Рішення

від 22.10.2018 по справі 291/720/18

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/720/18

2/291/332/18

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2018 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Руденко З.Б.,

за участю секретаря судового засідання Шахрай Н.П.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3

до ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5,

про тлумачення заповіту, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ОСОБА_6 звернулися до Ружинського районного суду Житомирської області з позовом до відповідача ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області, в якому просили суд провести тлумачення заповіту, зробленого їхньою матір'ю ОСОБА_7 та посвідченого 28.10.2016р. секретарем Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області. А саме:

-встановити, що вищевказаним заповітом ОСОБА_7 розпорядженням про заповідання житлового будинку та присадибної ділянки, які розташовані в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області в рівних частках синові ОСОБА_1 та синові ОСОБА_3, заповіла

житловий будинок №53 по вул.Гагаріна в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, належний їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 08.09.2006р.;

земельну ділянку, кадастровий номер 1825281801:05:001:0152, площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по вул.Гагаріна, 53 в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №762665, виданого 14.06.2007 року;

2

земельну ділянку, кадастровий номер 1825281801:05:001:0153, площею 0.3174 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по вул.Гагаріна, 53 в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №762666, виданого 14.06.2007р.;

в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3;

- встановити, що вищевказаним заповітом ОСОБА_7 розпорядженням про заповідання земельного паю, який знаходиться на території ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області,

земельну ділянку кадастровий номер 18252881800:04:000:0046, площею 2.6620 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області, належну їй на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія ЯГ №879661, виданого 14.06.20017р.,

заповіла ОСОБА_2.

Позивачі також просять суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок №53 по вул.Гагаріна в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області та на земельні ділянки розташовані за тією ж адресою: площею 0.25 га, кадастровий номер якої 1825281801:05:001:0152, та площею 0.3174 га, кадастровий номер якої 182581801:05:001:0153; та визнати за ОСОБА_1 ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 2.6620 га, кадастровий номер 1825281800:04:000:0046, розташовану на території ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області (а.с.3-9, 47-53).

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 26.07.2018р. до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 (а.с.61-62).

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 02.08.2018р. до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5(а.с.98-99).

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 23.08.2018р. відмовлено у прийняття визнання відповідачем ОСОБА_4 сільською радою Ружинського району Житомирської області позову (а.с.121-122).

В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що після смерті їхньої матері ОСОБА_7 залишилось спадкове майно. Мати 28.10.2016р. склала заповіт, відповідно до якого заповіла йому свій житловий будинок та присадибну земельну ділянку, які розташовані в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, а брату - ОСОБА_7 ОСОБА_6 - земельну частку(пай).

Однак приватний нотаріус ОСОБА_8 відмовила їм у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вказане спадкове майно, мотивуючи це тим, що в заповіті не зазначено адресу розташування житлового будинку, кадастрові номера та площі земельних ділянок, а також тим, що такого поняття, як земельний пай, про що вказано в заповіті, не існує.

Крім позивачів на частку у вказаному спадковому майні претендує ОСОБА_5, який є сином їхнього покійного брата і , відповідно, спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 Однак позивачі вважають, що спадкове майно повинно належати лише їм відповідно до вищевказаного заповіту їхньої матері.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 ОСОБА_6 свої позовні вимоги підтримав з наведених в позовній заяві підстав, просив їх задовольнити.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність, відносно задоволення позову не заперечує (а.с.69).

3

Представник відповідача - ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги вказаний відповідач визнає повністю (а.с.60).

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 23.08.2018р. у прийняття визнання відповідачем позовних вимог відмовлено(а.с.121-122).

Суд, вислухавши вступне свово позивача, дослідивши письмові докази та вислухавши пояснення свідків, встановив наступне.

ОСОБА_7 померла 28.11.2017р., що вбачається з свідоцтва про смерть(а.с.90).

За життя ОСОБА_7 склала заповіт від 28.10.2016р., посвідчений секретарем Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, зареєстрований в реєстрі за № 34, яким заповіла житловий будинок та присадибну земельну ділянку, які розташовані в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а земельний пай - ОСОБА_2 (а.с.14).

Як вбачається зі спадкової справи № 12/2018, заведеної 23.04.2018р. приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу ОСОБА_8 відносно майна померлої 28.11.2017р. ОСОБА_7, спадщину останньої як спадкоємці по закону і по заповіту прийняли її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ОСОБА_6, а також, як спадкоємець по закону, -ОСОБА_5, а ОСОБА_5 ОСОБА_9 відмовився від прийняття спадщини (а.с.84-97).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.09.2006 року, державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №879661, серії ЯГ № 762665, серії ЯГ №762666, померлій ОСОБА_7 на праві приватної власності належав житловий будинок №53 по вул.Гагаріна в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області, земельна ділянка, кадастровий номер 1825281801:05:001:0152, площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована по вул.Гагаріна, 53 в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області; земельна ділянка, кадастровий номер 1825281801:05:001:0153, площею 0.3174 га для ведення особистого селянського господарства, розташована по вул.Гагаріна, 53 в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області; земельна ділянка кадастровий номер 18252881800:04:000:0046, площею 2.6620 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області(а.с.15-24).

Нотаріус, надаючи правову оцінку вищевказаному заповіту ОСОБА_7, встановив, що в заповіті не зазначено повної адреси розташування житлового будинку: номера будинку та вулиці, площі, кадастрового номера та адреси земельної ділянки, а також зазначення в заповіті поняття "земельний пай" , якого не містить Земельний кодекс України, і в зв'язку з цим у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивачам відмовив, що вбачається з постанови приватного нотаріуса від 07.06.2018р. (а.с.28).

