Ухвала

від 30.08.2021 по справі 128/860/17

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

30 серпня 2021 р. Справа № 128/860/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

суддів: Альчука М.П.

Мультян М.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Я.С.

прокурора : Гуляк О.В.

представника позивача: Томляк Т.С.

представника відповідача: Паничука Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", Вінницького національного аграрного університету про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі №128/860/17 за позовом Вінницького національного аграрного університету, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Міністерство освіти і науки, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Агрономічної сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецький національний університет ім. В.Стуса, Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", Національна Академія аграрних наук України про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Вінницького національного аграрного університету, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- Міністерство освіти і науки, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Агрономічної сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Донецький національний університет ім. В.Стуса, Державне підприємство "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", Національна Академія аграрних наук України про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, у якій 27.04.2018 р. прийнято рішення про часткове задоволення позову.

19.07.2021 р. від керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства "Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України", Вінницького національного аграрного університету (далі - заявник) надійшла заява про перегляд в частині рішення ВОАС від 27.04.2018 р. у справі № 128/860/17 за нововиявленими обставинами, з підстав скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 07.08.2017 р. у справі №905/517/17, яке стало підставою для прийняття судового рішення у справі № 128/860/17 в частині відмови у задоволені позову.

Ухвалою від 26.07.2021 р. подану заяву призначено до розгляду на 30.08.2021 р.

В судовому засіданні поставлено на розгляд питання про закриття провадження у справі в частині вимог, що є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, проти чого заперечив прокурор.

Представники позивача та відповідача не заперечили щодо закриття провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд у своїх висновках виходив з наступного.

Як видно зі змісту поданої заяви, прокурор на її обґрунтування зазначив, що на час прийняття Агрономічною сільською радою пункту 3 рішення № 195 від 2.12.2016 р., яким вирішено вважати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею І-ВН № 001263, виданий 5.04.96 р. (далі- державний акт), - право розпорядження земельними ділянками цієї категорії, відповідно до ст.13 , п. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), належало Кабінету Міністрів України, адже землі віднесено до земель державної власності.

Незважаючи на це орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо розпорядження землями державної власності, частина яких, на підставі зазначеного державного акту перебувала у користуванні Вінницького національного аграрного університету.

Вважаючи себе правонаступником прав на спірні землі університет звернувся з позовом до суду про скасування рішення сільської ради.

Відмовляючи у позові в частині позовних вимог про скасування пункту 3 рішення Агрономічної сільської ради, суд посилався на встановлені у рішенні господарського суду Вінницької області у справі № 902/517/17 обставини щодо неможливості отримання університетом прав на користування землю саме на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ВН № 001263. Як наслідок, дійшов висновку, що будь-які, в тому рахунку й негативні, наслідки після прийняття пункту 3 оскаржуваного рішення для позивача не настали, оскільки державний акт не видавався ні позивачу, ні приєднаному до нього ДП «Агрономічне» , ні попереднику останнього. Відтак, вважав безпідставним посилання позивача на порушення його права або охоронюваного законом інтересу в досліджуваній частині. А тому, в задоволені позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення № 195 від 2.12.2016 р. було відмовлено.

Як вказує прокурор, рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/517/17, яке лягло в основу прийняття рішення адміністративним судом в частині відмови в задоволенні позову скасовано Верховним Судом, що є підставою для перегляду рішення адміністративного суду у справі № 128/860/17 за нововиявленими обставинами в силу статті 361 КАС України.

Водночас, як вказує прокурор у заяві, на дату подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до інформації Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із земель, що включені у державний акт I-ВН №001263, зареєстровано право постійного користування за Вінницьким національним аграрним університетом лише на 4 земельні ділянки загальною площею 290, 06 га (кадастрові номера 0520680200:005:0002,0520680200:007:0689, 0520680200:006:0033, 0520680200:006:0035), а за ДП "Науковий інноваційний технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" лише 6 земельних ділянок загальною площею 324,6 (кадастрові номера 0520680200:03:003:0229,0520680200:01:010:0031,0520680200:01:010:0033,0520680200:01:010:0032, 0520680200:01:007:0653,0520680200:01:010:0030 ).

Також прокуратурою встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 17.01.2014 р. (із урахуванням змін , внесених наказами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.04.2017 р.) Вінницькому національному аграрному університету надано дозволи на розроблення землевпорядних документацій 10 земельних ділянок загальною площею 519,5 га на території Агрономічної сільської ради для дослідних та навчальних цілей, з яких оформлено права за університетом лише на 290, 06 га. Значну частину земельних ділянок передано у приватну власність громадянам.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердила, що певна частина земель (земельні ділянки) дійсно оформлені на праві постійного користування за університетом та їм присвоєні кадастрові номери.

В свою чергу, представник сільської ради також не заперечив та вказав, що дійсно частина земель передана громадянам, в т.р. й учасникам бойових дій.

Із наведеного видно наявність речового права на земельні ділянки у позивача та певного кола громадян, а отже, спір у даній справі є приватноправовим.

Так, частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу, відповідно до пункту другого частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника (наразі позивача у справі та певного кола фізичних осіб). Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З наведених вище обставин вбачається, що у даній справі існує невирішений спір про право, тому подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права користування/власності земельної ділянки.

В свою чергу, якщо предметом спору є не стільки дії та рішення суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності або користування позивача та інших осіб на нерухоме майно (земельні ділянки), а підставою позову є обґрунтування речового права на майно, то можна констатувати приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Здійснення такого захисту судом залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право користування/власності спірним нерухомим майном та правомірності набуття такого права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, відтак, слід закрити провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України.

Наведений висновок суду відповідає правовій позиції ВП ВС постановах, що ухвалено у справах №820/4146/17 від 20.06.2018 року, №823/235/16 від 18.09.2018 року, №807/719/15 від 29.08.2018 року, 804/1001/16 від 18.04.2018 року, а також правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16 та від 26 січня 2016 року у справі № 2а-10699/11/2670 (21-3367а15).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За таких обставин, враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, спір у даній справі не належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже наявні підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування пункту 3 рішення Агрономічної сільської ради від 2.12.2016 р. №195

Керуючись ст.ст. 238, 256, 368 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити частково.

Скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 р. у справі № 128/860/17 в частині відмови у задоволені позову щодо визнання недійсним пункту 3 рішення Агрономічної сільської ради від 2.12.2016 р. №195 та ухвалити нове, яким провадження у справі № 128/860/17 в частині позовних вимог про скасування пункту 3 рішення Агрономічної сільської ради від 2.12.2016 р. №195 - закрити.

В решті вимог заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Воробйова Інна Анатоліївна

Судді Альчук Максим Петрович

Мультян Марина Бондівна