Постанова

від 06.11.2018 по справі 127/16163/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16163/18

Провадження № 22-ц/772/2090/2018

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 рокуСправа № 127/16163/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Копаничук С.Г.,

З участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі - Центральний відділ ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу №127/16163/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Короля О.П. у м. Вінниці, зі складенням її повного тексту 24 вересня 2018 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та ОСОБА_4 про визнання недійсними прилюдних торгів, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та ОСОБА_4 про визнання недійсними прилюдних торгів, із яким позивач звернулась до суду 04 липня 2018 року.

Позивач ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення її позову, в якій просила накласти арешт на приміщення АДРЕСА_1, обґрунтовуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нежитлове приміщення може призвести до порушення прав позивача. Вказала, що в разі задоволення позовних вимог, сторони по даній справі в порядку реституції повернуться у первісне становище до моменту проведення торгів. Вважає, що виконання рішення суду може бути утрудненим чи неможливим у зв'язку з тим, що спірне приміщення під час судового розгляду може бути продане третім особам чи подароване.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року заяву позивача ОСОБА_3 задоволено та вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на приміщення АДРЕСА_1.

Не погодившись із ухвалою, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, без належного з'ясування обставин справи, оскільки підстави для забезпечення позову відсутні, просить її скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке не належить відповідачеві, а в дійсності належить на праві власності Адвокатському бюро ПІПКО І ПАРТНЕРИ , що є порушенням норм процесуального права. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач не посилався і не надав суду жодного доказу в підтвердження необхідності забезпечення позову, а натомість хибно зазначив, що в разі задоволення позовних вимог сторони по справі в порядку реституції повернуться у первісне становище до моменту торгів. Відтак, відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а вид забезпечення позову не відповідає обсягу позовних вимог. Крім того, приймаючи оскаржувану ухвалу суд не звернув увагу на те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.1 ст. 151 ЦПК України, зокрема, в ній взагалі не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник та пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Від учасників справи відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_4 не надходили.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, що з'явилися в судове засідання, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Прийшовши до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спір стосується нежитлового приміщення АДРЕСА_1 яке до вирішення справи по суті може бути відчужене на користь третіх осіб, тому є достатні підстави для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на це приміщення.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із аналізу вказаних норм слідує, що вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача на володіння та користування його майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Проте міський суд забезпечивши позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зокрема на приміщення АДРЕСА_1 не переконався в тому, що зазначене майно належить відповідачу або підлягає передачі йому, а матеріали справи не містили будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини, що відповідає положенням п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

З наданої суду копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень та Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 17-18) встановлено, що майно, на яке накладено арешт, належить на праві власності юридичній особі Адвокатське бюро ПІПКО і ПАРТНЕРИ .

Отже оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке не належить відповідачеві, що суперечить положенням п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Крім того, процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його описі, опечатуванні та передачі його на зберігання, а тому вжиття такого заходу як накладення арешту на майно Адвокатського бюро порушує права та охоронювані інтереси юридичної особи, що не була учасником даного судового процесу, у здійсненні підприємницької діяльності.

Слід врахувати також, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову має уможливити чи полегшити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Водночас виконання рішення суду відповідно до заявлених матеріально-правових вимог позивача - визнання недійсними прилюдних торгів, не пов'язане з накладенням арешту на відповідне майно.

Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув, а тому з порушенням вимог процесуального права, зокрема статей 149, 150 ЦПК України помилково прийшов до висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг про незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, знайшли своє підтвердження при розгляді апеляції.

Відтак, ухвала суду першої інстанції постановлена із названими порушеннями, а тому, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, вона підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову відповідно до ст.ст. 149-154 ЦПК України, за необґрунтованістю заявлених вимог.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2018 року

Головуючий: Войтко Ю.Б.

Судді: Міхасішин І.В.

Копаничук С.Г.