Постанова

від 22.03.2019 по справі 817/1466/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/4594/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВК ГОРИНЬ на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Недашківська К.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Рівне 25 жовтня 2018 року, повне судове рішення складено 05 листопада 2018 року, у справі №817/1466/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВК ГОРИНЬ до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю СВК ГОРИНЬ (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000881403 форми В4 від 15.02.2018.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сама собою наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Суд першої інстанції врахував вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, оскільки господарська операція по придбанню товару позивачем у контрагента мала місце в січні 2015 року, саме в період, охоплений вказаним вироком, а сума податку на додану вартість в розмірі 3 458 грн. 33 коп., включена позивачем у звітність на підставі виданої ТОВ ФГ Арунал податкової накладної, вказана у тексті вироку як протиправно відображена ТОВ СВК Горинь у складі податкового кредиту. З урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального характеру поставок між ТОВ ФГ Арунал та ТОВ СВК Горинь .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що господарська операція між сторонами мала реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами. Скаржник вказує, що не виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань не може бути безумовним підтвердженням відсутності ділової мети та/або обізнаності позивача з протиправним характером діяльності такого контрагента. Також зазначає, що відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена чинним законодавством. Крім того, вказує, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткування операцій за договором поставки. Скаржник звертає увагу, що продовжує займатись господарською діяльністю і за період діяльності з 2015-2018 зі сторони органі ДФС не було претензій.

В судовому засіданні представник Товариства апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю СВК ГОРИНЬ зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 17.06.2014, основний вид економічної діяльності - 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.01.2018 №61 та направлення від 15.01.2018 №73/17-00-14-03, з 15.01.2018 по 19.01.2018 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість щодо взаєморозрахунків з ТОВ ФГ Арунал , за результатом якої складено акт від 26.01.2018 №167/17-00-14-03/39260081 відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року на суму 3458 грн.

На підставі акта перевірки від 26.01.2018 №167/17-00-14-03/39260081 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000881403 від 15.02.2018 про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року на суму 3458 грн.

Вважаючи висновки вказаного акта безпідставними, а прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, Товариство з обмеженою відповідальністю СВК ГОРИНЬ звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в редакції чинній в період, що перевірявся (далі - Положення).

Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності платника податків повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку такого платника та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи листа ГУ ДФС у Запорізькій області від 28.09.2017, скерованого начальнику ОУ ГУ ДФС в Рівненській області підполковнику податкової міліції, таким направлено доказову базу, щодо ознак фіктивності доведених вказаним листом підприємств, а саме копію вироку відносно ОСОБА_3, якого визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.27 КК України, з метою подальшого комплексного відпрацювання вигодонабувачів , які знаходяться на обліку в ГУ ДФС в Рівненській області.

Відповідно до акта перевірки від 26.01.2018 №167/17-00-14-03/39260081 в результаті проведеного аналізу поданої податкової звітності, відповідної інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби встановлено взаємовідносини Товариства та ТОВ ФГ Арунал в січні 2015 року.

У вказаному акті перевірки зазначено, що документальне оформлення операцій Товариства з ТОВ ФГ Арунал відображено в рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податків для здійснення операцій, які : підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою та в додатку №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість ПДВ від 08.02.2015 всього на суму ПДВ 3458 грн.

В ході перевірки встановлено, що основний вид діяльності ТОВ ФГ Арунал - 46.35 оптова торгівля тютюновими виробами, тоді як Товариством до перевірки подані документи щодо поставки макухи соняшника, у ТОВ ФГ Арунал відсутні трудові ресурси для реального здійснення господарських операцій, наявні ознаки фіктивності (вирок від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к), встановлено відсутність реального джерела походження товару (макуха соняшникова) за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ ФГ Арунал та його постачальників, відсутність придбання послуг перевезення у ТОВ ФГ Арунал .

З матеріалів справи встановлено, що 26 січня 2015 року між ТОВ СВК Горинь (Покупець) та ТОВ ФГ Арунал (Постачальник) укладено Договір поставки №9 щодо поставки Товару, асортимент, ціна, та кількість якого визначається сторонами в окремій специфікації. Умовами договору передбачено, що доставка Товару здійснюється силами й засобами Постачальника (а.с.22-23).

У Специфікації №1 до вказаного договору сторонами визначено поставку Товару: макуха соняшникова в кількості 5 тон по ціні 4150 грн./тонну, сума постачання по специфікації складає - 20 750 грн. (а.с.24).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивач для перевірки надав видаткову накладну №2701 від 27.01.2015 на загальну суму поставки 20749 грн. 99 коп. (в т.ч. ПДВ - 3458 грн. 33 коп.), товарно-транспортну накладну №054784 від 27.01.2015, платіжне доручення №1 від 28.01.2015 на суму 20749 грн. 99 коп.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених в ціні поставленого товару, позивачем до матеріалів справи додано податкову накладну від 27.01.2015 №2701, реєстр податкових накладних, та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджує реєстрацію податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних, відомості про витрати кормів, а також аналіз рахунків 631, 201 за 27.01.2015-28.02.2015.

Водночас, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к встановлено, що 03.11.2014 ОСОБА_3, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов'язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Харкові ОСОБА_4, який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_3, погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ ФГ Арунал (код за ЄДРПОУ 39435216).

Так, ОСОБА_4, перебуваючи у невстановленому під час досудового слідства місці, на прохання ОСОБА_3, підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ ФГ Арунал , договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ ФГ Арунал , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

06.11.2014 внесення змін до статуту ТОВ ФГ Арунал зареєстровано державним реєстратором ВДРЮОФОП Оболонського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві під №10691020000032668. Відповідно до статутних документів ТОВ ФГ Арунал зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ ФГ Арунал , на нового власника та директора ОСОБА_4, ОСОБА_3, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 року по 01.04.2015 року, зокрема, у січні 2015 року ТОВ СВК ГОРИНЬ у сумі 3458,33 грн.

Таким чином, у період з 03.11.2014 по 01.07.2015, описаним вище способом, ОСОБА_3, повторно, придбано ТОВ ФГ Арунал , та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість на суму 3 504 078,13 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Як зазначено у вказаному вироку в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті щодо часу та місця скоєння інкримінованих ним злочинів. Зокрема, зазначив, що дійсно у період з 2013-2015 роки включно ним особисто, а також за допомогою підшуканих ним осіб, було зареєстровано та придбано суб'єкти підприємницької діяльності з метою зайняття фіктивною підприємницькою діяльністю. За даний період ним було зареєстровано 52 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, назви яких зазначено в обвинувальному акті і ним не оспорюються. Данні підприємства створювалися ним для створення видимості законної діяльності та прикриття незаконної діяльності у формуванні податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. В більшості ці операції були безтоварні.

Вказані дії зазначеної особи кваліфіковані за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к набрав законної сили 23.03.2017.

Згідно з частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи, що вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, якими встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ ФГ Арунал , з яким позивач мав господарські відносини, набрало законної сили, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами, відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо безпідставності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 грудня 2018 року (справа № 2а-13519/11/2670), від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), від 12 лютого 2019 року (справа №826/21585/15), від 28 лютого 2019 року (справа №813/3179/16).

За таких обставин, аргументи скаржника щодо належного оформлення первинних документів, відповідності проведених фінансово-господарських операцій економічному змісту господарської діяльності позивача на підставі вище досліджених обставин справи не можуть братись судом апеляційної інстанції як самодостатні та беззаперечні на підтвердження правомірності віднесення спірної суми до податкового кредиту наступного звітного періоду.

На підставі аналізу законодавчих положень та обставин справи, враховуючи доктрину належної обачності й обережності, оскільки діяльність контрагента позивача ТОВ ФГ Арунал мала ознаки фіктивного підприємництва, що встановлено вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі №335/13457/16-к, який набрав законної сили, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подані Товариством документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0000881403 від 15.02.2018, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СВК ГОРИНЬ залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у справі № 817/1466/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_5 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 28.03.2019