Ухвала

від 30.10.2018 по справі 910/15077/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.10.2018Справа № 910/15077/17 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ

на бездіяльність Заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни

у справі №910/15077/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Пожмашина

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатов Д.Є.

про визнання припиненим іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача (скаржника): не з'явився;

від відповідача:не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк про визнання припиненим іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/15077/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 та постановою Верховного Суду від 08.05.2018 позов задоволено повністю, визнано припиненим іпотечний договір №G 0616/4484/DZ від 14 червня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліга II та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк ; зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк подати заяву державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який уповноважений вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, про зняття обтяження (заборони на відчуження) та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) №14963104 від 14 червня 2016 року, №14959610 від 14 червня 2016 року, № 14963484 від 14 червня 2016 року, що були внесені на підставі Іпотечного договору № G 0616/4484/DZ від 14 червня 2016 року, який 14 червня 2016 року посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовим Дмитром Євгенійовичем та зареєстрований в реєстрі за номером 1114, та укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліга II як Іпотекодавцем та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , як іпотеко держателем; зобов'язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк подати заяву державному реєстратору Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який уповноважений вчиняти державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в межах Чернігівської області, про зняття обтяження та внесення запису про припинення обтяження на нерухоме майно, накладеного записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі іпотек) №14963282 від 14 червня 2016 року, №14962677 від 14 червня 2016 року, №14963880 від 14 червня 2016 року, що були внесені на підставі Іпотечного договору №G 0616/4484/DZ від 14 червня 2016 року, який 14 червня 2016 року посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області Ігнатовим Дмитром Євгенійовичем та зареєстрований в реєстрі за номером 1114, та укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліга II як Іпотекодавцем та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , як іпотекодержателем.

12.06.2018 на виконання зазначеного судового рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

18.10.2018 до загального відділу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ надійшла скарга на бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни у здійсненні виконавчого провадження №56661170;

- скасувати постанову заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни про закінчення виконавчого провадження №56661170 від 19.09.2018;

- зобов'язати заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталію Євгенівну після відновлення виконавчого провадження звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника АТ Комерційний банк Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за рішенням - наказом №910/15077/17, виданим Господарським судом міста Києва від 12.06.2018.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/1808 від 18.10.2018 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Лиськова М.О. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15077/17, за результатом проведення якого скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ на бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни у справі №910/15077/17 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 прийнято справу №910/15077/17 для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ на бездіяльність Заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни до провадження та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 30.10.2018.

Учасники справи та державний виконавець, що повідомлені належним чином про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка учасників справи та державного виконавця не є перешкодою для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ на бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ІІ підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Постановою від 25.06.2018 заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження №56661170 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 №910/15077/17.

15.08.2018 позивач подав до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва клопотання про звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника AT Комерційного банку Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за рішенням - наказом №910/15077/17, виданим Господарським судом міста Києва 12.06.2018.

19.09.2018 заступник начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. в межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15077/17 від 12.06.2018 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження . Постанова мотивована тим, що 10.09.2018 державним виконавцем направлено подання до Печерського управління поліції ГУ Національної поліції в місті Києві згідно ст. 63 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з невиконанням боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява №56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 п. 53.

ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Отже, з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. Закінчення ж виконавчого провадження без фактичного виконання судового рішення має здійснюватися лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та за умов вичерпання всіх передбачених законом заходів впливу на боржника,

Зокрема, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Так, статтею 63 Закону України Про виконавче провадження визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Частиною 1 вказаної статті установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження за умов невиконання боржником рішення із одночасним надсиланням до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення при встановленні державним виконавцем обставин повторного невиконання без поважних причин боржником рішення.

Водночас, частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Зі скарги позивача вбачається, що виконавець у зв'язку з невиконанням боржником рішення у визначений постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.06.2018 строк - протягом 10 робочих днів, виніс постанову від 24.07.2017 про накладення штрафу в порядку ч. 2 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , в якій встановив повторно строк для виконання рішення, який становить 10 робочих днів та попередив боржника про кримінальну відповідальність за невиконання рішення.

10.09.2018, у зв'язку з повторним не виконанням рішення, державний виконавець надіслав подання до Печерського управління поліції ГУ НП в місті Києві та 19.09.2018 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/15077/17 від 12.06.2018.

В той же час, суд встановив, що 15.08.2018 позивач реалізуючи свої права стягувача у виконавчому провадженні, передбачені ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , звернувся до державного виконавця із клопотанням про звернення до суду для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України згідно із п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Так, за змістом частини першої статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження (у тому числі і стягувач) мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 18 Закону встановлені обов'язки виконавця, до яких віднесено зокрема: обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1), розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (п. 3).

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (ч. 1 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження ).

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

У даному випадку, приймаючи до уваги, що звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України є саме правом державного виконавця, господарський суд наголошує, що таке право кореспондується з обов'язком виконавця розглядати подані йому клопотання та заяви сторін виконавчого провадження.

Однак матеріали справи не містять будь-яких документів, які б підтверджували результати розгляду клопотання стягувача №б/н від 14.08.2018, яке зареєстроване відділом державної виконавчої служби 15.08.2018 за вх. №11868.

При цьому, судом прийнято до уваги, що державний виконавець проігнорував виклик до суду та не надав письмових пояснень по суті скарги, а відтак не спростував тверджень стягувача щодо неправомірної бездіяльності виконавця при здійсненні виконавчого провадження №56661170. За висновками суду, державним виконавцем не доведено, що останній вживав достатні та ефективні дії для забезпечення виконання судового рішення на користь стягувача.

Тоді як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Відтак, у даному випадку, внаслідок ігнорування державним виконавцем поданого стягувачем клопотання та, як наслідок, передчасного закінчення виконавчого провадження, стягувача було позбавлено належних йому прав на участь у виконавчому провадженні та на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на його користь.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги надані суду докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що скарга в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни при здійсненні виконавчого провадження №56661170, яка полягає в залишенні без розгляду клопотання стягувача, підлягає задоволенню.

Також, зважаючи на висновок суду про передчасність закінчення виконавчого провадження, наявні підстави для визнання неправомірною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №56661170 від 19.09.2018.

Як наслідок, відповідно до частини 1 статті 41 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Одночасно з цим, розглянувши вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії, господарський суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії державного виконавця або визнати неправомірним необгрунтоване зволікання з вчиненням відповідних дій, однак не може перебирати на себе функцію органу державної виконавчої служби, яка не покладена на суд законом.

Як було роз'яснено у пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відтак, зобов'язання державного виконавця вчинити дії, які визначені в п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження є по суті перебиранням господарським судом функцій органу державної виконавчої служби і не свідчить про поновлення порушеного права стягувача на задоволення своїх вимог у виконавчому провадженні.

Аналогічні висновки викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.07.2018 у справі №04/01/5026/1089/2011.

У даному випадку, враховуючи встановлений судом факт бездіяльності державного виконавця у розгляді клопотання стягувача, господарський суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вирішення (розгляду), в межах компетенції, клопотання стягувача щодо звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/15077/17.

За таких обставин, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга II" підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга II на бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни задовольнити частково.

2 . Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни при здійсненні виконавчого провадження №56661170, яка полягає у залишенні без розгляду клопотання стягувача б/н від

14.08.2018, яке зареєстровано відділом державної виконавчої служби 15.08.2018 за вх. №11868.

3 . Скасувати постанову заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни від 19.06.2018 ВП №56661170 про закінчення виконавчого провадження.

4. Зобов'язати заступника начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни усунути порушення законності і поновити порушене право стягувача шляхом розгляду його клопотання про звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника AT Комерційного банку Приватбанк за межі України до виконання зобов'язань за наказом Господарського суду міста Києва від

12.06.2018 №910/15077/17.

5. В решті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга II відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку, передбаченому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України до апеляційного господарського суду .

Повний текст ухвали складено та підписано 06.11.2018.

Суддя Т.В. Васильченко