Рішення

від 02.11.2018 по справі 1540/3888/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3888/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представник відповідача - ОСОБА_2. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія БІМС (65104, м. Одеса, вул. пр.-т ОСОБА_3, 29-А) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія БІМС до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 20.07.2018 року № НОМЕР_1.

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 20.07.2018 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області від 20.07.2018 року №0030721404, № НОМЕР_2, так як вважає їх безпідставними, незаконними, такими, що не відповідають нормам податкового та іншого законодавства України, такими, які прийняті на підставі помилкових та безпідставних висновків, викладених в ОСОБА_3 перевірки, що не відповідають фактичним обставинам, та такими, що виникли в результаті невірного тлумачення умов укладених договорів та аналізу інших первинних документів по спірним операціям, а тому підлягають скасуванню.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов (а.с. 208-216 т. 9).

В обґрунтування правомірності прийнятих рішень зазначено, що висновки викладені в акті перевірки були зроблені за результатами планової виїзної документальної перевірки, якою встановлені Позивачем порушення п. 198.1, п. 198.3. ст.198 , п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), ТОВ ТПК БІМС завищено податковий кредит всього у сумі 594 370 грн., в тому числі: січень 2016 в сумі 52592 грн., лютий 2016 в сумі 106452 грн. березень 2016 в сумі 51057 грн., квітень 2016в сумі 56673 грн., травень 2016 в сумі 50116 грн.. червень 2016 в сумі 28757 грн., липень 2016 в сумі 21494 грн., серпень 2016 в сумі 52556 грн., вересень 2016 в сумі 25924 грн.. жовтень 2016 в сумі 28685 грн., листопад 2016 в сумі 14745 грн.. грудень 2016 в сумі 33999 грн., січень 2017 в сумі 22314 грн., лютий 2017 в сумі 5287 грн., квітень 2017 в сумі 6516 грн., травень 2017 в сумі 11632 грн.. червень 2017 в сумі 13875 грн., липень 11762 грн., тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв'язку чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

У період з 29.05.2018 року по 18.06.2018 року працівниками Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ГУ ДФС в Одеській області) було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ БІМС (надалі - ТОВ ТПК БІМС ),(код ЄДРПОУ 39030074), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р., валютного - за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р., з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р.

На підставі наказу від 08.05.2018 року №3123 проведення перевірки було призначено з 29.05.2018 р. по 12.06.2018 р., термін проведення перевірки продовжувався з 12.06.2018 року по 18.06.2018 року на підставі наказу від 07.06.2018 р. № 4022.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 1395/15- 32-14-04/39030074 від 23.06.2018 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ТПК БІМС , код ЄДРПОУ 39030074 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2018 р." (а.с. 14-57 т. 1).

Згідно висновків ОСОБА_3 перевірки, ТОВ ТПК БІМС було порушено:

- п.44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в суму 753 776 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 587 030 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками ОСОБА_3 перевірки ТОВ ТПК БІМС 06.07.2018 року до ГУ ДФС в Одеській області було подано заперечення на ОСОБА_3 перевірки № 1 від 06.07.2018 року (а.с. 59-63 т. 1).

Відповідно до висновку про результати розгляду заперечень №10481/10/15-32-14-04-12 від 17.07.2018 року, Позивачу було відмовлено в задоволенні заперечень на ОСОБА_3 перевірки (а.с. 64-71 т. 1).

На підставі ОСОБА_3 перевірки №1395/15-32-14-04/39030074 від 23.06.2018 року Головне управління ДФС в Одеській області прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с. 72-73 т. 1), а саме:

- № НОМЕР_2 від 20.07.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 733 787 грн., в тому числі за основним платежем 587 030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146 757 грн. в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями);

- № НОМЕР_1 від 02.04.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 942 220 грн., в тому числі за основним платежем 753 776 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 188 444 грн. в порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) фізичним особам-покупцям, суд зазначає наступне.

В ОСОБА_3 перевірки встановлено відсутність документального підтвердження реалізації ТМЦ фізичним особам-покупцям, від яких Позивачем було отримано грошові кошти, а саме: відсутні договори, накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні тощо, данні осіб, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відсутність посилання на реквізити довіреностей.

Таким чином, Відповідачем зроблено висновок про не підтвердження реалізації ТМЦ, та оцінено кошти, отриманні від фізичних осіб-покупців, як безповоротну фінансову допомогу, проте, суд не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що перевіряючим під час перевірки було надано вичерпну кількість первинних документів, які в повному обсязі підтверджували реальність взаємовідносин Позивача з фізичними особами-покупцями, які вказують на отримання коштів від фізичних осіб-покупців за отриманні ТМЦ.

Копії таких документів містяться в матеріалах адміністративної справи, а саме: картки рахунків (де вказується від кого, за що та яку суму було перераховано Позивачу); видаткові накладні (які вказують який товар купували фізичні особи-покупці); виписки банку по рахунку Позивача про отримані від покупців кошти та податкові накладні (а.с. 75 т. 1 - 203 т. 9).

Як вбачається із зазначених доказів, фізичні особи які придбавали ТМЦ у Позивача, не були фізичними особами-підприємцями та є кінцевими споживачами, а тому, необхідності укладання письмових договорів з зазначеними фізичними особами у Позивача не було.

Також, суд зазначає, що на стор. 7-10 ОСОБА_3 перевірки зазначено про отримання грошових коштів від фізичних осіб у вигляді оплати за товар, що спростовує висновки про наявність безповоротної фінансової допомоги (а.с. 20-23 т. 1).

В абз. 5 на стор. 7 ОСОБА_3 перевірки, перевіряючими зазначено про отримання під час перевірки від Позивача низки видаткових накладних, виписаних на ім'я фізичних осіб-покупців, які зазначені на стор. 7-10 ОСОБА_3 перевірки, що вказує на суперечність описової частини висновкам ОСОБА_3 перевірки.

Таким чином, суд вважає, що під час перевірки перевіряючим надавалися видаткові накладні на відвантаження ТМЦ, податкові накладні, у яких вказувалось кому передавалися ТМЦ, ким проводилась оплата та за які ТМЦ.

З урахуванням наявності усіх необхідних первинних документів, які відповідають вимогам законодавства та по яким були відсутні зауваження, суд вважає, що Відповідачем зроблено хибний висновок про відсутність реалізації ТМЦ фізичним особам та той факт, що кошти, які були перераховані фізичними особами за ТМЦ, є безповоротною фінансовою допомогою.

Крім того, суд зазначає, що повторне оподаткування прибутку, отриманого за реалізовані товари, тільки на підставі припущення можливості реалізації товарів третім особам, щодо яких немає жодного підтвердження, суд вважає неприпустимим.

Щодо взаємовідносин Позивача з ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Перевіркою зроблені та зафіксовані в ОСОБА_3 перевірки висновки про порушення Позивачем п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ.

На стор. 18 ОСОБА_3 перевірки вказується про надання до перевірки актів виконаних робіт, укладених між ОСОБА_4 та ТОВ ТПК БІМС , які не містять в собі даних щодо змісту, місця, обсягу та виміру господарської операції, про відсутність у наданих документах будь-яких відомостей про те, які саме послуги з виконання робіт проведено зазначеним виконавцем за укладеними договорами, де саме і яким чином відбувалися зазначені роботи, що в собі містить комплекс заходів, направлений на виконання послуг щодо перевезення вантажів.

Тобто надана до перевірки надрукована інформація у вигляді актів виконаних робіт не містить в собі показників виконаної роботи, не розкривають сутності роботи та не може виступати доказом отримання робіт від ОСОБА_4, тому з огляду на визначене не можливо на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання економічного ефекту у господарській діяльності підприємства.

Суд не погоджується із даним висновком, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем та ОСОБА_4, 14.05.2015 року було укладено договір про надання транспортних послуг №3 (а.с. 98-100 т. 2).

За умовами п. 1.1 вищевказаного договору Виконавець зобов'язується надати для Замовника автотранспорт з водієм, а Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавця. Додатком №1 до ОСОБА_3 перевірки передбачена заявка (додається), якою визначаються пункти розгрузки та графік перевезень товарів. Додатком № 2 узгоджений орієнтовний розрахунок вартості послуг за договором.

Суд вважає безпідставними висновки Відповідача про те, що надані акти виконаних робіт не розкривають суті робіт, а товарно-транспортні накладні не можливо вважити документами, які підтверджують надання послуг через не заповнення деяких граф.

Суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не встановлено конкретних вимог до змісту актів виконаних робіт. Кожен акт містить посилання на договір про надання транспортних послуг, період надання послуг та їх вартість, що є цілком достатнім для прийняття виконаних робіт. Крім того, до кожного акту додані товарно-транспортні накладні, за якими здійснювалися перевезення, що додатково підтверджує факт виконання робіт.

Відносно деяких незаповнених граф, у товарно-транспортних накладних, суд звертає увагу на індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 19.02.2018 р. №654/6/99-99- 14-03-03-15, в якій розглядалось питання про те, чи є наявність товарно-транспортних накладних обов'язковим для підтвердження здійснення господарської операції з придбання ТМЦ.

На підставі норм чинного законодавства ДФС України роз'яснено, що складена у випадках, передбачених законодавством, товарно-транспортна накладна є одним з додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції поставки.

Тобто ДФС України підтверджено, що ТТН є лише додатковим документом, а в даному випадку, не заповнення лише деяких граф ТТН, взагалі не може вказувати на нереальність господарських операцій, що в свою чергу свідчить про упередженість перевірки та безпідставність висновків, викладених в ОСОБА_3 перевірки.

Дана позиція підтримана в рішенні ВАСУ по справі №К/800/20004/15 від 28.07.2015 року, в якому, суд зазначає, що відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відносно зауважень перевіряючих щодо відсутності деталізації наданих послуг в актах виконаних робіт, суд зазначає, що це не є порушенням у зв'язку з тим, що надані акти виконаних робіт є первинними документами складеними у чіткій відповідності до встановлених обов'язкових реквізитів згідно п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з умовами договору, засвідченням факту виконання робіт та надання послуг за договором є підписання акту виконаних робіт, що і є підтвердженням належного виконання Виконавцем умов договору та відсутності у Замовника будь-яких претензій щодо виконання робіт (послуг) за договором. В даному випадку підписання актів виконаних робіт вказує на їх реальне виконання та підтверджує надання послуг Позивачу.

Також, суд звертає увагу, що розрахунок вартості виконаних робіт здійснювався ОСОБА_4 самостійно відповідно до розрахунку, викладеному в Додатку №2 до договору, залежно від кількості та відстані перевезень за певний період часу на підставі товарно-транспортних накладних.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що перевіряючими було зроблено хибні висновки щодо відсутності господарських взаємовідносин між Позивачем та ОСОБА_4

Щодо взаємовідносин Позивача з ТОВ "ТК БІТТЕР" та ТОВ "ТЕОМАКС", суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в ОСОБА_3 перевірки вказується про не отримання від ТОВ "ТК БІТТЕР" та ТОВ "ТЕОМАКС" сировини та відображення операції у декларації з податку на прибуток за 2016 - 2017 рік, у зв'язку з чим безпідставно сформовані витрати за рахунок вартості товарів у сумі 3 099 833 грн., в зв'язку з чим допущено порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 VI (із змінами та доповненнями).

Дане порушення перевіряючими було встановлено через: відсутність заявки на перевезення вантажу до товарно-транспортних накладних; не заповнення розділу "Вантажно- розвантажувальної операції" у товарно-транспортних накладних; не визначення у ТТН відповідальної особи вантажоодержувача.

Суд не погоджується із даним висновком, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ "ТК БІТТЕР" було укладено договір поставки №30 від 07.12.2015 року, а з ТОВ "ТЕОМАКС" - договір поставки № 1/7 від 01.02.2016 року (а.с. 71-79 т. 9, 159-162 т. 10).

Відповідно до умов вказаних договорів постачальники зобов'язувались постачати замовлений товар на адресу Товариства, а Товариство було зобов'язано сплатити за поставлений товар. При наданні послуг поставки товарів відповідно до вказаних договорів були виписані видаткові накладні, податкові накладні, постачальниками були надані декларації виробника про посвідчення якості товару та ТТН, які вказують про перевезення товару на адресу Позивача.

Суд зазначає, що у перевіряючих були відсутні зауваження до інших документів, окрім ТТН, та в ОСОБА_3 перевірки про можливі помилки в інших документах не зазначено.

Суд звертає увагу на те, що перевіряючими в останньому абзаці на стор. 26 та передостанньому абзаці стор. 27 ОСОБА_3 перевірки зазначено, що первинні документи, наданні до перевірки, відповідають усім необхідним ознакам та вимогам чинного законодавства.

Відносно не заповнення деяких граф у ТТН, як вже було судом зазначено, це не є підставою для того, щоб ставити під сумнів здійснення господарських операцій, що підтверджено ДФС України.

Суд зазначає, що перевіряючими не було встановлено фактів невідповідності об'єму закупленої сировини об'ємам виготовленої та реалізованої продукції. Дана обставина вказує на реальність господарських взаємовідносин. При цьому відсутність заявок не відміняє поставлення товарів та надання послуг. Такі операції підтверджуються низкою інших первинних документів.

Таким чином, висновки перевіряючих щодо відсутності фактичного здійснення операцій є хибними та не відповідають дійсності, а надані первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ 'ТК БІТТЕР" та ТОВ "ТЕОМАКС" підтверджують реальність господарських взаємовідносин з Позивачем.

Також в ОСОБА_3 перевірки вказується на наявність досудового розслідування, у зв'язку з яким перевіряючими не підтверджуються господарські взаємовідносини з ТОВ "ТЕОМАКС".

Суд звертає увагу на правову позицію викладену в судовому рішенні ВАСУ від 27.07.2015 року по справі № К/800/61969/13, яким було зазначено наступне, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

В даному випадку, вирок суду щодо фіктивного підприємництва ТОВ "ТЕОМАКС" відсутній, та відсутнє посилання на будь-які докази, які могли би вказати на відсутність реальних господарських взаємовідносин у межах вказаного досудового розслідування, що свідчить про необгрунтовані та передчасні висновки перевіряючих щодо нереальності господарських операцій.

Додатково суд звертає увагу на суперечливість встановлених обставин в ОСОБА_3 перевірки, а саме в останньому абзаці на стор. 26 та передостанньому абзаці стор. 27 ОСОБА_3 перевірки, вказується про наявність усіх необхідних первинних документів, а в абз. 2 на стор. 29 ОСОБА_3 перевірки вказується про відсутність усіх первинних документів, підтверджуючих господарські взаємовідносин Позивача з контрагентами.

Враховуючи викладене, припущення перевіряючих не дають підстав вважати про порушення ТОВ ТМК БІМС пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПКУ, оскільки у підтвердження реальності здійснення господарської операції за договорами є в наявності усі необхідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, які також зазначені в ОСОБА_3 перевірки (акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення) та які відповідають вимогам п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, під час перевірки не було встановлено фактів невідповідності об'єму закупленої сировини об'ємам виготовленої та реалізованої продукції, а тому винесене податкове повідомлення-рішення №0030721404 від 20.07.2018 року є незаконним, противоправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України 20 серпня 2015 року N 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за N 1300/27745, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 розділу II цього Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання.

З пп. 3.1.2.2 ОСОБА_3 перевірки, вбачається порушення вказаного Порядку, яке виражається в зазначені лише норм Податкового кодексу України, які порушені Позивачем, без описання виявлених порушень, відносно яких контрагентів порушення, по яким взаємовідносинам, якими документами підтверджуються або вказується на порушення. Вказане свідчить про безпідставність висновків ОСОБА_3 перевірки про вчинення Позивачем порушення передбаченого п. 198.1, 198.3. ст. 198 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та про недопустимість і протиправність висновків ОСОБА_3 перевірки.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що оскільки, Позивачем та його контрагентами податкові накладні складено та зареєстровано відповідно до норм чинного законодавства України, про що не має жодного зауваження з боку Відповідача, факт нарахування сум податку на додану вартість та їх віднесення до податкового кредиту є безперечним, реальність взаємовідносин між Позивачем та контрагентами підтверджена усіма можливим первинними документами, а тому висновки перевіряючих є безпідставними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обгрунтованість висновків перевірки, що знайшли відображення в ОСОБА_3 перевірки №1395/15-32-14-04/39030074 від 23.06.2018 року, та законності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про відсутність порушення норм діючого податкового законодавства України , а прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 20.07.2018 року є противоправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія БІМС (65104, м. Одеса, вул. пр.-т ОСОБА_3, 29-А) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 20.07.2018 року № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 20.07.2018 року № НОМЕР_2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія БІМС (65104, м. Одеса, вул. пр.-т ОСОБА_3, 29-А, код ЄДРПОУ 39030074) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області, сплачений судовий збір у розмірі 25140 (двадцять п'ять тисяч сто сорок) гривень 10 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.11.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.