Згідно зі ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок свої смерті.

Виходячи з вимог ст.1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 цього Кодексу.

У вказаній статті йдеться про те, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

4

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Однак, тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто, підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

Отже, тлумаченню підлягає заповіт, який містить суперечність слів і понять.

Суд тлумачить заповіт на підставі дослідження змісту правочину без врахування показань свідків, переписки померлого, його щоденників тощо.

Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, адже це може спотворити волю заповідача. Частина 2 ст. 213 ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину. При тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Тлумачення заповіту судом здійснюється в порядку позовного провадження за позовом одного із спадкоємців і сторонами по справі про тлумачення заповіту є спадкоємці, між якими виник спір.

У той же час, зі змісту заповіту ОСОБА_7 від 28.10.2016р., посвідченого секретарем Верхівнянської сільської ради Ружинського району Житомирської області, вбачається, що поняття "житловий будинок" ,"присадибна земельна ділянка" та "земельний пай" у заповіті вживаються лише один раз, що позбавляє можливості розтлумачити ці поняття шляхом порівняння окремих частин заповіту зі змістом інших його частин.

Також, посилання у заповіті на "присадибна земельна ділянка" та "земельний пай" не містить жодних індивідуальних ознак, що давало б можливість ідентифікувати їх з тими земельними ділянками, на які вказують позивачі, як на волю заповідача, враховуючи і обставини того, що одна земельна ділянка, що належала спадкодавцю на праві власності, призначалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а інші - для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. При цьому також в тексті заповіту не зазначено про те, що розпорядження ОСОБА_7 стосується майна, яке належить їй на час складання заповіту чи буде належати їй на час її смерті.

За таких обставин, суд вважає, що позивачі, ставлячи питання про тлумачення заповіту шляхом вказівки про те, що справжньою волею заповідача була передача їм житлового будинку у вигляді житлового будинку, який розташований по вул.Гагаріна, 53 в с.Верхівня Ружинського району Житомирської області; присадибної земельної ділянки у вигляді двох земельних ділянок, одна з яких призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а інша - для ведення особистого селянського господарства; земельного паю у вигляді земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фактично просять змінити зміст заповіту, що є неприпустимим, так як може спотворити волю заповідача.

5

Тобто, як вбачається з позовних вимог та обгрунтування, позивачі просять роз'яснити не значення термінів, вказаних в заповіті, а вирішити питання щодо істотних умов заповіту в частині спадкового майна ОСОБА_7, що виходить за межі тлумачення змісту заповіту та повноважень суду, оскільки метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Наявність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, також не є підставою для тлумачення судом змісту вказаного заповіту.

Крім того, як вбачається з пояснень позивачів, дійсною метою звернення до суду фактично є не тлумачення змісту заповіту, а можливість набуття права власності на майно ОСОБА_7 в порядку спадкування за заповітом, а не за законом, оскільки спору між спадкоємцями за заповітом щодо тлумачення змісту заповіту немає, а існує спір щодо порядку спадкування вказаного майна між позивачами та ОСОБА_5, який не є спадкоємцем за заповітом, однак претендує на частку спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Виходячи із зазначеного, підстав для тлумачення заповіту судом немає, і в задоволенні вищевказаної позовної вимоги суд відмовляє за безпідставністю.

Стосовно позовних вимог щодо визнання за позивачами права власності на спадкове майно, судом встановлено наступне.

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» на нотаріальні органи та їх посадові особи покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Статтею 34 вказаного Закону передбачено , що нотаріуси, зокрема, вчиняють нотаріальну дію - видають свідоцтво про право на спадщину.

Вирішення судом спору щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування, може відбуватися лише після звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою та отримання обгрунтованої відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається з постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи це відсутністю в заповіті відомостей щодо місця розташування будинку, площ земельних ділянок, їх кадастрових номерів та адрес розташування, а також зазначення в заповіті такого поняття, як земельний пай.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання за позивачами права власності на майно в порядку спадкування за заповітом є похідними від позовної вимоги щодо тлумачення вказаного заповіту, а тому, відповідно, задоволенню не підлягають.

При цьому наявність вищевказаної постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом не позбавляє позивачів права на звернення до нотаріуса із заявами про видачу вказаних свідоцтв в порядку спадкування за законом,

Проте із такими заявами до нотаріуса позивачі не звертались, тому визнавати право власності на зазначене спадкове майно в порядку спадкування за законом в судовому порядку правових підстав також немає.

Керуючись ст. ст.265-268, 273, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Ружинського району Житомирської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 , про тлумачення заповіту, визнання права власності на спадкове майно - відмовити повністю.

6

Повне рішення по справі складено 29 жовтня 2018 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 08131, Київська область, Києва-Святошинський район, с.Сафіївська Борщагівка, вул.Жулянська, буд.20, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1;

позивач: ОСОБА_2, місце проживання: 03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2;

відповідач: ОСОБА_4 сільська рада Ружинського району Житомирсьбкої області, місцезнаходження: 13613, Житомирська область, Ружинський район, с.Верхівня, вул.Миру, буд.№, код ЄДРПОУ 04344759;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на проедмет спору, на стороні позивачяа: ОСОБА_3, місце проживання: 03061, м.Київ, вул.Київ-Волинська, буд.2/103, кв.30/1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 Б, кім.91, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в в редакції чинній до 15.12.2017р.

Суддя З. Б. Руденко.