Постанова

від 02.11.2018 по справі 817/1371/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2018 року

Київ

справа №817/1371/17

касаційне провадження №К/9901/56355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС (далі - Офіс) на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Мацький Є.М., Шидловський В.Б.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Консюмерс-Скло-Зоря (далі - ПАТ) до Офісу великих платників ДФС, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Уст-Груп (далі - ТОВ), Концерн СоюзЕнерго (далі - Концерн) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2017, ухваленою у відкритому судовому засіданні за участі представників позивача та відповідача, позов задовольнив повністю.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №0411909173744 рішення суду першої інстанції було отримане Офісом 22.01.2018.

Офіс 31.01.2018 оскаржив це рішення до Житомирського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 19.02.2018 залишив апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - відсутності документа про сплату судового збору та встановив десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення цієї ухвали.

В межах встановленого судом строку Офіс подав до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просив суд відстрочити сплату судового збору, яке обґрунтував відсутністю фінансування для сплати судового збору, на підтвердження чого надала копії листів Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва від 02.02.2018 № 05-16/383, від 06.02.2018 № 05-17/143, від 12.02.2018 № 05-17/501, від 12.02.2018 № 05-17/499, від 20.02.2018 № 05-17/597, від 21.02.2018 № 0517/610, від 21.02.2018 № 05-17/609 про стягнення з Офісу коштів на підставі виконавчих листів та про не проведення платежів Офісу крім захищених видатків, визначених бюджетним кодексом України.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.03.2018 відмовив у задоволенні клопотання Офісу про відстрочення сплати судового збору та продовжив Офісу строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 27.03.2018.

В межах встановленого судом строку Офіс подав до суду апеляційної інстанції заяву про продовження процесуального строку, яку обґрунтував аналогічними обставинами, на підтвердження яких повторно надав листи Управління ДКС України у Печерському районі м. Києва від 21.02.2018 № 05-17/610, від 01.03.2018 № 06-5/703, від 05.03.2018 № 05-17/791 та листи Офісу від 31.01.2018 № 614/8/28-10-10 від 31.01.2018, від 22.02.2018 № 1100/8/28-10-10, скеровані до ДФС України, щодо розгляду питання прискорення виділення Офісу коштів за КЕКВ 2800 Інші видатки .

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.04.2018 у задоволенні клопотання Офісу про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовив, апеляційну скаргу Офісу повернув, оскільки скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

27.04.2018 Офіс вдруге звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Також Офіс подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтував тим, що вперше Офіс подав апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, проте податковим органом вживались заходи щодо усунення недоліків апеляційної скарги, тому у найкоротші строки було сплачено судовий збір та повторно подано апеляційну скаргу.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2018 визнав неповажними наведені Офісом підстави пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження та залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України і запропоновував Офісу подати заяву про поновлення строку на апеляційної оскарження із зазначенням інших підстав пропуску строку, які б підтверджували неможливість подання до суду платіжного доручення № 995 від 29.03.2018 (доданого до апеляційної скарги при повторному зверненні до суду), а також доказів неможливості звернення до суду апеляційної інстанції у період з 04.04.2018 по 27.04.2018, та встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення копії цієї ухвали.

В межах встановленого судом строку Офіс подав до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтувала відсутністю можливості сплатити судовий збір, з огляду на те, що: у Інспекції відсутнє фінансування на сплату судового збору, на підтвердження чого надала листи Офісу від 31.01.2018 № 614/8/28-10-10 від 31.01.2018, від 22.02.2018 № 1100/8/28-10-10, від 26.03.2018 № 1697/8/28-10-10, скеровані до ДФС України, щодо розгляду питання прискорення виділення Офісу коштів за КЕКВ 2800 Інші видатки ; оплату судового збору за платіжним дорученням № 995 від 29.03.2018 було проведено банком лише 13.04.2018.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2018 визнав неповажними наведені Офісом причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.11.2017. Висновок суду про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтований тим, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення його сплати, з урахуванням того, що жодних доказів на підтвердження існування причин, які є об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, Офісом надано не було .

Офіс оскаржив ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 20.08.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам процесуального права, Офіс посилається на те, що суд апеляційної не врахував фінансового становища податкового органу, наслідком чого стало повторне звернення до суду із апеляційною скаргою з порушенням строку. При цьому Офіс зазначає, що діяв сумлінно, звернувшись до суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції вперше у строк, встановлений законом, а відсутність фінансування на сплату судового збору не є його виною, з урахуванням того, що ним вживались всі можливі заходи та залежні від нього дії щодо здійснення сплати судового збору.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.09.2018 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.09.2018.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ просить залишити її без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом частин другої, третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) вирішення питання про відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 цього Кодексу та строками її подання.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 15.12.2017) передбачено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 299 зазначеного Кодексу України (у редакції від 15.12.2017) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства Житомирський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 12.06.2018) діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Також колегія суддів зазначає, що Офіс є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Офісу підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.Я.Олендер

Т.М. Шипуліна