Рішення

від 16.10.2018 по справі 905/1237/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 16.10.2018                                                                                                          Справа № 905/1237/17                                Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-схід”, м.Маруполь, Донецька область до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки Суддя Матюхін В.І. Секретар судового засідання Вороніна О.С. Представники: позивача:  не з'явився; відповідача: не з'явився. Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-схід” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” про стягнення заборгованості за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. в сумі 770 443 грн. 23 коп., у тому числі: ·          733 215 грн. 92 коп. – заборгованість з орендної плати за березень – квітень 2017 року; ·          5 374 грн. 38 коп. – 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 11.06.2016р. по 25.05.2017 року; ·          31 852 грн. 93 коп. – пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.06.2016р. по 25.05.2017 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р., у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість, а також відповідач має сплатити штрафні санкції. Відповідач відзивом на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди, які б змінювали умови спірного договору, в тому числі в частині здійснення суборендної плати, а саме автоматичного її коригування у разі зміни позивачем нормативної грошової оцінки за власним бажанням в односторонньому порядку. Також у відзиві відповідач просив суд у разі незгоди з позицією відповідача по даній справі зменшити суму пені на 95 % від суми, що підлягає стягненню з відповідача. Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-схід”: - заборгованість з орендних платежів в сумі 278 682 грн. 44 коп.; - 3% річних в сумі 4 979 грн. 04 коп.; - пеню в сумі 19 320 грн. 27 коп.; - на відшкодування сплаченого судового збору в сумі 11 362 грн. 73 коп. та на підставі п.11  ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454 533 грн. 48 коп. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 рішення місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” на рішення місцевого господарського суду залишено без задоволення. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2018р. з посиланням на те, що “…суди попередніх інстанцій - не з'ясували на підставі яких нормативних актів відбулась зміна нормативної грошової оцінки землі, зазначена у наявних в матеріалах справи витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; - не витребували та не дослідили будь яких доказів на підтвердження таких змін; - не надали оцінки доводам відповідача про те, що фактично позивач, як на підставу позову, посилається на зміну нормативної грошової оцінки землі, а не на її індексацію та відповідно не надає доказів здійснення такої індексації”, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 р. та рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2017р. скасовано, а справу передано до місцевого господарського суду на новий розгляд. Ухвалою від 18.06.2018р. господарським судом Донецької області справа № 905/1237/17 прийнято до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2018 року об 11:20 год. 27.06.2018 року до господарського суду надійшло пояснення позивача №430/281 від 26.06.2018р., у яких він наполягаючи на задоволенні своїх вимог, зокрема, зазначив: За інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2015 рік становив 143,3%. Враховуючи це, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до пункту 289.2 статті  289 Податкового кодексу України з 1 січня 2016 року становив 1,433. Таким чином, сума договору з 01.01.2016 року склала 5 145 662,16 грн. на рік із розрахунку: 3 590 832,00 гривень х 1,433 (з ПДВ) або 428 805,18 грн. на місяць. Пунктом 8 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 20.12.2016 № 1791 - VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році») було встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; - для земель несільськогосподарського призначення – 106 відсотків. Таким чином сума договору з 01.01.2017 року склала 5 454 401,76 грн. на рік з ПДВ, або 454 533,48 грн. на місяць. 28.02.2017 року Відділ ГУ Держгеокадастру повідомив позивача про приведення цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 у відповідність до наказу ДКЗР від 23.07.2010 року №548 та запропоновав отримати нову грошову оцінку земельної ділянки. Це було обумовлено тим, що код цільового використання земельної ділянки, за яким використовувалася земельна ділянка, не відповідав фактичному цільовому використанню та меті, для якої земельна ділянка надавалася відповідачу - «змішане користування» замість «експлуатація будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій …». Дії Відділу ГУ Держгеокадастру не оскаржувалися ні позивачем, ні відповідачем. Верховний суд України, у своєму листі від 01.07,2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із  землеустрою. Земельна ділянка відповідно до норм чинного законодавства може використовуватися власником у спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Класифікація видів цільового призначення земель затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 р. N 548, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306. Цією класифікацією визначено поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів і застосовуються для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Таким чином, з урахуванням змісту договору та роз'яснень Верховного  суду України, і враховуючи існуючу забудову було визначено вид цільового використання земельної ділянки та її цільове призначення, підтвердженням чого є витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.02.2017 року №НВ-1402408912017 та рішення судів у справі № 905/1409/17, в якій відповідач оспорював використання земельної ділянки за призначенням та якими було встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Ст.12 Закону України «Про оцінку земель» закріплено, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно постанови КМ України від 23 березня 1995 р. № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» та наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів та/або одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається з урахуванням територіально-планувальних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей місця її розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою:           Цн = Цнз х Кф х Км3, де Цнз – середня для економіко-планувальної зони вартість одного квадратного метра земель (у гривнях), яка розраховується за формулою           Цнз = Цнм х Км2, де Цнм - середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту залежно від регіональних факторів місця розташування, що визначається за формулою:               В х Нп Цнм =           ---------   х Км1.                  