Ухвала

від 09.11.2018 по справі 757/39815/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4095/2018

У Х В А Л А

09 листопада 2018 року місто Київ

справа № 757/39815/18-ц

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану в інтересах боржника ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року про задоволення подання головного державного виконавця, постановлену під головуванням судді Батрин О.В., у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України КравчукАлли Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України КравчукА.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2, як представник боржника ОСОБА_3 25 жовтня 2018 року подала апеляційну скаргу, в якій просила також поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду.

Проте, апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню апелянту виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року) сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до п.п.11 п.16-1 Перехідних положень Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (тобто до 30 вересня 2016 року), здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню(п.п.11 п.16 Розділу XV Перехідних положень Закону України Про внесення змін до Конституції України ).

Положеннями ч.4 ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36 (далі - Положення) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з підпунктами 15.4 та 15.6 Положення ордер повинен містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність : ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги вона підписана ОСОБА_2, як представником боржника ОСОБА_3

На підтвердження повноважень адвоката ОСОБА_2 як представника ОСОБА_3 останньою надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру від 16 березня 2016 року, однак у відповідній графі назву органу, у якому надається правова допомога, зазначено всіх підприємствах, установах та організаціях будб-якої форми власності .

Разом з тим, повноважень представляти інтереси ОСОБА_3 саме у судах всіх інстанцій , в тому числі і в Київському апеляційному суді вказаний ордер від 16 березня 2016 року не містить.

Згідно з п.1 ч.5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

А відтак, ОСОБА_2 не надала відповідних документів згідно з вимогами ч.4 ст.62 ЦПК України на підтвердження її повноважень подавати та підписувати апеляційну скаргу від імені боржника ОСОБА_3, а тому згідно з п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах Осман проти Сполученого королівства від 28.10.1998 р. та Круз проти Польщі від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторному зверненню з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України за своїм підписом або подану через представника - (адвоката), який має право представляти його інтереси у судах з одночасним поданням клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.

Керуючись ст.357 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в інтересах боржника ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2018 року про задоволення подання головного державного виконавця у справі за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кравчук Алли Сергіївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 повернути апелянту.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя: Борисова О.В.