ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 16.10.2018Справа № 910/17258/17 За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" до1) Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД"2) Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю провизнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження за зустрічним позовомПідприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" провизнання правочину недійсним Суддя Смирнова Ю.М. Секретар судового засідання Багнюк І.І. Представники сторін: від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Кравчук А.С. від відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом)не з'явились від відповідача-2не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” та Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про: - визнання договору оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 до такого договору недійсним; - виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000); - зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015”, як власник будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) стверджує, що договір оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015, укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” та Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю є недійсним, як такий, що суперечить нормам Закону України “Про іпотеку” та п.2.6 договору іпотеки №010/21-03/179/1, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя – Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на передачу предмету іпотеки в оренду. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” просить суд поновити порушене право позивача за первісним позовом на вільне розпорядження нерухомим майном шляхом виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000), а також зобов'язати Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки відомості, що внесені до вказаного реєстру можуть бути використані третіми особами, а саме державними органами, органами місцевого самоврядування та учасниками цивільного обороту, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015”, створює реальну небезпеку порушення його права власності та права на мирне володіння належним йому майном. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/17258/17 та призначено її до розгляду на 08.11.2017. 09.10.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача – 1 надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” без розгляду та зобов'язати позивача припинити зловживати своїми правами, а також застосувати інші наслідки передбачені законом. 08.11.2017 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача – 2 надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” без розгляду. 08.11.2017 до канцелярії суду надійшла заява відповідача – 1 про залишення позову без розгляду. В судовому засіданні 08.11.2017 судом було оголошено перерву до 23.11.2017. 13.11.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача - про залишення позову без розгляду. 23.11.2017 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача – 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/17258/17. Також, 23.11.2017 від відповідача – 1 через канцелярію суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, про визнання дій позивача щодо невиконання судового рішення індивідуальної дії у вигляді ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 в справі №910/16036/17 про повернення позовної заяви без розгляду такими, що несуть ознаки правопорушення та вчинення відповідних дій згідно із законодавством та про направлення до правоохоронних органів, які ведуть судове розслідування у кримінальній справі №12017100000000138 повідомлень щодо неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” у ході судового процесу, які носять ознаки порушень, визначених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. 23.11.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача – 2 надійшло клопотання про припинення провадження у справі №910/17258/17, у зв'язку з відсутністю предмету спору, про визнання дій позивача щодо невиконання судового рішення індивідуальної дії у вигляді ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 в справі №910/16036/17 про повернення позовної заяви без розгляду такими, що порушують законність та вчинення відповідних дій згідно із законом та про направлення до правоохоронних органів, які ведуть судове розслідування у кримінальній справі №12017100000000138 повідомлень щодо неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” у ході судового процесу, які носять ознаки порушень, визначених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 провадження у справі №910/17258/17 зупинено до вирішення справи №826/4228/17 за позовом Бош Інтернешнл Інк. та Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України в особі державного реєстратора Хафусової Владислави В'ячеславівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусовою Владиславою В'ячеславівною від 21.09.2015, індексний номер 24591540, в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному проваджені №12017100000000138 (щодо заволодіння невстановленими особами шляхом шахрайства нерухомим майном, належним ВНЗ "Київський економічний інститут менеджменту") або до його закриття слідчим, прокурором чи судом у порядку, передбаченому КПК України,відмовлено, оскільки зазначене клопотання не відповідає положенням ст.79 Господарського процесуального кодексу України. Постановою суду апеляційної інстанції від 20.12.2017 у справі №910/17258/17, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 27.02.2018, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 про зупинення провадження в справі №910/17258/17 скасовано, а означену справу повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду. Матеріали справи №910/17258/17 надійшли до Господарського суду міста Києва 27.03.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 справу №910/17258/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.04.2018, запропоновано позивачу у строк до 18.04.2018 подати відповіді на відзиви відповідачів, а відповідачам у строк до 26.04.2018 подати заперечення на відповідь позивача на відзив. 25.04.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів. 26.04.2018 від відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшли клопотання про неприйняття судом документів, наданих позивачем до суду 25.04.2018 в якості доказів, про поновлення пропущеного процесуального строку, визначеного для подання доказів, в порядку ст.119 Господарського процесуального кодексу України та долучення до матеріалів справи додаткових доказів в порядку ч.10 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, долучення до матеріалів справи додаткових доказів в порядку ч.10 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та витребування оригіналів письмових доказів в порядку ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 задоволено клопотання відповідача-1 про долучення доказів до матеріалів справи, відкладено розгляд клопотання відповідача-1 про витребування оригіналів доказів до наступного судового засідання, відмовлено відповідачу-1 у клопотанні щодо не прийняття наданих позивачем 25.04.2018 доказів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.05.2018. Також, 26.04.2018 до початку судового засідання Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015”, в якій просить суд визнати односторонній нікчемний правочин по зверненню стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 між Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, таким, що є недійсним. Серед підстав подання зустрічного позиву, позивач за зустрічним позовом визначає: вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок здійснення іншого нікчемного правочину по заміні сторони у кредитному договорі з маскуванням під назвою договору такого правочину під інший правочин (удаваний правочин); вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок вчинення нікчемного правочину з набуття статусу "іпотекодержателя" не фінансовою установою; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки при відсутності факту виникнення права вимоги за основним зобов'язанням до іпотекодавця, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права вимоги за основним зобов'язанням у Державному реєстрі прав на рухоме майно; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки в порушення публічного порядку внаслідок вчинення неправомірних дій по заволодінню майном та майновими правами позивача за зустрічним позовом; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки без рішення суду всупереч законодавству України, яке діяло на час укладення договору іпотеки між Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, а саме, станом на 2007 рік; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину внаслідок безоплатного стягнення предмету іпотеки всупереч Конституції України та норм міжнародного права; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” нікчемного правочину всупереч вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та Міжнародної Конвенції ООН проти корупції 31.10.2003, ратифікованої Україною 18.10.2016. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2018 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” про визнання правочину недійсним, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом, запропоновано відповідачу за зустрічним позовом надати суду, зокрема, відзив на зустрічну позовну заяву у строк до 16.05.2018. 16.05.2018 від відповідача за зустрічним позовом через відділ діловодства суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній проти зустрічних позовних вимог заперечив та стверджував, зокрема, про те, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” просить визнати недійсним правочин, стороною якого воно не є та який не впливає на права та інтереси останнього, на момент звернення до суду із зустрічним позовом вказана юридична особа не є учасником Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а тому у розумінні ст.215 Цивільного кодексу України не може вважатися заінтересованою особою, яка має право оспорювати правочин по зверненню стягнення на майно. Також відповідач за зустрічним позовом зазначив, що ознаки договору факторингу у відносинах між Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" за договором відступлення прав вимоги від 08.06.2015 відсутні, набути прав іпотекодержателя за вказаним договором може і не фінансова установа, адже відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог, за якої відбувається заміна особи у зобов'язанні, яке виникло з кредитного договору, а не сторін кредитного договору. Крім цього, відповідач за зустрічним позовом вказав на безпідставність тверджень позивача за зустрічним позовом щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” публічного порядку, оскільки договір про відступлення вимог за договором іпотеки передбачає набуття прав іпотеко держателя та не спрямований на використання всупереч закону приватної власності або на незаконне заволодіння майном. Як зазначає відповідач за зустрічним позовом, також необґрунтованим є посилання позивача за зустрічним позовом на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось без рішення суду, оскільки в спірних правовідносинах мав місце позасудовий спосіб захисту на підставі п.2.12 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, який укладений між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен банк Аваль” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль”) та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. 16.05.2018 від відповідача-1 за первісним позовом через відділ діловодства суду надійшли: клопотання про виключення документів із числа доказів, заява про визнання нікчемним правочину – відступлення прав по договору іпотеки між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” від 08.06.2015, який пов'язаний з предметом спору, таким, що є повністю недійсним в порядку ч.3 ст.184 Господарського процесуального кодексу України та заява про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” від 08.06.2015 в порядку ч.3 ст.184 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження в справі №910/17258/17 на тридцять днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.06.2018; встановлено строк для подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву до 29.05.2018, заперечень на відповідь на відзив до 07.06.2018; в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України витребувано в Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві реєстраційну справу (оригінали) згідно картки прийому заяви від 12.08.2015 індексний № 235 92 633 стосовно реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” права власності на об'єкт нерухомості, розміщений за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 33 43 27 68 00 00; надано відповідачу за зустрічним позовом строк до 07.06.2018 для підготовки пояснень з приводу заяв позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним нікчемного правочину про відступлення прав за договором іпотеки від 08.06.2015 та визнання нікчемним правочину по відступленню прав за договором іпотеки від 08.06.2015. 17.05.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, аналогічний за змістом відзиву, який надійшов до канцелярії суду 16.05.2018. 29.05.2018 від позивача за зустрічним позовом через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив на позов, в якій останній надав додаткові обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог та навів свої міркування щодо тверджень, які викладені відповідачем за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов. 07.06.2018 від відповідача за зустрічним позовом через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про долучення до матеріалів справи документів. 07.06.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшли клопотання про не прийняття судом доказів до розгляду та клопотання про зупинення провадження у справі. Судове засідання, призначене на 07.06.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. у відрядженні. 08.06.2018 від відповідача за зустрічним позовом через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі аналогічні за змістом письмовим поясненням, які надійшли від Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” 07.06.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2018 та встановлено відповідачу-1 строк для подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву до 15.06.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 відповідачу-1 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та відмовлено в задоволенні клопотання про неприйняття судом доказів до розгляду. Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.07.2018. 05.07.2018 від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про встановлення допустимості, достовірності та достатності доказів. 05.07.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” через відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. 05.07.2018 від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” через відділ діловодства суду надійшла заява про відмову у визнанні повноважень адвоката Фенюка Тараса Петровича на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015”, яка мотивована наявністю конфлікту інтересів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” про долучення доказів до матеріалів справи відмовлено; клопотання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про долучення доказів задоволено; у клопотанні Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про встановлення допустимості, достовірності та достатності доказів відмовлено; у задоволенні заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про відмову у визнанні повноважень адвоката Фенюка Тараса Петровича відмовлено. 18.07.2018 від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява про відвід судді Смирнової Ю.М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 зупинено провадження у справі №910/17258/17 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” та Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження, та за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” про визнання правочину недійсним до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про відвід судді Смирнової Ю.М. від розгляду справи №910/17258/17, заяву Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про відвід судді Смирнової Ю.М. від розгляду справи №910/17258/17 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України. За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи №910/17258/17, визначено суддю Яковенко А.В. для розгляду заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про відвід судді Смирнової Ю.М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 відмовлено Підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” у задоволенні заяви про відвід судді Смирнової Ю.М. від розгляду справи №910/17258/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” та Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження та за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” про визнання правочину недійсним. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 поновлено провадження у справі №910/17258/17 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” та Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору недійсним, виселення та зобов'язання змінити місцезнаходження, та за зустрічним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” про визнання правочину недійсним, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.08.2018. Судове засідання, призначене на 10.08.2018, було відкладено до 29.08.2018. Відповідачу – 1 за первісним позовом (позивачу за зустрічним позовом), відповідачу – 2 за первісним позовом направлено виклик у судове засідання 29.09.2018 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018 у задоволенні клопотання відповідача – Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, а також у клопотанні про визначення підстав для відводу секретаря судового засідання відмовлено, визнано зловживанням процесуальними правами дії Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” з подання клопотань про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції та про визначення підстав для відводу секретаря судового засідання як такі, що суперечать завданням господарського судочинства, стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі Енд Пі, ЛТД” в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1762,00 грн. У судовому засіданні 29.08.2018 оголошено перерву до 18.09.2018. 17.09.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про направлення всіх матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 18.09.2018 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява від Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про неможливість участі представника в судовому засіданні 18.09.2018. 18.09.2018 до загального відділу діловодства суду надійшла заява Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про неможливість участі представника в судовому засіданні 18.09.2018. 18.09.2018 до початку судового засідання через канцелярію суду від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” надійшла заява про відвід судді Смирнової Ю.М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 заяву Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про відвід судді Смирнової Ю.М. від розгляду справи №910/17258/17 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України. За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи №910/17258/17, визначено суддю Паська М.В. для розгляду заяви Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” про відвід судді Смирнової Ю.М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 відмовлено підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” в задоволенні заяви про відвід судді Смирнової ЮМ. у справі №910/17258/17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 судове засідання для розгляду справи №910/17258/17 по суті призначено на 16.10.2018. Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 16.10.2018 первісні позовні вимоги підтримав, в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити. Відповідач – 1 (позивач за зустрічним позовом) та відповідач – 2 в судове засідання 16.10.2018 представників не направили, про проведення судового засідання були повідомлені належним чином. 16.10.2018 через канцелярію суду від відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про неможливість участі представника в судовому засіданні 16.10.2018 та про приєднання до матеріалів справи нових доказів. Судом відмовлено в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом) з огляду на його безпідставність та спрямованість на затягування розгляду справи судом. В судовому засіданні 16.10.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 08.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” (іпотекодержатель), та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №010/21-03/179/1 (надалі – договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №6527. Відповідно до умов договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №010/21-03/179 від 07.11.2007 з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках (далі – кредитна угода), укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якої іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти у розмірі 6500000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами – 12,5% річних, комісії, можливу неустойку у розмірі, в строк до 30.10.2017 та у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови генеральної кредитної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов генеральної кредитної угоди (п.1.1), в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, вказаних у п.1.1 цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених договором, передає в наступну іпотеку належне йому нерухоме майно, яким є будівля адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), площею 4845,00 кв.м, що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33 (п.1.2), відчуження предмету іпотеки, передача його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, в наступну іпотеку без письмової згоди іпотекодержателя не допускається (п.2.6), у разі порушення іпотекодавцем умов генеральної кредитної угоди або умов цього договору або у випадках, передбачених ст. 12 Закону України “Про іпотеку”, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки (п.2.10), звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України “Про іпотеку”; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому витрати іпотекодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі (п.2.11), у відповідності до ст.36 Закону України “Про іпотеку”, цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст. 37 Закону України “Про іпотеку” набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою (в цьому випадку цей договір – застереження п. 2.12 – є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки); згідно зі ст. 38 Закону України “Про іпотеку” продати предмет іпотеки будь-якому покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної п. 1.3. цього договору або на підставі оцінки, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки) (п.2.12). Дослідивши зміст договору іпотеки №010/21-03/179/1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого у реєстрі за №6527, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є іпотечним договором, яким забезпечено виконання зобов'язання боржника за генеральною кредитною угодою №010/21-03/179 від 07.11.2007 з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені в її рамках. Правовідносини у сфері застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України "Про іпотеку" за яким законодавство про іпотеку базується на Конституції України та складається з Цивільного кодексу, Господарського кодексу України, цього Закону і інших нормативно-правових актів. Так, за змістом частин 1, 3 ст.575 та ч.1 ст.576 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Відповідно до ч.2 ст.583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Відповідно до ст.1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. При цьому, ст.4 Закону України “Про іпотеку” в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Відповідно до чинного на момент укладення договору іпотеки Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410, державна реєстрація іпотек здійснюється з метою: реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження. При цьому, відповідно до п.2 вказаного Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, Державний реєстр іпотек - єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної. Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 13.11.2007 було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А) загальною площею 4845,00 кв.м. за адресою м. Київ, вул.Смоленска, 31-33; іпотекодавець – Вищий навчальний заклад “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю; підстава обтяження – договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6527, виданий 08.11.2007, видавник: приватний нотаріус Михайленко С.А. (реєстраційний номер іпотеки 6024376). Вказана інформація підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 №45258426. 04.01.2015 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендодавцем (відповідач - 2) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” як орендарем (відповідач – 1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір оренди приміщень №040111 (надалі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю можливість тимчасового користування за плату нежитловим приміщенням загальною площею 145,9 кв.м, що знаходяться на восьмому поверсі будинку, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33, позначені у викопіюванні плану приміщень, наведеному у додатку №1 до цього договору, а орендар зобов'язується прийняти їх у користування і своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату відповідно до умов цього договору (п.1.1). В договорі оренди вказано, що об'єкт належить орендодавцеві на праві власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації №53-з від 27.10.1999 (п.1.2), після закінчення строку дії договору – якщо сторонами не укладено новий договір оренди щодо того ж самого об'єкту оренди, чи при достроковому припиненні договору, об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцеві у такому ж стані, в якому він був прийнятий орендарем, з урахуванням нормального фізичного зносу та інших змін до акту приймання – передачі. Повернення об'єкту оренди оформляється актом здачі-приймання. Такий акт підлягає підписанню не пізніше відповідної дати припинення дії договору, якщо угодою сторін чи рішенням компетентного господарського суду не встановлено інше (п.2.6), орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення договору звільнити об'єкт оренди і повернути його орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час прийняття його орендарем, з урахуванням його нормального зносу та інших обставин, передбачених цим договором (п.п.3 п.4.1), строк дії договору - 2 роки, починаючи з дати акту приймання – передачі об'єкту оренди (п.9.1), зміна власника об'єкту оренди, зокрема, внаслідок реорганізації орендодавця, не є підставою для припинення дії цього договору або зміни визначених ним прав і обов'язків його сторін. У такому випадку до нового власника об'єкту переходять права та обов'язки орендодавця за цим договором (п.9.2), сторони можуть укласти новий договір оренди щодо того ж самого об'єкту оренди (його частини), або продовжити строк дії цього договору, на таких самих чи інших умовах. В разі, якщо будь-яка із сторін не повідомить іншій стороні за два місяці до закінчення терміну дії цього договору про намір не продовжувати орендні відносини щодо приміщень, визначених цим договором, термін дії цього договору вважається автоматично продовженим на строк, визначений п.9.1 цього договору на умовах, визначених цим договором (п.9.3), дія цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено – з моменту повернення об'єкта оренди орендодавцю в порядку, передбаченому ст.2 цього договору (п.п.1 п.9.9). 29.04.2015 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” укладено додаткову угоду до договору оренди, в якій контрагенти погодили, що сторони використовують приміщення 7 та 8 поверхів адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33 для створення бізнес-школи. Зазначені в цьому пункті приміщення передаються орендарю в користування для виконання заходів, визначених цією додатковою угодою (п.1). При цьому, 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника – Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором (п.2.1), в дату відступлення прав вимоги (дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов договору) первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони – кредитора за кредитним договором (п.2.2), вартість прав вимоги за договором становить 2990855,76 грн, в тому числі 2220108,02 грн за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007, 602513,58 грн за кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014, 168234,16 грн за кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 (п.3.1), новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану в п.3.1 договору, в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора (п.3.2). 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (цедент) та Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (цесіонарій) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №554, п.1.1 якого визначено, що у зв'язку з укладанням між цедентом та цесіонарієм договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, за яким цесіонарій (новий кредитор) зобов'язався сплатити цеденту (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а цедент – відступити цесіонарію права вимоги за кредитним договором, який означає наступні договори: генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним цедентом з Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527, права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з моменту переходу від цедента до цесіонарія прав, що є предметом договору відступлення прав вимоги, визначеного договором відступлення прав вимоги (п.2.1). 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” та Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 22.04.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №555. 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника – Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором (п.2.1), в дату відступлення прав вимоги (дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов договору) первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони – кредитора за кредитним договором (п.2.2), вартість прав вимоги за договором становить 2995855,76 грн (п.3.1), новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану в п.3.1. договору, в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора (п.3.2). 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (цедент) та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (цесіонарій) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №556, п.1.1 якого визначено, що у зв'язку з укладанням між цедентом та цесіонарієм договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, за яким цесіонарій (новий кредитор) зобов'язався сплатити цеденту (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а цедент – відступити цесіонарію права вимоги за кредитним договором, який означає наступні договори: генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” з Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527, права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з моменту переходу від цедента до цесіонарія прав, що є предметом договору відступлення прав вимоги, визначеного договором відступлення прав вимоги (п.2.1). 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 22.04.2015. 08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника – Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором (п.2.1), в дату відступлення прав вимоги (дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредиторові вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов договору) первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони – кредитора за кредитним договором (п.2.2), вартість прав вимоги за договором становить 3098591,64 грн, в тому числі, 2995855,76 грн – первісна вартість прав вимоги, придбаних ПАТ “КБ “Глобус” у ПАТ “Артем-Банк” згідно з договором відступлення права вимоги від 22.04.2015, 61582,34 грн – проценти за користування кредитними коштами за період з 22.04.2015 по 07.06.2015, 41153,54 грн. – винагорода первісного кредитора (п.3.1), новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги, вказану в п.3.1 договору, в день підписання договору шляхом переказу коштів на рахунок первісного кредитора (п.3.2). 08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстрований у реєстрі за №339, в п.1.1 якого визначено, що у зв'язку з укладанням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору відступлення прав вимоги від 08.06.2015, за яким новий іпотекодержатель (новий кредитор) зобов'язався сплатити первісному іпотекодержателю (первісному кредитору) вартість прав вимоги, а первісний іпотекодержатель – відступити новому іпотекодержателю права вимоги за кредитним договором, до складу якого входять: генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014, первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” та Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527 (п.1.1), відступлення прав за іпотечним договором здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права, включаючи: всі права іпотекодержателя, що передбачені умовами іпотечного договору, право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору (п.1.2), права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з моменту переходу від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя прав, що є предметом договору відступлення прав вимоги, визначеного договором відступлення прав вимоги (п.2.1). 08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” підписано акт прийому-передачі документів до договору відступлення прав за договором іпотеки від 08.06.2015. Відповідно до платіжного доручення №5 від 08.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” було сплачено Публічному акціонерному товариству “Комерційний банк “Глобус” 3098591,64 грн за договором про відступлення права вимоги від 08.06.2015. 12.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” було направлено на адресу Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю повідомлення за вих.№02-15 від 10.06.2015 про укладення договорів про відступлення права вимоги та відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” та проханням здійснювати виконання всіх зобов'язань за кредитними договорами та договором іпотеки на користь нового кредитора - Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015”. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541899 вказаний лист отримано Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю 18.06.2015. Також 12.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” надіслано на адресу Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю вимогу про погашення заборгованості за вих.№03-15 від 10.06.2015 з попередженням про те, що у випадку невиконання вказаної вимоги кредитор може звернути стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком відділення зв'язку від 12.06.2015. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541880 вказаний лист отримано Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю 18.06.2015. Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” права власності на об'єкт нерухомого майна – будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 №45258426 та від 23.08.2017 №95404591. 23.08.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” надіслано на адресу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” вимогу про негайне звільнення будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) та зміну місцезнаходження, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком відділення зв'язку від 23.08.2017. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0202500198496 вказаний лист отримано Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” 05.09.2017. За твердженнями позивача за первісним позовом, як власника будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000), договір оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015, укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” та Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю є недійсним в силу положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить нормам Закону України “Про іпотеку” та п.2.6 договору іпотеки №010/21-03/179/1, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя – Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на передачу предмету іпотеки в оренду. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” просить суд поновити порушене право позивача за первісним позовом на вільне розпорядження нерухомим майном шляхом виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000), а також зобов'язати Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки відомості, що внесені до вказаного реєстру можуть бути використані третіми особами, а саме державними органами, органами місцевого самоврядування та учасниками цивільного обороту, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015”, створює реальну небезпеку порушення його права власності та права на мирне володіння належним йому майном. Відповідачі за первісним позовом, заперечуючи проти первісних позовних вимог, зокрема, зазначають, що позивачем за первісним позовом не надано доказів щодо наявності правових підстав набуття ним права власності на приміщення будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33; внесенню змін до відомостей про вказаний об'єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передували дії групи невстановлених осіб; наявність кримінальних і адміністративних проваджень щодо реєстрації прав на спірний об'єкт ставить під сумнів запис в реєстрі; дії позивача за первісним позовом містять ознаки дискримінаційних дій відносно інвестицій третьої особи. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом стверджує про вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок здійснення іншого нікчемного правочину по заміні сторони у кредитному договорі з маскуванням під назвою договору такого правочину під інший правочин (удаваний правочин); вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки внаслідок вчинення нікчемного правочину з набуття статусу "іпотекодержателя" не фінансовою установою; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки при відсутності факту виникнення права вимоги за основним зобов'язанням до іпотекодавця, у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права вимоги за основним зобов'язанням у Державному реєстрі прав на рухоме майно; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки в порушення публічного порядку внаслідок вчинення неправомірних дій по заволодінню майном та майновими правами позивача за зустрічним позовом; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину по стягненню предмету іпотеки без рішення суду всупереч законодавству України, яке діяло на час укладення договору іпотеки між Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, а саме, станом на 2007 рік; вчинення відповідачем за зустрічним позовом нікчемного правочину внаслідок безоплатного стягнення предмету іпотеки всупереч Конституції України та норм міжнародного права; вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” нікчемного правочину всупереч вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та Міжнародної Конвенції ООН проти корупції 31.10.2003, ратифікованої Україною 18.10.2016. З огляду на наведене, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати односторонній нікчемний правочин по зверненню стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/21-03/179/1 від 08.11.2007 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Райффайзен Банком Аваль, таким, що є недійсним. Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, відповідач за зустрічним позовом зазначає про те, що Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” просить визнати недійсним правочин, стороною якого воно не є та який не впливає на права та інтереси останнього, на момент звернення до суду із зустрічним позовом вказана юридична особа не є учасником Вищого навчального закладу "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а тому у розумінні ст.215 Цивільного кодексу України не може вважатися заінтересованою особою, яка має право оспорювати правочин по зверненню стягнення на майно. Також відповідач за зустрічним позовом стверджує про те, що ознаки договору факторингу у відносинах між Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" за договором відступлення прав вимоги від 08.06.2015 відсутні, набути прав іпотекодержателя за вказаним договором може і не фінансова установа, адже відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог, за якої відбувається заміна особи у зобов'язанні, яке виникло з кредитного договору, а не сторін кредитного договору. Крім цього, відповідач за зустрічним позовом вказав на безпідставність тверджень позивача за зустрічним позовом щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” публічного порядку, оскільки договір про відступлення вимог за договором іпотеки передбачає набуття прав іпотеко держателя та не спрямований на використання всупереч закону приватної власності або на незаконне заволодіння майном. Крім цього, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, необґрунтованим є посилання позивача за зустрічним позовом на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось без рішення суду, оскільки в спірних правовідносинах мав місце позасудовий спосіб захисту на підставі п.2.12 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, який укладений між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен банк Аваль” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль”) та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, остання, відповідно до ст.9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України). Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Щодо вимог за первісним позовом, суд зазначає наступне. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. За змістом ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст.16 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Також суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем за первісним позовом при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Як вже зазначалось судом, 04.01.2015 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю як орендодавцем та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” як орендарем було укладено договір оренди приміщень №040111 відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується надати орендарю можливість тимчасового користування за плату нежитловим приміщенням загальною площею 145,9 кв.м, що знаходяться на восьмому поверсі будинку, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33, позначені у викопіюванні плану приміщень, наведеному у додатку №1 до цього договору, а орендар зобов'язується прийняти їх у користування і своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату відповідно до умов цього договору. 29.04.2015 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” було укладено додаткову угоду до договору оренди, в якій контрагенти погодили, що сторони використовують приміщення 7 та 8 поверхів адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, 31-33 для створення бізнес-школи. Зазначені в цьому пункті приміщення передаються орендарю в користування для виконання заходів, визначених цією додатковою угодою. За своїм змістом та правовою природою укладений між відповідачами за первісним позовом правочин є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.759 - 786 Цивільного кодексу України та ст.ст.283 – 291 Господарського кодексу України. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст.761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється (ст.770 Цивільного кодексу України). За змістом ст.9 Закону України “Про іпотеку” іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ст.12 Закону України “Про іпотеку”). Позивач за первісним позовом, як власник будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) вказує на те, що оспорюваний правочин є недійсним в силу положень ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечить нормам Закону України “Про іпотеку” та п.2.6 договору іпотеки №010/21-03/179/1, укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно якого відчуження предмету іпотеки, передача його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, в наступну іпотеку без письмової згоди іпотекодержателя не допускається, а відповідачем - 1 за первісним позовом не надано позивачу за первісним позовом доказів того, що первісний іпотекодержатель – Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” надав згоду на передачу предмету іпотеки в оренду. Як вбачається з матеріалів справи, запис №11263157 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” права власності на об'єкт нерухомого майна – будівлю адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. внесено державним реєстратором 12.08.2015, що підтверджується відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а отже, за висновками суду, станом на дату укладення оспорюваного правочину (04.01.2015) права позивача за первісним позовом не були порушені. Як вже вказувалось судом, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, а також ст.20 Господарського кодексу України. За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки оспорюваний правочин станом на дату його укладення ніяким чином не порушував права позивача за первісним позовом. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди приміщень №040111 від 04.01.2015 з додатками та додатковою угодою від 29.04.2015, укладеного між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД”. Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” про виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000), суд зазначає наступне. За змістом ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва. За змістом ст.2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції станом на дату проведення державної реєстрації права власності позивача за первісним позовом на спірне нерухоме майно, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації прав підлягає, в тому числі, право власності на нерухоме майно (ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції станом на дату проведення державної реєстрації права власності позивача за первісним позовом на спірне нерухоме майно). Як встановлено судом, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” права власності на об'єкт нерухомого майна – будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.04.2018 №120572613). Відповідно до ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Наведене спростовує доводи відповідача - 1 за первісним позовом, що наявність кримінальних і адміністративних проваджень щодо реєстрації прав на спірний об'єкт ставить під сумнів запис в реєстрі, оскільки такі відомості, як передбачено Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, є достовірними. За змістом ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Положеннями ст.317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст.319 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, ЛТД” є м. Київ, вул. Смоленська, 31-33. Так, власне, факт знаходження відповідача - 1 за первісним позовом у будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул.Смоленська, 31-33, право власності на яку зареєстроване за позивачем за первісним позовом, відповідачем - 1 за первісним позовом підтверджувався. За змістом укладеного 04.01.2015 між відповідачами за первісним позовом договору оренди, після закінчення строку дії договору – якщо сторонами не укладено новий договір оренди щодо того ж самого об'єкту оренди, чи при достроковому припиненні договору, об'єкт оренди повертається орендарем орендодавцеві у такому ж стані, в якому він був прийнятий орендарем, з урахуванням нормального фізичного зносу та інших змін до акту приймання – передачі. Орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення договору звільнити об'єкт оренди і повернути його орендодавцю в належному стані, строк дії договору - 2 роки, починаючи з дати акту приймання – передачі об'єкту оренди, сторони можуть укласти новий договір оренди щодо того ж самого об'єкту оренди (його частини), або продовжити строк дії цього договору, на таких самих чи інших умовах, дія цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Частина 1 ст. 770 Цивільного кодексу України встановлює правило, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму. В даному випадку позивач за первісним позовом, у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт оренди, набув статусу наймодавця за спірним договором оренди і як наймодавець за цим договором висловив заперечення щодо продовження строку його дії. Так, 23.08.2017 позивач за первісним позовом направив вимогу про негайне звільнення будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська, 31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) та зміну місцезнаходження, яку відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0202500198496 отримано Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” 05.09.2017, що свідчить про відсутність волевиявлення власника означеної будівлі на укладення нового договору оренди з відповідачем – 1 за первісним позовом після закінчення строку дії договору оренди приміщень №040111 від 04.01.2015. Враховуючи, що згоди щодо продовження орендних правовідносин орендар і орендодавець не дійшли, договір оренди припинився у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений. Будь-яких доказів на підтвердження наявності законних підстав для фізичного знаходження (перебування) відповідача – 1 за первісним позовом у спірному об'єкті нерухомого майна відповідачі суду не надали. У зв'язку з цим, суд відзначає, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту його прав щодо виселення відповідача - 1 за первісним позовом є ефективним. У разі неможливості власника нерухомого майна здійснювати правомочності користування нерухомим майном, що йому належить, та з огляду на факт фізичного знаходження відповідача - 1 за первісним позовом у будівлі адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м.Київ, вул.Смоленська,31-33, враховуючи відсутність доказів щодо правових підстав знаходження відповідача - 1 за первісним позовом у цій будівлі, позовні вимоги за первісним позовом в частині вимог про виселення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000) підлягають задоволенню. Щодо ж до первісних позовних вимог про зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст.13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Проте, у даному випадку суд зауважує, що фактично обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту своїх прав щодо зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є ефективним у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та ніяким чином, навіть у разі наявності підстав для задоволення позову в цій частині, не призвів би до дійсного відновлення порушеного права особи. До того ж, заявлена позивачем вимога в цій частині у разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. З огляду на наведене, первісний позов в частині вимог про зобов'язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд” змінити відомості про місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не підлягає задоволенню. За таких обставин, первісний позов підлягає частковому задоволенню та по відношенню до відповідача - Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Бі енд Пі, Лтд”. Щодо зустрічних позовних вимог, суд зазначає наступне. Як вже вказувалось судом, 08.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” (іпотекодержатель), та Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №010/21-03/179/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований у реєстрі за №6527, яким передбачено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №010/21-03/179 від 07.11.2007 з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках (далі – кредитна угода), укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якої іпотекодавець зобов'язується перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти у розмірі 6500000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами – 12,5% річних, комісії, можливу неустойку у розмірі, в строк до 30.10.2017 та у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови генеральної кредитної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов генеральної кредитної угоди, в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, вказаних у п.1.1 цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених договором, передає в наступну іпотеку належне йому нерухоме майно, яким є будівля адміністративно-побутового корпусу №36 (літ.А) площею 4845,00 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул.Смоленська, 31-33. В подальшому, 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника – Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №554, відповідно до умов якого, у зв'язку з укладанням між цедентом та цесіонарієм договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним цедентом з Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527. З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2015 між Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника – Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором та договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований у реєстрі за №556, відповідно до умов якого, цедент передає, а цесіонарій приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” з Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527. Як вже вказувалось судом, 08.06.2015 між Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги (права грошової вимоги первісного кредитора до боржника – Вищого навчального закладу “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю) за кредитним договором (генеральна кредитна угода №010/21-03/179 від 07.11.2007; кредитний договір №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитний договір №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитний договір №011/322904/207848 від 08.04.2014), а новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором; новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором, вартість прав вимоги за договором становить 3098591,64 грн., в тому числі, 2995855,76 грн. – первісна вартість прав вимоги, придбаних ПАТ “КБ “Глобус” у ПАТ “Артем-Банк” згідно з договором відступлення права вимоги від 22.04.2015, 61582,34 грн. – проценти за користування кредитними коштами за період з 22.04.2015 по 07.06.2015, 41153,54 грн. – винагорода первісного кредитора, а також договір відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстрований у реєстрі за №339, відповідно до умов якого, у зв'язку з укладанням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем договору відступлення прав вимоги від 08.06.2015, первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає права за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеним між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” та Вищим навчальним закладом “Київський економічний інститут менеджменту” у формі товариства з обмеженою відповідальністю та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №6527. Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст.513 Цивільного кодексу України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст.1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Таке ж положення передбачено ст.5 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. Суд зазначає, що необхідними ознаками для кваліфікації правовідносин як факторингу є, в тому числі, здійснення фінансування клієнта та отримання фактором плати за користування клієнтом грошовими коштами, які надаються під відступлення права вимоги. В свою чергу, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. При цьому, плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається. Як встановлено судом, згідно з п.3.1 договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, вартість прав вимоги за договором становить 3098591,64 грн., в тому числі, 2995855,76 грн. – первісна вартість прав вимоги, придбаних ПАТ “КБ “Глобус” у ПАТ “Артем-Банк” згідно з договором відступлення права вимоги від 22.04.2015, 61582,34 грн. – проценти за користування кредитними коштами за період з 22.04.2015 по 07.06.2015, 41153,54 грн. – винагорода первісного кредитора. Згідно з розрахунком вартості права вимоги, що є додатком №4 до договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, заборгованість за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007 становить 2301315,35 грн., за кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 – 623387,78 грн., за кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 – 173888,51 грн. Аналіз зазначених умов договору дає підстави для висновку про те, що сума відступленого права вимоги повністю відповідає ціні такого права вимоги, що передбачена у договорі відступлення права вимоги від 08.06.2015. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення №5 від 08.06.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” було сплачено Публічному акціонерному товариству “Комерційний банк “Глобус” 3098591,64 грн за договором про відступлення права вимоги від 08.06.2015. Відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. Нормами Цивільного кодексу України не встановлено заборони щодо оплатності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то застосовуються положення про договір дарування. В той же час, ознакою факторингової операції є її систематичне виконання суб'єктом господарювання з метою отримання прибутку, тобто по суті здійснення підприємницької діяльності шляхом ведення фінансової діяльності, зокрема укладення факторингових договорів. Водночас, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач за зустрічним позовом систематично, з метою отримання прибутку, здійснює господарську діяльність вказаного виду (укладає факторингові договори). Суд зазначає, що зі змісту договору відступлення права вимоги від 08.06.2015 не вбачається різниці між сумою вимоги за основним зобов'язанням і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається, відтак в даному разі відсутній елемент плати за передання у розпорядження грошових коштів, наявність якого поряд з іншими, є обов'язковою умовою для визначення правової природи договору як договір факторингу. За наведених обставин, відсутні передбачені законом підстави вважати, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2015 за своєю правовою природою є договором факторингу. Щодо доводів позивача за зустрічним позовом стосовного того, що договір відступлення права вимоги від 08.06.2016 спрямований на заміну сторони кредитного договору – кредитодавця, суд зазначає наступне. За приписами ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Так, за кредитним договором кредитодавець є боржником відносно позичальника (кредитора) щодо обов'язку надати останньому кредит (у позичальника є право вимагати виконання боржником - банком такого обов'язку), та одночасно позичальник є боржником відносно кредитодавця (кредитора) щодо обов'язку повернути наданий кредит, сплатити проценти. При цьому, суд зазначає, що норми цивільного законодавства не передбачають можливості заміни сторони договору, натомість норми ст.ст.509-525 Цивільного кодексу України встановлюють можливість заміни кредитора у зобов'язанні та заміни боржника у зобов'язанні. В той же час, за приписами ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Разом з тим, згідно з п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. З аналізу наведених норм слідує, що, за загальним правилом, відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки це не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні, а не заміна сторони в договорі. За таких обставин, зважаючи на умови договору відступлення права вимоги від 08.06.2015, суд дійшов висновку, що даний договір передбачав перехід до позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом виключно права вимоги в порядку п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу та заміну кредитора у вказаному зобов'язанні. При цьому, зазначені у п.1.1 договору відступлення права вимоги від 08.06.2015 формулювання, що новий кредитор замінює первісного кредитора як сторону кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором, виходячи з аналізу умов такого договору в сукупності, фактично свідчать про заміну сторони у зобов'язанні, що є предметом договору, а саме заміну сторони кредитора у зобов'язанні за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів тощо (ст.512 Цивільного кодексу України), а не заміну сторони кредитодавця за кредитним договором, тобто одночасної заміни кредитора та боржника у зобов'язанні, у розумінні ст.1054 Цивільного кодексу України. Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутні зареєстровані права вимоги за основним зобов'язанням по відношенню до відповідача – 2 за первісним позовом, суд зазначає, що в силу ст.1 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна, відтак цей закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Також суд зазначає, що відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Тобто з вказаної норми закону полягає, що забезпечувальне зобов'язання поділяє юридичну долю основного, оскільки акцесорне правовідношення за своєю правовою природою є додатковим до іншого, основного, без якого воно втрачає свій сенс і значення та виявляється, в тому числі, у неможливості переходу прав кредитора до третьої особи за основним зобов'язанням без одночасного переходу до неї зобов'язання додаткового. За змістом ст.24 Закону України “Про іпотеку”, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов'язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов'язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку. При цьому, судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.10.2015 №45258426, іпотекодержателем за обтяженням, що виникло за договором іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 6024376 від 13.11.2007; номер запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5277135), було зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015”. Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що правочин по відступленню прав за договором іпотеки від 08.06.2015 є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном відповідача – 1 за первісним позовом, суд зазначає наступне. Відповідно до приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Так, позивачем за зустрічним позовом не доведено, в чому саме полягає незаконність правочину по відступленню прав за договором іпотеки від 08.06.2015 в розумінні ст.228 Цивільного кодексу України, а тому такі доводи судом не приймаються. Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з укладанням між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (новий кредитор) договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, між Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” (цедент) та Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №554, між Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (новий кредитор) договору відступлення прав вимоги від 22.04.2015, між Публічним акціонерним товариством “Артем-Банк” (цедент) та Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрованого у реєстрі за №556, між Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” (новий кредитор) договору відступлення прав від 08.06.2015, між Публічним акціонерним товариством “Комерційний банк “Глобус” (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” (цесіонарій) договору відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І., зареєстрованого у реєстрі за №339, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло за генеральної кредитної угоди №010/21-03/179 від 07.11.2007: кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007; кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014; кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 та відбулась заміна сторони у акцесорному зобов'язанні, що є предметом договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, укладеного між відповідачем - 2 за первісним позовом та ПАТ “Райффайзен банк Аваль”, тобто до позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом перейшло право вимоги, пов'язане із виконанням позичальником кредитного договору та договору забезпечення (договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007). Поряд з цим, позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом було складено повідомлення вих.№02-15 від 10.06.2015, відповідно до якого позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом повідомив відповідача – 2 за первісним позовом (позичальника, іпотекодавця) про заміну кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007, кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014, кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014; зазначено найменування нового кредитора та реквізити для перерахування коштів на погашення заборгованості за вказаними кредитними договорами. Вказане повідомлення було надіслано на адресу відповідача – 2 за первісним позовом 12.06.2015 та вручено останньому 18.06.2015, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541899. За змістом ст.12 Закону України “Про іпотеку” тут і далі в редакції станом на дату укладання договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Статтею 33 Закону України “Про іпотеку” визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з ч.1 ст.36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.2 ст.36 Закону України “Про іпотеку”). Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч.3 ст.36 Закону України “Про іпотеку”). Відповідно до приписів ст.37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. Як встановлено судом, відповідно до п.2.11 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України “Про іпотеку”; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому витрати іпотекодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі. Пунктом 2.12 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 визначено, що у відповідності до ст.36 Закону України “Про іпотеку”, цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно зі ст.37 Закону України “Про іпотеку” набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою (в цьому випадку цей договір – застереження п.2.12 – є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки); згідно зі ст.38 Закону України “Про іпотеку” продати предмет іпотеки будь-якому покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної п.1.3 цього договору або на підставі оцінки, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності (договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки). При цьому, Закон України “Про іпотеку” в редакції до 2009 року (який діяв станом на дату укладання договору іпотеки) і в редакції після 2009 року встановлює можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку тільки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а вже після прийняття Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва”, що набрав чинності 14.01.2009, яким внесено зміни до Закону України “Про іпотеку”, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в іпотечному договорі, прирівняне за правовими наслідками до окремого договору між боржником та кредитором про задоволення вимог кредитора, однак такі зміни можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після 14.01.2009, тоді-як спірний договір іпотеки містить лише застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що виключає можливість застосування такого способу як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Аналіз вищенаведених норм законодавства так як і Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом, а отже, оскільки в іпотечному договорі №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 сторони в п.2.12 погодили, що цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може, зокрема, згідно зі ст. 37 Закону України “Про іпотеку” набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за генеральною кредитною угодою та в цьому випадку цей договір – застереження п. 2.12 – є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом щодо неможливості застосування такого позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/21-03/179/1, укладеним до 14.01.2009, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, за наявності в іпотечному договорі лише застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно зі ст.35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки. Пунктом 2.10 договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 визначено, що у разі порушення іпотекодавцем умов генеральної кредитної угоди або умов цього договору або у випадках, передбачених ст.12 Закону України “Про іпотеку”, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. За висновками суду, наведені норми Закону України “Про іпотеку” та умови договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 дають підстави вважати, що умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок порушення основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору є надіслання боржнику/іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом було складено та надіслано на адресу відповідача – 2 за первісним позовом вимогу (претензію) про погашення заборгованості за вих.