Рішення

від 25.10.2018 по справі 910/10911/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.10.2018Справа № 910/10911/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рятувальні Засоби"

до приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про стягнення 687 985,90 грн.

представники учасників сторін:

від позивача Цюра П.С.

від відповідача Іванченко О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рятувальні засоби" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 687 985,90 грн. за договором № АСК/-76 від 27.02.2017, з яких 589 684,20 грн. основного боргу, 42 695,00 пені, 12 614,85 грн. трьох процентів річних, 42 991,85 грн. інфляційних.

Позивач посилається на порушення відповідачем умов вказаного вище договору щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги за вказаним вище договором.

До складу судових витрат позивач включив судовий збір в розмірі 10 319,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10911/18, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2018.

20.09.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та платіжні доручення на підтвердження часткової оплати основного боргу.

У підготовчому засіданні 20.09.2018 оголошено перерву до 09.10.2018.

05.10.2018 від позивача надійшли пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

09.10.2018 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

09.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та платіжні доручення на підтвердження часткової оплати основного боргу.

09.10.2018 від позивача надійшли пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 09.10.2018 позивач долучив до матеріалів справи копії рахунків на оплату.

У підготовчому засіданні 09.10.2018 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.10.2018.

24.10.2018 від позивача надійшли письмові пояснення щодо погашення заборгованості, в яких позивач зазначив, що станом на 24.10.2018 відповідачем погашено суму основного боргу у розмірі 589 684,20 грн., однак інші заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат, 3% річних відповідачем сплачено не було.

24.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення до розгляду справи та платіжні доручення на підтвердження оплати основного боргу.

25.10.2018 від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній зазначає, що заперечує проти позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 25.10.2018 позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Рятувальні Засоби" (далі - виконавець) та публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (організаційно-правову форму якого змінено на приватне акціонерне товариство) (далі - замовник) укладено договір № АСК/-76 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з перевірки аварійно-рятувального та протипожежного обладнання на суднах замовника (далі - роботи), повне найменування, склад та обсяг яких визначено в заявках замовника, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору вартість змінно-запасних частин, необхідних для заміни після проведення комплексної перевірки обладнання, а також вартість додаткових робіт, не передбачених цим договором, узгоджується сторонами і оформляється окремою додатковою угодою до цього договору.

Додатком № 1 до договору сторони погодили вид послуг та їх вартість.

Згідно з п. 3.6 договору датою закінчення ремонтних робіт вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт (підписаного за участі представника класифікаційного товариства).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість робіт визначена у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. У разі зміни ціни робіт, нова ціна узгоджується сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Сплата замовником виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та виставлення рахунку (п. 4.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2017 включно (п. 11.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги за період з травня 2017 року по грудень 2017 року на загальну суму 589 684,20 грн., відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань, за надані позивачем послуги не розрахувався.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 589 684,20 грн., а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 42 695,00 пені, 12 614,85 грн. трьох процентів річних, 42 991,85 грн. інфляційних.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги, погоджені додатком № 1 до договору на суму 589 684,20 грн., що підтверджується наступними актами надання послуг: № 71 від 03.05.2017 на суму 24 960,00 грн., № 95 від 07.06.2017 на суму 3 870,00 грн., № 96 від 08.06.2017 на суму 2934,00 грн., № 157 від 01.09.2017 на суму 22 980,00 грн., № 158 від 01.09.2017 на суму 31 188,00 грн., № 178 від 03.10.2017 на суму 74 407,20 грн., № 179 від 03.10.2017 на суму 22 830,00 грн., № 180 від 04.10.2017 на суму 43 129,20 грн., № 181 від 04.10.2017 на суму 16 768,80 грн., № 176 від 03.10.2017 на суму 90 730,80 грн., № 177 від 03.10.2017 на суму 36 372,60 грн., № 233 від 04.12.2017 на суму 71 485,20 грн., № 232 від 04.12.2017 на суму 148 028,40 грн.

Вищевказані акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Крім того, на виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату: № 318 від 14.11.2017 на суму 148 028,40 грн., № 275 від 28.09.2017 на суму 36 372,60 грн., № 274 від 28.09.2017 на суму 90 730,80 грн., № 319 від 14.11.2017 на суму 71 485,20 грн., № 271 від 28.09.2017 на суму 16 768,80 грн., № 270 від 28.09.2017 на суму 43 129,20 грн., № 269 від 28.09.2017 на суму 22 830,00 грн., № 268 від 28.09.2017 на суму 74 407,20 грн., № 235 від 30.08.2017 на суму 31 188,00 грн., № 234 від 30.08.2017 на суму 22 980,00 грн., № 145 від 08.06.2017 на суму 2 934,00 грн., № 144 від 07.06.2017 на суму 3 870,00 грн., № 118 від 03.05.2017 на суму 24 960,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що оплата робіт проводиться замовником протягом 5-ти (п'яти) банківських днів після підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт та виставлення рахунку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Оскільки у строки, встановлені договором відповідач наданих послуг не оплатив, на момент звернення позивача з даним позовом до суду (15.08.2018), заборгованість відповідача становила 589 684,20 грн.

У той же час, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час розгляду справи відповідач повністю сплатив основний борг у розмірі 589 684,20 грн., що підтверджується долученими відповідачем платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що основна заборгованість у розмірі 589 684,20 грн. сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, суд закриває провадження у справі № 910/10911/18 в частині вимог про стягнення 589 684,20 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 42 695,00 пені, що нарахована по кожному акту надання послуг окремо, 12 614,85 грн. трьох процентів річних, нарахованих по кожному актом окремо за загальний період з 10.05.2017 по 04.07.2018, та 42 991,85 грн. інфляційних, нарахованих по квітень 2018 року включно.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена сторонами у п. 5.3 договору, відповідно до якого замовник, у разі порушення термінів здійснення розрахунків, зобов'язується сплатити виконавцеві штрафні санкції, на вимогу останнього, у вигляді пені у розмірі 0,1% від простроченої до перерахування суми, але не більше облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що останні є невірними, оскільки позивачем невірно визначений початок прострочення виконання зобов'язання, з урахуванням умов договору про здійснення оплати протягом 5-ти (п'яти) банківських, а не календарних днів.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок пені по кожному акту окремо за періоди: з 13.05.2017 по 10.11.2017, з 15.06.2017 по 12.12.2017, з 16.06.2017 по 13.12.2017, з 09.09.2017 по 06.03.2018, з 11.10.2017 по 09.04.2018, з 12.10.2018 по 09.04.2018, з 12.12.2017 по 11.06.2018, та встановлено, що розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України,при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у заявленому позивачем розмірі 42 695,00 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, з урахування вірного початку періоду прострочення по кожному акту окремо (13.05.2017, 15.06.2017, 16.06.2017, 09.09.2017, 11.10.2017, 12.10.2017, 12.12.2017), суд встановив, що розмір 3% річних становить 12 335,20 грн., розмір інфляційних втрат - 42 904,40 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також роз'яснює позивачу, що частина сплаченого ним судового збору в розмірі 8845,26 грн. (за позовні вимоги, провадження щодо яких закрито) може бути повернута йому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/10911/18 в частині стягнення основного боргу в розмірі 589 684,20 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8; ідентифікаційний код 00017733) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рятувальні Засоби" (54015, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар. будинок 1-Б/3; ідентифікаційний код 30680620) 12 335,20 грн. (дванадцять тисяч триста тридцять п'ять грн. 20 коп.) 3% річних, 42 904,40 (сорок дві тисячі дев'ятсот чотири грн. 40 коп.) інфляційних втрат, 42 695,00 грн. (сорок дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) пені та 1 469,02 (одну тисячу чотириста шістдесят дев'ять грн. 02 коп.) витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.11.2018.

Суддя О.Г. Удалова