Постанова

від 05.11.2018 по справі 467/1800/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.11.18

22-ц/4812/91/18

Справа № 467/1800/16-ц Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Провадження № 22-ц/4812/91/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 листопада 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

з участю:

представника товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла - Рибакової Л.А.,

представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області, яке ухвалено о 12 годині 01 хвилин 13 липня 2018 року у приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області, під головуванням судді Кірімової О.М. у цивільній справі за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: відділ Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області, про визнання недійсним договору оренди землі недійсним,

у с т а н о в и л а :

23 листопада 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла (далі - ТОВ Агрофірма Вісла ) пред'явило первісний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Арбузинська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди, укладеного 22 серпня 2016 року між ОСОБА_3та ОСОБА_4 та зареєстрованого 06 вересня 2016 року державним реєстратором Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Позов обґрунтовувало наступним.

На підставі державного акту ІІІ МК № 033570 ОСОБА_6 була власником земельної ділянки загальною площею 7,12 га, що знаходиться на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

25 квітня 2006 року вона, за договором оренди землі, який зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди у Миколаївській регіональній філії 29 травня 2006 року за № 040600500416, передала його строком на 10 років ТОВ Агрофірма Вісла .

З моменту реєстрації названий договір набув чинності і став виконуватися сторонами.

22 серпня 2007 року між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6 було укладено додатковий договір № 197 до договору оренди від 25 квітня 2006 року, яким п.8 Договору викладено в новій редакції із зазначенням, що договір укладено на 15 років, п.9 договору збільшено розмір орендної плати. Додаток до договору оренди зареєстровано в Арбузинському реєстраційному секторі №5 від 22 серпня 2007 року за № 040700500202.

25 квітня 2006 року і 09 липня 2008 року ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_6 уклали додатковий договір до первісного договору оренди, яким строк дії договору збільшено спочатку до 15 років, а потім до 25 років, а розмір орендної плати, спочатку до 2 367 гривень 71 копійки, а потім - до 3 791 гривні71 копійки.

04 серпня 2008 року останній договір було зареєстровано у Державному реєстрі земель за № 040800500142.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, спадкоємицею її майна є її донька ОСОБА_3, яка прийняла спадщину на вказану земельну ділянку, а, відповідно до ст. 1216 ЦК України, до неї перейшли усі права та обов'язки спадкодавця, належні йому за життя, у тому числі і по договорам оренди землі.

Проте, у листопаді 2016 року позивачу стало відомо, що 06 вересня 2016 року державним реєстратором Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області було здійснено реєстрацію договору оренди даної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 22 серпня 2016 року між ОСОБА_3та ОСОБА_4, строком на 10 років, і це при тому, що строк дії договору, який укладено між ТОВ Агрофірма Вісла та ОСОБА_3на той час не сплив. Вказаний договір оренди землі укладено в письмовій формі, здійснено його державну реєстрацію відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства, а тому є чинним.

Посилаючись на наведене, ТОВ Агрофірма Вісла просить визнати недійсним договір оренди, укладений 22 серпня 2016 року між ОСОБА_3та ОСОБА_4, зареєстрований 06 вересня 2016 року державним реєстратором Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області.

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ Агрофірма Вісла , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: відділ Держгеокадастру в Арбузинському районі Миколаївської області про визнання договору оренди землі від 29 травня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Вісла недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, який зареєстровано в реєстрі № 1869 від 10 червня 2011 року, вона володіє земельною ділянкою загальною площею 7,12 га, що розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Отримавши земельну ділянку у спадщину, вона уклала договір оренди землі з ОСОБА_4 і перешкод цьому не було, оскільки мати нікому землю в оренду не передавала і будь-яких договорів щодо землі з ТОВ Агрофірма Вісла не укладала і не підписувала їх.

Посилаючись на наведене, просила визнати договір оренди землі між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Вісла , який зареєстрований у Арбузинському реєстраційному секторі № 5 за № 040600500416 від 29 травня 2006 року недійсним та стягнути із відповідача на її користь судові витрати.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2018 року в задоволенні первісного позову ТОВ Агрофірма Вісла до ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовлено, за його недоведеністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Вісла , посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з 2011 по 2017 роки ОСОБА_3 не заперечувала факт отримання орендної плати та мала можливість довідатись про наявність договору оренди землі та додаткових договорів до нього. ТОВ Агрофірма Вісла просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов ТОВ Агрофірма Вісла задовольнити, а у зустрічному позові ОСОБА_3 - відмовити, оскільки він не доведений належними та допустимими доказами.

Скаргу обґрунтовувало невідповідністю висновків суду нормам чинного цивільного законодавства.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі за зазначеним позовом.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 вересня 2018 року справа призначена до судового розгляду.

На виконання Указів Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення нових апеляційних судів в апеляційних округах та від 28 вересня 2018 року Про переведення суддів , ліквідовано Апеляційний суд Миколаївської області та утворено новий Миколаївський апеляційний суд. Суддів Апеляційного суду Миколаївської області переведено на роботу на посади суддів Миколаївського апеляційного суду.

03 жовтня 2018 року розпочав роботу Миколаївський апеляційний суд.

У зв'язку із ліквідацією Апеляційного суду Миколаївської області дана справа передана до новоствореного Миколаївського апеляційного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12 жовтня 2018 року визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Лисенко П.П., судді: Галущенко О.І., Серебрякова Т.В.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах оскарження передбачених ст. 367 ЦПК України, названа колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у первісному позові та задовольняючи зустрічний, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди землі, було підписано від імені власника земельної ділянки ОСОБА_6, іншою особою, тобто поза його волею, а тому він є недійсним.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-XIV.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону).

За змістом ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених названою статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4-6,11,17,19 зазначеного Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В той же час, вирішуючи питання про дійсність договору оренди землі, необхідно брати до уваги положення ст. 3 ЦПК України та 15 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, висновків експерта від 20.11.2017 року та від 25.04.2018 року, з уточненнями та поясненнями останнього, щодо року укладення договору, який було ним досліджено, спірний договір, укладено від імені ОСОБА_6, підписаний не нею, а іншою особою.

Це, як констатував і районний суд, слід вважати підтвердженням відсутності волевиявлення ОСОБА_6 на такий договір, а тому його слід визнати недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Позивач за первісним позовом доказів протилежному не надав, хоча за процесуальним законом, то є його обов'язком.

Що стосується твердження особи, яка подала апеляційну скаргу про сплив позовної давності, то воно не може братися до уваги, оскільки суперечить чинному законодавству.

Так, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ТОВ Агрофірма Вісла не надало доказів тому, що ОСОБА_3 заздалегідь дізналася про порушення свого права на земельну ділянку, проте за його захистом не звернулася, у зв'язку з чим, вважати її такою, що пропустила позовну давність без поважних причин - підстав немає.

Посилання ТОВ "Агрофірма "Вісла" на те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки орендодавці отримували плату за користування землею, а, відповідно, знали про спірний договір, суд 1 інстанції обґрунтовано визнав таким, що суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вісла залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від13 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І.Галущенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 06 листопада 2018 року