Рішення

від 24.10.2018 по справі 912/2336/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 рокуСправа № 912/2336/18 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2336/18

за позовом: Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН", 42500, Сумська обл., Липоводолинський р-н, смт. Липова Долина, вул. Роменська, буд. 66, кв. 4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103

про стягнення 450 100, 20 грн.

Представники:

від позивача - Марченко Ю.А., довіреність № б/н від 18.09.18;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фермерське господарство "ЯВІР-ГРІН" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" заборгованості в розмірі 450 100, 20 грн, з яких 409 182,00 грн основного боргу та 40 918,20 грн пені, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу №ТТ-12000326 від 06.10.2017 в частині поставки товару, який є предметом вказаного договору.

Ухвалою господарського суду від 07.09.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2336/18; ухвалено розглядати справу №912/2336/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.10.2018.

02.10.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання.

Відповідач участь повноважного представника в підготовчому засіданні 02.10.2018 не забезпечив.

Ухвалою від 02.10.2018 закрито підготовче провадження у справі № 912/2336/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2018.

24.10.2018 суд відкрив судове засідання по розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 24.10.2018 не забезпечив, правом на подання відзиву у строк, визначений господарським судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, не скористався, про поважність причин вказаного суду не повідомлено.

Натомість, 23.10.2018 до суду засобами електронного зв'язку надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні та необхідністю надання відповідачу додаткового часу для врегулювання спору мирним шляхом.

Разом з вказаним клопотанням, засобами електронного зв'язку відповідачем направлено до суду Угоду про реструктуризацію заборгованості від 23.10.2018.

Господарський суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", а також Угода про реструктуризацію заборгованості від 23.10.2018, які надійшли засобами електронного зв'язку 23.10.2018 без цифрового підпису не оцінюються судом як офіційні документи та у зв'язку з чим не розглядаються.

В судовому засіданні представником Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН" повідомлено про отримання від відповідача Угоди про реструктуризацію заборгованості від 23.10.2018. Однак, така угода зі сторони Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН" підписана не була, у зв'язку із запереченням проти запропонованої реструктуризації.

Крім того, представник позивача вказав, що між ним та відповідачем не ведуться ніякі переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом та наполіг на вирішенні спору у справі у даному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 24.10.2018 за відсутності представника відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.10.20177 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - Продавець) та Фермерським господарством "ЯВІР-ГРІН" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТ-12000326 (далі - Договір, а.с. 14-18), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити сільгосптехніку/запасні частини (далі - Товар).

Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (Додаток №1).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що попередньо загальна вартість товару за даним договором становить 409 182,00 грн. Кінцева вартість буде дорівнювати сумі вартості Товару, зазначеному в Специфікаціях або видаткових накладних і порахована на момент кінцевого розрахунку та оформлена додатковою угодою до Договору.

Згідно пункту 2.2.1 Договору сторони погодили, що суму 245 509,20 грн що складає 60% вартості Товару, указаної в п. 2.1., сплатити протягом 3 днів з моменту укладання Договору, але не пізніше 20.10.2017.

Залишок суми в розмірі 163 672,80 грн, що складає 40% вартості Товару, указаної в п. 2.1. цього Договору, сплатити після повідомлення Продавця про готовність передати Покупцю Товар (п. 2.2.2 Договору).

Згідно пункту 2.3. Договору право власності на Товар, що купується відповідно до даного Договору, переходить до Покупця з моменту повної оплати вартості Товару, зазначеної в п.2.1. даного Договору, та передачі Товару Покупцеві по акту приймання-передачі.

Оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в безготівковій формі або шляхом внесення коштів на поточний рахунок Продавця в готівковій формі через касу банку. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок Продавця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар відпускається Покупцеві на умовах поставки на склад Покупця, розташованого за адресою: 42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 66, кв. 4.

Продавець здійснює відпуск Товару Покупцеві по Акту приймання-передачі (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору, строк поставки Товару: 12 банківських днів з моменту оплати Покупцем вартості Товару, зазначеної в п. 2.1.1. Договору (з правом дострокової поставки). Про готовність передати Товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця формі: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2017, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами.

Договір підписано повноважними представниками сторін.

06.10.2017 між сторонами підписано Специфікацію до договору купівлі-продажу №ТТ-12000326 (Додаток № 1), відповідно до якої Продавець поставляє Покупцю обумовлений Товар всього на суму 409 182,00 грн (а.с. 19).

На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 409 182,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 18 від 13.10.2017 на суму 90 000,00 грн, № 21 від 19.10.2017 на суму 150 000,00 грн, № 48 від 20.11.2017 на суму 132 182,00 грн, № 53 від 05.12.2017 на суму 37 000,00 грн (а.с. 20-23).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, в строк погоджений сторонами у п. 3.6. Договору, Товар не поставив, у зв'язку з чим позивач 01.06.2018 звернувся до відповідача з претензією № 22/2 про повернення сплачених грошових коштів (а.с. 24-25).

У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі від 27.06.2018 повідомив позивача, що здійснить поставку Товару протягом 30 днів (а.с. 27).

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів за непоставлений Товар (а.с. 28, 30), однак відповідачем Товар не поставлено та кошти не повернуто. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого Договором Товару так і докази повернення передоплати у сумі 409 182,00 грн. Строк поставки Товару, який встановлено пунктом 3.6. Договору, пропущено.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення попередньої оплати в розмірі 409 182,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов'язання щодо поставки Товару в сумі 40 918,20 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно правил частин 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару в установлений Договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у розмірі, передбаченої Договором.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення поставки Товару Продавцем останній сплачує Покупцеві пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від вартості несвоєчасно поставленого Товару. Однак, загальна сума пені не повинна перевищувати 10% вартості непоставленого в строк Товару.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з цим, господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено період прострочення платежу.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 31) останній нараховує пеню з 22.12.2017 по 21.06.2018.

Початок періоду 22.12.2017 позивач мотивує тим, що оскільки остання оплата вартості Товару була здійснена 05.12.2017, то пеня розраховується з 13 банківського дня з моменту оплати Покупцем вартості Товару, зазначеної в п. 2.1 Договору, як це визначено пунктом 3.6. Договору.

Між тим, згідно пункту 3.6. Договору строк поставки Товару становить 12 банківських днів з моменту оплати Покупцем вартості Товару, зазначеної в п. 2.2.1. Договору, тобто - з моменту оплати 60% вартості Товару. Оскільки 245 509,20 грн (60% вартості товару) повністю сплачено позивачем 19.10.2017, то строк поставки Товару до 06.11.2017 включно.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи положення частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України, період за який повинна стягуватись пеня є з 07.11.2017 по 07.05.2018.

На підставі викладеного є правильним наступний розрахунок пені в межах періоду розрахунку позивача: з 22.12.2017 по 07.05.2018 на суму вартості несвоєчасно поставленого товару 409 182,00 грн - пеня становить 49471,79 грн.

Разом з цим, пунктом 4.3. Договору сторони встановили обмеження в загальній сумі пені, яка не повинна перевищувати 10% вартості непоставленого в строк Товару.

За вказаних обставин суд вважає, що оскільки позивачем здійснено розрахунок пені з урахуванням визначеного обмеження (409 182,00 грн х 10%) та розрахована сума пені, яка складає 40 918,20 грн, не перевищує наведений вище правильний розрахунок пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 40 918,20 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, позовні вимоги Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" 409 182,00 грн основного боргу та 40 918,20 грн пені, підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за правилами частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Ціна позову становить 450 100,20 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 6751,50 грн, а позивачем згідно квитанції № 0.0.1121320485.1 від 30.08.2018 сплачено 7 137,10 грн.

Отже, надмірно сплачений позивачем судовий збір в розмірі 385,60 грн підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ухвали суду, в зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі та поданням позивачем відповідної заяви.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тобто, надмірно сплачений судовий збір буде повернуто позивачеві за ухвалою суду, за умови подання відповідного клопотання.

Крім того, згідно позовної заяви Фермерське господарство "ЯВІР-ГРІН" просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн згідно договору № від 15.08.2018 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Булановим Олексієм Михайловичем та Фермерським господарством "Явір-Грін" (а.с. 76-77), Додатковим договором № 1 від 16.08.2018 до Договору від 15.08.2018, згідно п. 2 якого сторонами погоджено, що розмір гонорару адвоката становить 10 000,00 грн (а.с.78), Актом від 16.10.2018 наданих послуг згідно договору від 15.08.2018 (а.с.79) та товарним чеком від 18.10.2018 про оплату Фермерським господарством "ЯВІГ-РІН" 10 000,00 грн (а.с. 80); свідоцтвом № 402 від 27.11.2013 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 75).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/2336/18.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У справі, що розглядається, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відсутнє.

Таким чином, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та надані позивачем докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН" (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Роменська, буд. 66, кв. 4, ідентифікаційний код 40959627) 450 100, 20 грн, з яких 409 182,00 грн основного боргу та 40 918,20 грн пені, а також 6 751,50 грн судового збору, а також 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Фермерському господарству "ЯВІР-ГРІН" за адресами: 42500, Сумська обл., Липоводолинський р-н, смт. Липова Долина, вул. Роменська, буд. 66, кв. 4 та 40000, м. Суми, вул. Харківська, буд. 2/1, кв. 38 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" за адресою: 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103.

Повне рішення складено 29.10.2018.

Суддя В.В.Тимошевська