Постанова

від 23.04.2019 по справі 811/1682/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №811/1682/18

адміністративне провадження №К/9901/6422/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Науково-виробничо-комерційного підприємства Промсервіс

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у складі суддів Сафронової С.В., Мельника В.В., Чепурнова Д.В.

у справі № 811/1682/18

за позовом Науково-виробничо-комерційного підприємства Промсервіс

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

5 червня 2018 року Науково-виробничо-комерційне підприємство Промсервіс (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням від 30 жовтня 2018 року Кіровоградський окружний адміністративний суд позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12 січня 2018 року № 00000041411, № 00000051411, № 00000061411, № 00000071411.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з встановлення та підтвердження факту, що господарські правовідносини між Підприємством та його контрагентом у періоді, який перевірявся, мали реальний характер, позивачем по бухгалтерському та податковому обліку відображено придбання у контрагента-постачальника товарів, які використано позивачем у власній господарській діяльності .

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2019 року скасував рішення суду першої інстанцій та відмовив у задоволені позову. При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт того, що контрагент визнаний у судовому порядку фіктивним, є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на обґрунтованість належності цього конкретного доказу. Неможливо здійснювати законні господарські операції з підприємством, яке у судовому порядку визнане фіктивним, директор якого погодився, що створив підприємство для прикриття незаконних економічних операцій, для отримання неправомірної фінансової вигоди.

У березні 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган повторює доводи апеляційної скарги та, посилаючись на вирок відносно керівника контрагента, стверджує про недійсність господарських операцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП ТК Оператор за серпень 2015 року, що відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року; січень, лютий 2016 року, що відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2016 року та нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015-2016 роки, за наслідками якої складено акт № 38/11-28-14-11/30417005 від 15 грудня 2017 року (далі - акт перевірки).

Висновками акта встановлено порушення Підприємством:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 901380,00 грн, у тому числі за 2015 рік в сумі 50599,00 грн, за 2016 рік в сумі 850781,00 грн;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2016 року на загальну суму 160041,00 грн;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 674570,00 грн, у тому числі за серпень 2015 року на суму ПДВ 46851 грн; за січень 2016 року на суму ПДВ 314846 грн; за лютий 2016 року на суму ПДВ 312873 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом 12 січня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00000061411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 652173,00 грн, з них за податковими зобов'язаннями 521738 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 130435 грн;

- № 00000071411, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 312873 грн;

- № 00000041411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1037447 грн, з них за податковими зобов'язаннями 840077 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 197370 грн;

- № 00000051411, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2016 року в розмірі 340569 грн.

Податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту в розмірі 834611 грн, в тому числі: за серпень 2015 року в сумі 46851 грн, за січень 2016 року в сумі 563302 грн та за лютий 2016 року в сумі 224458 грн в частині взаємовідносин з ПП ТК Оператор , які, на думку податкового органу, не носять реального характеру.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до генерального договору № 2807-1 на поставку нафтопродуктів від 28 липня 2015 року, укладеного між позивачем (покупець) та ПП Торгова компанія Оператор (постачальник), останнє взяло на себе зобов'язання у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору. Додатковим договором від 05 січня 2016 року внесено зміни та доповнення до генерального договору № 2807-1.

На підставі вищевказаного договору позивач придбав у серпні 2015 року, січні-лютому 2016 року нафтопродукти (бітум нафтовий дорожній в'язкий), що підтверджується специфікаціями, податковими накладними, актами приймання-передачі продукції, видатковими накладними, рахунками-фактурами. Також позивачем надано копію сертифікату відповідності бітуму нафтового дорожнього в'язкого. Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ПП ТК Оператор .

В обґрунтування транспортування придбаного товару надані копії товарно-транспортних накладних, а також докази на підтвердження надання послуг по перевезенню бітуму: договори, акти здачі-прийняття робіт.

Всі первинні документі досліджені судом першої інстанції, копії наявні в матеріалах справи. Жодних зауважень до змісту або форми первинних документів податковим органом не зазначено як у акті перевірки, так і в апеляційній скарзі та запереченні на касаційну скаргу.

На запит суду першої інстанції ПП Партнер-Транс (перевізник) надано первинні бухгалтерські документи про підтвердження надання транспортних послуг для позивача, зокрема договір про надання транспортних послуг, договори оренди транспортних засобів, акти здачі прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до акту перевірки від 15 грудня 2017 року №38/11-28-14-11/30417005 одним із основних видів діяльності позивача є, зокрема, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.1 а.с.22).

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний у ПП ТК Оператор бітум нафтовий дорожній в'язкий позивач використовував у власній господарській діяльності. В акті перевірки перевіряючими також не заперечувався той факт, що товари/послуги, задекларовані Підприємством по взаємовідносинах з ПП ТК Оператор , використані в господарській діяльності (реалізовано), що підтверджується укладеними договорами з покупцями, накладними тощо (том 1 арк. с. 36).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 1 червня 2017 року у кримінальній справі № 537/1979/17 містить відомості про господарські операції ПП ТК Оператор , її директора ОСОБА_1 Господарські первинні документи такі як генеральний договір, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні підписані ОСОБА_1 Вироком визначено, що господарські операції вчинені ПП ТК Оператор у період з лютого 2014 по серпень 2016 року є фіктивними. Господарські операції НВКП Промсервіс з ПП ТК Оператор мали місце у липні - серпні 2015 року.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що первинні документи ПП ТК Оператор щодо господарських відносин з позивачем є неналежними, оскільки вони укладені з підприємством, діяльність якого визнана фіктивною у встановленому Законом порядку. Директор ПП ТК Оператор заперечує свою участь у господарських операціях здійснених підприємством у період з лютого 2014 по серпень 2016 року.

Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирок Крюківського райсуду м. Кременчука Полтавської області від 1 червня 2017 року по справі № 537/1979/17 наявний в матеріалах справи (том 1 арк. с. 226-231). Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим за статтею 366 частина 1 Кримінального кодексу України.

Частина 1 статті 366 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона передбачена статтею 205 Кримінального кодексу України.

У вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 не обвинувачувався. Тому висновок суду апеляційної інстанції, що діяльність підприємства визнана фіктивною, є таким, що не відповідає обставинам справи.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду директора ПП ТК Оператор на підставі рішення засновника. Судом встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та є службовою особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою незаконного отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість вніс завідомо неправдиві відомості в податкові декларації з податку на додану вартість та безпідставно вніс інформацію щодо постачальників по неіснуючим взаємовідносинам. Неіснуючих правовідносин з покупцями, яким є, зокрема, позивач, вироком суду не досліджувалось та не встановлено.

Жодних посилань на те, що Директор ПП ТК Оператор заперечує свою участь у господарських операціях здійснених підприємством у період з лютого 2014 по серпень 2016 року у вироку немає.

Висновок мотивувальної частини вироку говорить, що таким чином, у період часу з лютого 2014 року по серпень 2016 року директор ПП ТК Оператор та ТОВ Підрядник 2015 ОСОБА_1, будучи службовою особою даних підприємств, умисно вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав завідомо неправдиві документи, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість з додатками №5 до них ПП ТК Оператор та ТОВ Підрядник 2015 , які завіривши від свого імені з використанням електронного цифрового підпису та імені зазначених підприємств, шляхом використання електронних ключів, подав в якості звітних податкових документів, надавши їх в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку у Кременчуцьку ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 КК України.

За таких обставин, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що первинні документи ПП ТК Оператор щодо господарських відносин з позивачем є неналежними, оскільки вони укладені з підприємством, діяльність якого визнана фіктивною у встановленому Законом порядку.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Науково-виробничо-комерційного підприємства Промсервіс задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 811/1682/18 скасувати.

Залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 811/1682/18.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер