Постанова

від 22.10.2018 по справі 305/208/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/208/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2018 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Собослоя Г.Г.,

за участю секретаря Балаж Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду від 08 травня 2018 року (у складі судді Ємчука В.Е.) за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Грін Енерджі про стягнення заборгованості заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та видачу трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у лютому 2018 р.

Після збільшення позовних вимог просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Грін Енерджі (надалі - Товариство) на свою користь:

-заборгованість заробітної плати в сумі 13 202 грн.;

-середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27 524,73 грн.;

-зобов'язати адміністрацію Товариства видати йому належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення;

-вирішити питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування заявлених вимог указав, що 04.05.2016 р. був прийнятий на роботу до Товариства за посадою начальника цеху по виготовленню гранул (палет) з окладом згідно зі штатним розкладом. Трудового договору у письмовій формі укладено не було, а 28.09.2017 р. директором Товариства було усно повідомлено, що працівники вказаного цеху будуть звільнені.

Окрім того, після усної заяви директора Товариства про звільнення, йому не було видано належно оформленої трудової книжки та не проведено розрахунок у строк, визначений законом.

У період із 01.08.2017 р. по 08.11.2017 р. йому було нараховано 14 202 грн. заробітної плати, але виплачено лише 1000 грн. за серпень 2017 р., тобто у відповідача наявна заборгованість перед ним із виплати заробітної плати в сумі 13 202 грн.

Вважає, що через затримку видачі трудової книжки з вини власника, з останнього підлягає також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Рахівського районного суду від 08 травня 2018 р. позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь позивача заборгованість заробітної плати в сумі 8 959,76 грн. і 704,80 грн. у відшкодування судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 просить скасувати це рішення у частині відмовлених у задоволенні позовних вимог із підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права (неналежна оцінка доказів) і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства суму заборгованості заробітної плати з урахуванням вимушеного прогулу в розмірі 40 726,73 грн. і зобов'язати Товариство видати йому належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення.

Доводи скарги зводяться до такого:

-для укладення трудового договору з Товариством ним були надані паспорт і трудова книжка;

-у Товариства перед ним наявна заборгованість заробітної плати, яка станом на 08.11.2017 р. складає 13202 грн., а середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 27 524.73 грн.;

-решта доводів стосуються загальних питань звільнення із роботи за прогули, матеріальної відповідальності працівника та роботи за сумісництвом.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу Товариство не подавало.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив із того, що позивачем не було надано доказів про те, що ним надавалася Товариству трудова книжка. Із пояснень відповідача видно, що трудова книжка за працівником ОСОБА_2 не велася, оскільки останній працював у Товаристві за сумісництвом.

Щодо стягнення заборгованості заробітної плати суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи містяться докази такої заборгованості відповідача перед позивачем за серпень та вересень 2017 р. на загальну суму 8 959,76 грн., у зв'язку з чим у цій частині позов підлягає задоволенню.

Згідно зположеннями ст. 367 ч.1 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність установленим обставинам, що мають значення для справи, належно оціненим доказам, нормам процесуального та матеріального права.

Неоспореними обставинами є робота позивача у Товаристві з 04.05.2016 р. до 25.10.2017 р. і статус позивача як фізичної особи-підприємця.

Факт свого звільнення із роботи за прогул ОСОБА_2 не оскаржує.

Відповідно до вимог ст. 94, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічне врегулювання цього питання міститься у Законі Про оплату праці .

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив факт наявності заборгованості заробітної плати Товариства перед позивачем за серпень і вересень 2017 р. на загальну суму 8959.76 грн., що підтверджується оригіналом довідки Товариства про середньоденну заробітну плату (а.с.38), витягом із табелю обліку робочого часу за жовтень 2017 р. (а.с.49), довідкою про нарахування та виплату заробітної плати за період із 01.08.2017 р. по 30.09.2018 р. (а.с.50) та довідкою від 12.04.2018 р. (а.с.52).

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення заборгованості заробітної плати в сумі 13202 грн. спростовуються указаними письмовими доказами та поясненнями самого позивача, оскільки в жовтні 2017 р. останній у товаристві не працював, у зв'язку з чим і був звільнений за прогул.

Надана позивачем у суді першої інстанції довідка Товариства від 08.11.2017 р. про нарахування заробітної плати включно за жовтень 2017 р. в сумі 4000 грн. (а.с.6) не заслуговує на увагу як належний, допустимий і достовірний доказ, оскільки є незасвідченою належним чином ксерокопією і суперечить сукупності письмових доказів, поданих Товариством.

За приписами ст.ст. 47 ч.1, 235 ч.4 КЗпПУкраїни передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Отже, невиконання власником або уповноваженим ним органом з його вини обов'язку щодо видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки, передбаченого трудовим законодавством, може бути за доведення цих обставин підставою для виплати працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 24 ч.3 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. За загальним правилом, установленим частиною другою указаної статті, укладаючи трудовий договір, громадянин зобов'язаний подати, зокрема, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, і трудову книжку (у разі працевлаштування за сумісництвом трудова книжка не подається, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи.

Доказів надання позивачем Товариству трудової книжки немає. Натомість Товариство стверджує про укладення з позивачем трудового договору на умовах сумісництва, оскільки останній займається підприємницькою діяльністю і зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44-46), а тому трудова книжка щодо нього не велася (довідка Товариства від 12.04.2018 р. - а.с.51).

Позивач указаного факту не заперечив та умови укладення трудового договору не оспорив.

За таких обставин немає підстав для відповідальності Товариства у вигляді стягнення середнього заробіткув разі затримки видачі працівнику трудової книжки при звільненні.

Позивач також не довів наявність між ним і Товариством спору щодо видачі копії наказу про звільнення, оскільки даних у підтвердження факту звернення позивача до Товариства з цього приводу та факту відмови останнього у справі немає.

Доводи апеляційної скарги щодо загальних питань звільнення із роботи за прогули, матеріальної відповідальності працівника та роботи за сумісництвом правового аналізу не потребують, оскільки спірними правовідносинами не охоплюються.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Рахівського районного суду від 08 травня 2018 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4. Повне судове рішення складено 29.10.2018 р.

Судді: