Рішення

від 30.10.2018 по справі 925/784/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Справа № 925/784/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Кисленко В.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - Мірошник Н.М. - представник за довіреністю,

від третьої особи - Посипайко А.І. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08",

с. Тимошівка, Кам'янського району, Черкаської області

до Чигиринської районної державної адміністрації, м. Чигирин,

Черкаської області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Матвіївської сільської ради Чигиринського району Черкаської

області, с. Матвіївка, Чигиринського району Черкаської області

про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання

незаконними та скасування рішень державного реєстратора.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-08" до Чигиринської районної державної адміністрації про:

1. визнання протиправним та скасування розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації від 06 квітня 2018 року №104 "Про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі, укладених із товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08";

2. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41774452 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_6;

3. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М від 23 червня 2018 року за індексним номером 41770962 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_7;

4. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41776012 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_5;

5. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41775846 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1;

6. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41776377 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_3;

7. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41776482 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_4;

8.визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 23 червня 2018 року за індексним номером 41771562 про припинення права користування (оренди) земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11 вересня 2018 року.

Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Матвіївську сільську раду Чигиринського району Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 02 жовтня 2018 року.

У визначені судом строки від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про уточнення позовних вимог, у зв'язку з допущеною опискою в індексному номері рішення державного реєстратора.

В зв'язку з чим позивач просив суд пункт 7 прохальної частини позовної заяви читати в наступній редакції: "Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41776182 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_4".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 30 жовтня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що спірне розпорядження прийнято в межах повноважень визначених чинним законодавством України і підстав для його скасування немає.

Зазначені у спірному розпорядженні земельні ділянки є нерозподіленими (не витребуваними) земельними частками (паями) відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно п. 1 договорів оренди землі, укладених між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець), останній надав орендарю у строкове платне користування земельні ділянки із пайових земель, власники яких не реалізували свого права.

Пунктом 33 цих договорів було передбачено, що однією з підстав припинення договору оренди землі є: реалізація права власності громадянами (пайовиками) або їх спадкоємцями на земельні ділянки, як це визначено ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Тобто у спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме ця норма, тому що спеціальним законом - Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено "інший випадок", який є підставою припинення договору оренди землі, предметом якого є земельні частки (паї), власники яких не реалізували свого права на них.

Твердження позивача про перехід права власності на земельні ділянки, зазначені у спірному розпорядженні, від райдержадміністрації до Матвіївської сільської ради, на думку відповідача, є хибним, оскільки відповідач не є власником зазначених земельних ділянок, а згідно вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" має лише право розпоряджатися земельними ділянками, які є нерозподіленими (невитребуваними) земельними частками (паями) шляхом передачі їх в оренду на чітко встановлений законом строк - до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Матвіївська сільська рада набула право власності на земельні ділянки, вказані у спірному розпорядженні на підставі рішень Чигиринського районного суду.

Згідно зазначених рішень Чигиринського районного суду, спадщину -земельні частки (паї) (вказані у спірному розпорядженні), які належали померлим особам на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай), визнано відумерлою та передано її у власність територіальної громади с. Матвіївка в особі Матвіївської сільської ради.

Таким чином, право на зазначені земельні частки (паї), виникло у Матвіївської сільської ради після прийняття відповідних рішень Чигиринським районним судом.

З метою реалізації зазначеного права та відповідно до пункту "в" ч. 5 ст. 83 ЗК України, пов'язаного з переходом в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною, Матвіївською сільською радою направлено відповідні листи райдержадміністрації. Розпорядженнями райдержадміністрації: від 18 квітня 2017 року №124 та від 29 вересня 2017 року №327, передано у комунальну власність Матвіївській сільській раді земельні ділянки загальною площею 30,26 га, які знаходяться в адміністративних межах Матвіївської сільської ради Чигиринського району, Черкаської області за межами населеного пункту. Код цільового використання по КВЦПЗ-01.01. землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначеними розпорядженнями рекомендовано Матвіївській сільській раді оформити право комунальної власності на земельні ділянки у відповідності до чинного законодавства.

Матвіївською сільською радою, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зареєстровано право власності та отримано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельні ділянки.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що у спірних правовідносинах, що виникли між позивачем та райдержадміністрацією, застосуванню підлягає ст. 1277 ЦК України, відповідно до якої, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Зазначена норма ЦК України визначає порядок та процедуру здійснення права на спадкування не за законом, не за заповітом, а шляхом визнання судом, у відповідності із законодавством, спадщини відумерлою та переходу її у власність територіальної громади.

Крім зазначеного, згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, у встановленому законодавством порядку, територіальна громада села Матвіївка реалізувала право власності на земельні частки (паї), зазначені у спірному розпорядженні, у відповідності до вимог цивільного та земельного законодавства, на підставі рішень Чигиринського районного суду, у відповідності до розпоряджень райдержадміністрації від 18 квітня 2017 року №124; від 29 вересня 2017 року №327 та зареєструвала право власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту "в" ч.5 ст. 83 ЗК України, Матвіївська сільська рада набула землю у комунальну власність у зв'язку переходом в її власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною.

Отже, на думку відповідача, спірне розпорядження видане райдержадміністрацією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зокрема, припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі із товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" здійснено у відповідності з розпорядженням райдержадміністрації згідно ст. ст. 13, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" з урахуванням вимог чинного цивільного та земельного законодавства та узгоджується з умовами договорів оренди землі щодо підстав припинення їх дії.

Враховуючи вищенаведене відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач вказував, що в чинному законодавстві України відсутні норми, які б надавали повноваження районній державній адміністрації видавати розпорядження про припинення права користування землею.

Підстави припинення права користування землею визначені статтею 141 ЗК України - серед них відсутня підстава, на яку посилається відповідач - передача земельних ділянок в комунальну власність.

Тобто, у відповідача на момент прийняття розпорядження взагалі були відсутні повноваження щодо припинення права користування даною землею.

Оскільки двостороння згода на припинення права користування між сторонами була відсутня, рішення суду про припинення права користування спірною землею не приймалося, а законодавством України та договорами оренди землі одностороннє розірвання договору не допускається, відповідач не мав права в односторонньому порядку припиняти право користування, і відповідно, державний реєстратор вносити записи про припинення права користування до державного реєстру речових прав.

Посилання відповідача на те, що "територіальна громада с. Матвіївка реалізувала право власності на земельні частки "паї" є взагалі безпідставним.

Відповідно до підпункту 2 пункту 33 договорів оренди землі від 10 лютого 2009 року, як вбачається відповідач саме її застосував як підставу для припинення дії договору: "Дія договору припиняється у разі: при реалізації права власності громадянином або його спадкоємцем на земельну ділянку".

Водночас даний пункт, а також чинне законодавство України, не передбачає підстав для припинення дії договору з підстав "визнання земельної ділянки відумерлою спадщиною чи реєстрація за територіальною громадою права власності".

Оформлення земельної ділянки в комунальну власність територіальної громади відбулося внаслідок визнання спадщини, яка складалася із спірних земельних ділянок, відумерлою відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України.

Таке застосування підпункту 2 пункту 33 договорів оренди землі від 10 лютого 2009 року, на думку позивача, є хибним і незаконним, оскільки, територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, який прийняв в комунальну власність відумерлу спадщину, не вважається та не може бути спадкоємцем в розумінні книги шостої "Спадкове право" ЦК України.

Відповідно до норм ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Юридичні особи, держава, територіальні громади можуть бути спадкоємцями лише за заповітом.

Чинне цивільне законодавство передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Також цивільне законодавство встановлює п'ять черг спадкоємців за законом (серед яких органи місцевого самоврядування відсутні).

На підтвердження того, що прийнята в комунальну власність земельна ділянка шляхом визнання спадщини відумерлою не вважається реалізацією права власності на землю сільською радою свідчить наступне.

Стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", на яку посилаються у своєму листі Матвіївська сільська рада, також зазначає, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Третя особа не отримувала Державних актів на право власності на землю, тому застосування цього положення незаконне.

Оскільки жодна з підстав, передбачена договорами оренди землі для їх припинення, не виникла, позивач вважає, що розпорядження №104 про припинення права користування земельними ділянками є протиправним та підлягає скасуванню.

Прийняті на підставі незаконного розпорядження рішення державного реєстратора підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

З огляду на викладене позивач вважає доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують доводи позивача про незаконність спірного розпорядження, а тому позивач просив суд позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував, однак письмових пояснень по суті спору суду не надав.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 жовтня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/784/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2009 року між Чигиринською районною державною адміністрацією (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08" (орендар) було укладено сім договорів оренди землі, на підставі яких позивачу було передано в оренду земельну ділянку:

земельна частка (пай) гр. ОСОБА_6 площею 4,12 га (рілля), кадастровий номер: НОМЕР_1;

земельна частка (пай) гр. ОСОБА_7, площею 4,00 га (рілля), кадастровий номер: НОМЕР_2;

земельна частка (пай) гр. ОСОБА_8, площею 4,01 га (рілля), кадастровий номер: НОМЕР_3;

земельна частка (пай) гр. ОСОБА_9, площею 5,63 га (рілля), кадастровий номер: НОМЕР_4;

земельна частка (пай) гр. ОСОБА_10, площею 4,06 га (рілля), кадастровий номер: НОМЕР_5;

земельна частка (пай) гр. ОСОБА_11, площею 4,02 га (рілля), кадастровий номер: НОМЕР_6;

земельна частка (пай) гр. ОСОБА_12, площею 4,42 га (рілля), кадастровий номер: НОМЕР_7.

Вищевказані договори оренди укладено терміном на 25 років до 10 лютого 2034 року (п. 6 договорів).

Згідно п. 33. вищевказаних договорів дія договору припиняється, зокрема, у разі реалізації права власності громадян або їх спадкоємців на земельну ділянку.

Невід'ємними частинами договорів оренди є:

- план-схема земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.39 договорів).

06 квітня 2018 року Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області було прийнято спірне розпорядження за №104 "Про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі, укладених із товариством з обмеженою відповідальністю "Колос -08", пунктом першим якого було припинено право користування (оренди) земельними ділянками товариства з обмеженою відповідальністю "Колос -08" загальною площею 30,26 га (рілля), що знаходяться в адміністративних межах Матвіївської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту та розірвано договори оренди землі, які були укладені 10 лютого 2009 року між Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Колос -08" на земельні ділянки, що належали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Згідно ст. ст. 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи оскаржуване розпорядження від 06 квітня 2018 року за №104 Чигиринська районна державна адміністрація Черкаської області керувалася ст. ст. 13, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. ст. 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", п. "а" ст. 141 ЗК України, заяви Матвіївської сільської ради від 16 березня 2018 року №836/01-01-14 про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди, у зв'язку з реалізацією права власності на земельну ділянку згідно рішення суду.

Як визначено у пунктах 1, 6 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку .

Відповідно до Указу Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", сертифікат на право на земельну частку (пай) визначено як правовстановлюючий документ, що підтверджує право спільної часткової власності на вказані в ньому умовні кадастрові гектари сільськогосподарських земель.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтями 3 та 11 цього Закону визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. У разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.

За своєю правовою природою поняття земельні частки (паї) не є тотожним поняттю земельні ділянки , а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини, у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України N122 від 04 лютого 2004 року "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відтак, законодавством була передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи положення пункту 3 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року N 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

З огляду на що, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Згідно з пунктом 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а норми статті 79 1 Земельного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оренду землі", відносно визначення об'єкта оренди - не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю).

При цьому, спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Проте, як вбачається із матеріалів справи в даному випадку земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери і було визначено їх межі в натурі (на місцевості), про що свідчать невід'ємні додатки до договорів оренди землі.

Разом з тим, при передачі в лютому 2009 року в оренду позивачу земельних ділянок Чигиринська районна державна адміністрація керувалася ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки земельні ділянки передавалися в оренду із пайових земель, з посиланням на те, що власники цих земель не реалізували свого права (п.1 договорів).

Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку , про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельні ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найма окремих видів майна. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку (ст. 763 ЦК України).

Отже, ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено граничний термін оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, а саме - до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

При цьому, мається на увазі власників саме земельних часток (паїв) - фізичних осіб або їх спадкоємців чия земля по суті і передається в оренду, а не будь-яких інших третіх осіб, що в подальшому набули у власність цю землю з інших підстав.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі, зокрема, припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Як вже зазначалося вище договори оренди землі було укладено на 25 років - до 10 лютого 2034 року, а згідно п. 33 вищевказаних договорів дія договору припиняється, зокрема, у разі реалізації права власності громадян або їх спадкоємців на земельну ділянку.

Відповідач вказував, що Матвіївська сільська рада набула право власності на земельні ділянки, вказані у спірному розпорядженні на підставі рішень Чигиринського районного суду: від 25 березня 2013 року справа №708/277/13-ц; від 18 травня 2015 року справа №708/403/15-ц, від 05 лютого 2013 року справа №708/93/13-ц, від 25 березня 2013 року справа №708/275/13-ц, від 22 березня 2013 року справа №708/278/13-ц, від 08 листопада 2016 року справи №708/1253/16-ц та №708/1252/16-ц, а тому право оренди позивача припинилося.

При цьому, як вбачається із самих судових рішень судами було визнано спадщину у вигляді земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах відумерлою та передано ці паї (відповідно до сертифіката на право власності на пай) до територіальної громади с. Матвіївка в особі Матвіївської сільської ради Чигиринського району.

Виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки із зазначенням кадастрових номерів не передавалися рішеннями судів у власність територіальній громаді с. Матвіївка.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 18 квітня 2017 року за №124 було передано в комунальну власність Матвіївській сільській раді земельні ділянки загальною площею 21,8251 га з кадастровими номерами НОМЕР_5, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_1, які знаходяться в адміністративних межах Матвіївської сільської ради Чигиринського району, Черкаської області за межами населеного пункту.

Також розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 29 вересня 2017 року за №327 було передано в комунальну власність Матвіївській сільській раді земельні ділянки загальною площею 8,4414 га з кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_6, які знаходяться в адміністративних межах Матвіївської сільської ради Чигиринського району, Черкаської області за межами населеного пункту.

Розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 18 квітня 2017 року за №124 та від 29 вересня 2017 року за №327 є чинними і в установленому законом порядку не визнавалися судом недійсними.

Згідно ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній станом на момент прийняття спірного розпорядження, а також прийняття розпоряджень про передачу землі у комунальні власність) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Цільове призначення земельних ділянок, що передавалися в оренду, а в подальшому у комунальну власність сільської ради - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі, як це, зокрема, встановлено ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Також п.36 договорів оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Отже, суд дійшов висновку, що в даному випадку граничний строк (термін) дії договорів оренди землі в розумінні ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" не закінчився, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що фізичні особи - власники земельних часток (паїв) нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок до передачі землі в комунальну власність територіальної громади отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. Тобто громадяни або їх спадкоємці не реалізували свого права власності на земельні ділянки, право яких в свій час посвідчувалося земельними сертифікатами, в зв'язку з чим спадщину було визнано відумерлою.

Визнання спадщини в судовому порядку відумерлою означає відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини чи відмови від її прийняття.

Тобто, визнання судом права власності на майно в порядку ст. 1277 ЦК України не є тією обставиною, з якою закон пов'язує закінчення терміну дії договору оренди земельного паю, та як наслідок припинення права користування землею.

Крім того, судом враховано, що позивачу фактично в оренду передавалися виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки строком на 25 років.

Строк дії договорів оренди землі закінчується 10 лютого 2034 року.

Разом з тим, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору в даному випадку.

Стаття 143 ЗК України передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі (в редакцій чинній на момент прийняття розпорядження №104) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, згідно вказаної статті, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Систематична несплата земельного податку або орендної плати, з урахуванням положень ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 34 договорів оренди землі від 10 лютого 2009 року дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 35 договорів встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Отже, п. 34 договору оренди встановлює підстави саме для розірвання договору, водночас п.35 передбачає, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Абзацом 3 пункту 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Аналогічні висновки наведено в постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року зі справи №925/549/17.

Матеріали справи не містять доказів того, що договори оренди землі від 10 лютого 2009 року було розірвано в судовому порядку чи за взаємною згодою сторін, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Отже, спірним розпорядженням від 06 квітня 2018 року за №104 Чигиринською районною державною адміністрацією було достроково припинено право позивача на користування спірними земельними ділянками без розірвання договорів оренди землі та всупереч п. 35 договорів оренди від 10 лютого 2009 року.

Відповідачем було порушено порядок припинення права користування землею.

Отже, спірне розпорядження суперечить ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, суд вважає, що відповідач не мав права приймати будь-які рішення стосовно земельних ділянок (припиняти право користування землею), зокрема, після того, як передав їх у комунальну власність Матвіївської сільської ради.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 2 ст. 95 ЗК України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірне розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 06 квітня 2018 року №104, яким було припинено право користування позивача спірними земельними ділянками є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскільки вищевказане розпорядження відповідача є незаконним, то і похідні вимоги про скасування рішень державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації, прийнятих на підставі протиправного рішення органу державної влади підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

При цьому судом було також враховано що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому судовий збір підлягає стягненню з Чигиринської районної державної адміністрації.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації від 06 квітня 2018 року №104 "Про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі, укладених із товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-08".

3. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41774452 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою з кадастровий номер НОМЕР_6

4. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М від 23 червня 2018 року за індексним номером 41770962 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою з кадастровий номер НОМЕР_7.

5. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41776012 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою з кадастровий номер НОМЕР_5.

6. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41775846 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою з кадастровий номер НОМЕР_1.

7. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41776377 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою з кадастровий номер НОМЕР_3

8. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 25 червня 2018 року за індексним номером 41776182 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08" земельною ділянкою з кадастровий номер НОМЕР_4.

9. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації Уханенка Я.М. від 23 червня 2018 року за індексним номером 41771562 про припинення права користування (оренди) земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2.

10. Стягнути з Чигиринської районної державної адміністрації, вул. Богдана Хмельницького, 26, м. Чигирин, Черкаської області, ідентифікаційний код 04061323 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-08", вул. Героїв Майдану, 53, с. Тимошівка, Кам'янського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 35579199 - 14 096 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 06 листопада 2018 року.

Суддя А.В.Васянович