Постанова

від 01.10.2018 по справі 911/30/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/30/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс",

відповідач - Дочірнє підприємство "Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс"

на ухвалу господарського суду Київської області

від 02.04.2018

у складі судді Бабкіної В.М.,

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 29.05.2018

у складі колегії суддів: Пашкіної С.А., (головуючий), Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс",

до Дочірнього підприємства "Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 39 192, 95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 39 192, 95 грн. інфляційних втрат за травень 2015 року, нарахованих за договором № 14/982/10.С-574/15-6н/10-12 від 07.10.2010 про закупівлю послуг з виконання науково-дослідної роботи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 911/30/18, закрито провадження у справі.

Судові акти мотивовані тим, що на час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс" з позовом до суду у даній справі, вже існувало чинне судове рішення за вимогою позивача про стягнення з Дочірнього підприємства "Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості" НАК "Нафтогаз України" інфляційних втрат за травень 2015 року з підстав несвоєчасного виконання відповідачем простроченого грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 911/30/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норми процесуального права та вказує на те, що суди приділили надмірну увагу процедурним питанням, на противагу базовим принципам судочинства - законності і справедливості і, як наслідок прийняли незаконні рішення, чим порушили його законні права, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на отримання інфляційних втрат за травень 2015 року.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/30/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2018 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс" до провадження та здійснити перегляд ухвали господарського суду Київської області від 02.04.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 911/30/18 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Витребувано з господарського суду Київської області та Київського апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/30/18. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 24.07.2018.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив оскаржувані судові акти залишити без змін, як такі, що прийняті при повному з'ясуванні обставин справи без порушень норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 175 та п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд зобов'язаний закрити провадження у справі, якщо суд встановить обставини щодо наявності рішення суду, яке набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанцій підтверджено те, що рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2015 у справі № 911/1620/15 стягнуто з ДП "Науканафтогаз" на користь ТОВ НВП "Нафтогазгеосервіс" 948 984, 85 грн. інфляційних втрат та 43 781, 91 грн. 3 % річних за період з 12.07.2014 по 25.05.2015.

В подальшому, за наслідками розгляду позовної заяви ТОВ НВП "Нафтогазгеосервіс" про стягнення з ДП "Науканафтогаз", зокрема, інфляційних втрат за період прострочення з травня 2015 року по 29.04.2016, рішенням господарського суду Київської області від 01.02.2017 у справі № 911/3875/16 частково задоволені позовні вимоги та стягнуто інфляційні втрати у розмірі 72 769, 72 грн. за період з 26.05.2015 року по 29.04.2016. При цьому, судом встановлено дату (25.05.2015), в строк до якої було здійснено стягнення згідно рішення від 26.05.2015 у справі № 911/1620/15.

Вищезазначені судові рішення набрали законної сили та не оскаржувались в установленому порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що встановивши вказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що на час звернення позивача до суду з даною позовною заявою вже існувало чинне судове рішення про стягнення з відповідача інфляційних втрат за травень 2015 року з підстав несвоєчасного виконання відповідачем простроченого грошового зобов'язання.

Приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

У п. 91 рішення від 09.11.2004 "Науменко проти України" Європейський суд з прав людини Суд вказав, що: "що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Крім того, положеннями ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а положення ст. 8 Конституції України про верховенство права не суперечать приписам ст. 61 Конституції України.

Відтак, повторний розгляд спору про стягнення спірної суми за наявності чинного рішення суду може призвести до очевидного порушення принципу, закріпленого ст. 61 Конституції України.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на ухвалу господарського суду Київської області у справі № 911/1620/15 про роз'яснення рішення суду, оскільки за своєю правовою природою дана ухвала має інформативний характер та нею не вносились будь-які зміни або виправлення до рішення суду, яким вирішено спір по суті.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазгеосервіс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 02.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 911/30/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков