Постанова

від 01.11.2018 по справі 23/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 23/17

провадження № 61-30871ав18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

з участю:

секретаря судового засідання - Лозняна О. С.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Фідобанк ,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Фідобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Фідобанк на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, що знаходиться в провадженні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Апеляційного суду м. Києва із заявою, у якій просив вжити заходи забезпечення доказів у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Фідобанк (далі - ПАТ Фідобанк ) до ОСОБА_4, за участю третьої особи: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, що знаходиться в провадженні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, шляхом призначення судово-економічної (фінасово-кредитної) експертизи.

Заява мотивована тим, що ПАТ Фідобанк , звертаючись із позовом до третейського суду, надав на підтвердження заборгованості, наявної у поручителя за кредитним договором № 1594Ф від 30 квітня 2014 року ОСОБА_4, розрахунок станом на 22 серпня 2017 року, за яким заборгованість складала 22 268 426 грн 87 коп. з яких: 16 299 998 грн 94 коп. - заборгованість за кредитом; 4 787 265 грн 50 коп. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 187 561 грн 63 коп. - заборгованість по строковим процентам за користування кредитом; 993 600 грн 80 коп. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Зазначав також, що під час розгляду справи третейським судом ним було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: виписок з оборотних відомостей по рахунках, відкритих за кредитним договором. Третейським судом таке клопотання було задоволено, і на підставі наданих банком рахунків спеціалістом було здійснено контррозрахунок заборгованості за кредитним договором, за яким станом на 22 серпня 2017 року заборгованість за кредитним договором склала 21 778 692 грн 42 коп.: з яких 16 299 998 грн 94 коп. - заборгованість по кредиту; 4 524 474 грн 60 коп. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 187 561 грн 63 коп. - заборгованість по строковим процентам за користування кредитом; 766 657 грн 25 коп. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Різниця в розрахунках становить 489 734 грн 45 коп. Відтак, на даний час у матеріалах третейського розгляду міститься два розрахунки заборгованості.

Тому з метою встановлення дійсної суми заборгованості за кредитним договором на час розгляду справи просив суд задовольнити клопотання.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 січня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення доказів задоволено.

Призначено у справі за позовом ПАТ Фідобанк до ОСОБА_4 за участю третьої особи: ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що знаходиться в провадженні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, судово-економічну (фінансово-кредитну) експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: який реальний розмір заборгованості за кредитним договором від 30 квітня 2014 № 1594Ф (в тому числі за поточним та простроченим кредитом: поточним та простроченим відсоткам за користування кредитними коштами, пені за прострочення сплати тіла кредиту, пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами) станом на 22 серпня 2017 року, з урахуванням умов вказаного кредитного договору, виписок по рахункам, що були відкриті за кредитним договором від 30 квітня 2014 року № 1594Ф?

Проведення експертизи доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз. Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_4

Ухвала Апеляційного суду м. Києва мотивована тим, що відповідач у справі - ОСОБА_4 є поручителем по кредитному зобов'язанню і не має повної інформації щодо доказів по виконанню позичальником (ОСОБА_5.) умов кредитного договору, наявні у справі розрахунки містять різні дані щодо суми заборгованості за кредитним договором. Тому заява ОСОБА_4 про забезпечення доказів підлягає задоволенню на підставі статей 103, 116 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Фідобанк звернулась до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 січня 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Апеляційний суд м. Києва, як суд першої інстанції, призначив на підставі частини сьомої статті 116 ЦПК України експертизу у третейській справі, порушеній Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків. Відповідно до статті 43 Закону України Про третейські суди та статті 36 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків призначення експертизи у справах, порушених третейським судом, відноситься до компетенції третейського суду.

У липні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від ОСОБА_4, в яких він просив залишити оскаржувану судову ухвалу без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи і ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ЦПК України, визначаючи право на звернення до суду, допускає угоду сторін про передачу спору на розгляд третейського суду. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина четверта статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 Закону України Про третейські суди юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.

У провадженні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків знаходиться справа № 23/17 за позовом ПАТ Фідобанк до ОСОБА_4, за участю третьої особи: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Підставою підвідомчості вказаної справи Постійно діючому третейському суду при Асоціації українських банків є пункт 12.1. кредитного договору від 30 квітня 2014 року № 1594Ф, укладений між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_5, та пункт 4.2. договору поруки від 30 квітня 2014 року № 1594Ф, укладений між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_4

Відповідно до пункту 12.1. кредитного договору від 30 квітня 2014 року № 1594Ф, укладеному між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_5, сторони визначили, що всі спори, які виникають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнанні недійсним повністю або частково або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду за вибором позивача у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з Регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду; або у судах загальної юрисдикції відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених чинним законодавством України (а. с. 26).

Відповідно до пункту 4.2. договору поруки від 30 квітня 2014 року № 1594Ф, укладеному між ПАТ Фідобанк та ОСОБА_4, сторони визначили, що всі спори, які виникають при виконанні даного договору, припиненні, зміні, визнання недійсним повністю або частково або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду за вибором позивача у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з Регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду; або у судах загальної юрисдикції відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених чинним законодавством України (а. с. 78).

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Апеляційного суду м. Києва із заявою, у якій просив про забезпечення доказів у справі за позовом ПАТ Фідобанк до ОСОБА_4, за участю третьої особи: ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, що знаходиться в провадженні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, шляхом призначення судово-економічної (фінасово-кредитної) експертизи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 січня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення доказів задоволено.

Стаття 4 Закону України Про третейські суди визначає серед інших такі принципи організації і діяльності третейського суду: законності (п.1), незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові (п. 2), змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4), всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів (п. 10).

Законодавство, яке застосовується третейськими судами при розгляді спорів, визначається у відповідності до статті 11 Закону України Про третейські суди , яка передбачає, що третейський суд вирішує спори на підставі Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Це положення закону відтворено також у частині третій статті 1 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженої Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 22 вересня 2004 року (а.с. 37).

Частиною другою статті 38 Закону України Про третейські суди передбачено, що засоби доказування визначаються регламентом третейського суду. Відповідно до статті 42 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 22 вересня 2004 року, доказами є будь-які дані, на підставі яких третейський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У якості доказів допускаються письмові і речові докази, пояснення осіб, які приймають участь у справі, висновки експертів, показання свідків, аудіо-, відеозаписи та інші документи і матеріали.

Відповідно до частини 7 статті 116 ЦПК України за заявою міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду або заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення доказів у порядку та з підстав, встановлених цим кодексом.

Таким чином, відповідач у справі, яка розглядається у третейському суді, має право звернутися до державного суду із заявою про забезпечення доказів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною другою статті 116 ЦПК України одним із способів забезпечення судом доказів є призначення експертизи. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Підсудність заяви про забезпечення доказів у справі, яка передана на розгляд третейського суду, визначається на підставі частини восьмої статті 116 ЦПК України, якою передбачено, що така заява подається до апеляційного суду за місцезнаходженням боржника або доказів, щодо яких сторона просить вжити заходів забезпечення, або майна боржника, або за місцем третейського розгляду.

Таким чином, державні суди і третейські суди, як юрисдикційні форми захисту цивільних прав, є незалежними один від одного. Передумовою цього є насамперед визнання обов'язковості третейської угоди (статті 12, 27 Закону України Про третейські суди ). Водночас третейський розгляд справи, як інститут приватного вирішення спору, не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо третейських судів дві функції: функцію контролю (Розділ VIII, Глава 4 Розділу IX ЦПК України) і функцію сприяння (частини 7, 8 статті 116, частина 3 статті 149 ЦПК України). Остання передбачає у тому числі допомогу державних судів в отриманні доказів для з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи третейським судом. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що призначення апеляційним судом експертизи у справі, порушеній третейським судом, є втручанням у компетенцію третейського суду.

При цьому, з позиції частини 4 статті 6 Європейської конвенції про зовнішньоторгівельний арбітраж 1961 року, яка ратифікована Указом Президії ВР УРСР від 25 січня 1963 року і є чинною для України на підставі Закону України Про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року), подання заяви однією зі сторін про застосування тимчасових заходів або заходів попереднього забезпечення у державному суді не повинно розглядатися ні як те, що є несумісним з арбітражною угодою, ні як передача справи у державний суд для вирішення його по суті. Тому доводи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Фідобанк про те, що винесення державним судом оскаржуваної ухвали про забезпечення доказів суперечить приписам Європейської конвенції про зовнішньоторгівельний арбітраж 1961 року, є безпідставними.

Що стосується доводів про те, що заява про забезпечення доказів розглядалася за відсутності представника ПАТ Фідобанк та на його адресу ухвала Апеляційного суду м. Києва від 04 січня 2018 року станом на 16 січня 2018 року не надходила, то вони відхиляються на підставі частини третьої статті 118 ЦПК України, якою передбачено, що заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви про забезпечення доказів.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у будь-якому випадку саме Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків має повноваження самостійно оцінити наявні у справі докази, враховуючи допустимість, достовірність як кожного доказу окремо, так і в сукупності з іншими доказами (статті 4, 38, 45 Закону України Про третейські суди , стаття 42 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 22 вересня 2004 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384, 454 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Фідобанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Фідобанк залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 січня 2018 року про задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення доказів у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, що знаходиться в провадженні Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, шляхом призначення судово-економічної (фінасово-кредитної) експертизи, залишити в силі.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник