Постанова

від 18.09.2018 по справі 128/860/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 128/860/17

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

18 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника позивача: Томляк Таїси Сергіївни

представника відповідача: Шевчук Оксани Вікторівни

представника Донецького національного університету ім. В. Стуса: Турченка Євгена Івановича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року (ухвалене в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Вінницького національного аграрного університету до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство освіти і науки, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та на стороні відповідача Донецький національний університет ім. В. Стуса, Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", Національна академія аграрних наук України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Вінницький національний аграрний університет звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство освіти і науки, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області та на стороні відповідача Донецький національний університет ім. В. Стуса, Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", Національна академія аграрних наук України про визнання протиправним та скасування п.1,3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02.12.2016 року №195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького район Вінницької області".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що університет є правонаступником майнових прав, в тому числі права постійного користування спірними землями, а тому Агрономічна сільська рада протиправно прийняла оскаржуване рішення, яким визначила, що включені в межі села Агрономічне рішенням 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29.01.16 р. № 1, землі і земельні ділянки є комунальною власністю територіальної громади села Агрономічне (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватись у комунальну власність), а також визначила не чинним державний акт на право постійного користування землею І-ВН № 001263.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, в частині задоволений позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Представники відповідача та третьої особи - Донецького національного університету ім. В. Стуса підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, просив суд відмовити в її задоволенні.

26 червня 2018 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

10 липня 2018 року від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції неоспорені факти про те, що 02 грудня 2016 року Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення №195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького район Вінницької області" , пунктами 1, 3 якого вирішено:

1) У зв'язку із зміною меж села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, збільшенням території села та встановленням загальної площі населеного пункту села Агрономічне в розмірі 1006, 5 га землі та земельні ділянки, що включені в межі села Агрономічне рішенням 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29 січня 2016 року №1, є комунальною власністю територіальної громади села Агрономічне (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватися у комунальну власність).

3) Державний акт на право постійного користування землею I-ВН №001263, виданий Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції відповідно до рішення 10 сесії 22 скликання Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 5 квітня 1996 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на праві постійного користування землею №2, вважати таким, що втратив чинність.

Вважаючи вказані пункти рішення протиправними позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Отже з наведеної норми вбачається, що законодавець наділив повноваженнями орган місцевого самоврядування вирішувати питання щодо земель саме комунальної власності.

Згідно частин третьої, п'ятої статті 83 ЗК України, земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Положеннями статті 117 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

При цьому, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.

Згідно пункту 4 Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02 грудня 2016 року Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області прийнято рішення №195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького район Вінницької області" , пунктом 1 якого вирішено: у зв'язку із зміною меж села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, збільшенням території села та встановленням загальної площі населеного пункту села Агрономічне в розмірі 1006, 5 га землі та земельні ділянки, що включені в межі села Агрономічне рішенням 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29 січня 2016 року №1, є комунальною власністю територіальної громади села Агрономічне (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватися у комунальну власність).

Суд зауважує, що на момент прийняття пункту 1 оскаржуваного рішення, спірна земля перебували у постійному користуванні державного підприємства на підставі державного акту I-ВН №001263, а отже, з урахуванням наведених норм, належала до земель державної власності, розпорядником якої є відповідний орган виконавчої влади.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновків про те, що саме за рішенням органу виконавчої влади землі державної власності можуть передаватись до комунальної за наявності на те визначених законом підстав. При цьому, у відповідному рішенні має бути зазначено: кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

Судова колегія зазначає, що Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області є органом місцевого самоврядування, а не органом виконавчої влади, який може вирішувати питання виключно щодо земель комунальної власності та не може вирішувати питання стосовно передачі земель з державної у комунальну власність або встановлювати статус земель державної власності.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття пункту 1 оскаржуваного рішення стало рішення 5 сесії Вінницької районної ради 7 скликання від 29.01.2016 року № 2, яким затверджено проект землеустрою щодо зміни межі території с. Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького району, Вінницької області, розроблений Державним підприємством Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою та встановлено загальну площу населеного пункту с. Агрономічне 1006,5 га, включивши в межі населеного пункту ділянки загальною площею 866,4414 га, з них: 252,1551 га - землі надані громадянам для індивідуального садівництва; 474,6783 га-землі ДП Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція ; 139,608 га - інші землі.

Зі змісту вказаного рішення не вбачається, що вирішено питання про передачу земель з державної власності у комунальну, як і відсутня інформація, наведена у абзаці 2 частини першої статті 117 ЗК України.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не встановлюється право користування чи розпорядження спільними землями та/або законність такого користування позивачем.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішенням Вінницьким окружним адміністративним судом 18 квітня 2018 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року, було скасовано рішення Вінницької районної ради Вінницької області №1 від 29.01.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни межі території с. Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області" на підставі якого приймалось оскаржуване рішення.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин, оцінюючи оскаржуване рішення в частині пункту 1, в контексті частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято без врахування всіх зазначених критеріїв.

Зокрема, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення в частині пункту 1 прийнято не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", не обґрунтовано, а тому є протиправним та, відповідно, підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності порушеного права та інтересу позивача , суд зазначає слідуюче.

Як вказувалось вище, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту, в тому числі інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004 року у справі №18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес".

Так, етимологічний зміст слова "інтерес" включає: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск.

У загальносоціологічному значенні категорія "інтерес" розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета, як до чогось для неї цінного, такого, що притягує.

В юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

Виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

"Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права..."

У даному рішенні Конституційний суд України дійшов висновку, що поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Під час розгляду справи як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції встановлено, що, Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області видано наступні накази:

1) № ВН/0520680200:01:006/00002218 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 77, 2000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

2) № ВН/0520680200:01:006/00002208 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 67, 4000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

3)№ ВН/0520680200:01:006/00002206 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24, 6000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

4) № ВН/0520680200:01:004/00002215 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 30, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

5) № ВН/0520680200:01:004/00002217 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 91, 9000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

6) № ВН/0520680200:01:007/00002204 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 77, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

7) № ВН/0520680200:01:007/00002295 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

8)№ ВН/0520680200:01:004/00002216 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 70, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

9) № ВН/0520680200:01:010/00002200 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 40, 4000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) ;

10)№ ВН/0520680200:01:010/00002201 від 17.01.2014 р., яким надано дозвіл Вінницькому національному Аграрному університету на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 6, 0000 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області для дослідних і навчальних цілей (код цільового призначення -01.09) .

Відповідно до отриманих наказів Вінницьким науково - дослідним та проектним інститутом землеустрою були виконані роботи по виготовленню технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі Вінницького національного аграрного університету для дослідних і навчальних цілей, які розташовані на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

В судовому засіданні було зазначено представником позивача, що Вінницький національний аграрний університет неодноразово звертався до Агрономічнеої сільської ради Вінницького району, як суміжного землевласника, з проханням погодити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) університету для дослідних і навчальних цілей, які розташовані на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Тобто, як вбачається з вищенаведених обставин позивач вживав всіх можливих заходів для реалізації свого інтересу на земельні ділянки на території Агрономічної сільської ради, який виник згідно наказів Дерземагенства у Вінницькій області.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за наявності відповідних дозволів, у позивача виник інтерес на спірну землю.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача щодо висновків суду першої інстанції про правомірність п.1 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №195 від 02 грудня 2016 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького район Вінницької області".

Аналізуючи доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.

Так, предмет позову - це матеріально правові вимоги позивача до відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до норм КАС України зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

За приписами ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних пбвноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просив скасувати пункти 1,3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2016 року №195 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межу населеного пункту села Агрономічне Вінницького району Вінницької області" .

Відтак, первинною вимогою позивача є пункти 1,3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2016 року №195.

Відповідно до заяви про зміну позовних вимог від 06.11.2017 року позивач просив суд визнати протиправними та скасувати пункти 1,3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2016 року №195.

Зі змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Тобто, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, в контексті даної спірної ситуації, а саме у заявленому спорі на переконання суду апеляційної інстанції предметом оскарження є одне і те ж рішення того ж самого суб'єкта владних повноважень, законність якого і в першому, і в другому випадку перевірялась судом на відповідність Конституції України, Земельному кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що виключає зміну предмету позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не змінював предмет позову, а отже судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Додаткових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Водночас, позивачем, доведено обставини на яких ґрунтується адміністративний позов, а саме, що оспорюване рішення прийнято всупереч нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, пункт 29).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 вересня 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.