Постанова

від 06.02.2019 по справі 912/2336/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 року м.Дніпро Справа № 912/2336/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2018 року (суддя Тимошевська В.В., повний текст складено 29.10.2018 року) у справі №912/2336/18

за позовом: Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН", 42500, Сумська обл., Липоводолинський р-н, смт. Липова Долина, вул. Роменська, буд. 66, кв. 4

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103

про стягнення 450 100, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Фермерське господарство "ЯВІР-ГРІН" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" заборгованості в розмірі 450 100, 20 грн, з яких 409 182,00 грн. основного боргу та 40 918,20 грн пені, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами Договором купівлі-продажу №ТТ-12000326 від 06.10.2017 в частині поставки товару, який є предметом вказаного договору.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2018 року у справі №912/2336/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103, ідентифікаційний код 36584896) на користь Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН" (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Роменська, буд. 66, кв. 4, ідентифікаційний код 40959627) 450 100, 20 грн., з яких 409 182,00 грн основного боргу та 40 918,20 грн пені, а також 6 751,50 грн. судового збору, а також 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару у встановлений Договором строк.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до апеляційної інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" із апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2018 року по справі №912/2633/18 в частині стягнення пені в розмірі 49471,79 грн. та витрат на правову допомогу, стягнути з позивача судові витрати за подання апеляційної скарги та стягнути з позивача 6 270,42 пені за порушення умов договору №ТТ-11000284.

В апеляційній скарзі зазначає, що:

- Покупцем було фактично порушено умови розрахунку, адже:

1. Суму в розмірі 120 585,00 грн. Покупцем було сплачено повністю лише 19.10., а не 9 жовтня, як це передбачено п. Договору.

2. Суму в розмірі 168 819,00 Покупцем було сплачено повністю 20.11., а не 20., як це передбачено п. Договору.

П. 4.2. Договору передбачена відповідальність за порушення строків оплати Покупець сплачує пеню за кожен день просрочки в розмірі 0,1% від несвоєчасно внесеної суми .

Враховуючи строки прострочення, заборгованість Покупця становить 6 270,42 грн.

На думку скаржника порушення умов оплати Товару позивачем, унеможливило вчасну його поставку.

- Позивачем не було вчасно надано докази на підтвердження витрат на правову допомогу в строк встановлений ГПК , а також не зазначено об'єктивних причин його пропущення, а тому враховуючи ч. 8. Ст. 80 ГПК, вважає, що вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу не обґрунтованими.

- вважає, що п. 3.6. Договору містить інший строк поставки, а саме 120 банківських днів.

- фактичний розмір пені в сумі - 49471,79 грн. невірний з огляду на помилковість розрахункового періоду з 22.12.2017 року по 07.05.2018 року.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, погоджуючись, зокрема, з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б. Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2018 року у справі №912/2336/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2019 року.

06.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2018 року у справі №912/2336/18 слід залишити без змін з наступних підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини та відповідні їм правовідносини.

06.10.20177 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (далі - Продавець) та Фермерським господарством "ЯВІР-ГРІН" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу ТТ-12000326 (далі - Договір, а.с. 14-18), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити сільгосптехніку/запасні частини (далі - Товар).

Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (Додаток №1).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що попередньо загальна вартість товару за даним договором становить 409 182,00 грн. Кінцева вартість буде дорівнювати сумі вартості Товару, зазначеному в Специфікаціях або видаткових накладних і порахована на момент кінцевого розрахунку та оформлена додатковою угодою до Договору.

Згідно пункту 2.2.1 Договору сторони погодили, що суму 245 509,20 грн що складає 60% вартості Товару, указаної в п. 2.1., сплатити протягом 3 днів з моменту укладання Договору, але не пізніше 20.10.2017.

Залишок суми в розмірі 163 672,80 грн, що складає 40% вартості Товару, указаної в п. 2.1. цього Договору, сплатити після повідомлення Продавця про готовність передати Покупцю Товар (п. 2.2.2 Договору).

Згідно пункту 2.3. Договору право власності на Товар, що купується відповідно до даного Договору, переходить до Покупця з моменту повної оплати вартості Товару, зазначеної в п.2.1. даного Договору, та передачі Товару Покупцеві по акту приймання-передачі.

Оплата товару здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в безготівковій формі або шляхом внесення коштів на поточний рахунок Продавця в готівковій формі через касу банку. Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування коштів на рахунок Продавця (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Товар відпускається Покупцеві на умовах поставки на склад Покупця, розташованого за адресою: 42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 66, кв. 4.

Продавець здійснює відпуск Товару Покупцеві по Акту приймання-передачі (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору, строк поставки Товару: 12 банківських днів з моменту оплати Покупцем вартості Товару, зазначеної в п. 2.1.1. Договору (з правом дострокової поставки). Про готовність передати Товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця формі: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2017, а можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору сторонами.

Договір підписано повноважними представниками сторін.

06.10.2017 між сторонами підписано Специфікацію до договору купівлі-продажу №ТТ-12000326 (Додаток № 1), відповідно до якої Продавець поставляє Покупцю обумовлений Товар всього на суму 409 182,00 грн (а.с. 19).

На виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 409 182,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 18 від 13.10.2017 на суму 90 000,00 грн, № 21 від 19.10.2017 на суму 150 000,00 грн, № 48 від 20.11.2017 на суму 132 182,00 грн, № 53 від 05.12.2017 на суму 37 000,00 грн (а.с. 20-23).

