Рішення

від 30.10.2018 по справі 811/1682/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1682/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження (письмового провадження) справу за адміністративним позовом науково-виробничо-комерційного підприємства «Промсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12.01.2018:

- форми «Р» №00000061411, відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 652173,00 грн. (521738,00 грн. - за основним платежем, 130435,00 грн. - штрафні санкції);

- форми «Р» №00000041411, відповідно до якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1037447 грн. 00 коп. (840077,00 грн. - за основним платежем, 197370,00 грн. - штрафні санкції);

- форми «В4» №00000071411, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 312873 грн. 00 коп.;

- форми «П» №00000051411, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2016 року в розмірі 340569 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 07.06.2018 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами загального позовного провадження, на 06.07.2018 призначено підготовче провадження у справі (т.1 а.с.1).

У підготовче судове засідання 06.07.2018 уповноважений представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою суду від 06.07.2018 відкладено підготовче засідання до 06.08.2018 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів (т.1 а.с.199-120).

Підготовче засідання 06.08.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному та відкладено на 20.08.2018 р. (т.1 а.с.232).

Ухвалою суду від 20.08.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2018 р. (т.2 а.с.41).

21.09.2018 р. в судовому засіданні відкладено розгляд справи на 02.10.2018 р. у зв'язку з витребуванням у позивача первинних бухгалтерських документів щодо реалізації НВКП «Промсервіс» придбаного товару (т.2 а.с.46-47).

02.10.2018 р. розгляд справи відкладено на 19.10.2018 р. у зв'язку із клопотанням представника позивача для надання додаткового часу для підготовки первинних бухгалтерських документів щодо реалізації НВКП «Промсервіс» придбаного товару (т.2 а.с.51, 53).

19.10.2018 р. в судовому засіданні представниками сторін заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, судом задоволено дане клопотання та вирішено подальший розгляд справи по суті, з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, здійснювати в порядку письмового провадження (т.2 а.с.222).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючим органом порушено порядок призначення та проведення перевірки, зокрема вимоги ст.ст.78, 79 Податкового кодексу України, оскільки з наказом про проведення перевірки, відомостями про дату початку та місце проведення платник не був ознайомлений, тому на думку позивача є підстави для визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Також зазначає, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «ТК «Оператор» . Взаємовідносини із зазначеним контрагентом здійснювались згідно укладених між сторонами договорів, придбаний товар використовувався в господарській діяльності НВКП «Промсервіс» з метою отримання прибутку. Господарські операції супроводжувались оформленням всіх необхідних первинних документів, які складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік". На час укладення позивачем правочинів з контрагентом, останній був належним чином зареєстрований та був платником податку на додану вартість. Тому, позивач вважає, що ним, в повній мірі, дотримано вимог норм законодавчих актів при взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом та оподаткуванні господарських операцій з ними. Крім того, позивач зазначив, що посилання податкового органу на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі №537/1979/17 від 01.06.2017 р., як на доказ порушення податкового законодавства позивачем є протиправним, оскільки фактичні дані, які ним встановлені не мають жодного відношення до НВКП «Промсервіс» .

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки операції між позивачем та ПП «ТК «Оператор» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Окрім того, ПП «ТК «Оператор» , створений без наміру здійснення господарської діяльності та має ознаки фіктивності, а господарські операції позивача з ним не носять реального характеру (т.1 а.с.108-116). Також відповідачем подані додаткові письмові пояснення в яких останній, зазначав, що контролюючим органом дотримано порядок призначення та проведення перевірки НВКП «Промсервіс» (т.1 а.с.212-214).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи та пояснення надані у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Науково-Виробничо-Комерційне Підприємство «Промсервіс» зареєстровано як юридична особа 03.08.1999 р. та перебуває на обліку як платник податків.

ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі п.п.16.1.5 і 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, пунктів 1, 3 абз.3 п.73.3 ст.73, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу направлено запит НВКП Промсервіс від 21.09.2017 №6519/10/11-28-14-02-10 Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) (т.1 а.с.215-217), який отримано позивачем 29.09.2017 (т.1 а.с.218).

Підставою для направлення даного запиту стало виявлення фактів, що свідчать про недостовірність даних податкового кредиту НВКП Промсервіс щодо взаємовідносин з ПП ТК Оператор за серпень 2015 р., січень-лютий 2016р.

03.11.2017 за вих.№32 позивачем надано відповідь до податкової копії документів (т.1 а.с.219).

У зв'язку з не наданням у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит, відповідачем прийнято наказ №1612 від 30.11.2017 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки НВКП Промсервіс (т.1 а.с.220).