Нк Значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Кф – коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки. Загально формула розрахунку виглядає як:               В х Нп Цн =           ---------   х Кф х Км, де                  Нк Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп – норма прибутку (6%); Нк – норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки, де Км = Км1 х Км2 х Км3. За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9) до наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів». Згідно наданих Відділом Держгеокадастру витягів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 визначена за формулою Цн = Цнз х Кф х Км3, де Цнз визначено за формулою Цнз = Цнм х Км2. У якості підстави зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки зазначена зміна параметру Кф. Тобто, фактичною підставою зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, стало приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що потягло за собою зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та відповідно і зміну грошової оцінки земельної ділянки. Факт використання відповідачем земельної ділянки з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій було встановлено рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/1409/17, у якому зазначено: «... згідно з матеріалами справи, позивач набув право користування земельною ділянкою на підставі договору суборенди земельної ділянки від 28.05.2002, за яким передано йому в суборенду земельну ділянку, яка віднесена до категорії земель промисловості, транспорту, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. Як встановлено судом на орендованій земельній ділянці розташовані цех морських перевезень, вугільний склад та нежитлові приміщення позивача, при цьому позивач не заперечує використання означених будівель за призначенням, отже позивач використовує орендовану земельну ділянку у відповідності до Кваліфікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010». Пунктом 3.5 договору встановлено, шо у разі зміни або індексації грошової оцінки суборендар зобов'язаний пропорційно коригувати орендну плату земельної ділянки. Зазначений пункт договору не містить такої умови як перегляд грошової оцінки вартості земельної ділянки виключно у разі зміни середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту. Зазначений параметр є одною з можливих підстав перегляду грошової оцінки вартості земельної ділянки, але не виключною. З урахуванням нової грошової оцінки землі з 01.03.2017 року сума договору склала           6 847 814,00 грн. із розрахунку: 2 х 454 533,50 грн. (щомісячний платіж за січень та лютий) + 10 х 593 874,70 грн. (щомісячні платежі за березень -грудень 2017 року). Позивач також зауважує, що сума договору визначена ним відповідно до п.3.5 та п.6.5 договору суборенди. Пунктом 6.5. договору закріплено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору. Тобто договором встановлено певний перелік обставин згідно яких зміни, здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. Зміна орендної плати до встановленого п.6.5. договору переліку не входить. Відтак, на сторін укладеним договором не покладений обов'язок в письмовій формі за погодженням сторін вносити зміни щодо зміни орендної плати. Відповідно до статті 642 ЦК України акцепт пропозиції може бути зроблений окрім іншого також шляхом вчинення дій які свідчать про її прийняття. Направлені відповідачу податкові накладні з ПДВ за березень та квітень 2017 року  були ним прийняті та зареєстровані без зауважень на всю суму з урахуванням нового розміру орендної плати. На всю суму податкових зобов'язань відповідачем сформовано податковий кредит. На пояснення позивача №430/281 від 26.06.2018р. відповідач надав заперечення,  якими просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з огляду на нижченаведене: Верховний Суд повністю погодився з доводами відповідача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили вищевикладені обставини справи, не дали їм належної правової оцінки та, незважаючи на той факт, що позивачем за власним бажанням змінено нормативно грошову оцінку землі без наявності рішення органу місцевого самоврядування про зміну нормативної грошової оцінки та внесення відповідних змін до договору, в порушення статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.193, 221, 632 ГК України, Закону України „Про оцінку земель», ст.30 Закону України „Про оренду землі”, ст. 43 ГПК України прийшли до незаконного і необґрунтованого рішення про наявність підстав для оплати відповідачем збільшеного розміру суборендної плати. Відповідно до вимог договору та діючого законодавства, що регулює сплату орендної плати за землі державної та комунальної власності, з врахуванням рішення Маріупольської міської Ради № 6/5-327 від 25.02.2011р. починаючи з 15.02.2011р. розмір щомісячної орендної плати складав 454 533,48грн. Однак, у квітні 2017р. позивач повідомив відповідача про зміну розміру орендної плати з 01.03.2017р. у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 454  533,48 грн. на 593  874,70 грн. Перегляд розміру орендної плати передбачений п.3.4. договору у випадках і з моменту, в т.ч.. збільшення розмірів грошової оцінки. У разі зміни грошової оцінки Відповідач зобов'язаний пропорційно корегувати орендну плату земельної ділянки (п.3.5. договору). Позивач має право вимагати від відповідача своєчасного внесення орендної плати, (п.5.1.2. договору), в свою чергу, відповідач зобов'язаний у відповідності з п.3.3. договору своєчасно вносити орендну плату (п.5.2.3. договору). Таким чином, п.п. 3.1., 3.2. договору встановлюють чіткий розмір орендної плати - 1,7632 грн. за 1 м2 без ПДВ, без прив'язки до нормативної грошової оцінки, який може бути змінений виключно на підставі п.3.2. договору. При цьому п. 3.2. договору передбачає зміну розміру орендної плати виключно тільки в разі індексації в установленому законом порядку грошової оцінки, та на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря. Пунктами 5.1.2., 5.2.3. договору позивачу надано право вимагати від відповідача тільки своєчасного внесення орендної плати, а відповідач, в свою чергу зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату. Вказані пункти розміщені у розділі «Права та обов'язки сторін» і цим розділом не передбачено право позивача вимагати від відповідача автоматичної сплати орендної плати у разі самостійної зміни нормативної грошової оцінки, і, відповідно, відсутній обов'язок відповідача пропорційно коригувати суборендну плату у разі, коли в установленому законом порядку не відбулося зміни нормативної грошової оцінки. Таким чином, зміна нормативної грошової оцінки п.3.2. договору не передбачена, а перегляд розміру орендної плати можливий лише у випадку збільшення розміру грошової оцінки у встановленому договором та діючим законодавством порядку і до цього моменту такий обов'язок у відповідача відсутній. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності (ст. 18 Закону України „Про оцінку земель”). Зазначеною статтею передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: ь          розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; ь          розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а ь          несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 -10 років. Стаття 20 зазначеного Закону передбачає, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Відповідно до ст.23 зазначеного Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Останній раз зміна (збільшення) розміру грошової оцінки землі у встановленому законом порядку мала місце у лютому 2011 року і до теперішнього часу не змінювалася. Листами №430/81 від 25.05.2011р., № 430/88 від 24.06.2011р. позивач повідомляв відповідача про зміну (збільшення) розміру грошової оцінки землі з 15.02.2011р. на підставі рішення Маріупольської міської Ради № 6/5-327 від 25.02.2011р. та збільшення суми плати за суборенду спірної земельної ділянки та надсилав відповідні рахунки-фактури. Оскільки вказані зміни відбулися у порядку, передбаченому діючим законодавством, то сума орендної плати з урахуванням зміни (збільшення) розміру грошової оцінки землі відповідно сплачувалась відповідачем. Листом №430/10 від 12.04.2017р. позивач повідомив відповідача про зміну розміру орендної плати у зв'язку зі зміною з власної ініціативи нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з 454 533,48 грн. на 593 874,70 грн.). Як підставу для її зміни надав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку, наданою управлінням Держгеокадастру у м. Маріуполі. Вказаний витяг не є належним документом  у розумінні вимог законодавства (Закону України „Про оцінку земель”) для зміни розміру нормативної грошової оцінки. Виходячи з вимог діючого законодавства, єдиною правовою підставою для зміни розміру нормативної грошової оцінки в установленому законному порядку є рішення Маріупольської міської Ради. Наразі, Маріупольською міською Радою прийняте рішення «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя» (станом на момент підготовки даних заперечень у відповідача наявний лише проект даного рішення). При цьому, згідно вимог діючого законодавства нормативна грошова оцінка земель м. Маріуполя набуде чинності з 01.01.2019р. Таким чином, на момент звернення позивача до суду і станом на час розгляду справи на новому розгляді, правові підстави для зміни розміру орендної плати у рамках договору відсутні і, відповідно, відсутні правові підстави для сплати суми основного боргу у розмірі 278 682.44грн. - різниці між новим та старим розміром суборендної плати за спірний період. Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду. Отже, орендна плата за землю є істотною умовою договору оренди землі, яка не може змінюватись в односторонньому порядку. На підставі ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, як і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. За положеннями договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін (п.6.1. договору). Відповідно до положень статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до ст. 30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. За положеннями спірного договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін (п.6.1.договору). Відповідно до ст.24 Закону України “Про плату за землю” грошова оцінка застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод. Отже, грошова оцінка землі передує укладенню цивільно-правових угод, в тому числі, договорів оренди землі, договорів суборенди землі, а тому встановлення нової грошової оцінки земель породжує правові наслідки стосовно договорів оренди землі, укладених після її встановлення. Зміна нормативно-грошової оцінки землі може бути підставою для внесення змін до договору у разі, якщо це передбачено договором і в порядку, передбаченому законодавством, шляхом укладання додаткової угоди. Будь які додаткові угоди, які б змінювали умови спірного договору, в тому числі в частині здійснення суборендної плати, а саме - автоматичного її коригування у разі зміни позивачем нормативної грошової оцінки за власним бажанням в односторонньому порядку, відсутні. Позивач в обґрунтування позову посилається на зміну нормативно-грошової оцінки землі як на підставу збільшення розміру орендної плати, яку має сплачувати суборендар за умовами договору суборенди, шо по своїй суті не є ідентичним індексації грошової оцінки землі, тому посилання позивача на п.3.2. договору є безпідставним. Рішенням Маріупольської міської ради від 25.02.2011р. №6/5-327 скасовано рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2010р. № 5/46-7084 „Про подовження строку дії рішення Маріупольської міської ради від 11.02.2010р. № 3/40-6281 „Про зупинення дії рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 „Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя, сел. Старий Крим, сел. Сартана, сел. Талаковка, с. Гнутово”. На підставі зазначеного рішення Маріупольської міської ради з лютого 2011р. змінена нормативно-грошова оцінка землі м. Маріуполя. Інших рішень про зміну нормативно-грошової оцінки землі м. Маріуполя, крім рішення від 25.02.2011р. №6/5-327, не було. Таким чином, тільки після встановлення Маріупольською міською радою нової грошової оцінки земель міста Маріуполя, можливе породження правових наслідків стосовно договорів оренди землі, укладених після затвердження нової грошової оцінки земель (з моменту коли почне діяти нова нормативна грошова оцінка) і відсутність рішення органів місцевого самоврядування про зміну нормативно грошової оцінки землі свідчить про відсутність підстав для змін умов спірного договору. Посилання позивача на наказ Мінагрополітики від 25.11.2016р. №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», зокрема на здійснення останнім дій по приведенню цільового призначення спірної земельної ділянки у відповідність до наказу ДКЗР від 23.07.2010р. №548, як на підставу зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, як наслідок, зміну умов спірного договору, є  необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства, регулюючого спірні правовідносини, приведення коду цільового використання земельної ділянки у відповідність з наказам, ніяким чином не зобов'язувало позивача до зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки до моменту її перегляду в установленому законом порядку. Тільки після встановлення Маріупольською міською радою нової грошової оцінки земель міста Маріуполя можливе породження правових наслідків стосовно договорів оренди землі, укладених після затвердження нової грошової оцінки земель (коли почне діяти нова нормативна грошова оцінка). Відповідачем на виконання наказу Мінагрополітики від 25.11.2016р. №489 були здійснені дії по приведенню цільового призначення своєї земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:01:003:0033, при цьому нормативна грошова оцінка вищенаведеної земельної ділянки буде змінена в установленому діючим законодавством порядку з 01.01.2019 року на підставі відповідного рішення Маріупольської міської ради. Дії позивача грубо порушують норми діючого законодавства, а саме, ст.13 Цивільного кодексу України, яка прямо встановлює, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб...; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вказаних вище вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Безпідставне збільшення позивачем орендної плати з врахуванням виключних обставин, викликаних необхідністю здійснення господарської діяльності в умовах АТО (відповідні докази наявні в матеріалах справи) дуже негативним чином впливає на фінансовий стан відповідача, оскільки регулярні досить суттєві платежі (більше 7 млн. грн. на рік) є додатковим фінансовим навантаженням, що в свою чергу позбавляє відповідача можливості достатньою мірою забезпечити виробничий процес, наслідком чого є падіння обсягів виробництва і показників прибутку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.). Рішення Європейського суду ґрунтуються на тому, що найважливішою вимогою щодо діяльності судової влади є справедливість. Судова влада оцінюється як справедлива тоді, коли вона застосовує закони, визнані суспільством як справедливі, вирішує справи, встановивши істину, достеменно встановивши їх фактичні обставини, приймає рішення у відповідності до пізнаних фактів і вимог закону. Справедливий суд - це суд, де скоєний злочин піддається заслуженому покаранню, а особа, невинуватість якої доведено, обов'язково буде виправдана. Судова влада повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність. Ця моральна вимога є іншим виявом справедливості. 27.06.18р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання №430/282 від 26.06.18р. про залучення до участі у справі як третіх осіб,   які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Маріупольської міської ради і Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. 04.07.18р. до господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання №430/300 від 02.07.18р. про витребування доказів. У підготовчому засіданні 17.07.2018р. була оголошена перерва до  02.08.2018р. Клопотання №430/282 від 26.06.18р. про залучення третіх осіб задоволено не було, оскільки позивач у клопотанні не зазначив на чиїй стороні має бути залучено 3-х осіб і не пояснив, яким чином рішення по даній справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо позивача чи відповідача. Клопотання №430/300 від 02.07.18р. про витребування доказів з огляду на постанову Верховного Суду було задоволене частково. В засіданні 02.08.2018р. оголошено перерву до 13:00 год. 16.08.18р.   Ухвалою від 02.08.2018р.: - строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, до 12.09.2018 включно; - клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб №430/282 від 26.06.18р. залишено без задоволення; - клопотання позивача №430/300 від 02.07.18р. про витребування доказів задоволено частково і зобов'язано Маріупольську міську раду надати (надіслати) господарському суду належним чином засвідчену копію рішення з усіма додатками та змінами, яке діяло станом на березень-квітень 2017 року, щодо затвердження  нормативної грошової оцінки земель в межах м. Маріуполя. На заперечення відповідача позивач надав пояснення №430/871 від 09.08.2018р.,  у яких, зазначив наступне: 1) Розрахунок пені та 3% річних було зроблено у межах строку позовної давності в 1 рік (з урахуванням роз'яснень ВСУ, наданих у постанові від 15.04.2015 року (справа № 3-53гс15) у наступних періодах з урахуванням дати оплат: ·          платіж за травень 2016 року було здійснено 22.06.2016 року, період розрахунку - з 11.06.2016 року по  21.06.2016 року (включно); ·          за червень 2016 року - 18.07.2016 року у сумі 200 000,00 грн. та 25.07.2016 року у сумі 228 805,18 грн., період розрахунку - з 11.07.2016 року по 17.07.2016 року (включно, по всій сумі) і з 18.07.2016 року по 24.07.2016 року, по залишку заборгованості; ·          за липень 2016 року - 19.08.2016 року,, період розрахунку - з 11.08.2016 року по 18.08.2016 року (включно); ·          за серпень 2016 року -           16.09.2016 року, період розрахунку - з 11.09.2016 року по 15.09.2016 року (включно); ·          за вересень 2016 року - 21.10.2016 року, період розрахунку - з 11.10.2016 року по 20.10.2016 року (включно); ·          за жовтень 2016 року - 21.11.2016 року, період розрахунку - з 11.11.2016 року по 20.11.2016 року (включно); ·          за листопад 2016 року - 16.12.2016 року, період розрахунку - з 11.12.2016 року по 15.12.2016 року (включно); ·          за грудень 2016 року - 23.01.2017 року, період розрахунку - з 11.01.2017 року по 22.01.2017 року (включно); ·          за січень 2017 року - 17.02.2017 року у сумі 50 000,00 грн., 28.02.2017 року у сумі 250 000,00 грн) та 01.03.2017 року у сумі 154 533,48 грн), період розрахунку - з 11.02.2017 року по 16.02.2017 року (включно, по всій сумі), з 17.02.2017 року по 27.02.2017 року, по заборгованості 404 533,48 грн. та 28.02.2017, по заборгованості 154 533,48 грн.; ·          за лютий 2017 року - 27.03.2017 року, період розрахунку - з 11.03.2017 року по 26.03.2017 року (включно); ·          за березень 2017 року - 21.04.2017 року частково у сумі 454 533,48 грн., період розрахунку - з 11.04.2017 року по 20.04.2017 року (включно) по всій сумі боргу, а з 21.04.2017 року по 25.05.2017 року на залишок у сумі 139 341,22 грн.; ·          за квітень 2017 року - період розрахунку з 11.05.2017 року по 25.05.2017 року. У тих же періодах було розраховано і 3% річних на суму заборгованості. 2) На момент укладання договору діючим на той момент законодавством не було передбачено поняття нормативна грошова оцінка землі, а було передбачено поняття грошова оцінка землі. Так, ст. 2 Закону України «Про плату за землю», у редакції яка діяла на момент укладання договору було передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Ст.ст.23-24 Закону України «Про плату за землю» було встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. Ст. 1 Закону України «Про плату за землю» було встановлено, що грошова оцінка - це капіталізований рентний доход із земельної ділянки. На сьогодні поняття «грошова оцінка землі» відповідає поняттю нормативна грошова оцінка земельних ділянок, як його визначено ст. 1 Закону України «Про оцінку земель». 3) З приводу застосування коефіцієнту, що характеризує функціональне використання земельної ділянки позивач пояснює наступне. Статтею 19 ЗК України закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Верховний суд України, у своєму листі від 01.07,2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником ; або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із  землеустрою. Згідно із зазначеними нормами земельна ділянка може використовуватися власником у спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Класифікація видів цільового призначення земель (затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 р. N 548; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1011/18306). Цією класифікацією визначено поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів і застосовуються для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Таким чином, з урахуванням змісту договору та роз'яснень Верховного  суду України, і враховуючи існуючу забудову було визначено вид цільового використання земельної ділянки та її цільове призначення. Підтвердженням слів позивача є витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.02.2017 року №НВ-1402408912017 та рішення судів у справі № 905/1409/17, в якій відповідач оспорював використання земельної ділянки за призначенням та якими було встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій. За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація, яка відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» підлягає затвердженню органами місцевого самоврядування. При цьому, з урахуванням приписів ст.23 Закону України «Про оцінку земель» затверджується не нормативна грошова оцінка земель, а технічна документація з її визначення. Остання, з урахуванням приписів ст.23 Закону України «Про оцінку земель», «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. №1051, є ні чим іншим як сукупністю певних показників на підставі яких, з урахуванням приписів ст.7 Закону України «Про державний земельний кадастр», положень наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку  нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» та п. 14.1.125 ст.14 ПК України, центральним органом виконавчої влади і визначається нормативна грошова оцінка земельних ділянок, про що за заявою зацікавленої особи, оформленої згідно Додатку 8 до наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» і видається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9). Згідно наданих Відділом Держгеокадастру витягів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 визначена за формулою Цн = Цнз х Кф х Км3, де Цнз визначено за формулою Цнз = Цнм х Км2. Тобто, фактичною підставою зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує Відповідач, стало приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що потягло за собою зміну коефіцієнту який характеризує функціональне використання земельної ділянки та відповідно і зміну грошової оцінки земельної ділянки – нормативної грошової оцінки. При цьому мова йде про зміну одного з затверджених показників розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки у зв'язку з приведенням функціонального призначення земельної ділянки до фактичного використання, а не про застосування якихось інших. І витяг є єдиним документом, на підставі якого може і має визначатися нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням приписів Закону України «Про оцінку земель». Згідно положень ст.ст. 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» та згідно положень наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», та п. 14.1.125 ст.14 ПК України дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, шо реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Ст. 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Ст. 5 КАС України встановлено, що «кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист....». В Україні діє презумпція законності дій та рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. Якщо особа вважає що її право порушене рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень вона має право на його захист у судовому порядку. Розгляд публічно-правових спорів здійснюється у порядку визначеному КАС України місцевими адміністративними судами (загальними або окружними') за правилами інстанційної та територіальної юрисдикції і не відноситься до компетенції господарських судів. Питання законності або незаконності дій Держгеокадастру що до надання витягів про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027  не оскаржувалося ні позивачем, ні відповідачем і зазначений витяг є єдиним документом, на підставі якого може і має визначатися нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Посилаючись на незаконність дій Держгеокадастру щодо застосування підвищеного коефіцієнту, відповідач не наводить жодних доводів на предмет того, на підставі яких саме положень чинного законодавства до розрахунку нормативної грошової оцінки має застосовуватися понижуючий коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки і на застосуванні якого  опосередковано у своєму відзиві наполягає Відповідач, при тому що з урахуванням цільового і функціонального призначення земельної ділянки до останньої такий коефіцієнт застосовуватися не може. 4) Пунктом 6.5. договору закріплено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору. Тобто договором встановлено певний перелік обставин згідно яких зміни, здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. Зміна орендної плати до встановленого п.6.5. договору переліку не входить. Відтак на сторін укладеним договором не покладений обов'язок в письмовій формі за погодженням сторін вносити зміни щодо зміни орендної плати. Зазначене вже неодноразово встановлювалося судами України і не потребує доведення, - судові рішення винесені у справах № 5006/10/48/2012; №5006/39/44пн/2012 та №32/114 та іншими (маються в матеріалах справи). Станом на 16.08.18р. належним чином повідомлена Маріупольська міська рада ухвалу суду від 02.08.18р. не виконала і необхідні суду документи не надала, у зв'язку з чим суд визнав за необхідне відкласти підготовче засідання. Ухвалою суду від 16.08.2018р.  підготовче засідання було відкладено на 06.09.18 року о 12:00 год. і зобов'язано Маріупольську міську раду (повторно) надати (надіслати) господарському суду належним чином засвідчену копію рішення з усіма додатками та змінами, яке діяло станом на березень-квітень 2017 року, щодо затвердження  нормативної грошової оцінки земель в межах м. Маріуполя. Маріупольська міська рада ухвали суду від 02.08.2018р. і 16.08.2018р.  не виконала, проте 05.09.2018р. через канцелярію суду позивачем надані копії документів для доручення до матеріалів справи, зокрема: - копія рішення Маріупольської міської ради №5/38-6108 від 15.02.2009р.; - копія висновку державної експертизи землевпорядної документації від 07.12.2009 р. №1578-09; - копія технічної документації із нормативно грошової оцінки земель м.Маріуполя, смт. Старий Крим, смт. Сартана, смт. Талаковка, с. Гнутово, Маріупольської міськради, пояснювальна записка до неї. Ухвалою від 06.09.2018 підготовче провадження було закрите і справу призначено до судового розгляду по суті на  13.09.2018 року о 10:50год. Ухвалами від 13.09.2018 і 27.09.2018 року розгляд справи відкладався відповідно на 27.09.2018 року о 10:00 год. і 11.10.2018 року о 13:00 год. 27.09.2018 року розгляд справи відкладався з огляду на відсутність електроенергії і, як наслідок, неможливість здійснення фіксування судового процесу, за обопільної згоди сторін. У судовому засіданні 11.10.2018 року оголошено перерву до 12:00 год. 16.10.18р.   Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами умов укладеного між ними договору суборенди земельної ділянки, зокрема пунктів 3.2.  та 3.5. договору, а також правових норм, які регулюють спірні відносини, зокрема ст.ст.15, 18, 20, 23 Закону України „Про оцінку земель”. Також на думку позивача «підставою зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, стало приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що потягло за собою зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та відповідно і зміну грошової оцінки земельної ділянки». На думку відповідача, згідно умов спірного договору «збільшення розміру орендної плати … можливо тільки у разі зміни або індексації в установленому законом порядку грошової оцінки», у той час як «позивачем за власним бажанням змінено нормативно грошову оцінку землі без наявності рішення органу місцевого самоврядування про зміну нормативної грошової оцінки та внесення відповідних змін до договору». Обидві сторони під час розгляду справи погодились, що у дійсності мала місце зміна нормативно-грошової оцінки землі, проте позивач наполягає на тому, що це було наслідком не нового рішення Маріупольської міської Ради про зміну нормативної грошової оцінки, а у зв'язку з приведенням цільового призначення земельної ділянки у відповідність до наказу ДКЗР від 23.07.2010 року №548, тобто зміна коду цільового використання спірної земельної ділянки (параметру Кф) і «змішане користування» замінене на «експлуатація будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій», наслідком чого став  перегляд грошової оцінки вартості земельної ділянки. На думку ж відповідача, оскільки з лютого 2011р. на підставі рішення від 25.02.2011р. №6/5-327 була змінена нормативно-грошова оцінка землі м. Маріуполя і інших рішень про зміну нормативно-грошової оцінки землі м. Маріуполя не приймалось, то і орендна плата не повинна змінюватись. І «тільки після встановлення Маріупольською міською радою нової грошової оцінки земель міста Маріуполя, можливе породження правових наслідків стосовно договорів оренди землі, укладених після затвердження нової грошової оцінки земель (з моменту коли почне діяти нова нормативна грошова оцінка)» і «відсутність рішення органів місцевого самоврядування про зміну нормативно грошової оцінки землі свідчить про відсутність підстав для змін умов спірного договору». Також відповідача вважає, що зміна позивачем за власним бажанням нормативно-грошової оцінки землі в порядку, який не узгоджується з вимогами чинного законодавства, згідно з умовами спірного договору не є підставою для автоматичної зміни умов договору. Будь-які зміни до договору мають бути внесені в письмовій формі за погодженням сторін, після чого й виникають відповідні права та обов'язки сторін за новими погодженими умовами договору. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача у відкритому судовому засіданні,    господарський суд  встановив: 22.05.2002 року між Маріупольською міською радою (орендодавець, не є стороною по справі) і TOB «ВЕЗ «Азов-Схід» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (договір оренди), відповідно до якого орендодавець відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 28.12.2001 № 1381 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Міськострова міста у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. Земельна ділянка виділена в натурі у встановленому законом порядку. В оренду передана земельна ділянка площею 32,2433 га у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, в тому числі на земельній ділянці знаходяться не житлові приміщення згідно затвердженої технічної документації. На земельній ділянці прокладені інженерні комунікації: лінії електромереж 220В, 110 КВ, залізничні колії, автомобільні проїзди без твердого покриття. Додатковою угодою від 18.11.2002 до договору оренди визначено, що договір укладається на 50 років (до 2052 року). Пунктом 2.1. договору оренди визначено, що земельна ділянка надається орендарю для розвитку та функціонування Східної території Спеціальної економічної зони «Азов», згідно п. 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» № 356-XIV від 24.12.1998 р. Договір зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 23.05.2002 № 461. 28.05.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-схід” (далі – орендар) та Відкритим акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” (далі – суборендар) був укладений договір суборенди земельної ділянки (далі – договір). Відповідно до п. 1.1 договору орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку території Міськострова у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. У суборенду передається земельна ділянка площею 32,2433 га у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя. На земельній ділянці знаходиться цех морських перевезень, вугільний склад ВАТ “МК “Азовсталь” та нежитлові приміщення, згідно затвердженої Технічної документації. На земельній ділянці прокладені такі інженерні комунікації: - лінії електромереж 220 В, 110 КВ; - залізничні колії; - автомобільні проїзди без твердого покриття. Пунктом 2.1. укладеного договору суборенди встановлено, що земельна ділянка надана орендарю за договором оренди, зареєстрованим у Маріупольській міській раді за №461 від 23.05.2002 на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001. Згідно п. 2.2. договору суборенди земельна ділянка надається суборендарю для реалізації на території Східної промислової зони Спеціальної економічної зони “Азов” в межах   затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту “Будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу “Азовсталь” на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001р., згідно з пунктом 10 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” №356-ХІV від 24.12.1998р. Договір укладається на період до державної реєстрації нової юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності на території СЕЗ “Азов”, згідно затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту, та діє з моменту його підписання (п. 2.3. договору). Згідно п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.03.2014р. до договору суборенди земельної ділянки) орендна плата вноситься суборендарем щорічно у розмірі 7,772157 (сім гривень сімдесят сім копійок) за квадратний метр (без урахування ПДВ. ПДВ справляється згідно до діючого законодавства) на рахунок № 26005962492938 у ПАТ “ПУМБ” м. Донецьк, МФО 334851, отримувач – ТОВ “ВЕЗ “Азов-Схід”, код ЄДРПОУ 31674430. Загальна сума договору складає 3  007  200,00 гривень на рік (з урахуванням ПДВ), та може бути змінена згідно умов цього договору”. Як визначено в пункті 3.2. договору, розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м.Маріуполя, суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря. Відповідно до п.3.3. договору періодичність внесення орендної плати – щомісячно рівними частками. Згідно зі статтями 2, 17, 19 Закону України від 03.07.92р. № 253- ХІІ “Про плату за землю” (у редакції від 19.09.97р. № 535/97-ВР), плата за землю справляється у вигляді орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця. Згідно п.3.4. договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документально; - у разі невиконання Орендарем обов'язку повідомити суборендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; - збільшення розмірів грошової оцінки; - в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. У разі зміни або індексації грошової оцінки суборендар зобов'язаний пропорційно корегувати орендну плату за земельну ділянку (п.3.5. договору). На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені цим договором, нараховується пеня у розмірі 0,3 відсотки несплаченої суми, але не більше ніж 120 відсотків діючої на момент платежу облікової ставки Національного банку України за кожний наступний день, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено (пункт 3.6. договору). Відповідно до п. 5.2.3. суборендар зобов'язаний, зокрема, у відповідності з пунктом 3.3. цього договору своєчасно вносити орендну плату. Згідно п.6.5. договору будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору. Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами, та державної реєстрації у Маріупольській міській раді (п. 10.1. договору). У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством, а також умовами договору оренди №461 від 23.05.2002р. (п.10.3.). Даний договір не змінює умов договору оренди №461 від 23.05.2002р. (п.10.4.). Зазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками та зареєстрований у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів за № 8 від 28.05.2002р.    На момент укладання договору чинним на той час законодавством не було передбачено поняття «нормативна грошова оцінка землі», а було передбачено поняття «грошова оцінка землі». Так, ст. 2 Закону України «Про плату за землю», у редакції яка діяла на момент укладання договору було передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Ст.ст.23-24 Закону України «Про плату за землю» було встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. Ст. 1 Закону України «Про плату за землю» було встановлено, що грошова оцінка - це капіталізований рентний доход із земельної ділянки. На час розгляду справи поняття «грошова оцінка землі» відповідає поняттю «нормативна грошова оцінка земельних ділянок», як його визначено ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», а саме – капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Під час дії укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки зміна (збільшення) розміру грошової оцінки землі мала місце у лютому 2011 року. Листами №430/81 від 25.05.2011р., № 430/88 від 24.06.2011р. позивач повідомляв відповідача про зміну (збільшення) розміру грошової оцінки землі з 15.02.2011р. на підставі рішення Маріупольської міської Ради № 6/5-327 від 25.02.2011р. (у дійсності рішення Маріупольської міської Ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108) та збільшення суми плати за суборенду спірної земельної ділянки.  З 2011 року орендна плата сплачувалась відповідачем з урахуванням зазначеної зміни (збільшення) розміру грошової оцінки землі. Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2012р. і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. у справі №5006/10/48/2012, порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-Схід»  до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені за договором суборенди земельної ділянки у розмірі 425 639,16грн.,  встановлено наступне: «… рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м.Маріуполя, сел.Старий Крим, сел.Сартана, сел.Талаковка, с.Гнутово" змінена грошова оцінка землі м.Маріуполя, дія якого була зупинена рішенням Маріупольської міської ради від 11.02.2010р. № 5/40-6281 до 31.12.2010р. Рішення ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 було оприлюднено у встановленому законом порядку на офіційному веб-сайті Маріупольської міської ради, що підтверджується листом виконавчого комітету Маріупольської ради від 20.09.2011р. № 10-3810-07. Рішенням Маріупольської міської ради від 19.10.2010р. № 5/46-7084 до рішення Маріупольської міської ради від 11.02.2010р. № 5/40-6281 "Про зупинення дії рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м.Маріуполя, сел.Старий Крим, сел.Сартана, сел.Талаковка, с.Гнутого" внесені зміни, а сааме: дія рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м.Маріуполя, сел.Старий Крим, сел.Сартана, сел.Талаковка, с.