Ухвала

від 31.10.2018 по справі 910/15077/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд скарги на дії державного виконавця

м. Київ

31.10.2018Справа № 910/15077/17

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судового засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ

на дії та рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ , м. Прилуки

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , м. Київ

про визнання припиненим іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії, -

За участю представників:

від стягувача (скаржника): не з'явився

від боржника: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/15077/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018 позов задоволено повністю, визнано припиненим іпотечний договір № G 0616/4484/DZ від 14.06.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліга II та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк подати заяву державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який уповноважений вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, про зняття обтяження (заборони на відчуження) та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) № 14963104 від 14.06.2016, № 14959610 від 14.06.2016, № 14963484 від 14.06.2016, що були внесені на підставі іпотечного договору № G 0616/4484/DZ від 14.06.2016; зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк подати заяву державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який уповноважений вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, про зняття обтяження та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі іпотек) № 14963282 від 14.06.2016, № 14962677 від 14.06.2016, № 14963880 від 14.06.2016, що були внесені на підставі іпотечного договору № 0616/4484/DZ від 14.06.2016.

12.06.2018 на виконання зазначеного судового рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

18.10.2018 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ на дії та рішення державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни при здійсненні виконавчого провадження № 56661126;

- скасувати постанову заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни про закінчення виконавчого провадження № 56661126 від 19.09.2018;

- зобов'язати заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталію Євгенівну після відновлення виконавчого провадження звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за рішенням - наказом № 910/15077/17, виданим Господарським судом міста Києва від 12.06.2018.

Розпорядженнями керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/1808 від 18.10.2018, у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Лиськова М. О., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15077/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 справу № 910/15077/17 передано для розгляду судді Князькову В. В. для розгляду скарги на дії та рішення державного виконавця.

В обґрунтування поданої скарги стягувач вказує, що державним виконавцем не було дотримано порядку виконання судового рішення немайнового характеру, встановленого статтею 63 Закону України Про виконавче провадження , проігноровано подане стягувачем клопотання та неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 розгляд скарги призначено на 31.10.2018, викликано у судове засідання представників стягувача, боржника та державного виконавця, зобов'язано державного виконавця в строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали, але не пізніше 30.10.2018, надати суду копії матеріалів виконавчого провадження № 56661126 та письмові пояснення по суті скарги.

У судове засідання представники стягувача та боржника не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ та Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта від 31.10.2018, за змістом яких поштові відправлення № 0103047078672 та № 0103047078680 були вручені стягувачу та боржнику 25.10.2018 та 29.10.2018 відповідно.

Державний виконавець у судове засідання також не з'явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, всупереч вимогам ухвали суду від 19.10.2018 не надала до суду копій матеріалів виконавчого провадження № 56661126 та письмових пояснень по суті скарги.

Належне повідомлення державного виконавця про дату, час та місце судового засідання підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047078699, за змістом якого ухвалу суду від 19.10.2018 було вручено Печерському районному відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 23.10.2018.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на неявку представників стягувача, божника та державного виконавця у судове засідання, господарський суд зазначає, що неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Щодо дотримання скаржником процесуального строку для подання до суду скарги на дії державного виконавця господарський суд зазначає, що згідно з пунктом а частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Ухвалою суду від 19.10.2018 державного виконавця було зобов'язано надати суду докази направлення (вручення, надання для ознайомлення) стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження № 56661126 від 19.09.2018. Однак, як зазначалось, державний виконавець вимог ухвали суду не виконала, у зв'язку чим на теперішній час в матеріалах судової справи № 910/15077/17 відсутні докази направлення стягувачу копії спірної постанови. За твердженнями самого скаржника, з матеріалами виконавчого провадження № 56661126 останній ознайомився 10.10.2018. Окрім того, судом враховано, що бездіяльність державного виконавця, яка полягає у залишенні без розгляду клопотання від 14.08.2018, може бути оскаржена до суду в будь-який час, оскільки відповідне порушення є таким, що триває в часі.

Зважаючи на викладене, з метою недопущення порушення права заявника на подання скарги в порядку, встановленому статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що стягувач звернувся до суду 16.10.2018 з дотриманням процесуального строку, встановленого пунктом а частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга стягувача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання рішення господарського суду передбачено статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження ).

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження ).

Як встановлено судом, постановою заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н. Є. було відкрито виконавче провадження № 56661126 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/15077/17 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк подати заяву державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який уповноважений вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, про зняття обтяження (заборони на відчуження) та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) № 14963104 від 14.06.2016, № 14959610 від 14.06.2016, № 14963484 від 14.06.2016, що були внесені на підставі іпотечного договору № G 0616/4484/DZ від 14.06.2016; надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів; вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати (14 892,00 грн).

Тобто державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду немайнового характеру, яке не може бути виконане без участі боржника, а саме про зобов'язання боржника вчинити певні дії.

Порядок виконання рішень немайнового характеру передбачений у розділі VIII (статті 63-67) Закону України Про виконавче провадження .

Так, статтею 63 Закону України Про виконавче провадження визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме передбачено:

- за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження;

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність;

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником;

- у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом;

- у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 56661126 від 25.06.2018 отримано боржником 10.07.2018. Однак у строк, встановлений частиною шостою статті 26 Закону України Про виконавче провадження , рішення суду виконано не було, на підтвердження чого державним виконавцем складено акт від 10.09.2018.

24.07.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк штрафу у розмірі 5 100 грн, в якій повторно зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено останнього про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Також державним виконавцем направлено боржнику вимогу вих. № 7813/18 від 24.07.2017 щодо обов'язкового виконання судового рішення.

15.08.2018 стягувачем подано до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві клопотання вих. № б/н від 14.08.2018 щодо звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду міста Києва, виданим 12.06.2018 у справі № 910/15077/17.

Як вказує скаржник, подане ним клопотання вих. № б/н від 14.08.2018, яке зареєстроване відділом державної виконавчої служби 15.08.2018 за вх. № 11867, було залишено державним виконавцем без відповіді та розгляду.

Натомість, заступником начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н. Є. направлено до Печерського управління поліції ГУНП в місті Києві подання вих. №7813/17 від 10.09.2018 про притягнення боржника до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому статтею 382 Кримінального кодексу України.

19.09.2018 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 56661126, яка обґрунтована положеннями статті 63 Закону України Про виконавче провадження щодо неможливості виконання рішення суду без участі боржника.

Враховуючи наведене, зважаючи на подані скаржником докази, які не були спростовані державним виконавцем, судом приймаються до уваги як обґрунтовані доводи стягувача про винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.09.2018 за наявності невирішеного клопотання стягувача, яке зареєстроване відділом державної виконавчої служби 15.08.2018.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що за змістом частини першої статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження (у тому числі і стягувач) мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання , брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлені обов'язки виконавця, до яких віднесено зокрема: обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1), розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (п. 3).

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження ).

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

У даному випадку, приймаючи до уваги, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України є саме правом державного виконавця, господарський суд наголошує, що таке право кореспондується з обов'язком виконавця розглядати подані йому клопотання та заяви сторін виконавчого провадження.

Однак матеріали справи не містять будь-яких документів, які б підтверджували результати розгляду клопотання стягувача № б/н від 14.08.2018, яке зареєстроване відділом державної виконавчої служби 15.08.2018 за вх. № 11867.

Згідно з отриманим судом листом Головного територіального управління юстиції у місті Києва від 20.09.2018 вих. № 16906/8-18 у період з 13.08.2018 по 31.08.2018 державний виконавець Менчиць Н. Є. перебувала у відпустці. Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається, що у період після виходу з відпустки і до дати постановлення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.09.2018 державним виконавцем Менчиць Н. Є., яка здійснювала виконавче провадження за № 56661126, було б вирішено зазначене клопотання стягувача.

Дані обставини, зокрема, підтверджуються копіями матеріалів виконавчого провадження № 56661126, які подавались державним виконавцем до суду 14.09.2018 під час розгляду попередньої скарги стягувача, поданої до суду 21.08.2018 (т. 4 а. с. 77). Так, в матеріалах виконавчого провадження наявна копія клопотання стягувача від 14.08.2018, однак відсутні документи, складені за результатами його розгляду.

Судом прийнято до уваги, що державний виконавець проігнорував виклик до суду та не надав письмових пояснень по суті скарги, а відтак не спростував тверджень стягувача щодо неправомірної бездіяльності виконавця при здійсненні виконавчого провадження № 56661126. За висновками суду, державним виконавцем не доведено, що останній вживав достатні та ефективні дії для забезпечення виконання судового рішення на користь стягувача.

При цьому, враховуючи, що прийняте судом рішення немайнового характеру не може бути виконано без участі боржника, то саме на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк покладається основний обов'язок щодо його виконання. Судом прийнято до уваги, що боржником не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява № 6962/02).

Відтак, у даному випадку внаслідок ігнорування державним виконавцем поданого стягувачем клопотання та передчасного закінчення виконавчого провадження стягувача було позбавлено належних йому прав на участь у виконавчому провадженні та на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на його користь.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) . Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги надані суду докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що скарга в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни при здійсненні виконавчого провадження № 56661126, яка полягає в залишенні без розгляду клопотання стягувача, підлягає задоволенню.

Також, зважаючи на передчасне закінчення виконавчого провадження, наявні підстави для визнання неправомірною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 56661126 від 19.09.2018.

Як наслідок, відповідно до частини 1 статті 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Одночасно з цим, розглянувши вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії, господарський суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії державного виконавця або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з вчиненням відповідних дій, однак не може перебирати на себе функцію органу державної виконавчої служби, яка не покладена на суд законом.

Як було роз'яснено у пункті 9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відтак, зобов'язання державного виконавця вчинити дії, які визначені в п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження є по суті перебиранням господарським судом функцій органу державної виконавчої служби і не свідчить про поновлення порушеного права стягувача на задоволення своїх вимог у виконавчому провадженні.

Аналогічні висновки викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.07.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011.

У даному випадку, враховуючи встановлений судом факт бездіяльності державного виконавця у розгляді клопотання стягувача, господарський суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вирішення (розгляду) в межах компетенції клопотання клопотання стягувача щодо звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/15077/17.

За таких обставин, скарга Публічного акціонерного товариства Дельта Банк підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни при здійсненні виконавчого провадження № 56661126, яка полягає у залишенні без розгляду клопотання стягувача № б/н від 14.08.2018, яке зареєстроване відділом державної виконавчої служби 15.08.2018 за вх. № 11867.

3. Скасувати постанову заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни про закінчення виконавчого провадження № 56661126 від 19.09.2018.

4. Зобов'язати заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталію Євгенівну усунути порушення прав (поновити порушене право) Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ у виконавчому провадженні № 56661126 шляхом розгляду в межах компетенції клопотання стягувача щодо звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі № 910/15077/17.

5. У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала, постановлена в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Відповідно до пункту 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 01.11.2018.

Суддя В.В. Князьков