В ході розгляду справи встановлено, що наказ, повідомлення про проведення перевірки за №754/11-28-14-02 від 30.11.2017 було направлено НВКП Промсервіс рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.12.2017, та отримано позивачем 08.12.2017 року. (т.1 а.с.221-222).

У відповідності до ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно зі ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що законодавець усуває безпідставне втручання посадових осіб контролюючого органу у господарську діяльність платників податків.

Крім того, суд зазначає, що порушення вчинені під час перевірки, за результатами якої складено акт, не є безумовною підставою для скасування рішень, винесених на підставі даного акту.

До того ж, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, не можуть бути безспірною підставою для скасування винесених на підставі цього акту податкових повідомлень -рішень.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

Крім того, стосовно посилання позивача на неправомірність висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що такі посилання фактично породжують факт оскарження такого акту, що є неприпустимим, оскільки акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскаржений в судовому порядку. Акт перевірки є службовим документом, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку НВКП «Промсервіс» з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «ТК «Оператор» за серпень 2015 р., що відображено в податковій декларації з ПДВ за серпень 2015 р., січень-лютий 2016 р., що відображені в податкових деклараціях з ПДВ за січень, лютий 2016 р. та нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015-2016 роки, де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 901380,00 грн., у тому числі за 2015 р. в сумі 50599,00 грн., за 2016 р. в сумі 850781,00 грн.;

- п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 160041,00 грн. у тому числі: за лютий 2016 р. - 160041,00 грн.;

- п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 674570,00 грн., у тому числі за серпень 2015 р. - ПДВ 46851 грн.; за січень 2016 р. - ПДВ 314846 грн.; за лютий 2016 р. - ПДВ 312873 грн. (т.1 а.с.20-43).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом 12.01.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000061411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 652173,00 грн., з них за податковими зобов'язаннями - 521738 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 130435 грн.;

- №00000071411, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 312873 грн.;

- №00000041411, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1037447 грн., з них за податковими зобов'язаннями - 840077 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 197370 грн.;

- №00000051411, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2016 року в розмірі 340569 грн. (т.1 а.с.16-19).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.

Щодо завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) податку на додану вартість на загальну суму 674570 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню в деклараціях з ПДВ в сумі 160041 грн.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту в розмірі 834611 грн., в тому числі: за серпень 2015 р. в сумі 46851 грн., за січень 2016 р. в сумі 563302 грн. та за лютий 2016 р. в сумі 224458 грн. в частині взаємовідносин з ПП «ТК «Оператор» , які, на думку податкового органу, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП «Торгова компанія «Оператор» .

Позивачем до Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області подано податкові декларації з ПДВ за серпень 2015 р. та січень-лютий 2016 р. (т.2 а.с.2-27).

Відповідно до генерального договору №2807-1 на поставку нафтопродуктів від 28.07.2015 р., укладеного між позивачем (покупець) та ПП «Торгова компанія «Оператор» (постачальник), останнє взяло на себе зобов'язання у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Додатковим договором від 05 січня 2016 внесено зміни та доповнення до генерального договору №2807-1 від 28.07.2018 (т.1 а.с.44-49, 51-52).

На підставі вищевказаного договору позивач придбав у ПП «ТК «Оператор» у серпні 2015 р., січні-лютому 2016 р. нафтопродукти (бітум нафтовий дорожній в'язкий), що підтверджується податковими накладними (т.2 а.с.29-37); актами приймання-передачі продукції (т.1 а.с.56, 60); накладними (т.1 а.с.68, 70) рахунками-фактурами до накладних (т.1 а.с.67, 69, 70-зв., 71-72). Також позивачем надано копію сертифікату відповідності бітуму нафтового дорожнього в'язкого (т.1 а.с.50).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т.1 а.с.54, 59, 63, 65). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ПП «ТК «Оператор» , що підтверджується звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку (т.1 а.с.85-87, т.2 а.с.38-39).

В обґрунтування транспортування придбаного товару до суду надані копії товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.55, 61), а також докази на підтвердження надання послуг по перевезенню бітуму: договори (т.1 а.с.82-84), акти здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.57, 62). До того ж, суд враховує, що ПП Партнер-Транс (перевізник) на запит суду надано первинні бухгалтерські документи про підтвердження надання транспортних послуг для позивача, зокрема договір про надання транспортних послуг, договори оренди транспортних засобів, акти здачі прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.134-210).

Відповідно п.п.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на час складання первинних документів) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до акту перевірки від 15.12.2017 р. №38/11-28-14-11/30417005 одним із основних видів діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.1 а.с.22).

Так, як зазначав представник позивача, доказами походження та факту відвантаження ПАТ Укртатнафта бітуму на адресу ПП ТК Оператор є рахунки-фактури, накладні, сертифікат відповідності бітуму нафтового дорожнього в'язкого (т.1 а.с.50, 68-72), та пояснював, що приймання товарів здійснювалось безпосередньо на території заводу-виробника ПАТ Укртатнафта . До того ж, вказував, що НВКП Промсервіс (поклажодавець) укладено з ТОВ Дніпрохімбуд (зберігач) договір зберігання №0102ДХБ/16 від 01.02.2016, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання бітум нафтовий дорожній у кількості, по ціні, на суму, на термін зберігання, що визначаються попередньо погодженими сторонами заявками-специфікаціями на кожну партію товару та повертає його на першу вимогу поклажодавця (т.1 а.с.73-81). Приймання нафтопродуктів на відповідальне зберігання за договором №0102ДХБ/16 від 01.02.2016 підтверджується актами (т.1 а.с.64, 66).

НВКП «Промсервіс» для здійснення господарської діяльності має у користуванні приміщення для зберігання придбаного товару, що підтверджується договорами оренди та актами приймання-передачі (т.1 а.с.73-81, т.2 а.с.205-221).

Також, в ході розгляду справи встановлено, що придбаний у ПП «ТК «Оператор» бітум нафтовий дорожній в'язкий позивач використовував у власній господарській діяльності, на підтвердження чого до суду надано відповідні докази щодо реалізації придбаного товару (т.2 а.с.60-200). До того ж, в акті перевірки перевіряючими також не заперечувався той факт, що товари/послуги, задекларовані НВКП Промсервіс по взаємовідносинах з ПП ТК Оператор , були використані в господарській діяльності (реалізовано) (т.1 а.с.36).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої, зареєстрованої та виданої податкової накладної.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ПП ТК Оператор на момент їх виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України мав обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Що також не заперечувалось і відповідачем та встановлено під час перевірки.

В ході розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту став висновок ГУ ДФС у Кіровоградській області про неможливість реальних поставок товару з огляду на відсутність у ПП «ТК «Оператор» трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Суд вважає таку позицію безпідставною, оскільки спростовується матеріалами справи. До того ж, не встановлення на момент перевірки позивача наявності в контрагента трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна не свідчить беззаперечно про відсутність реального характеру господарських операцій.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ПП «ТК «Оператор» вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, безпосередньо пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої та зареєстрованої податкової накладної.

Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Статус позивача і його контрагента (на час господарських взаємовідносин) як платників ПДВ не заперечувався сторонами.

Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, висновки акту перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій у зв'язку з посиланням на аналіз податкової звітності ПП «ТК «Оператор» та аналіз Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання є помилковими, тому що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкових вигод у залежність від змісту податкової звітності його контрагентів та номенклатури придбаного/проданого товару третіми особами.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 року, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

В судовому засіданні представник відповідача, а також і в акті перевірки перевіряючі посилалися на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.06.2017 р. у справі 537/1979/17, яким Баліна О.І. (директор ПП «ТК «Оператор» ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.366 КК України (службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів). У ході досудового розслідування встановлено, що у період 2014-2016 р. ПП «ТК «Оператор» відображало реалізацію товарів, робіт, послуг, отриманих від підприємств з ознаками «фіктивності» в адресу контрагентів, в т.ч. НВКП «Промсервіс» (т.1 а.с.32).

Однак, суд не приймає дані посилання податкового органу та зазначає.

Так, Верховним Судом України у постанові від 26.01.2016 року справі № 21-4781а15 визначено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 року по справі № 2а-8775/10/0870 (№ К/9901/8899/18).