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, в строк погоджений сторонами у п. 3.6. Договору, Товар не поставив, у зв'язку з чим позивач 01.06.2018 звернувся до відповідача з претензією № 22/2 про повернення сплачених грошових коштів (а.с. 24-25).

У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі від 27.06.2018 повідомив позивача, що здійснить поставку Товару протягом 30 днів (а.с. 27).

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів за непоставлений Товар (а.с. 28, 30), однак відповідачем Товар не поставлено та кошти не повернуто. Наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166) в розумінні Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В матеріалах справи відсутні як докази поставки обумовленого Договором Товару так і докази повернення передоплати у сумі 409 182,00 грн. Строк поставки Товару, який встановлено пунктом 3.6. Договору, пропущено.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно правил частин 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару в установлений Договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у розмірі, передбаченої Договором.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що у випадку прострочення поставки Товару Продавцем останній сплачує Покупцеві пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від вартості несвоєчасно поставленого Товару. Однак, загальна сума пені не повинна перевищувати 10% вартості непоставленого в строк Товару.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, відносно того, що позивачем неправильно визначено період прострочення платежу.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 31) останній нараховує пеню з 22.12.2017 по 21.06.2018.

Початок періоду 22.12.2017 позивач мотивує тим, що оскільки остання оплата вартості Товару була здійснена 05.12.2017, то пеня розраховується з 13 банківського дня з моменту оплати Покупцем вартості Товару, зазначеної в п. 2.1 Договору, як це визначено пунктом 3.6. Договору.

Між тим, згідно пункту 3.6. Договору строк поставки Товару становить 12 банківських днів з моменту оплати Покупцем вартості Товару, зазначеної в п. 2.2.1. Договору, тобто - з моменту оплати 60% вартості Товару. Оскільки 245 509,20 грн (60% вартості товару) повністю сплачено позивачем 19.10.2017, то строк поставки Товару до 06.11.2017 включно.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи положення частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України, період за який повинна стягуватись пеня є з 07.11.2017 по 07.05.2018.

Правильним є наступний розрахунок пені в межах періоду розрахунку позивача: з 22.12.2017 по 07.05.2018 на суму вартості несвоєчасно поставленого товару 409 182,00 грн - пеня становить 49471,79 грн.

Разом з цим, пунктом 4.3. Договору сторони встановили обмеження в загальній сумі пені, яка не повинна перевищувати 10% вартості непоставленого в строк Товару.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок пені з урахуванням визначеного обмеження (409 182,00 грн х 10%) та розрахована сума пені, яка складає 40 918,20 грн, не перевищує наведений вище правильний розрахунок пені, а тому суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 40 918,20 грн задовольнив правомірно.

З огляду на викладене, позовні вимоги Фермерського господарства "ЯВІР-ГРІН" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" 409 182,00 грн основного боргу та 40 918,20 грн пені, обгрунтовані та правомірно задоволені судом першої інстанції

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн згідно договору № від 15.08.2018 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Булановим Олексієм Михайловичем та Фермерським господарством "Явір-Грін" (а.с. 76-77), Додатковим договором № 1 від 16.08.2018 до Договору від 15.08.2018, згідно п. 2 якого сторонами погоджено, що розмір гонорару адвоката становить 10 000,00 грн (а.с.78), Актом від 16.10.2018 наданих послуг згідно договору від 15.08.2018 (а.с.79) та товарним чеком від 18.10.2018 про оплату Фермерським господарством "ЯВІГ-РІН" 10 000,00 грн (а.с. 80); свідоцтвом № 402 від 27.11.2013 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 75).

Вказані докази є достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/2336/18.

7 . Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Стосовно доводу скаржника про порушення умов оплати Товару позивачем та те, що в апеляційній скарзі скаржник просить стягнути з позивача 6270,42 пені за порушення умов договору колегія суддів зазначає наступне.

На думку колегії суддів, вимога, яка заявлена відповідачем в апеляційній скарзі про стягнення стягнути з позивача 6270,42 пені за порушення умов договору є безпідставною, оскільки не була предметом розгляду у суді першої інстанції. Суд вважає, що скаржник не позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення пені з позивача за порушення умов договору у загальному порядку.

Колегією суддів відхиляється довід скаржника про те, що позивачем не було вчасно надано докази на підтвердження витрат на правову допомогу в строк встановлений ч.6 ст. 80 ГПК України, а також про те, що не зазначено об'єктивних причин його пропущення, з таких підстав.

Безпідставним є посилання скаржника на ст. 80 ГПК України, оскільки дана стаття регламентує подання доказів по справі, а порядок подання доказів пов'язаних з судовими витратами встановлюється ст. 129 ГПУ України

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У справі, що розглядається, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відсутнє.

Таким чином, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та надані позивачем докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, колегія суддів вважає правильним стягнення з відповідача, як з особи внаслідок неправомірних дій якої виник спір, на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Довід скаржника відносно того, що п. 3.6. Договору містить інший строк поставки, а саме 120 банківських днів спростовується п.3.6. договору купівлі - продажу №ТТ-12000326 від 06.10.2017 року (а.с.15).

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції викладені в рішенні.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Відповідач неналежним виконанням зобов'язання за Договором порушив право позивача на отримання товару.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2018 року по справі №912/2336/18 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

10.Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2018 року у справі №912/2336/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.10.2018 року у справі №912/2336/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 11.02.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд