Постанова

від 24.10.2018 по справі 904/11733/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/11733/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Манько Г.В.)

від 12.12.2017,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Кузнецова І.Л., судді - Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.)

від 19.03.2018,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дрінк Дістрібушн Сістем",

до 1) виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Сіті",

про стягнення 79 707,49 грн,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ та ТОВ "Аква Сіті" про стягнення з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ вартості поставленого і неоплаченого товару в сумі 229 886, 83 грн, 59 062, 34 грн пені, 5 485, 69 грн 3%; про стягнення з ТОВ "Аква Сіті" вартості поставленого і неоплаченого товару у сумі 100,00 грн.

ТОВ "Дрінк Дістрибушин Сістем" неодноразово подавало заяви про зменшення позовних вимог. Відповідно до останньої просило стягнути з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ 15 773, 43 грн вартості поставленого і неоплаченого товару, 58400,72 грн, пені та 5 433, 34 грн 3% річних; з ТОВ "Аква Сіті" 100,00 грн вартості поставленого і неоплаченого товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ договору поставки №618/10/170 від 30.09.2010 в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2018, позов задоволено. Стягнуто з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ на користь позивача вартість поставленого і неоплаченого товару в сумі 15773,43 грн, пеню в сумі 58 400,72 грн та три процента річних в сумі 5 433,34 грн, стягнуто з ТОВ "Аква Сіті" на користь позивача вартість поставленого і неоплаченого товару в сумі 100,00 грн.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків про порушення ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ умов договору поставки № 618/10/170 від 30.09.2010 в частині повної оплати вартості отриманого товару. Також рішення суду обґрунтовано наявністю між позивачем та відповідачем-2 договору поруки №05/01-16 від 05.01.2016, за умовами якого відповідальність поручителя - ТОВ "Аква Сіті" за невиконання ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки №618/10/170 від 30.09.2010 обмежена сумою 100,00 грн.

ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач-1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. На думку скаржника господарськими судами необґрунтовано відхилено як докази у справі додаткову угоду №1 від 01.10.2013 до договору поставки та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 28 007,00 грн. Вказує на неповне дослідження судами зібраних доказів у справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вважає посилання відповідача-1 на додаткову угоду №1 від 01.10.2013 до договору поставки як на підставу своїх заперечень необґрунтованими з тих підстав, що позивач не надавав повноважень щодо укладення такої угоди. За умовами додаткової угоди № 1 від 01.10.2013 відповідач-1 мав надати звіти про реалізований товар, але таких звітів відповідач-1 за весь час взаємовідносин сторін не надавав. Вважає заяву про залік вимог на суму 28 007,00 грн такою, що суперечить вимогам ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим, вона не може бути належним та допустимим доказом у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 30.09.2010 між ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" як постачальником та ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ як покупцем укладений договір поставки з відстроченням платежу №618/10/170, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець приймати такий товар і здійснювати оплату відповідно до умов договору.

В п. 1.2 договору поставки сторонами визначено, що товаром за вказаним договором є товари, вказані в специфікаціях, які є невід"ємною частиною цього договору. В специфікаціях зазначається перелік товарів, що постачаються та ціни на них.

За умовами п. 4.1 договору поставки, в редакції протоколу розбіжностей від 14.10.2010, покупець зобов'язаний оплатити кожну окрему партію товару, що поставлена, шляхом перерахування 100 процентів вартості цієї партії товару на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту переходу права власності на товар.

В пунктах 4.3, 4.4 договору поставки сторонами узгоджено, що покупець не сплачує за товар, який підлягає поверненню. У разі, якщо у постачальника в силу цього договору чи інших правовідносин виникнуть грошові зобов'язання перед покупцем, останній має право зробити заяву про залік зустрічних грошових вимог та відповідним чином корегувати наступні розрахунки з постачальником.

Відповідно до п. 5.2 договору поставки кожна зі сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких зобов'язань, що випливають з цього договору, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення. Для постачальника пеня розраховується від вартості партії товару, в період поставки якої відбулося порушення договору, а для покупця - від суми простроченого платежу.

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді відповідачем-1 надано до суду додаткову угоду №1 від 01.10.2013 до договору поставки з відстроченням платежу №618/10/170 від 30.09.2010, відповідно до пунктів 1, 2 якої п.4.1 договору поставки доповнено реченням такого змісту: "Оплата за ТМ Таврія коньяки колекційні ("Асканія", "Херсон"), ТМ ALeXX, ТМ Таврія Преміум (коньяк Таврія, Каховка Люкс ХО 0.5), ТМ "Георгіївський Кавалер", ТМ William Grant Ц Sons здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну товарну одиницю протягом 14 банківських днів після її реалізації в торгівельній мережі покупця. Покупець зобов'язаний надавати постачальнику інформацію про хід реалізації поставленого товару сумарно з 05 по 10 число кожного місяця - 1 раз на місяць. Зазначена угода є невід'ємною частиною договору, набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками та діє протягом строку дії договору".

Вказану додаткову угоду №1 від 01.10.2013 до договору поставки зі сторони постачальника підписано Холодняком С.А., який діє на підставі довіреності.

05.01.2016 ТОВ "Дрінк Дістрібушн Сістем" як кредитор та ТОВ "Аква Сіті" як поручитель уклали договір поруки №05/01-16, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого поручитель прийняв на себе зобов'язання солідарно з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ (боржник) відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань з оплати товарів, поставлених боржнику відповідно до договору поставки №618/10/170 від 30.09.2010, укладеного між кредитором і боржником, але в сумі не більше 100,00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору поручитель відповідає перед кредитором тільки щодо оплати вартості товару, порука не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків, тощо.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору поставки з відстроченням платежу № 618/10/170 від 30.09.2010, позивачем поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 1 280 929,44 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які долучені до матеріалів справи (а.с. 38-250 т. 1, т. 2 та 3). ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ частково розрахувався з ТОВ "Дрінк Дістрибушин Сістем" за таким договором, проте не здійснив остаточних розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем в сумі 15 873,43 грн. Доказів повного погашення заборгованості до суду надано не було.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 662, 692 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведеній нормі кореспондують положення статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач-1 не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за спірним договором поставки, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання вимоги позивача про стягнення з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ 15 773,43 грн заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-1 сум пені та 3 % річних необхідно зазначити таке.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті п. 5.2 договору поставки з відстроченням платежу № 618/10/170 від 30.09.2010 сторони передбачили такі правові наслідки порушення зобов'язання як пеня та визначили її розмір - подвійна облікова ставка НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За таких обставин та, враховуючи встановлені судами факти несвоєчасних розрахунків за договором поставки, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу та стягнення з ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ 58 400,72 грн пені та 5 433,55 грн грн 3% річних. При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки розрахунку суми позовних вимог.

У відзиві на позов відповідач-1 вказував на сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У статті 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Господарськими судами встановлено та вбачається з розрахунку суми боргу (а.с. 74-84, т. 5), що позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 58400,72 грн за період з 14.12.2015 по 07.11.2016 щодо кожної накладної на поставку товару окремо.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом у цій справі 14.12.2016, тобто в межах спеціальної однорічної позовної давності для вимог про стягнення пені.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-2 як поручителя 100,00 грн вартості поставленого і неоплаченого товару необхідно зазначити таке.

Згідно приписів статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договором поруки № 05/01-16 від 05.01.2016 передбачено, що відповідач-2 відповідає перед позивачем тільки щодо оплати вартості товару в сумі не більше 100,00 грн. Порука не розповсюджується на сплату пені, неустойки, відшкодування збитків, тощо.

Враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій неналежне виконання відповідачем-1 перед позивачем зобов'язань за договором поставки з відстроченням платежу №618/10/170 від 30.09.2010, у відповідача-2 виник обов'язок сплатити позивачу борг у сумі 100,00 грн відповідно до договору поруки № 05/01-16 від 05.01.2016.

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підтверджені наявними у справі доказами, підлягають задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аргументи касаційної скарги ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ зводяться до незгоди з висновками господарських судів про відхилення як доказів у справі додаткової угоди № 1 від 01.10.2013 до договору поставки з відстроченням платежу №618/10/170 від 30.09.2010 (а.с. 134, т. 4), умови якої змінюють порядок розрахунків щодо певних товарів та заяви ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ про залік зустрічних однорідних вимог № 89 від 20.01.2017 (а.с. 135, т. 4).

Умови додаткової угоди № 1 від 01.10.2013 передбачають зміну порядку розрахунків щодо певних видів товарів.

У заяві про залік зустрічних однорідних вимог № 89 від 20.01.2017 ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ заявив про припинення зустрічних зобов'язань в сумі 28007,00 грн за договором поставки № 618/10/170 від 30.09.2010 щодо оплати вартості придбаного товару та договором надання послуг (Б) № ОМ-22 від 01.11.2010 .

Такі аргументи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки стосуються з'ясування обставин вже встановлених судами попередніх інстанцій та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та відхиляючи додаткову угоду № 1 від 01.10.2013 до договору поставки з відстроченням платежу №618/10/170 від 30.09.2010 як неналежний та недопустимий доказ у справі господарські суди вказали, що така угода з боку позивача була підписана неуповноваженою особою за відсутності довіреності. Судами не встановлено доказів наступного схвалення або прийняття до виконання позивачем умов такої додаткової угоди № 1 від 01.10.2013 у розумінні приписів ст. 241 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій було відхилено посилання ВКФ "Юна-Сервіс" у вигляді ТОВ на заяву про залік зустрічних однорідних вимог № 89 від 20.01.2017, оскільки в матеріалах цієї справи відсутні докази надання відповідачем-1 позивачу послуг за договором №ОМ-22 від 01.11.2010 у період з серпня 2016 року по грудень 2016 року на суму 28 007,00 грн. Не надано до суду і доказів надання/надсилання позивачу рахунків на оплату таких послуг та актів здачі-приймання наданих послуг за договором №ОМ-22 від 01.11.2010, доказів підписання таких актів, що є обов'язковою умовою настання строків виконання позивачем зобов'язань щодо оплати таких послуг.

Аргументи касаційної скарги таких висновків господарських судів не спростовують.

З огляду на вищевикладене, твердження скаржника, що господарськими судами прийнято рішення без з'ясування всіх обставин справи не знайшло свого підтвердження в ході касаційного перегляду справи.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на виробничо-комерційну фірму "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми "Юна-Сервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі за № 904/11733/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач