Ухвала

від 25.11.2019 по справі 1540/3888/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3888/18

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевчук О.А.

суддів: Бойка А.В. , Осіпова Ю.В.

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. у справі № 1540/3888/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "БІМС"" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року позов задоволено.

На зазначене рішення суду Головне управління ДФС в Одеській області подали апеляційну скаргу.

Подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги. Крім іншого, до апеляційної скарги надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування клопотання зазначається, що апелянтом в межах строку на апеляційне оскарження було подано апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 року апеляційну скаргу було залишено без руху та 20.02.2019 року ухвалою суду апеляційну скаргу повернуто апелянту. Апелянт вказує, що станом на момент першого звернення до суду з апеляційною скаргою були відсутні кошти на сплату судового збору, зазначає, що не є розпорядником та отримувачем коштів, фінансування апелянта не здійснюється, а тому апелянт вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою. Просить вважати такі причини пропуску строку поважними та відкрити апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 р. зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, а саме для надання апелянтом інших поважних підстав, які унеможливили апелянту звернутись до суду вчасно, надання документу про сплату судового збору.

В ухвалі було зазначено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду було ухвалено у відкритому судовому засіданні 23.10.2018 р. Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2018 р. (т.2 а.с.15-21).

30.11.2018 року апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2018р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 року продовжено апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

21.10.2019 року Головне управління ДФС в Одеській області повторно звернулись до суду з апеляційною скаргою. До апеляційної скарги додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких апелянт просить визнати поважними підстави пропуску строку для апеляційного оскарження, поновити строк на апеляційне оскарження. Зазначена заява обгрунтовано тим, що, на думку апелянта, причини, у зв`язку з якими апелянт був позбавлений можливості своєчасно сплатити судовий збір та додати до апеляційної скарги відповідне платіжне доручення є поважними, оскільки неможливість сплати судового збору не залежала від суб`єкта владних повноважень, так як пов`язана з ненадходженням коштів, зокрема на сплату судового збору, а також наявність постійних арештів рахунків.

До апеляційної скарги повторно не надано документу про сплату судового збору.

Суд вважав причини пропуску строку, зазначені апелянтом, не достатніми та не поважними підставами для поновлення пропущеного строку. Також, встановлено, що з моменту повернення скаржнику апеляційної скарги (20.02.2019 року) пройшло вісім місяців. За цей час апелянт не вчиняв дій щодо сплати судового збору та подачі апеляційної скарги, тощо.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію вищезазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Головне управління ДФС в Одеській області отримали 05.11.2019 року (т.2 а.с. 100).

06 листопада 2019 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДФС в Одеській області в якому апелянт просить продовжити Головному управлінню ДФС в Одеській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Зазначене клопотання обгрунтовано тим, що не має можливості сплатити судовий збір по даній справі, однак апелянт повідомляє, що очікуються надходження коштів на рахунки для сплати судового збору.

Суд зазначає, що клопотання про продовження строку для усунення недоліків поданої апеляційної скарги не підлягає задоволенню, оскільки апелянт є державним органом , а тому, посилання на майновий стан в даному випадку є недоречним та не являється достатньою підставою, оскільки обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» .

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

При цьому судова колегія зазначає, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору митним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Цє пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Зокрема, на це ЄСПЛ звертав увагу у п. 74 рішення «Лелас проти Хорватії» : «Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків, 'іншими"словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

Також, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення, та звернення з клопотанням про поновлення строку на оскарження через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування" про-який говорить ЄСПЛ.

Держава (в даному випадку - в особі податкових органів) не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень через невчасну сплату судового збору податковим органом та будь-які проблеми, що виникають під час внутрішньої процедури узгодження його сплати. Як зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, такі помилки, допущені органами державної влади, не повинні виправлятися за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (в даному випадку - позивача, у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, винесеного на його користь).

У зв`язку із вищевикладеним, подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст.296,298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначений період часу, протягом якого відповідач не подавав апеляційну скаргу є явно перебільшеним для вчинення такої дії і неспіврозмірним із процесуальним строком, встановленим для апеляційного оскарження судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлепних статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Згідно з ч.3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, суд. -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про продовження строку усунення недоліків - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 р. - відмовти.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя-доповідач Шевчук О.А. Судді Бойко А.В. Осіпов Ю.В.