Гнутово" зупинена до 31.12.2011р. Рішенням Маріупольської міської ради від 25.02.2011р. № 6/5-327 на підставі протесту прокурора м.Маріуполя було   скасовано рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2010р. № 5/46-7084. При цьому, в пункті 4 вказаного рішення визначено, що довідки про нормативну оцінку землі на 2011 рік, видані Управлінням Держкомзема в м. Маріуполі Донецької області землекористувачам до 15.02.2011р., вважати дійсними при розрахунку орендної плати за період до 15.02.2011р. В пункті 6 зазначено, що Державній податковій інспекції м.Маріуполь необхідно організувати роботу з прийому податкової звітності по платі за землю, зокрема, за період з 15.02.2011р. - на підставі грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009р. № 5/38-6108 «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м.Маріуполя, сел.Старий Крим, сел.Сартана, сел.Талаковка, с.Гнутово». Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України  «обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація, яка відповідно до ст.23 Закону України «Про оцінку земель» підлягає затвердженню органами місцевого самоврядування. При цьому, з урахуванням приписів ст.23 Закону України «Про оцінку земель» затверджується не нормативна грошова оцінка земель, а технічна документація з її визначення. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів з урахуванням приписів ст.23 Закону України «Про оцінку земель», «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. №1051, є сукупністю певних показників, на підставі яких, з урахуванням приписів ст.7 Закону України «Про державний земельний кадастр», положень наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку  нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» та п. 14.1.125 ст.14 Податкового кодексу України, центральним органом виконавчої влади визначається нормативна грошова оцінка земельних ділянок, про що за заявою зацікавленої особи, оформленої згідно Додатку 8 до наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» і видається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9). Статтею 19 ЗК України закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Верховний суд України, у своєму листі від 01.07,2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником  або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із  землеустрою. Згідно із зазначеним земельна ділянка може використовуватися власником у спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Класифікація видів цільового призначення земель затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23 липня 2010 р. № 548, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за №1011/18306. Цією класифікацією визначено поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів і застосовуються для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів. Наявні у справі витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 32/2/2016 від 19.01.2016р. та № 471/2/2017 від 13.03.2017р. свідчать, що грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 площею 32,243300 га на 2016р. становить 361,38 грн./кв.м., а на 2017р. - 532,03 грн./кв.м. Підставою зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, стало приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що потягло за собою зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки і зміну грошової оцінки земельної ділянки, а саме - код цільового використання земельної ділянки, за яким використовувалася земельна ділянка «змішане користування» (коефіцієнт 0,65), не відповідав фактичному цільовому використанню та меті, для якої земельна ділянка надавалася відповідачу - «експлуатація будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» (коефіцієнт 1,0). . При цьому мова йде про зміну одного з затверджених Маріупольською міською Радою (рішення Маріупольської міської Ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108) показників розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки – коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). Відповідно до ст.ст.20, 23 Закону України «Про оцінку земель» та згідно положень наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» та п. 14.1.125 ст.14 ПК України дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, шо реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Листом №430/04 від 30.01.2017 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про зміну з 01.01.2017р. коефіцієнту індексації грошової оцінки землі, збільшення розміру плати за суборенду земельної ділянки згідно договору суборенди від 28.05.2002р., надіславши рахунок на оплату за січень 2017 року на суму 454 533,48 грн. Одночасно позивач попередив, що у зв'язку зі змінами методики розрахунку нормативно-грошової оцінки земель в населених пунктах, введеної наказом Мінагрополітики України від 25.11.2016р. №489 (набув чинності з 01.01.2017р.) розмір орендної плати у 2017 році, включаючи платіж за січень 2017 р., може бути переглянутий після отримання довідки про нормативну грошову оцінку землі (п. 3.5. договору суборенди). Листом №0-5-0.32-39/105-17 від 28.02.2017 Відділ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у місті Маріуполі  повідомив позивача, що станом на 28.02.2017 в Національній кадастровій системі (програмне забезпечення Державного земельного кадастру) земельна ділянка з кадастровим номером 1412336900:00:001:0027 обліковується з цільовим призначенням J 12.08, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій та запропонував отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:00:001:0027, який був отриманий позивачем. Цим листом Відділ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у місті Маріуполі фактично повідомив позивача про приведення цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 у відповідність до наказу ДКЗР від 23.07.2010р. № 548. В подальшому, листом вих. №430/10 від 12.04.2017р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про збільшення розміру суборендної плати з 01.03.2017р. за користування орендованою земельною ділянкою до 593 874,70 грн. Зазначений лист, отриманий відповідачем 12.04.2017р., про що мається відповідна відмітка, проте залишений без відповіді. Також позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 430/14 від 27.04.2017р., в якій повідомив ПрАТ “МК “Азовсталь” про наявну заборгованість в сумі 139  341, 22 грн. станом на 25.04.2017р. Зазначена претензія була отримана відповідачем 28.04.2017р., про що мається відповідна відмітка, проте залишена без відповіді та задоволення. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з травня 2016р. по квітень 2017р. за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р., позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 770 443 грн. 23 коп., з яких: 733     215 грн. 92 коп. – заборгованість з орендних платежів, 5374 грн. 38 коп. – 3% річних, 31852 грн. 93 коп. – пеня. За таких обставин і зважаючи на те, що: Відповідно до ст.1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 наведеного Закону). Договір оренди, згідно з приписами ст.13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Частиною 3 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Відповідно до ст. 632 Цивільного Кодексу  України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Згідно з положеннями  ст. 288 Податкового кодексу України  (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Базою оподаткування відповідно до  ст.271    Податкового кодексу України  є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого  розділом ХІІІ Податкового кодексу України. За змістом п.  289.1  ст.  289    Податкового кодексу України  і ч. 1  ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель"). Відповідно до ст. 18 Закону України “Про оцінку земель” нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. (п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України). Сторони у  пункті 3.2 договору суборенди передбачили, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м. Маріуполя, суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря. Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 30 Закону України  “Про оренду землі”  зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Пунктом 3.5 договору суборенди передбачений обов'язок суборендаря коригувати орендну плату за земельну ділянку у 2-х випадках, а саме - при зміні або індексації грошової оцінки землі. При цьому коригування мало здійснюватись пропорційно зміні або індексації. Пунктом 6.5 договору суборенди земельної ділянки встановлено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору. Тобто, сторони у договорі визначили певний перелік обставин, згідно яких зміни, здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін, до яких корегування розміру орендної плати не включено. Аналогічного висновку дійшли господарський суд Донецької області (рішення від 20.12.2012р.) і Донецький апеляційний господарський суд (постанова від 11.02.2013р.) під час розгляду справи №5006/10/48/2012. Зокрема у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. у справі №5006/10/48/2012 зазначено наступне: «Як вірно зазначено судом першої інстанції, в п.6.5. договору встановлено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються  у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору. Тобто договором встановлено певний перелік обставин згідно яких зміни, здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. Зміна орендної плати до встановленого п.6.5. договору переліку не входить. Відтак на сторін укладеним договором не покладений обов'язок в письмовій формі за погодженням сторін вносити зміни щодо зміни орендної плати». У постанові Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. у справі №5006/10/48/2012 також зроблено висновок, що «зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки автоматично змінює розмір орендної плати». Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. За умовами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України). З урахуванням нової грошової оцінки землі з 01.03.2017 року сума договору склала           6 847 814,00 грн. із розрахунку: 2 х 454 533,50 грн. (щомісячний платіж за січень та лютий) + 10 х 593 874,70 грн. (щомісячні платежі за березень -грудень 2017 року). Таким чином позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “АЗОВ-СХІД” правомірно заявлені вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 733     215 грн. 92 коп. за період березень 2017р. - квітень 2017р. Як свідчать матеріали справи, після порушення судом провадження у справі відповідачем була погашена Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ “Азов-схід» заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р. за квітень 2017р. у сумі 454 533 грн. 48 коп., що підтверджується банківською випискою від 16.06.2017р. Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У зв'язку з тим, що відповідачем під час розгляду справи сплачено заборгованість з орендної плати в сумі 454  533,48грн., суд вважає, що провадження у справі стосовно стягнення вищезазначеної суми підлягає закриттю. Таким чином, заборгованість зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 278 682 грн. 44 коп. Щодо стягнення пені у розмірі 31 852 грн. 93 коп. та 3 % річних в сумі 5374 грн. 38 коп. за період з 11.06.2016р. по 25.05.2017р., нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати за період з травня 2016р. по квітень 2017р., господарський суд зазначає наступне. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України   настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди; Штрафні санкції за порушення грошових  зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України). Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.           Ч.2 ст.343 Господарського кодексу України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня. Згідно ст.4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань” розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (в редакції від 02.09.2014): під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Пунктом 5 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендована земельна ділянка та проводить свою господарську діяльність відповідач. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування” № 1365-VIII від 17.05.2016, який набув чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та викладено в такій редакції: “Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону”. Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Маріуполь. З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним стягнення позивачем заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою лише за період  з 08.06.2016 р. Позивачем нарахування пені та 3% річних здійснено з 11.06.2016 р., тому у цій частині позов обґрунтований. Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на погашення основної заборгованості, просив суд зменшити розмір пені на 95% від суми, що підлягає стягненню з відповідача. Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.                 Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що відповідачем протягом тривалого часу порушувалися строки сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002р., що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, а також приймаючи до уваги, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є значно меншою, ніж заявлена сума пені, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95% від суми, що підлягає стягненню з відповідача. Твердження відповідача про те, що «позивачем за власним бажанням змінено нормативно грошову оцінку землі без наявності рішення органу місцевого самоврядування про зміну нормативної грошової оцінки та внесення відповідних змін до договору», судом до уваги не прийняте, оскільки: - підставою зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, стало не рішення органу місцевого самоврядування, а приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що потягло за собою зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та відповідно і зміну грошової оцінки земельної ділянки; - зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 32/2/2016 від 19.01.2016р. та № 471/2/2017 від 13.03.2017р. і наданих позивачем документів відбулась відповідно до рішення Маріупольської міської Ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108 (зворотного відповідачем не доведено). Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.271, 289 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України «Про оцінку земель», 21 Закону України  «Про оренду землі», ст.ст. 530, 611, 612, 625, 627, 629, 632 Цивільного кодексу України, ст.193, 232, 343 Господарського кодексу України,  Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”» і керуючись ст.210, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРЮОФОПГФ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЗ “Азов-схід” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Миру, 68-А, код ЄДРЮОФОПГФ 31674430) 278 682 грн. 44 коп. - заборгованість з орендної плати, 5 374 грн. 38 коп. – 3% річних, 31 852 грн. 93 коп. – пеня, 4 738,65грн. на відшкодування витрат  по оплаті судового збору. Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454 533,48грн. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається  у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення). Повний текст судового рішення складено 26.10.2018р.            Суддя                                                                                            В.І. Матюхін