Рішення

від 08.11.2018 по справі 1640/3093/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3093/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Тютюнник К.В.,

третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ", ОСОБА_5, про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 вересня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 /надалі - позивач; ОСОБА_1/ до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного управління юстиції у Полтавській області /надалі - відповідач; Подільський ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області/, з урахуванням уточненої позовної заяви від 25.09.2018 /том 1 а.с. 67-70/, про: визнання протиправними дій посадової особи Подільського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Полтави Головного управління юстиції у Полтавській області старшого державного виконавця Тютюнник К.В. щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1; зобов'язання начальника Подільського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Полтави Головного управління юстиції у Полтавській області зняти арешт з майна ОСОБА_1; визнання протиправною і повністю скасування постанови про опис і арешт майна ОСОБА_1, винесеної старшим державним виконавцем Подільського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Полтави Головного управління юстиції у Полтавській області Тютюнник К.В. 21 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.06.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. складено постанову про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018, яку позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що державний виконавець проникла на територію приміщення без мотивованого рішення суду на примусове проникнення і дозволу орендаря приміщення, яким є ФОП ОСОБА_9, а не позивач, у приміщенні державний виконавець проводила опис майна без участі понятих, після складення постанови про опис та арешт майна державний виконавець ознайомила позивача, який є боржником у виконавчому провадженні з вказаною постановою, проте відмовила у внесенні до постанови його пояснень та у наданні примірника постанови позивачу, державний виконавець пояснила, що позивач одержить постанову у поштовому відділенні за місцем проживання та може оскаржити дії державного виконавця. Вказує, що оскаржуваною постановою описано та накладено арешт на майно, право власності на яке позивачу не належить, а сама постанова про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 складена з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень та містить виправлення у її даті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №1640/3093/18, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14:00 10 жовтня 2018 року.

10 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача /том 1 а.с. 74-84, 131-142/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у Подільському ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області перебувало зведене виконавче провадження №56798415 з примусового стягнення із ОСОБА_1 заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб, до складу якого входять виконавчі провадження №53623110, № 53617842, №47908670, №47908826, №55508596, які надійшли до відповідача за місцем знаходження майна боржника та ведення ним підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_4. Пояснює, що стягувачем було подано заяву від 06.12.2017, якою повідомлено, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність в сфері переробки агро-відходів 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії зернових, масляних бобових і інших відходів сільськогосподарських культур в готову продукцію за адресою: АДРЕСА_3. З метою виконання рішення суду та перевірки майнового стану боржника 06.12.2017 державним виконавцем здійснено вихід за адресою ведення підприємницької діяльності ОСОБА_1, в результаті чого встановлено, що боржник ОСОБА_1 веде господарську діяльність в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3, в якому виявлено сільськогосподарське обладнання. ФОП ОСОБА_10, який був присутній при проведенні виконавчих дій 06.12.2017 пояснив, що вказане сільськогосподарське обладнання є його власністю, та згідно договору від 10.05.2014 дане майно передане у користування ФОП ОСОБА_1, за результатами виконавчої дії державним виконавцем було складено акт від 06.12.2017. Зазначає, що станом на 21.06.2018 боржник ОСОБА_1 до відповідача не з'явився, документи щодо того, що майно, яке перебуває у виробничому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3, не належить боржнику у матеріалах виконавчого провадження відсутні, документів про повне чи часткове погашення заборгованості боржник не надав, тому з метою перевірки майнового стану боржника 21.06.2018 за місцем знаходження майна ОСОБА_1 та ведення останнім підприємницької діяльності державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3, де на підставі статті 56 Закону України Про виконавче провадження складено постанову про опис та арешт майна боржника. Пояснює, що під час проведення виконавчих дій боржником та іншими особами, які були присутні на момент опису та арешту майна не надано належних та допустимих доказів, що це майно належить не ОСОБА_1 25.06.2018 державним виконавцем направлено на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію постанови про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018. Відповідач вважає, що дії державного виконавця 21.06.2018 щодо опису та арешту майна вчинено та постанову про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 складено у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження з метою виконання судових рішень. Пояснює, що у разі, якщо майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 належить іншій особі, така особа може виключити таке майно з постанови про опис і арешт майна боржника шляхом подання відповідного позову до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року витребувано докази та протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року оголошено перерву у судовому засіданні до 10:00 19 жовтня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІТІЗ , ОСОБА_5, оголошено перерву у судовому засіданні до 02 листопада 2018 року до 10:00.

29 жовтня 2018 року до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_4 /том 2 а.с. 1-6/, у яких представник третьої особи ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що до матеріалів виконавчого провадження та до суду ОСОБА_1 не подано жодного належного та допустимого документу (доказу) належності описаного в постанові від 21.06.2018 майна іншій особі - ФОП ОСОБА_10. Звертає увагу суду на те, що ФОП ОСОБА_9 є офіційною дружиною позивача, а ФОП ОСОБА_10 є рідним братом позивача, а також на ту обставину, що обладнання, на якому позивач вів свою господарську діяльність та отримав в користування по договору від 10.05.2014, укладеному з його братом ФОП ОСОБА_10, по документам було передано у користування дружині позивача - ФОП ОСОБА_9 по договору від 05.02.2018 з метою уникнення боржників від виконання судових рішень. Вважає, що майно, що внесено до постанови про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018, належить позивачу.

30 жовтня 2018 року до суду надійшли пояснення третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІТІЗ /том 2 а.с. 23-24/, у яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що договори про тимчасове безоплатне користування майном від 10.05.2014 та від 05.02.2018, акти приймання-передачі до цих договорів, копії яких додано до позовної заяви, не є належними доказами, оскільки сторони цих договорів ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 є особами, які пов'язані між собою близькими родинними зв'язками та за умовами договорів майно передавалося між цими особами на безоплатній основі, що свідчить про формальний характер документів та їх складення з метою ухилення від виконання судових рішень. Вважає, що позивач здійснює свою підприємницьку діяльність на спірному майні під прикриттям членів своєї родини. Зазначає про помилковість тверджень позивача з посиланням на пункт 4 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , оскільки ця норма закону регулює відносини між боржником-фізичною особою і державним виконавцем, а не фізичною особою-підприємцем та виконавцем. Вважає, що дії державного виконавця при описі та арешті майна боржника вчинені у межах Закону України Про виконавче провадження .

30 жовтня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /том 2 а.с. 26-31/, у якій зазначено, що на усну пропозицію старшого державного виконавця Тютюник К.В. подати до виконавчої служби копії договору оренди приміщення і договору позички майна, представник позивача ОСОБА_2 07.12.2017 особисто передав копії цих договорів начальнику відділу Подільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, які повинні бути у матеріалах виконавчого провадження. Вказує, що відсутність майна боржника підтвердила ОСОБА_9, яка до початку перевірки надала виконавцю договір оренди і договір позики майна, що підтверджують її права на приміщення і майно. Зазначає, що 21.06.2018 старший державний виконавець Тютюнник К.В. без мотивованого рішення суду і дозволу володільця проникла до приміщення за адресою: АДРЕСА_3, про що складено акт. Вважає, що у оскаржуваній постанові державний виконавець зробив позивача недобросовісним набувачем майна іншої особи та ФОП ОСОБА_9 позбавлена можливості користуватися обладнанням. Зазначає, що під час опису та арешту майна 21.06.2018 державний виконавець діяв усупереч вимог Закону України Про виконавче провадження , а оскаржувана постанова про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 складена з порушенням вимог законодавства України.

31 жовтня 2018 року до суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_5 /том 4 а.с. 1-3/, у яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_5 є стягувачем по виконавчому провадженні №55508596 з примусового виконання виконавчого листа №552/4389/17, виданого 27.12.2017 Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 591324,87 грн., яке об'єднане у зведене виконавче провадження №56798415. Вважає, що виконавчі дії, в тому числі, при складанні постанови про опис і арешт майна боржника від 21.06.2018 були проведені в межах та з дотриманням норм чинного законодавства України, права та законні інтереси боржника по виконавчому провадженню не порушено, оскільки будь-яких доказів та документів, що перелічене у постанові майно не належить ОСОБА_1 не надано. Зазначає, що ФОП ОСОБА_9 є офіційною дружиною позивача, ФОП ОСОБА_10 є рідним братом позивача, відтак вважає, що всі документи надані за підписами з даними особами не можуть бути прийняті до уваги судом як докази у справі, оскільки укладені з пов'язаними особами, свідчать про формальний характер документів та відносин, та спрямовані на ухилення від виконання рішень судів. Пояснює, що описане та арештоване 21.06.2018 майно належить позивачу, оскільки останній презентував його ОСОБА_5 та ОСОБА_11 як своє власне майно згідно комерційної пропозиції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року оголошено перерву у судовому засіданні до 14:00 05 листопада 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року на підставі статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у прийняті та повернуто заявнику клопотання про уточнення позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 10:00 07 листопада 2018 року.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_6 у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" у судове засідання 07 листопада 2018 року не заявився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив. У судовому засіданні 02 листопада 2018 року представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи по суті за відсутності представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ".

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши письмові докази, відеозапис на диску DVD+R номер РНІ8DPR47DD0104 F16431, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. про прийняття виконавчого провадження ВП №53623110 від 06.11.2017 прийнято виконавче провадження №536231100 з примусового виконання виконавчого листа №540/352/15-ц, виданого 30.10.2015 Машівським районним судом Полтавської області про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 19314,05 грн. /том 3 а.с. 4-5, 41/.

Постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. про прийняття виконавчого провадження ВП №53617842 від 06.11.2017 прийнято виконавче провадження №53617842 з примусового виконання виконавчого листа № 540/352/15-ц, виданого 30.10.2015 Машівським районним судом Полтавської області про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 23709,00 грн. за зношування вантажного автомобіля марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_5 з причіпом д.н.з. НОМЕР_6 /том 3 а.с. 79-80, 84/.

Постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. про прийняття виконавчого провадження ВП №47908826 від 06.11.2017 прийнято виконавче провадження №47908826 з примусового виконання наказу №917/799/15, виданого 05.06.2015 господарським судом Полтавської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Літіз витрат на сплату адвокатських послуг в розмірі 4500,00 грн. /том 3 а.с. 86, 102/.

Як вбачається з письмових пояснень представника відповідача у відзиві та облікової картки на зведене виконавче провадження №57261014 /том 3 а.с. 269-270/ у межах drfpfyjuj зведеного виконавчого провадження також виконуються виконавче провадження №АСВП 55508596 з виконання виконавчого листа №552/4389/17, виданого Київським районним судом м. Полтави 27.12.2017, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 борг в розмірі 591324,87 грн., що є еквівалентом 22000 доларів США /том 3 а.с. 106-107/, а також виконавче провадження №АСВП47908670 з примусового виконання наказу №917/799/15 від 28.05.2015, виданого господарським судом Полтавської області 28.10.2015, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Літіз заборгованості за договором оренди в сумі в сумі 148854,91 грн..

06.12.2017 представником стягувача ОСОБА_4 до Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області було подано заяву /том 3 а.с. 69/, якою повідомлено, що боржник - ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 та заявник просить здійснити всі необхідні дії по з'ясуванню належного майна боржнику, в тому числі за вказаною адресою.

06.12.2017 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що за адресою місця проведення підприємницької діяльності боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 було проведено огляд місця проведення, де встановлено, що у виробничому приміщенні знаходиться майно, яке належить ОСОБА_10 згідно договору від 10.05.2014, яке передано у тимчасове безоплатне користування ОСОБА_1 /том 3 а.с. 53/.

15.01.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що на момент виходу за адресою ведення боржником ОСОБА_1 підприємницької діяльності по АДРЕСА_3, з метою перевірки майнового стану та проведення опису й арешту майна останнього, встановлено, що двері у приміщення зачинені, на стукіт ніхто не відреагував, двері не відчинив /том 3 а.с. 141/.

28.02.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що при виході державного виконавця за адресою: АДРЕСА_3, де ОСОБА_1 веде свою підприємницьку діяльність, встановлено, що двері у приміщення зачинені, на стукіт до приміщення ніхто не відреагував /том 3 а.с. 154/.

27.03.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що при неодноразовому виході за адресою ведення підприємницької діяльності боржником ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 здійснено виходи, однак станом на день складення акту на стукіт до приміщення ніхто не відреагував, двері зачинено /том 3 а.с. 155/.

21.06.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника /том 3 а.с. 192-195/, у якій зазначено, що за адресою АДРЕСА_3 проведено вихід з метою перевірки майнового стану за місцем ведення підприємницької діяльності боржника та виявлено майно. Ураховуючи викладене, керуючись статтею 56 Закону України Про виконавче провадження постановлено описати та накласти арешт на майно, перелік якого зазначено у вказаній постанові, що належить боржнику ОСОБА_1 На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: користування та розпорядження, відчуження. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_13

Позивач не погодився з діями державного виконавця Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. щодо накладення арешту на майно та з постановою про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправними дії посадової особи Подільського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Полтави Головного управління юстиції у Полтавській області старшого державного виконавця Тютюнник К.В. щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1, зобов'язати начальника Подільського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Полтави Головного управління юстиції у Полтавській області зняти арешт з майна ОСОБА_1 та визнати протиправною і повністю скасувати постанову про опис і арешт майна ОСОБА_1, винесеної старшим державним виконавцем Подільського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби м. Полтави Головного управління юстиції у Полтавській області Тютюнник К.В. 21 червня 2018 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

З облікової картки на зведене виконавче провадження № 57261014, копія якої наявна у матеріалах справи, вбачається, що залишок суми, що підлягає стягненню в межах цього зведеного виконавчого провадження з позивача складає 787702,93 грн. /том 3 а.с. 269-270/.

Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 7 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.

Таким чином, звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження", тобто за правилами звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи.

Згідно з частиною 5 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Таким чином, із системного аналізу наведених вище норм слідує, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - фізичної особи-підприємця, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх.

Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з приписами частини 5 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 10 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Судом встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження наявна копія договору №1/ЗАТ суборенди приміщення від 01.07.2015, яка надавалася позивачем до матеріалів виконавчого провадження, за умовами якого ТОВ ЕКСПРЕС ЕНЕРДЖІ ГРУП ЮКРЕЙН-КАНАДА (орендар) передає фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (суборендар) в тимчасове платне користування приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, площею 827 кв.м. /том 1 а.с. 209-214/, а також копія акту приймання-передачі від 01.07.2017 за договором №1/ЗАТ суборенди нежитлового приміщення від 01.07.2015 /том 1 а.с. 215/, згідно якого ТОВ ЕКСПРЕС ЕНЕРДЖІ ГРУП ЮКРЕЙН-КАНАДА (орендар) передав, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (суборендар) прийняв приміщення площею 827 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 у відповідності до умов договору №1/ЗАТ суборенди нежитлового приміщення від 01.07.2015.

Відповідно до пункту 1.4 цього договору майно передається в суборенду з метою його використання суборендарем для ведення підприємницької діяльності.

Згідно пунктів 9.1, 9.7 цього договору строк оренди майна за цим договором становить 2 (два) роки, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі майна сторонами, згідно умов даного договору, а саме з 01.07.2015 по 01.07.2017. У разі продовження користування майном після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк, і кожна із сторін має право у будь-який час відмовитися від договору, попередивши про це другу сторону за 1 місяць.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 2.5 договору №1/ЗАТ суборенди приміщення від 01.07.2015 визначено, що приміщення вважається повернутим орендарю, а договір вважається закінченим з моменту підписання сторонами акта прийому передачі приміщення . Опис технічного стану об'єкта оренди зазначається в акті приймання передачі.

Однак, суду не надано акту прийому-передачі приміщення, яким би приміщення було передано суборендарем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 орендарю - ТОВ ЕКСПРЕС ЕНЕРДЖІ ГРУП ЮКРЕЙН-КАНАДА , що згідно пункту 2.5 договору №1/ЗАТ суборенди приміщення від 01.07.2015 є необхідною умовою закінчення дії цього договору, а тому відсутні підстави вважати, що приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, площею 827 кв.м. було повернуто позивачем орендарю та відповідно, що дія договору №1/ЗАТ суборенди приміщення від 01.07.2015 закінчилася.

Укладення договору №4/ЗАТ суборенди нежитлового приміщення від 01.02.2018, укладеного між ТОВ ЕКСПРЕС ЕНЕРДЖІ ГРУП ЮКРЕЙН-КАНАДА (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (суборендар), яка є дружиною ОСОБА_1, за відсутності акту прийому-передачі приміщення, за яким суборендарем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було би передано орендарю - ТОВ ЕКСПРЕС ЕНЕРДЖІ ГРУП ЮКРЕЙН-КАНАДА приміщення згідно умов договору №1/ЗАТ суборенди приміщення від 01.07.2015 не спростовує факту продовження дії договору №1/ЗАТ суборенди приміщення від 01.07.2015.

Таким чином, оскільки приміщення знаходилося у користуванні боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 державний виконавець міг безперешкодно входити до приміщення 21.06.2018 та проводити його огляд. У свою чергу фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який є боржником у зведеному виконавчому провадженні, і був присутній при вчиненні вказаних виконавчих дій, зобов'язаний допускати в установленому законом порядку виконавця до приміщення, яке знаходиться у його користуванні для проведення виконавчих дій.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що 21.06.2018 він разом з ОСОБА_5, під'їжджаючи до АДРЕСА_3, побачили автомобіль завантажений обладнанням Петкус , з'ясували, що приїхали покупці цього обладнання, яким ОСОБА_11 та ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_1 не має права продавати це майно, покупці вирішили не купувати обладнання та вивантажити його, ОСОБА_1 відчинив цех та автомобіль з обладнанням заїхав у цех. Також ОСОБА_11 з ОСОБА_5 зателефонували та викликали виконавчу службу, приїхали державні виконавці. Зазначив, що на час їх прибуття за вказаною адресою там був ОСОБА_1. Свідок пояснював, що з 2014 року, з часу знайомства з ОСОБА_1, останній стверджував, що обладнання належить йому, документів на право власності цього обладнання ОСОБА_1 йому не пред'являв.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що 21.06.2018 він з ОСОБА_11 під'їхали на АДРЕСА_3 та побачили, що один Петкус завантажений на автомобіль, пояснили, що це обладнання може бути описано, про вказане повідомили виконавчу службу, приїхали державні виконавці. Свідок підтвердив, що за адресою АДРЕСА_3 підприємницьку діяльність веде ОСОБА_1 та повідомив суду, що ОСОБА_1 пояснював, що майно належить лише йому.

У ході судового розгляду справи суду не надано належних та достовірних доказів на підтвердження права власності інших осіб, у тому числі ОСОБА_10, на майно, яке описано та на яке накладено арешт постановою про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018, а саме договору поставки, договору купівлі-продажу чи квитанції або інших документів, які засвідчують факт укладення договору купівлі-продажу, та/або судового рішення про визнання права власності на це майно.

Відтак, суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_10, який є рідним братом позивача, про те, що власним описаного майна є ОСОБА_10, а також доводи позивача на те, що власником майна, внесеного до постанови про опис та арешт майна від 21.06.2018, є ОСОБА_10 з посиланням на договори позички від 10.05.2014 /том 1 а.с. 42-43/ та від 05.02.2018 /том 1 а.с. 45-46/, копії яких містяться у матеріалах справи, у яких ФОП ОСОБА_10 вказаний як позичкодавець, оскільки частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Однак, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомив, що не звертався до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд також не бере до уваги доводи позивача та представника позивача про порушення оскаржуваною постановою про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 прав інших осіб, зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки вказані особи не є позивачами у даній справі та не позбавлені права звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів, у разі, якщо вважають, що таке порушення відбулося.

Постанова про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018, копія якої наявна у матеріалах справи, містить назву кожного внесеного в постанову предмета і його ознаки, прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, її паспортні дані, відмітку про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; у постанові зазначено, що на описане майно накладено арешт та встановлено обмежене права користування ним: користування та розпорядження, відчуження; постанова містить відмітку про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця. Постанова про опис та арешт майна від 21.06.2018 підписана виконавцем, двома понятими, зберігачем майна, боржником та одним із стягувачів зведеного виконавчого провадження- ОСОБА_5 У постанові наявна відмітка про відмову від підпису боржником.

Копія постанови про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 направлялася відповідачем ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом із супровідним листом від 25.06.2018 №15998 /том 1 а.с. 177, 178/, проте повернута відправнику поштовою організацією з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Також копія постанови про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 була вручена представнику позивача ОСОБА_2 02.07.2018, що підтверджується його розпискою, копія якої наявна у матеріалах справи /том 3 а.с. 202/.

Згідно з приписами статті 56 Закону України Про виконавче провадження шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника виконавцем накладається арешт на майно (кошти) боржника, відтак суд критично оцінює доводи позивача про те, що оскаржувана постанова є правовстановлюючим документом, яким визнано право власності позивача на майно.

Недоліки у оформленні оскаржуваної постанови, що полягають у виправлені державним виконавцем дати з 20 на 21 та не зазначенні місця проживання зберігача не можуть бути підставою для визнання її протиправною та скасування, оскільки окремі дефекти рішення суб'єкта владних повноважень не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування, якщо спірне рішення прийняте суб'єктом владних повноважень у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення.

Суд також критично оцінює відеозапис на диску DVD+R номер РНІ8DPR47DD0104 F16431, оскільки при його демонстрації у судовому засіданні встановлено, що він переривається та складається з вибірки певних нарізаних частин, а отже може бути змонтованим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 ґрунтуються на вимогах Закону України Про виконавче провадження , а оскаржувана постанова про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 прийнята державним виконавцем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України, та обґрунтовано.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи обставини справи, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Таким чином, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 36009) до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (ідентифікаційний код 34963007, вул. Чураївни, 1/1, м. Полтава, 36000), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, АДРЕСА_5), Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" (ідентифікаційний код 32142588, вул. Зіньківська, 52, м. Полтава, 36009), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4, АДРЕСА_2), про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

Суддя С.С. Сич