будівлях та спорудах: Вхідний ганок (літ. а ), Льох (літ. В ), 40 % Огорожі (літ. №1 ).

Компенсація , яка повинна бути виплачена ОСОБА_2 для ОСОБА_1 за відхилення від ідеальних часток становить 3 140 (три тисячі сто сорок) гривень.

Для здійснення поділу приміщень житлового будинку необхідно провести наступні роботи :для ОСОБА_1- влаштувати вхідний ганок біля приміщення 1-7;- влаштувати дверний проріз з вулиці в приміщення 1-7;- влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-6 та 1-7;

Для ОСОБА_2:-влаштувати перегородку в приміщенні 1-1;-влаштувати арку між приміщеннями 1-1 та 1-2;-влаштувати перегородку в приміщенні 1-2;-демонтувати перегородку між приміщеннями 1-2та 1-5;- замурувати частину дверного прозіру між приміщеннями 1-1 та 1-2 з попереднім демонтажем дверей;- влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-2;- влаштувати дверний проріз з вулиці в приміщення 1-3;- влаштувати прибудову розміром 2,42 х 3,62.

Для Сторони І та Сторони ІІ:-замурувати дверний проріз між приміщення 1-2 та 1-6 з попереднім демонтажем дверей;-влаштувати перегородку в приміщенні 1-1;-влаштувати розмежування окремих інженерних мереж та санітарно-технічних зручностей.

Судові витрати віднесено на сторони в рівних долях.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки спірний будинок придбаний під час проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу тому наявні правові підстави для визнання будинку спільною сумісною власністю сторін та поділ його в натурі.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору.

Вказує, що суд не врахував, що на час укладення договору купівлі-продажу будинку березень 2007 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 Шлюб між ними був розірваний лише в серпня 2007 року. З листопада 2006 року по червень 2009 року вони не проживали однією сімєю та не вели спільного господарства Будинок вона купила за власні кошти і для власних потреб. Також добудову та ремонт будинку вона здійснила за власні кошти. Також зазначає, що судом дана невірна оцінка показам свідків, які про обставини справи знають зі слів позивача, а тому такі докази є неналежними.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Установлено, що 20 березня 2007 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу будинку по АДРЕСА_1 із ОСОБА_4, від імені якого діяв на підставі довіреності позивач ОСОБА_1

Сторони не заперечують, що 26 листопада 2006 року вони разом їздили в м. Ярославль Російська Федерація, за місцем проживання власника, для придбання вказаного будинку там було сплачено аванс у розмірі 100 000 рублів, що було еквівалентно 3800 доларам США.

Відповідно до ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто, при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю .

Окрім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

На майно що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України від 08.06.2016 року по справі №6-2253цс15.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, необхідно встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання цих осіб, а й ті обставини, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці та за спільні кошти.

Відповідно до змісту ст. ст. 12,13,77-81 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 на час придбання спірного майна перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 Шлюб між ними був розірваний лише в серпні 2007 року.

Разом з тим, сама відповідач не заперечувала того факту, що дійсно на період придбання будинку та його ремонту вона зустрічалась з позивачем, але їхнім взаємовідносинам не були притаманні ознаки сім'ї. Спільно почали проживати як подружжя лише з червня 2009 року.

Надаючи правову оцінку показанням свідків, апеляційний суд звертає увагу на те, що останні не містять даних про обставини, з якими положення ст.3 СК України пов'язує визначення поняття сім'я , оскільки їх свідчення носять загальний характер та не містили конкретної інформації про фактичні стосунки між сторонами, з яких би вбачалось ведення спільного бюджету, облаштування спільного побуту, наявність реальних взаємних прав та обов'язків. Навпаки, наявні в матеріалах справи покази свідків, на які послався суд, свідчать про знайомство сторін, про спільне коло знайомих і проведення разом вільного часу, але не може доводити факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету та інше.

Крім того, позивачем суду не було надано належних та допустимих документально підтверджених доказів того, що майно придбане за їх спільні сумісні кошти або спільною працею, а також що позика та кредитні кошти були погашенні спільно і що саме за ці кошти був придбаний будинок та проведенні в ньому ремонтні роботи.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх та безспірних доказів, у розумінні ст. 74 СК України, зокрема щодо спільного проживання з ОСОБА_2 на час придбання спірного майна, пов'язаністю спільним побутом, веденням спільного господарства, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов'язків, тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю .

Тому на думку колегії суддів правові підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю сторонами за період з листопада 2006 року по червень 2009 року без реєстрації шлюбу, з огляду на вимоги ст.74 СК України, відсутні у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю за вказаний період задоволенню не підлягають, тому немає і підстав для визнання спірного майна об'єктом спільної сумісної власності сторін та його поділу, оскільки спірне майно придбане відповідачем до розірвання шлюбу з ОСОБА_3

Оскільки висновки суду першої інстанції в цілому не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах матеріального права, на що обґрунтовано посилається відповідач, рішення суду підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то сплачені судові витрати відповідачем за перегляд справи судом апеляційної інстанції підлягають в сумі 6439,50 грн підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, ст.ст.70,74 СК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності чоловіка і жінки, які не перебувають у шлюбі, визнання права власності на 1/2 спільного майна та поділ майна в натурі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 6439,50 грн. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 жовтня 2018 року.

Головуючий:

Судді: