Постанова

від 13.02.2019 по справі 1640/3093/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 р.Справа № 1640/3093/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання: Медяник А.О.,

спеціаліста: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Тютюнник К.В.,

представника відповідача: ОСОБА_4,

представника третьої особи: ОСОБА_5,

представника третьої особи: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039), року по справі № 1640/3093/18

за позовом ОСОБА_7

до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

треті особи ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ", ОСОБА_9

про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10 до Подільського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ", ОСОБА_9, про визнання дій протиправними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд правильно встановив обставини справи, що відповідно до ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, третя особа ОСОБА_8 просить суд: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа ОСОБА_9 також вказує на необґрунтованість вимог апеляційної скарги, тому просить суд залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та зазначили, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представники третіх осіб ОСОБА_9, ОСОБА_8 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. про прийняття виконавчого провадження ВП 53623110 від 06.11.2017р. прийнято виконавче провадження 536231100 з примусового виконання виконавчого листа 540/352/15-ц, виданого 30.10.2015 Машівським районним судом Полтавської області про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 коштів в сумі 19314,05 грн. (том 3 а.с. 4-5, 41).

Постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. про прийняття виконавчого провадження ВП 53617842 від 06.11.2017р. прийнято виконавче провадження 53617842 з примусового виконання виконавчого листа 540/352/15-ц, виданого 30.10.2015р. Машівським районним судом Полтавської області про стягнення з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на користь ОСОБА_11 коштів в сумі 23709,00 грн. за зношування вантажного автомобіля марки МАЗ д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом д.н.з. НОМЕР_1 (том 3 а.с. 79-80, 84).

Постановою старшого державного виконавця Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. про прийняття виконавчого провадження ВП 47908826 від 06.11.2017 прийнято виконавче провадження 47908826 з примусового виконання наказу 917/799/15, виданого 05.06.2015 господарським судом Полтавської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Літіз витрат на сплату адвокатських послуг в розмірі 4500,00 грн. (том 3 а.с. 86, 102).

З облікової картки на зведене виконавче провадження №57261014 встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження також виконуються виконавче провадження АСВП 55508596 з виконання виконавчого листа 552/4389/17, виданого Київським районним судом м. Полтави 27.12.2017, про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 борг в розмірі 591324,87 грн., що є еквівалентом 22000 доларів США, а також виконавче провадження АСВП47908670 з примусового виконання наказу 917/799/15 від 28.05.2015р., виданого господарським судом Полтавської області 28.10.2015, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Літіз заборгованості за договором оренди в сумі в сумі 148854,91 грн..(том 3 а.с. 106-107, том 3 а.с. 269-270)

Представником стягувача ОСОБА_11 06.12.2017 року було подано заяву до Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області, якою повідомлено, що боржник - ФОП ОСОБА_10 здійснює свою господарську діяльність за адресою: м. Полтава, вул. Енергетична, 1 та заявник просить здійснити всі необхідні дії по з'ясуванню належного майна боржнику, в тому числі за вказаною адресою (том 3 а.с. 69).

Старшим державним виконавцем Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. 06.12.2017р. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що за адресою місця проведення підприємницької діяльності боржника ОСОБА_10 за адресою: м. Полтава, вул. Енергетична, 1 було проведено огляд місця проведення, де встановлено, що у виробничому приміщенні знаходиться майно, яке належить ОСОБА_12 згідно договору від 10.05.2014, яке передано у тимчасове безоплатне користування ОСОБА_10 (том 3 а.с. 53).

Старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. 15.01.2018р. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що на момент виходу за адресою ведення боржником ОСОБА_10 підприємницької діяльності по вул. Енергетичній, 1, м. Полтава, з метою перевірки майнового стану та проведення опису й арешту майна останнього, встановлено, що двері у приміщення зачинені, на стукіт ніхто не відреагував, двері не відчинив (том 3 а.с. 141).

28.02.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що при виході державного виконавця за адресою: м. Полтава, вул. Енергетична, 1, де ОСОБА_10 веде свою підприємницьку діяльність, встановлено, що двері у приміщення зачинені, на стукіт до приміщення ніхто не відреагував (том 3 а.с. 154).

При повторному виході за вказаною адресою, 27.03.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. складено акт державного виконавця, у якому зафіксовано, що при неодноразовому виході за адресою ведення підприємницької діяльності боржником ОСОБА_10 по вул. Енергетична, 1 здійснено виходи, однак станом на день складення акту на стукіт до приміщення ніхто не відреагував, двері зачинено (том 3 а.с. 155).

21.06.2018 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області Тютюнник К.В. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, у якій зазначено, що за адресою м. Полтава, вул. Енергетична, 1 проведено вихід з метою перевірки майнового стану за місцем ведення підприємницької діяльності боржника та виявлено майно. Ураховуючи викладене, керуючись статтею 56 Закону України Про виконавче провадження постановлено описати та накласти арешт на майно, перелік якого зазначено у вказаній постанові, що належить боржнику ОСОБА_13 На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: користування та розпорядження, відчуження. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено про кримінальну відповідальність ОСОБА_14 (том 3 а.с. 192-195).

Вважаючи протиправним дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно та постанову про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018р., останній звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 6 ч.3 ст. 18 цього Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За правилами ч.1 ст.48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин 5 та 6 ст.48 Закону № 1404-VIII у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.5 ст.56 цього Закону).

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону № 1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже вказаними нормами Закону встановлено можливість арешту рухомого майна виконавцем лише після його опису, при цьому сам опис майна відбувається виключно у присутності понятих (ч. 2 ст. 22 Закону).

Згідно з ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, арешт на рухоме майно, що не піддягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Відповідно до пунктів 5,6 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати, таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Так, з матеріалів справи встановлено, що з метою перевірки майнового стану боржника, 21.06.2018 за місцем знаходження майна боржника ОСОБА_15 та ведення останнім підприємницької діяльності державним виконавцем здійснено вихід за адресою: м. Полтава, вул. Енергетична 1, де на підставі статті 56 Закону України Про виконавчого провадження складено постанову про опис та арешт майна боржника.

Під час проведення виконавчих дій боржником ОСОБА_10 та іншими особами які були присутні на момент опису й арешту майна належних та допустимих доказів того, що вищезазначене майно належить іншим особам на праві особистої приватної власності надано не було.

Згідно з ст.60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Судом не встановлено, сторонами у справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права власності інших осіб, на майно, яке описано та на яке накладено арешт постановою про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018р., а саме договору поставки, договору купівлі-продажу чи квитанції або інших документів, які засвідчують факт укладення договору купівлі-продажу, та/або судового рішення про визнання права власності на це майно.

Більше того, судом першої інстанції було допитано свідків: ОСОБА_16 та ОСОБА_9, які підтвердили право власності на майно, яке знаходиться за адресою: вул. Енергетична, 1, за ОСОБА_10

Постанова про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 року містить назву кожного внесеного в постанову предмета і його ознаки, прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, її паспортні дані, відмітку про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; у постанов: зазначено, що на описане майно накладено арешт та встановлено обмежене права користування ним: користування та розпорядження, відчуження; постанова містить відмітку про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця. Постанова про опис та арешт майна від 21.06.2018 року підписана виконавцем, двома понятими, зберігачем майна, боржником та одним із стягувачів зведеного виконавчого провадження - ОСОБА_9 У постанові наявна відмітка про відмову від підпису боржником.

Копія постанови про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 року направлялася відповідачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення разом із супровідним листом від 25.06.2018 15998, проте повернута відправнику поштовою організацією з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Також копія постанови про опис та арешт майна боржника від 21.06.2018 була вручена представнику позивача ОСОБА_2 02.07.2018, що підтверджується його розпискою, копія якої наявна у матеріалах справи (том 3 а.с. 202).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що недоліки у оформленні оскаржуваної постанови, що полягають у виправлені державним виконавцем дати з 20 на 21 та не зазначенні місця проживання зберігача не можуть бути підставою для визнання її протиправною та скасування, оскільки окремі дефекти рішення суб'єкта владних повноважень не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування, якщо спірне рішення прийняте суб'єктом владних повноважень у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення.

Твердження скаржника про протиправність дій державного виконавця ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що спірна постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від є такою, що винесена відповідачем на підставі закону, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття оскаржуваних рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення державний реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

В даному випадку, дії державного виконавця є правомірними, законними та ґрунтуються виключно на вимогах ЗУ Про виконавче провадження .

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року по справі № 1640/3093/18 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхомподачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді А.П. Бенедик В.А. Калиновський