№03-15 від 10.06.2015, відповідно до якої позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом вимагав у відповідача – 2 за первісним позовом протягом 30 днів з дня направлення даної претензії погасити заборгованість за кредитним договором №012/21-03/180 від 07.11.2007 на суму 2301315,35 грн; кредитним договором №010/322904/0220497 від 17.07.2014 на суму 173888,51 грн; кредитним договором №011/322904/207848 від 08.04.2014 на суму 653387,78 грн. Також у даній вимозі міститься попередження про те, що у разі невиконання вимоги кредитор, відповідно до чинного законодавства України та положень договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Направлення вказаної вимоги позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом підтверджується фіскальним чеком відділення зв'язку, описом вкладення від 12.06.2015. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103316541880 означену вимогу вручено відповідачу – 2 за зустрічним позовом 18.06.2015. При цьому, суду зазначає, що із системного аналізу наведених вище норм Закону України “Про іпотеку” полягає, що для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання значення має саме факт надсилання іпотекодавцеві вимоги про усунення порушення, а не факт отримання такої вимоги, оскільки в будь-якому разі факт отримання адресатом надісланого йому поштового відправлення пов'язаний з його волею, тоді-як така особа може утримуватись від отримання адресованого їй листа, у зв'язку з чим для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання необхідно встановлювати власне факт направлення вимоги про усунення порушення, тобто вчинення іпотекодержателем всіх необхідних дій, а не факт отримання такої вимоги, оскільки ця подія може і не настати. В той же час, відповідач - 1 за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом заперечував проти факту отримання вимоги (претензії) від 10.06.2015 №03-15. Суд констатує, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні для встановлення факту направлення позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом 12.06.2015 на адресу відповідача - 2 за первісним позовом вимоги про погашення заборгованості №03-15 від 10.06.2015, невиконання якої в 30-денний строк в силу норм Закону України “Про іпотеку” та договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007 є достатньою підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (реєстрації права власності). Як встановлено судом, відповідачем – 2 за первісним позовом не було виконано вимогу про погашення заборгованості вих.№03-15 від 10.06.2015 та не сплачено заборгованість за спірними кредитними договорами. При цьому, відповідач - 2 за первісним позовом проти існування такої заборгованості у визначених в договорах відступлення прав вимоги від 22.04.2015 та від 08.06.2015 сумах не заперечував, доказів погашення такої заборгованості не надавав. Отже, у зв'язку з невиконанням відповідачем – 2 за первісним позовом вимоги позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про погашення заборгованості за вих.№03-15 від 10.06.2015 у строк, встановлений Законом України “Про іпотеку”, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24591540 від 21.09.2015 державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11263157 про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” права власності на об'єкт нерухомого майна – будівля адміністративного-побутового корпусу №36 (літ.А) за адресою м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; площа 4845 кв.м. дата державної реєстрації 12.08.2015; підстава виникнення права власності: договір іпотеки №010/21-03/179/1, серія та номер 6528, виданий 08.11.2007, видавник – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір про внесення змін №1 до договору іпотеки №010/21-03/179/1 від 08.11.2007, серія та номер 1154, виданий 08.04.2014, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., договір відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер 339, виданий 08.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тихоненко Ю.І. Наведене підтверджується відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які містяться в матеріалах справи. З огляду на наведене, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав вважати звернення позивачем за первісним позовом/відповідачем за зустрічним позовом стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за іпотечним договором №010/21-03/179/1 неправомірним. Щодо доводів про те, що в ухвалі Господарського суду міста Києва у справі №910/16036/17 від 22.09.2017, залишеній без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017, встановлено, що власником спірного майна є відповідач – 2 за первісним позовом, суд зазначає, що вказану ухвалу було винесено судом в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції, та питання належності будь-якій особі спірного об'єкту не розглядалось. Більш того, постановою Верховного Суду від 22.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 у справі №910/16036/17 скасовано. Крім того, суд відзначає, що в межах зустрічного позову заявлено вимоги про визнання одностороннього нікчемного правочину по зверненню стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” на предмет іпотеки за договором іпотеки № 010/21-03/179/1 від 08.11.2007 між Вищим навчальним закладом "Київський економічний інститут менеджменту" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Райффайзен Банком Аваль, таким, що є недійсним. За змістом ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, вирізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Суд зазначає, що доводи позивача за зустрічним позовом щодо недійсності правочину з набуття права власності на об'єкт нерухомого майна зводяться до неправомірності державної реєстрації такого права державним реєстратором. Відповідно до приписів ст.37 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Так, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього є юридичним складом, який включає такі елементи: прострочення боржника за основним зобов'язанням, наявність договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі та подання заяви іпотекодержателем державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності. Оскільки набуття відповідачем за зустрічним позовом права власності на спірне майно відбулось за фактом реєстрації державним реєстратором права власності на цей об'єкт шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису, фактичне звернення заявником (відповідачем за зустрічним позовом) до державного реєстратора для реєстрації прав не може вважатись правочином в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. За наведених обставин, а також зважаючи на висновки суду, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності підстав вважати звернення стягнення на предмет іпотеки за спірним іпотечним договором неправомірним, зустрічний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Д-Трейд 2015” про визнання недійсним правочину не підлягає задоволенню. При цьому, оскільки зазначені позивачем за зустрічним позовом підстави для визнання недійсним правочину у заявах про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ “Комерційний банк “Глобус” та ТОВ “Д-Трейд 2015” від 08.06.2015 в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України та про визнання нікчемного правочину відступлення прав за договором іпотеки між ПАТ “Комерційний банк “Глобус” та ТОВ “Д-Трейд 2015” від 08.06.2015, який пов'язаний з предметом спору, таким, що є повністю недійсним в порядку ч. 3 ст. 184 Господарського процесуального кодексу України, відповідають тим доводам, які були заявлені в заявах по суті спору та які досліджені та оцінені судом в мотивувальній частині рішення, враховуючи, що суд дійшов висновку про необґрунтованість таких доводів, відсутні підстави для визнання правочину відступлення прав за договором іпотеки недійсним, а тому вказані заяви не підлягають задоволенню. З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог. Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним первісним позовним вимогам, судові витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору покладаються на позивача за зустрічним позовом з огляду на відмову в зустрічному позові. Керуючись ст.ст. 74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Первісний позов задовольнити частково. 2. Виселити Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" (03005, м.Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 14351789) з приміщень будівлі адміністративно-побутового корпусу №36 (літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, буд.31-33 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 334327680000). 3. В іншій частині первісного позову відмовити. 4. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бі енд Пі, ЛТД" (03005, м.Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 14351789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Трейд 2015" (03005, м.Київ, вулиця Смоленська, будинок 31-33, ідентифікаційний код 39777419) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. 5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено 31.10.2018 Суддя Ю.М. Смирнова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2018 |
Оприлюднено | 01.11.2018 |
Номер документу | 77527861 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні