ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2018 року
Київ
справа №820/2294/16
адміністративне провадження №К/9901/28876/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Зінченка А.В. від 26 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Старостіна В.В., суддів Бегунца А.О., Рєзнікової В.В. від 12 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства БІСКАЙ до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та визнання дій незаконними,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Приватне підприємство БІСКАЙ (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило: 1) скасувати рішення №1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Підприємства від 16 лютого 2016 року №245; 2) визнати незаконною відмову Інспекції від виконання договору про визнання електронних документів №2 від 23 листопада 2015 року, укладеного між Нововодолазькою ОДПІ Головного управління ДФС України в Харківській області (Валківське відділення) та ПП БІСКАЙ .
Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом 12 послідовних податкових місяців Підприємство подавало контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (податкові розрахунки), які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, у зв'язку з чим, як вважає позивач, відповідач безпідставно застосував положення підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та, як наслідок, незаконно анулював реєстрацію платника податку на додану вартість ПП БІСКАЙ .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, позов задоволено.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що Підприємство протягом 12 послідовних місяців до дати анулювання реєстрації платника податку на додану вартість подавало контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про наявність операцій з постачання/придбання товарів у період з січня по грудень 2015 року, за наслідками якого у позивача виникли податкові зобов'язання/податковий кредит з податку на додану вартість, а тому, за висновком судів, обставини, які зумовлюють анулювання реєстрації платника податку на підставі положень підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України, відсутні.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати.
У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відповідність рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вимогам підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України, оскільки при здійсненні податкового контролю Підприємства, за результатами якого складено узагальнюючу податкову інформацію від 16 лютого 2016 року за №12/20-20-22-40/32272677, встановлено порушення позивачем у звітних попередніх періодах положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися. Також посилається на відсутність позивача за місцезнаходженням й прийняттям Інспекцією рішення про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення за формою №18-ОПП.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Підприємство перебуває на обліку в Інспекції та було зареєстроване як платник податку на додану вартість 19 лютого 2003 року за індивідуальним податковим номером 322726720013.
23 листопада 2015 року між позивачем та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів №2.
Рішенням Інспекції №1 від 16 лютого 2016 року реєстрація ПП БІСКАЙ як платника податку на додану вартість анульована відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті184 ПК України на підставі узагальнюючої податкової інформації від 16 лютого 2016 року за №12/20-20-22-40/32272677 у зв'язку із поданням позивачем з січня 2015 року по грудень 2015 року податкових декларацій з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, робіт (послуг), здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Питання процедури анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено у розділі V ПК України та Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130 (далі - Положення №1130).
Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
За змістом пункту 5.5 розділу V Положення №1130 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти б - з пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.
Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).
Згідно з пунктом 5.6 розділу V Положення №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.
Отже анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що за період з січня 2015 року по грудень 2015 року Підприємством було подано до Інспекції декларації з податку на додану вартість, які отримані відповідачем, що підтверджується відповідними квитанціями. Всього задекларовано за 2015 рік податкових зобов'язань у розмірі 2371883,00 грн. та податкового кредиту у розмірі 2481053,00 грн. за результатами оподатковуваних операцій з придбання товару на загальну суму 14886318,00 грн. та з продажу товару на загальну суму 14231298,00 грн.
Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими норма підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України пов'язує можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а саме складеної Інспекцією довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ Підприємства (позивача).
Натомість узагальнююча податкова інформація, на яку посилається відповідач, за своєю юридичною природою не є такою, що в силу згаданих положень законодавства свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, робіт (послуг), здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку.
Більше того така узагальнююча податкова інформація у матеріалах цієї справи відсутня.
Безпідставними є й посилання Інспекції на обставини відсутності позивача за місцезнаходженням, оскільки останні не підтверджені жодними доказами й, до того ж, не є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 ПК України, який застосований відповідачем у даному випадку.
За наведеного, враховуючи мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування вказаних норм матеріального права.
У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2018 |
Оприлюднено | 07.11.2018 |
Номер документу | 77636633 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Пасічник С.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні