Рішення

від 25.10.2018 по справі 817/1466/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2018 року м. Рівне №817/1466/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - ОСОБА_1 (директор, Виписка з ЄДР); представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 03 травня 2018); розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВК Горинь до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВК Горинь (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від15.02.2018 №0000881403, відповідно до якого визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 3458 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з прийнятим фіскальним органом податковим повідомленням-рішенням, оскільки підставою для його прийняття стали припущення посадових осіб відповідача. Позивач вказує, що господарські операції між ним та ТОВ ФГ Арунал мали реальний характер. Поставка визначеного договором товару - макухи соняшникової дійсно відбулася, даний товар використаний у власній господарській діяльності позивача. Невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань не може ставитися у вину позивачу. Позивач зазначає, що наявність вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не може давати підстави для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Крім того, ТОВ СВК Горинь наголошує, що не було учасником кримінального провадження. Тому, позивач вважає, що прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим та неправомірним.

Ухвалою суду від 04.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

20 червня 2018 Головне управління ДФС у Рівненській області подало відзив на позовну заяву, в якому просило суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач вказав, що перевіркою встановлено відсутність фактичної господарської операції, яка має всі ознаки нереальної. Крім того, підтвердженням даного факту є наявність вироку щодо фіктивності ТОВ ФГ Арунал . Відтак, прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач вважає правомірним.

ТОВ СВК Горинь подало відповідь на відзив, в якій вказало, що факт відсутності придбання послуг перевезення не може встановлюватися на підставі відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних та даних податкової звітності, як про те вказано в акті перевірки. Належність транспортних засобів на праві власності перевізникові не є істотною умовою договору перевезення, такі транспортні засоби можуть належати перевізникові на праві оренди, суборенди тощо. Крім того, посилання відповідача на відсутність реального джерела походження товару не може слугувати беззаперечним доказом нереальності операцій між позивачем та самим контрагентом. Щодо вироку суду, то позивач вказує, що вироком встановлений факт наявності ознак фіктивного підприємництва ОСОБА_3, який не мав жодного відношення до ТОВ ФГ Арунал , первинну документацію по операціях з ТОВ СВК Горинь підписував ОСОБА_4 Таким чином, позивач вважає безпідставним посилання контролюючого органу на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

Підготовче засідання було відкладено на 09.08.2018, на 02.10.2018.

Ухвалою суду від 02.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 25.10.2018 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 25.10.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

У період з 15.01.2018 по 19.01.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ СВК Горинь з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ ФГ Арунал за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складений Акт №167/17-00-14-03/39260081 від 26.01.2018 (а.с.16-21).

15 лютого 2018 року на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000881403 від 15.02.2018, відповідно до якого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 3458 грн. по податковій декларації з податку на додану вартість №9017707647 від 18.02.2015 (а.с.15).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ СВК Горинь звернулося до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

У висновках акта перевірки контролюючий орган зазначив про встановлення порушення ТОВ СВК Горинь пункту 185.1 статті 185, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2015 року на суму 3458 грн.

Так, пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на момент вчинення господарських операцій та формування податкового кредиту) передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України регламентовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній.

Однак, головним фактором, який дає право платнику податків на податковий кредит, є фактичне виконання господарської операції.

Перевіряючи дотримання позивачем установлених законом підстав для формування податкового кредиту у перевіреному періоді, судом встановлено наступне.

26 січня 2015 року між ТОВ СВК Горинь та ТОВ ФГ Арунал укладений договір поставки №9 щодо поставки товару, асортимент, ціна, та кількість якого визначається сторонами в окремій специфікації (а.с.22-23). Умовами договору передбачено, що доставка товару здійснюється силами й засобами постачальника.

У специфікації №1 сторонами визначено поставку товару: макуха соняшникова в кількості 5 тон по ціні 4150 грн./тонну.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивач для перевірки надав: видаткову накладну №2701 від 27.01.2015 на загальну суму поставки 20749 грн. 99 коп. (в т.ч. ПДВ - 3458 грн. 33 коп.), товарно-транспортну накладну №054784 від 27.01.2015 (а.с.25-27).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених в ціні поставленого товару, позивачем до матеріалів справи додано платіжне доручення, реєстр податкових накладних, податкову накладну від 27.01.2015 №2701 та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджує реєстрацію податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.27-30).

Суд вказує, що при дослідженні реальності господарських операцій судом підлягають встановленню наступні обставини: фактичне вчинення операцій з придбання товарів, що пов'язані з рухом та зміною зобов'язань чи власного капіталу; належне оформлення платником податків відповідних первинних бухгалтерських документів; наявність у сторін правочинів матеріальних, трудових, технічних та технологічних ресурсів; фактична можливість виконання умов правочинів їх сторонами; оцінка наданих позивачем до перевірки та суду первинних документів, зокрема щодо належного їх оформлення (форма, зміст, зазначення необхідних реквізитів) (постанова Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/3191/18).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, у наданій позивачем видатковій накладній №2701 від 27.01.2015 у графі Отримав вказано Отримав за довіреністю , однак жодного посилання на номер та дату видачі довіреності немає.

Щодо товарно-транспортної накладної, то у поданій ТОВ СВК Горинь товарно-транспортній накладній зазначена інформація про автомобільного перевірника - ПП Малишко , автомобіль Volvo АВ 6788ВХ, причіп АВ 1939 ХО.

В ході перевірки фіскальним органом направлено запит до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області від 26.01.2018 №1025/9/17-00-14-03-07 про надання інформації по транспортних засобах, що здійснювали перевезення вищевказаних вантажів (а.с. 66).

В ході перевірки отримана відповідь від 01.02.2018 №31/17-381, відповідно до якої транспортні засоби за ПП Малишко не значаться. Вищевказані транспортні засоби належать іншим фізичним особам (а.с. 67).

Доказів на підтвердження іншого права користування (володіння) транспортними засобами перевізника - ПП Малишка позивач суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що в результаті перевірки фіскальним органом встановлено відсутність джерела походження товару (макуха соняшникова) у ТОВ ФГ Арунал .

Суд зазначає, що позивач надав документи на підтвердження використання придбаного товару за цільовим призначенням, а саме на відгодівлю - відомості витрат кормів №ГОР00000036 від 31.01.2015 та №ГОР00000072 від 28.02.2015.

Однак, сама собою наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач в акті перевірки посилається на ознаки нездійснення вищевказаної господарської операції та фіктивності контрагента позивача як суб'єкта господарювання - ТОВ ФГ Арунал і свої твердження підтверджує вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к у відношенні ОСОБА_3

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи містять вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, номер провадження 1-кп/2335/152/2017 (набув сили 23.03.2017) (а.с.115-147), в мотивувальній частині якого встановлено, що 03.11.2014 року ОСОБА_3, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаної із фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_4, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_3, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ ФГ Арунал (код за ЄДРПОУ 39435216). Так, ОСОБА_4Б, перебуваючи у невстановленому під час досудового слідства місці, на прохання ОСОБА_3, підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ ФГ Арунал , договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ ФГ Арунал , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ ФГ Арунал , на нового власника та директора ОСОБА_4, ОСОБА_3, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 року по 01.04.2015 року, наступним підприємствам: зокрема, січень 2015 року - ТОВ СВК Горинь у сумі 3458 грн. 33 коп. .

Вказані дії зазначеної особи кваліфіковані за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво.

Відповідно до частини другої статті 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, якщо такі дії вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

За змістом цієї норми, злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Таким чином, наявність у даному випадку судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме - вироку суду, яким встановлено що з моменту реєстрації ТОВ ФГ Арунал , засновником якого був ОСОБА_5, який не усвідомлював злочинність своїх дій, ОСОБА_3, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій. Умисні дії ОСОБА_3, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ ФГ Арунал з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфікуються за ч. 2 ст. 205 КК України.

Як слідує з матеріалів справи, господарська операція по придбанню товару позивачем у контрагента мала місце в січні 2015 року, саме в період, охоплений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к. Крім того, сума податку на додану вартість в розмірі 3458 грн. 33 коп., включена позивачем у звітність на підставі виданої ТОВ ФГ Арунал податкової накладної, вказана у тексті вироку як протиправно відображена ТОВ СВК Горинь у складі податкового кредиту.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності ТОВ ФГ Арунал враховується судом при вирішенні даної справи, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №826/6986/14, від 05.05.2018 у справі №826/11377/14, а відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

А відтак, з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду, суд вважає, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального характеру поставок між ТОВ ФГ Арунал та ТОВ СВК Горинь . Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані для оформлення господарської операції позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача, а тому податковим органом правомірно та у відповідності до приписів законодавства позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2015 року в розмірі 3458 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ту обставину, що вирок не містить посилань на незаконно здійснені ТОВ ФГ Арунал операції з позивачем, що вину особи, яка підписувала накладну та податкову накладну - ОСОБА_4, вироком не встановлено, оскільки вже сам статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Крім того, у вироці вказано, що фактично фіктивне підприємництво здійснював ОСОБА_3 через ОСОБА_4, який був засновником і директором ТОВ ФГ Арунал , і саме в той період, коли відбулася фіктивна господарська операція з ТОВ СВК Горинь .

Господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем оформлені недостовірні документи на господарські операції з поставки товарів, оскільки на момент проведення таких операцій у ТОВ ФГ Арунал був відсутній сам актив - товари, що були предметом поставок; фіктивність ТОВ ФГ Арунал встановлена вироком суду; рух товарів не підтверджується належними доказами - відомості ТТН не відповідають іншим документам, наявним в матеріалах справи, видаткова накладна оформлена з порушенням норм законодавства; будь-яких інших документів на підтвердження реальності здійснення операції позивачем не надано; документи на підтвердження поставки товару не надано; належних документів щодо перевезення товару не надано.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом збільшення від'ємного значення податку на додану вартість).

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , на яке посилається позивач, де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Однак, порушення, виявлені фіскальним органом при перевірці взаємовідносин позивача з контрагентом на предмет реальності вчинення господарських операцій, підтверджені фактичними обставинами справи та належними і допустимими доказами, свідчать про зловживання з боку позивача - ТОВ СВК Горинь , який фактично взяв участь у господарській операції, що має характер нереальної та несе в собі податкову вигоду для позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов слід залишити без задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень, у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СВК Горинь (місцезнаходження: 35723, Рівненська область, Здолбунівський район, село Новосілки, вулиця Шкільна, 1; код ЄДРПОУ 39260081) до Головного управління ДФС у Рівненській області (місцезнаходження: 33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.