Натомість, як вбачається зі змісту мотивувальної частини вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.06.2017 р. у справі 537/1979/17, що протягом періоду з лютого 2014 по серпень 2016 року Балін О.І., являючись директором ПП «ТК «Оператор» , тобто будучи службовою особою підприємства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, завідомо знаючи, що ПП «ТК «Оператор» в зазначеному податковому періоді будь-яких господарських взаємовідносин з ТОВ «Силіконова долина» (код ЄДРПОУ 39869829), ТОВ «БК» Альтор» (код ЄДРПОУ 39140922), ТОВ «Курсверх» (код ЄДРПОУ 40067343), ТОВ «Енергостар Груп» (код ЄДРПОУ 39889012), ТОВ «Кітт-Саунд» (код ЄДРПОУ 39629693), ТОВ «Лексус ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 34980677), ТОВ «ОСОБА_4 Інвест» (код ЄДРПОУ 40134346), ТОВ «Ламан Ардо» (ЄДРПОУ 39592538), ТОВ «Альфацентавр альянс» (код ЄДРПОУ 39737030), ТОВ «Оптовик Про» (код ЄДРПОУ 39579449), ТОВ «Техноніколь-Центр» (код ЄДРПОУ 32046030), ТОВ "Монолітбудкомплект" (код ЄДРПОУ 34979064), ТОВ "Техносервіс-Д" (код ЄДРПОУ 23538446), ТОВ "Кодрат" (код ЄДРПОУ 39733429), ТОВ "Атлантик" (код ЄДРПОУ 24743504), ТОВ "Універсал Промхім" (код ЄДРПОУ 32915077), ТОВ "Колоф" (код ЄДРПОУ 39151557), ПП "Енергоресурс ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 30941126) не мало, товари, роботи (послуги) від них не отримувало, умисно, з метою незаконного отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість, включив до складу податкового кредиту по податку на додану вартість очолюваного ним підприємства податкові накладні виписані (зареєстровані) від імені даних підприємств. Після чого, продовжуючи свою злочинну діяльність Балін О.І., з метою незаконного отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість, вніс завідомо неправдиві відомості в податкові декларації з податку на додану вартість ПП «ТК «Оператор» за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року, в яких, у рядках 17 (усього податкового кредиту) та додатках №5 до них, в розділі ІІ (Податковий кредит) безпідставно вніс інформацію щодо постачальників по неіснуючим взаємовідносинам із вищевказаними контрагентами (т.1 а.с.226-231).

Тобто, даним вироком передбачений конкретний перелік підприємств, з якими мало взаємовідносини ПП «ТК «Оператор» з придбання товарів, а не продажу. Також, в даному переліку відсутні такі підприємства як НВКП «Промсервіс» (позивач) та ПАТ Укртатнафта .

До того ж суд наголошує, що зазначений вирок суду не стосується визнання фіктивною діяльності ПП «ТК «Оператор» та його установчих документів, а також визнання нікчемними здійснених ним в період з лютого 2014 року по серпень 2016 року господарських операцій з контрагентами, зокрема з позивачем, доказів наявності інших вироків підтверджуючих дані обставини відповідачем не надано.

Таким чином, посилання податкового органу на вирок, як на доказ порушення податкового законодавства позивачем є протиправним, оскільки фактичні дані, які ним встановлені не мають жодного відношення до позивача.

Позивач не може нести відповідальність за дії контрагента ПП «ТК «Оператор» , зокрема його директора, в частині недобросовісності сплати ним податків та усіх пов'язаних з цим дій, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, в зв'язку з чим податковим органом безпідставно збільшено НВКП «Промсервіс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 652173,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 521738,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 130435,00 грн., а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 312873,00 грн., що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12.01.2018 р. №00000061411 та №00000071411, які підлягають скасуванню.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік в сумі 50599 грн., за 2016 рік в сумі 850781 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку, що НВКП неправомірно визначено показники Звіту про фінансові результати, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 5007666 грн., у томі числі за 2015 рік - на суму 282106 грн., за 2016 рік - 4726560 грн., в частині взаємовідносин з ПП «ТК «Оператор» .

Дана позиція податкового органу ґрунтується на тих же фактах, що стали висновком про заниження податку на додану вартість, а саме безтоварність господарських операцій позивача з ПП «ТК «Оператор» , які на думку перевіряючих, проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі й НВКП «Промсервіс» .

З такими висновками суд також не погоджується та зазначає.

Відповідно до п.п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено наявними в справі матеріалами, господарські правовідносини між НВКП «Промсервіс» та ПП «ТК «Оператор» у перевіряємому періоді мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку було відображено придбання у вказаного контрагента-постачальника товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності.

При цьому, для здійснення господарської діяльності у НВКП «Промсервіс» наявні виробничі потужності, що не спростовано відповідачем, а даний суб'єкт господарювання, на момент вчинення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача в частині того, що позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 50599 грн., за 2016 рік в сумі 850781 грн., тому податкові повідомлення-рішення від 12.01.2018 №00000041411 та №00000051411 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12 січня 2018 року №00000041411, №00000051411, №00000061411 та №00000071411.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 35145,94 грн. (т.1 а.с.2) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов науково-виробничо-комерційного підприємства «Промсервіс» (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, 96, кім.84, код ЄДРПОУ 30417005) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12 січня 2018 року №00000041411, яким НВКП «Промсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1037447 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 840077,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 197370,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12 січня 2018 року №00000051411, яким НВКП «Промсервіс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 340569 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12 січня 2018 року №00000061411, яким НВКП «Промсервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 652173,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 521738,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 130435,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 12 січня 2018 року №00000071411, яким НВКП «Промсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 312873 грн.

Стягнути на користь науково-виробничо-комерційного підприємства «Промсервіс» (ЄДРПОУ 30417005 ), здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 35145,94 (тридцять п'ять тисяч сто сорок п'ять гривень 94 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39393501).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина