Постанова

від 16.01.2019 по справі 905/1237/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа № 905/1237/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - керівник ОСОБА_1, витяг з ЄДРПОУ від 14.01.2019 року, протокол загальних зборів №10 від 23.01.2014 року;

відповідача - адвокат ОСОБА_2, за довіреністю №09-18/6942 від 27.12.2018 року, свідоцтво №3495 від 14.07.2010 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м. Маріуполь (вх. № 1269 Д/1-18)

на рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 року у справі №905/1237/17, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Матюхін В.І.) , повний текст якого складено 26.10.2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЗ Азов-схід , м.Маруполь, Донецька область

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2017 року у справі №905/1237/17 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 року позовні вимоги було задоволено частково; стягнуто з ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь на користь ТОВ ВЕЗ Азов-схід заборгованість - 278 682 грн. 44 коп., 3% річних - 4979 грн. 04 коп., пеню -19320 грн. 27 коп., судовий збір - 11362 грн. 73 коп.; припинено провадження у справі на підставі п. 11 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454533 грн. 48 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 17.05.2018 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2017 та рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2017 у справі № 905/1237/17 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Скасовуючи вказані судові рішення, Верховний Суд зазначив, зокрема, що суди попередніх інстанцій не з'ясували на підставі яких нормативних актів відбулась зміна нормативної грошової оцінки землі, зазначена у наявних в матеріалах справи витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; не витребували та не дослідили будь яких доказів на підтвердження таких змін; не надали оцінки доводам відповідача про те, що фактично позивач, як на підставу позову, посилається на зміну нормативної грошової оцінки землі, а не на її індексацію та відповідно не надає доказів здійснення такої індексації.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2018 року у справі №905/1237/17 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЗ «Азов-схід» 278 682 грн. 44 коп. - заборгованість з орендної плати, 5 374 грн. 38 коп. - 3% річних, 31 852 грн. 93 коп. - пеня, 4 738,65грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 454 533,48грн.

ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 року у справі №905/1237/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Висновки господарського суду першої інстанції помилкові з огляду на те, що причиною виникнення спору є безпідставне збільшення позивачем орендної плати та відсутність оформленних належним чином документів щодо затвердження нормативно грошової оцінки землі.

Орендна плата за землю є істотною умовою договору оренди землі, яка не може змінюватись в односторонньому порядку.

Господарським судом першої інстанції були порушені норми матеріального (ст.144 Конституції України ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.193,221,223,632 Господарського Кодексу України, Закону України Про оцінку земель, ст.30 Закону України Про оренду землі та процесуального (ст.ст.76,86,236,316 ГПК України) права.

Тільки після встановлення Маріупольською міською радою нової нормативно грошової оцінки земель міста Маріуполя, можливі правові наслідки стосовно договорів оренди землі, укладених після затвердження нової грошової оцінки земель (з моменту коли почне діяти нова нормативно грошова оцінка).

Відсутність рішення органів місцевого самоврядування про зміну нормативної грошової оцінки землі свідчить про відсутність підстав для змін умов спірного договору, відповідно до п.3.4. договору.

Перегляд розміру орендної плати можливий лише у випадку збільшення розміру нормативно грошової оцінки у встановленому договором та діючим законодавством порядку. Такий обов'язок у відповідача відсутній.

Будь-які додаткові угоди які б змінювали умови спірного договору, в тому числі в частині здійснення суборендної плати, а саме автоматичного її корегування у разі зміни позивачем нормативно грошової оцінки за власним бажанням в односторонньому порядку, відсутні.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018 року суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 року клопотання ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь задоволено та поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь на рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 року у справі №905/1237/17; позивачу встановлений строк до 26.12.2018 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу №905/1237/17 до розгляду на 16.01.2019 року.

28.12.2018 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 2524), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Посилається на судові рішення у справах №5006/10/48/2012; №5006/39/44пн/2012 та №32/114.

В судовому засідання 16.01.2019 року представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 року без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2019 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 року у справі №905/1237/17 скасувати та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

22.05.2002 року між Маріупольською міською радою (орендодавець) і TOB ВЕЗ Азов-Схід (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 28.12.2001 року № 1381 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Міськострова міста у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

В оренду передана земельна ділянка площею 32,2433 га у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, на земельній ділянці знаходяться не житлові приміщення згідно затвердженої технічної документації; прокладені інженерні комунікації: лінії електромереж 220В, 110 КВ, залізничні колії, автомобільні проїзди без твердого покриття.

Додатковою угодою від 18.11.2002 до договору оренди визначено, що договір укладається на 50 років (до 2052 року).

Пунктом 2.1. договору оренди визначено, що земельна ділянка надається орендарю для розвитку та функціонування Східної території Спеціальної економічної зони Азов , згідно п. 10 Закону України Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області № 356-XIV від 24.12.1998 року.

Договір зареєстрований у Маріупольській міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 23.05.2002 № 461.

28.05.2002 року між ТОВ «ВЕЗ «Азов-схід» (далі - орендар) та ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - суборендар) укладений договір суборенди земельної ділянки (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку на території Міськострова у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

У суборенду передається земельна ділянка площею 32,2433 га у Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

На земельній ділянці знаходиться цех морських перевезень, вугільний склад ВАТ «МК «Азовсталь» та нежитлові приміщення, згідно затвердженої технічної документації.

На земельній ділянці прокладені інженерні комунікації: лінії електромереж 220 В, 110 КВ; залізничні колії; автомобільні проїзди без твердого покриття.

Пунктом 2.1. договору суборенди встановлено, що земельна ділянка надана орендарю за договором оренди, зареєстрованим у Маріупольській міській раді за №461 від 23.05.2002 року на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001 року.

Згідно п. 2.2. договору суборенди земельна ділянка надається суборендарю для реалізації на території Східної промислової зони Спеціальної економічної зони «Азов» в межах затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту «Будівництво та експлуатація перевантажувального комплексу «Азовсталь» на підставі рішення Маріупольської міської ради № 1381 від 28.12.2001 року, згідно з пунктом 10 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-ХІV від 24.12.1998 року.

Договір укладається на період до державної реєстрації нової юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності на території СЕЗ «Азов» , згідно затвердженого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області інвестиційного проекту, та діє з моменту його підписання (п. 2.3. договору).

Згідно п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 26.03.2014 року) орендна плата вноситься суборендарем щорічно у розмірі 7,772157 грн. за квадратний метр (без урахування ПДВ)

Загальна сума договору складає 3 007 200,00 гривень на рік (з урахуванням ПДВ), та може бути змінена згідно умов цього договору.

В пункті 3.2. договору зазначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м.Маріуполя, суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря.

Згідно п.3.4. договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором;підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини суборендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання орендарем обов'язку повідомити суборендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів грошової оцінки; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

У разі зміни або індексації грошової оцінки суборендар зобов'язаний пропорційно корегувати орендну плату за земельну ділянку (п.3.5. договору).

На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у строки, визначені договором, нараховується пеня у розмірі 0,3 відсотки несплаченої суми, але не більше ніж 120 відсотків діючої на момент платежу облікової ставки Національного банку України за кожний наступний день, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено (пункт 3.6. договору).

Відповідно до п. 5.2.3. суборендар зобов'язаний, зокрема, у відповідності з пунктом 3.3. цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Договір набуває чинності після його підписання сторонами, та державної реєстрації у Маріупольській міській раді (п. 10.1. договору).

Договір не змінює умов договору оренди №461 від 23.05.2002 року (п.10.4.).

Договір підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками та зареєстрований у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів за № 8 від 28.05.2002 року.

Як зазначає позивач підставою зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, стало приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що потягло за собою зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та відповідно і зміну грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач вважає, що згідно умов спірного договору збільшення розміру орендної плати можливо тільки у разі зміни або індексації в установленому законом порядку грошової оцінки, у той час як позивачем за власним бажанням змінено нормативно грошову оцінку землі без наявності рішення органу місцевого самоврядування про зміну нормативної грошової оцінки та внесення відповідних змін до договору.

Під час дії укладеного між сторонами договору суборенди земельної ділянки зміна (збільшення) розміру грошової оцінки землі мала місце у лютому 2011 року.

Так, листами №430/81 від 25.05.2011 року, № 430/88 від 24.06.2011 року позивач повідомляв відповідача про зміну (збільшення) розміру грошової оцінки землі з 15.02.2011 року на підставі рішення Маріупольської міської Ради № 6/5-327 від 25.02.2011 року ( дійсне рішення Маріупольської міської Ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108) та збільшення суми плати за суборенду спірної земельної ділянки. З 2011 року орендна плата сплачувалась відповідачем з урахуванням зазначеної зміни (збільшення) розміру грошової оцінки землі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2012 року залишеним без змін, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі №5006/10/48/2012 за позовом ТОВ ВЕЗ Азов-Схід до ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені за договором суборенди земельної ділянки у розмірі 425 639,16грн., встановлено наступне:

Рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м.Маріуполя, сел.Старий Крим, сел.Сартана, сел.Талаковка, с.Гнутово" змінена грошова оцінка землі м.Маріуполя, дія якого була зупинена рішенням Маріупольської міської ради від 11.02.2010 року № 5/40-6281 до 31.12.2010 року.

Вказане рішення Маріупольської міської ради ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108 було оприлюднено на офіційному веб-сайті Маріупольської міської ради.

Рішенням Маріупольської міської ради від 19.10.2010 року № 5/46-7084 до рішення від 11.02.2010 року № 5/40-6281 "Про зупинення дії рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108 внесені зміни, а саме: дія рішення Маріупольської міської ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108 зупинена до 31.12.2011 року.

Рішенням Маріупольської міської ради від 25.02.2011 року № 6/5-327 на підставі протесту прокурора м.Маріуполя було скасовано рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2010 року № 5/46-7084. При цьому, в пункті 4 вказаного рішення визначено, що довідки про нормативну оцінку землі на 2011 рік, видані Управлінням Держкомзема в м. Маріуполі Донецької області землекористувачам до 15.02.2011 року, вважати дійсними при розрахунку орендної плати за період до 15.02.2011 року. В пункті 6 зазначено, що Державній податковій інспекції м.Маріуполь необхідно організувати роботу з прийому податкової звітності по платі за землю, зокрема, за період з 15.02.2011 року - на підставі грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Маріупольської міської ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Листом №430/04 від 30.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про зміну з 01.01.2017 року коефіцієнту індексації грошової оцінки землі, збільшення розміру плати за суборенду земельної ділянки згідно договору суборенди від 28.05.2002 року, надіславши рахунок на оплату за січень 2017 року на суму 454 533,48 грн. та попередивши, що у зв'язку зі змінами методики розрахунку нормативно-грошової оцінки земель в населених пунктах, введеної наказом Мінагрополітики України від 25.11.2016 року №489 (набув чинності з 01.01.2017 року) розмір орендної плати у 2017 році, включаючи платіж за січень 2017 року, може бути переглянутий після отримання довідки про нормативну грошову оцінку землі (п. 3.5. договору суборенди).

Листом №0-5-0.32-39/105-17 від 28.02.2017 року Відділ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у місті Маріуполі повідомив позивача, що станом на 28.02.2017 року в Національній кадастровій системі (програмне забезпечення Державного земельного кадастру) земельна ділянка з кадастровим номером 1412336900:00:001:0027 обліковується з цільовим призначенням J 12.08, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій та запропонував отримати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1412336900:00:001:0027, який був отриманий позивачем. Цим листом Відділ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області у місті Маріуполі фактично повідомив позивача про приведення цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 у відповідність до наказу ДКЗР від 23.07.2010 року № 548.

Листом вих. №430/10 від 12.04.2017 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про збільшення розміру суборендної плати з 01.03.2017 року за користування орендованою земельною ділянкою до 593 874,70 грн..

Претензія позивача (вих. № 430/14 від 27.04.2017 року) про наявну заборгованість в сумі 139 341, 22 грн. станом на 25.04.2017 року залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області.

16.10.2018 року господарським судом Донецької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 наведеного Закону).

Договір оренди, згідно з приписами ст.13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 632 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Базою оподаткування відповідно до ст.271 Податкового кодексу України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. (п.14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України).

Сторони у пункті 3.2 договору суборенди передбачили, що розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель м. Маріуполя, суборендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації на підставі документально підтвердженого письмового повідомлення орендаря.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Пунктом 3.5 договору суборенди передбачений обов'язок суборендаря коригувати орендну плату за земельну ділянку у 2-х випадках, а саме - при зміні або індексації грошової оцінки землі. При цьому коригування мало здійснюватись пропорційно зміні або індексації.

Пунктом 6.5 договору суборенди земельної ділянки встановлено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших положень цього договору.

Тобто, сторони у договорі визначили певний перелік обставин, згідно яких зміни, здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін, до яких корегування розміру орендної плати не включено.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Отже, господарській суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з урахуванням нової грошової оцінки землі з 01.03.2017 року сума договору склала 6 847 814,00 грн. із розрахунку: 2 х 454 533,50 грн. (щомісячний платіж за січень та лютий) + 10 х 593 874,70 грн. (щомісячні платежі за березень -грудень 2017 року) та, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 733 215 грн. 92 коп. за період березень 2017 року - квітень 2017 року.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що після порушення судом провадження у справі відповідачем була погашена ТОВ ВЕЗ «Азов-схід заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за договором суборенди земельної ділянки від 28.05.2002 року за квітень 2017 року у сумі 454 533 грн. 48 коп., що підтверджується банківською випискою від 16.06.2017 року у зв'язку з чим провадження у справі стосовно стягнення зазначеної суми підлягає закриттю.

Таким чином, заборгованість зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 278 682 грн. 44 коп.

Також, господарським судом першої інстанції вірно зазначено щодо стягнення пені у розмірі 31 852 грн. 93 коп. та 3 % річних в сумі 5374 грн. 38 коп. за період з 11.06.2016 року по 25.05.2017 року, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати за період з травня 2016 року по квітень 2017 року.

Так, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди;

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ч.2 ст.343 Господарського кодексу України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Окрім того, указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції від 02.09.2014): під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендована земельна ділянка та проводить свою господарську діяльність відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» .

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» № 1365-VIII від 17.05.2016 року, який набув чинності 08.06.2016 року, внесено зміни до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону» .

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Маріуполь.

Беручи до уваги викладене , господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є правомірним стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою лише за період з 08.06.2016 року та що позивачем нарахування пені та 3% річних здійснено з 11.06.2016 року, а тому у цій частині позов обґрунтований.

Окрім того відповідач, з посиланням на важкий фінансовий стан товариства, на погашення основної заборгованості, просив суд зменшити розмір пені на 95% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Місцевий господарський суд, врахував, що відповідачем протягом тривалого часу порушувалися строки сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором суборенди від 28.05.2002 року, що стало підставою для звернення позивача із позовом до господарського суду першої інстанції та виходячи з цього дійшов вірного висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є значно меншою, ніж заявлена та правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95% від суми, що підлягає стягненню.

З матеріалів справи вбачається, що підставою зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку використовує відповідач, стало не рішення органу місцевого самоврядування, а приведення її фактичного використання у відповідність до вимог чинного законодавства, що потягло за собою зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та відповідно і зміну грошової оцінки земельної ділянки.

А за таких обставин аргументи апелянта щодо того, що позивачем за власним бажанням змінено нормативно грошову оцінку землі без наявності рішення органу місцевого самоврядування про зміну нормативної грошової оцінки та внесення відповідних змін до договору не приймаються.

Також господарським судом першої інстанції досліджено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 32/2/2016 від 19.01.2016 року та № 471/2/2017 від 13.03.2017 року, інші документи, надані позивачем та вірно встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 1412336900:00:001:0027 площею 32,243300 га на 2016 року становить 361,38 грн./кв.м., а на 2017 року - 532,03 грн./кв.м. та зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки відбулась відповідно до рішення Маріупольської міської Ради від 15.12.2009 року № 5/38-6108.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 року у справі №905/1237/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.01.2019

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян