Постанова

від 18.04.2019 по справі 905/1237/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1237/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (судді: Терещенко О. І., Слободін М. М., Хачатрян В. С.) і рішення Господарського суду Донецької області від 16.10.2018 (суддя Матюхін В. І.)

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "Азов-Схід"

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення 770 443,23 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "Азов-Схід" (далі - ТОВ "ВЕЗ "Азов-Схід") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 733 215,92 грн, 5 374,38 грн - 3 % річних і 31 852,93 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002 (далі - договір від 28.05.2002).

1.2. У відзиві на позов ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" просило відмовити у його задоволенні, послалося, зокрема, на те, що суборендну плату за квітень 2017 року сплатило у повному обсязі у сумі 454 533,48 грн; відповідача не зобов'язаний сплачувати орендну плату у збільшеному розмірі, оскільки лише після встановлення органом місцевого самоврядування нової грошової оцінки земель міста Маріуполя можливе настання правових наслідків щодо договорів оренди землі, укладених після затвердження нової грошової оцінки земель (з моменту, коли почне діяти нова нормативна грошова оцінка); будь-яких додаткових угод, які б змінювали умови спірного договору, у тому числі щодо автоматичного корегування орендної плати у разі зміни позивачем нормативної грошової оцінки за власним бажанням в односторонньому порядку, сторони не укладали. Водночас відповідач просив зменшити заявлену до стягнення суму пені на 95 % на підставі статті 233 Господарського кодексу України, пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) з огляду на збитковість діяльності підприємства.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.10.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь ТОВ "ВЕЗ "Азов-схід" 278 682,44 грн заборгованості з орендної плати, 5 374,38 грн - 3% річних, 31 852,93 грн пені, 4 738,65 грн витрат зі сплати судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454 533,48 грн.

Арґументуючи судове рішення, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим позов у частині стягнення з відповідача 278 682,44 грн заборгованості з орендної плати, а також 5 374,38 грн - 3% річних і 31 852,93 грн пені. При цьому суд виходив із того, що підставою для зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, у цьому випадку стало не рішення органу місцевого самоврядування, а приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що зумовило зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та, відповідно, і зміну грошової оцінки спірної земельної ділянки. Водночас суд не знайшов правових підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені. Поза тим місцевий господарський суд установив, що після порушення судом провадження у справі відповідач погасивзаборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за спірним договором за квітень 2017 року у сумі 454 533,48 грн, що підтверджується банківською випискою від 16.06.2017, у зв'язку з чим суд закрив провадження у справі стосовно стягнення зазначеної суми.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 16.10.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 16.10.2018 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" вважає порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема статті 144 Конституції України, статті 13 Цивільного кодексу України, статей 193, 221, 223, 632 Господарського кодексу України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 30 Закону України "Про оренду землі", положень Закону України "Про оцінку земель", статей 76, 86, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник зазначає, що єдиною підставою для зміни розміру нормативної грошової оцінки землі згідно з вимогами законодавства є рішення Маріупольської міської ради про затвердження нової грошової оцінки землі, якого наразі немає, тому немає і підстав для сплати боргу за спірним договором у сумі 278 682,44 грн. Крім того, скаржник вважає необґрунтованою відмову судів у задоволенні клопотання про зменшення спірної суми пені та посилається на складний фінансовий стан підприємства.

3.2. Від ТОВ "ВЕЗ "Азов-Схід" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін судові рішення у справі як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 22.05.2002 між Маріупольською міською радою - орендодавцем і TOB "ВЕЗ "Азов-Схід" - орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 28.12.2001 № 1381 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, розташовану на території Міськострова у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

В оренду передано земельну ділянку площею 32,2433 га в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, на земельній ділянці розташовано нежитлові приміщення згідно з затвердженою технічною документацією, прокладено інженерні комунікації: лінії електромереж 220 В, 110 кВ, залізничні колії, автомобільні проїзди без твердого покриття.

Додатковою угодою від 18.11.2002 до договору оренди визначено, що договір укладається на 50 років (до 2052 року).

У пункті 2.1 договору від 22.05.2002 передбачено, що земельна ділянка надається орендареві для розвитку та функціонування Східної території Спеціальної економічної зони "Азов" згідно з пунктом 10 Закону України від 24.12.1998 № 356-XIV "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області".

Договір зареєстровано у Маріупольській міській раді, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23.05.2002 вчинено запис № 461.

28.05.2002 між ТОВ "ВЕЗ "Азов-Схід" - орендарем і Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"; наразі - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь") - суборендарем укладено договір суборенди земельної ділянки, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку на території Міськострова в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

Земельну ділянку виділено в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

У суборенду передається земельна ділянка площею 32,2433 га в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

На земельній ділянці розташований цех морських перевезень, вугільний склад ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" і нежитлові приміщення згідно із затвердженою технічною документацією.

На земельній ділянці прокладено інженерні комунікації: лінії електромереж 220 В, 110 кВ; залізничні колії; автомобільні проїзди без твердого покриття.

Пунктом 2.1 цього договору суборенди передбачено, що земельну ділянку надано орендареві за договором оренди, 23.05.2002 зареєстрованим у Маріупольській міській раді за № 461, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 28.12.2001 № 1381.

Згідно з пунктом 2.2 договору від 28.05.2002 земельна ділянка надається суборендареві для реалізації на території Східної промислової зони Спеціальної економічної зони "Азов" у межах затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту "Будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу "Азовсталь" на підставі рішення Маріупольської міської ради від 28.12.2001 № 1381, згідно з пунктом 10 Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області".

Договір укладається на період до державної реєстрації нової юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності на території СЕЗ "Азов", згідно із затвердженим Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційним проектом та діє з моменту його підписання (пункт 2.3 спірного договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору від 28.05.2002 (у редакції додаткової угоди від 26.03.2014) суборендар вносить орендну плату щорічно у сумі 7,772157 грн за квадратний метр (без урахування ПДВ). Загальна сума договору становить 3 007 200,00 грн на рік (з урахуванням ПДВ) і може бути змінена згідно з умовами цього договору.

У пункті 3.2 зазначеного договору сторони погодили, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря.

Згідно з пунктом 3.4 договору від 28.05.2002 розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання орендарем обов'язку повідомити суборендареві про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів грошової оцінки; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

У разі зміни або індексації грошової оцінки суборендар зобов'язаний пропорційно корегувати орендну плату за земельну ділянку (пункт 3.5 спірного договору).

На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені договором, нараховується пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми, але не більше ніж 120 % діючої на момент платежу облікової ставки Національного банку України за кожний наступний день, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено (пункт 3.6 договору).

За змістом пункту 5.2.3 спірного договору суборендар зобов'язаний, зокрема, відповідно до пункту 3.3 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Маріупольській міській раді (пункт 10.1 договору від 28.05.2002).

Договір не змінює умов договору оренди від 23.05.2002 № 461 (пункт 10.4 договору).

Цей договір зареєстровано у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів 28.05.2002 за № 8.

Як установили суди попередніх інстанцій, під час дії укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки зміна (збільшення) розміру грошової оцінки землі відбулася у лютому 2011 року.

Так, у листах від 25.05.2011 № 430/81, від 24.06.2011 № 430/88 позивач повідомляв відповідачеві про зміну (збільшення) розміру грошової оцінки землі з 15.02.2011 на підставі рішення Маріупольської міської ради від 25.02.2011 № 6/5-327 (дійсне рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 № 5/38-6108) і збільшення суми плати за суборенду спірної земельної ділянки. З 2011 року відповідач сплачував орендну плату з урахуванням зазначеної зміни (збільшення) розміру грошової оцінки землі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.12.2012 у справі № 5006/10/48/2012 (залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013) за позовом ТОВ "ВЕЗ "Азов-Схід" до ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних і пені за договором суборенди земельної ділянки у сумі 425 639,16 грн, встановлено, що:

- рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009 № 5/38-6108 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя, сел. Старий Крим, сел. Сартана, сел. Талаковка, с. Гнутово" змінено грошову оцінку землі міста Маріуполя. Дію рішення № 5/38-6108, оприлюдненого на офіційному веб-сайті Маріупольської міської ради, зупинено рішенням Маріупольської міської ради від 11.02.2010 № 5/40-6281 до 31.12.2010;

- рішенням Маріупольської міської ради від 19.10.2010 № 5/46-7084 до рішення від 11.02.2010 № 5/40-6281 "Про зупинення дії рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 № 5/38-6108 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Маріуполя, сел. Старий Крим, сел. Сартана, сел. Талаковка, с. Гнутово" внесено зміни, зокрема дію рішення Маріупольської міської ради № 5/38-6108 зупинено до 31.12.2011;

- рішенням Маріупольської міської ради від 25.02.2011 № 6/5-327 на підставі протесту прокурора міста Маріуполя скасовано рішення Маріупольської міської ради № 5/46-7084. При цьому, за змістом пункту 4 цього рішення довідки про нормативну оцінку землі на 2011 рік, видані Управлінням Держкомзему в м. Маріуполі Донецької області землекористувачам до 15.02.2011, вважаються дійсними при розрахунку орендної плати за період до 15.02.2011. У пункті 6 зазначено, що Державній податковій інспекції міста Маріуполя необхідно організувати роботу з прийому податкової звітності з плати за землю, зокрема за період з 15.02.2011 - на підставі грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009 № 5/38-6108.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим під час розгляду цього спору суди попередніх інстанцій установили, що у листі від 30.01.2017 № 430/04 позивач повідомив відповідачеві про зміну з 01.01.2017 коефіцієнту індексації грошової оцінки землі (1,06), збільшення розміру плати за суборенду земельної ділянки згідно з договором від 28.05.2002, надіслав рахунок на оплату за січень 2017 року на суму 454 533,48 грн і попередив, що у зв'язку зі змінами Методики розрахунку нормативно-грошової оцінки земель в населених пунктах, введеної наказом Міністерством аграрної політики України від 25.11.2016 № 489 (набув чинності з 01.01.2017), розмір орендної плати у 2017 році, у тому числі платіж за січень 2017 року, може бути переглянутий після отримання довідки про нормативну грошову оцінку землі (пункт 3.5 спірного договору суборенди).

Відділ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у місті Маріуполі у листі від 28.02.2017 № 0-5-0.32-39/105-17 повідомив позивачеві, що станом на 28.02.2017 у Національній кадастровій системі (програмне забезпечення Державного земельного кадастру) земельна ділянка, кадастровий номер 1412336900:00:001:0027, обліковується за цільовим призначенням J 12.08, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій і, запропонував отримати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки. Тобто як зазначили суди попередніх інстанцій, у цьому листі Відділ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у місті Маріуполі фактично повідомив позивачеві про приведення цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 1412336900:00:001:0027, у відповідність до наказу ДКЗР від 23.07.2010 № 548.

Позивач отримав витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Позивач звернувся до відповідача із повідомленням про збільшення з 01.03.2017 розміру суборендної плати за користування орендованою земельною ділянкою до 593 874,70 грн (лист від 12.04.2017 вих. № 430/10).

У подальшому позивач направив відповідачеві претензію від 27.04.2017 вих. № 430/14 про наявність заборгованості в сумі 139 341,22 грн станом на 25.04.2017 і необхідність її погашення, яку залишив відповідач без відповіді та задоволення.

У зв'язку із відмовою відповідача сплачувати орендну плату, з урахуванням наведених змін позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, послався на те, що за умовами спірного договору збільшення розміру орендної плати можливе тільки у разі зміни або індексації в установленому законом порядку грошової оцінки, натомість позивач за власним бажанням змінив нормативну грошову оцінку землі за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про зміну нормативної грошової оцінки та внесення відповідних змін до договору.

4.3. Вирішуючи спір по суті, господарські суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 278 682,44 грн заборгованості з орендної плати, 5 374,38 грн - 3 % річних, 31 852,93 грн пені, з чим, як убачається зі змісту касаційної скарги, не погоджується скаржник. Закриваючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454 533,48 грн, суди, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, встановили, що після порушення судом провадження у справі відповідач погасив заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за спірним договором за квітень 2017 року у сумі 454 533,48 грн, чого відповідач не оскаржує.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 цього Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

За змістом статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Статтею 1 зазначеного Закону унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Частиною 2 статті 20 цього Закону передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Здійснюючи судовий розгляд, суди попередніх інстанцій установили, що у пункті 3.5 спірного договору суборенди сторони передбачили обов'язок суборендаря коригувати орендну плату за земельну ділянку у випадках, зокрема, зміни або індексації грошової оцінки землі, при цьому коригування мало здійснюватися пропорційно зміні або індексації. Водночас, як з'ясували суди, сторони у договорі визначили певний перелік обставин, згідно з якими зміни до договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. Корегування розміру орендної плати до цього переліку не включено.

Згідно з положеннями частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи частково позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із того, що підставою зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, у цьому випадку стало не рішення органу місцевого самоврядування, а приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що зумовило зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та, відповідно, і зміну грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим відхилено посилання відповідача, що позивач за власним бажанням і без внесення відповідних змін до договору змінив нормативну грошову оцінку землі.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідили обставини справи, оцінили наявні у матеріалах справи докази у сукупності, у тому числі, витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.01.2016 № 32/2/2016, від 13.03.2017 № 471/2/2017, установили, що грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 1412336900:00:001:0027, площею 32,243300 га на 2016 рік становить 361,38 грн/м 2 , а на 2017 рік - 532,03 грн/м 2 ; зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснено відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 № 5/38-6108.

Отже, з урахуванням таких змін, як з'ясували суди, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 733 215,92 грн заборгованості з орендної плати за березень 2017 року - квітень 2017 року. Як уже зазначалося, 454 533,48 грн заборгованості з орендної плати за квітень 2017 року відповідач погасив після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим суд у цій частині закрив провадження у справі. Отже, як установили суди попередніх інстанцій, заборгованість відповідача за договором від 28.05.2002 у спірному періоді становить 278 682,44 грн.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена норма кореспондує положенням пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 610, 611 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 3 статті 549 цього Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ураховуючи наведені положення законодавства, беручи до уваги те, що суди установили факт неповного і несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати за спірним договором, перевірили розрахунок заявлених до стягнення сум і періодів, за які їх нараховано, колегія суддів погоджується із висновками судів про наявність підстав для часткового задоволення позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Посилання скаржника на необґрунтовану, на його думку, відмову судів у задоволенні клопотання про зменшення пені, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, а суди попередніх інстанцій не установили тих виключних обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України) у наведеному випадку пов'язують можливість зменшення розміру санкцій на 95 %.

Інші викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника також не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, ці доводи повністю дублюють доводи апеляційної скарги, які вже оцінив суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що правових підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень та задоволення касаційної скарги не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 і рішення Господарського суду Донецької області від 16.10.2018 у справі № 905/1237/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак