Постанова

від 14.02.2019 по справі 925/784/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. Справа№ 925/784/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,

від позивача - ОСОБА_2,

від відповідача та третьої особи не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018

(повний текст рішення складено 06.11.2018)

у справі №925/784/18 (суддя Васянович А.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08

до Чигиринської районної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 сільська рада Чигиринського району Черкаської області,

про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, -

встановив:

У липні 2018 ТОВ Колос-08 (позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Чигиринської районної державної адміністрації (відповідач) про:

1. визнання протиправним та скасування розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації від 06.04.2018 №104 Про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі, укладених із ТОВ Колос-08 ;

2. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. від 25.06.2018 за індексним номером 41774452 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0452;

3. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4М від 23.06.2018 за індексним номером 41770962 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0465;

4. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. від 25.06.2018 за індексним номером 41776012 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0469;

5. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. від 25.06.2018 за індексним номером 41775846 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0464;

6. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. від 25.06.2018 за індексним номером 41776377 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0450;

7. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. від 25.06.2018 за індексним номером 41776482 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0468;

8. визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. від 23.06.2018 за індексним номером 41771562 про припинення права користування (оренди) земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0441.

Належним чином завірені копії вказаних рішень державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. знаходяться в матеріалах справи (а.с.187-193).

Також позивач просив суд стягнути з Чигиринської районної державної адміністрації судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.07.2018 залучено до участі у справі №925/784/18 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 сільську раду Чигиринського району Черкаської області.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог у зв'язку з допущеною опискою в індексному номері рішення державного реєстратора.

В зв'язку з чим позивач просив суд п.7 прохальної частини позовної заяви читати в наступній редакції: Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації ОСОБА_4. від 25.06.2018 за індексним номером 41776182 про припинення права користування (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 земельною ділянкою кадастровий номер 7125483000:01:000:0468 .

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 сільська рада Чигиринського району Черкаської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18 і ухвалите нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді ХрипунО.О., ОСОБА_1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №925/784/18 апеляційну скаргу ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №925/784/18 апеляційну скаргу ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18. Розгляд справи №925/784/18 призначений на 14.02.2019.

15.01.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить спірне судове рішення залишити без змін.

31.01.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу третьої особи задовольнити, спірне судове рішення скасувати.

В судовому засіданні 14.02.2019 представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 14.02.2019 не з'явились, відповідач та третя особа про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.п.1, 2, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.02.2009 між Чигиринською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ Колос-08 (орендар) було укладено сім договорів оренди землі (а.с.20-61), на підставі яких позивачу було передано в оренду земельні ділянки:

земельна частка (пай) гр.ОСОБА_5 площею 4,12га (рілля), кадастровий номер: 7125483000:01:000:0464;

земельна частка (пай) гр.ОСОБА_6, площею 4,00га (рілля), кадастровий номер: 7125483000:01:000:0441;

земельна частка (пай) гр.ОСОБА_7, площею 4,01га (рілля), кадастровий номер: 7125483000:01:000:0450;

земельна частка (пай) гр.ОСОБА_8, площею 5,63га (рілля), кадастровий номер: 7125483000:01:000:0468;

земельна частка (пай) гр.ОСОБА_9, площею 4,06га (рілля), кадастровий номер: 7125483000:01:000:0469;

земельна частка (пай) гр.ОСОБА_10, площею 4,02га (рілля), кадастровий номер: 7125483000:01:000:0452;

земельна частка (пай) гр.ОСОБА_11, площею 4,42га (рілля), кадастровий номер: 7125483000:01:000:0465.

Вказані договори оренди укладено терміном на 25 років до 10.02.2034 (п.6 договорів).

Невід'ємними частинами договорів оренди є:

- план-схема земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди (п.39 договорів).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 сільська рада набула право власності на земельні ділянки, вказані у договорах оренди, на підставі рішень Чигиринського районного суду: від 25.03.2013 справа №708/277/13-ц; від 18.05.2015 справа №708/403/15-ц, від 05.02.2013 справа №708/93/13-ц, від 25.03.2013 справа №708/275/13-ц, від 22.03.2013 справа №708/278/13-ц, від 08.11.2016 справи №708/1253/16-ц та №708/1252/16-ц (а.с.87-118).

При цьому, як вбачається із самих судових рішень, судами було визнано спадщину у вигляді земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах відумерлою та передано ці паї (відповідно до сертифіката на право власності на пай) до територіальної громади с.Матвіївка в особі ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району.

Матеріалами справи також підтверджується, що розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 18.04.2017 за №124 було передано в комунальну власність ОСОБА_3 сільській раді земельні ділянки загальною площею 21,8251га з кадастровими номерами 7125483000:01:000:0469, 7125483000:01:000:0441, 7125483000:01:000:0468, 7125483000:01:000:0450, 7125483000:01:000:0464, які знаходяться в адміністративних межах ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту (а.с.84-85).

Також розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.09.2017 за №327 було передано в комунальну власність ОСОБА_3 сільській раді земельні ділянки загальною площею 8,4414га з кадастровими номерами 7125483000:01:000:0465 та 7125483000:01:000:0452, які знаходяться в адміністративних межах ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту (а.с.119).

Розпорядження Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області від 18.04.2017 за №124 та від 29.09.2017 за №327 є чинними, оскільки учасниками спору в установленому законом порядку доказів про визнання їх судом недійсними не подано.

В подальшому, 06.04.2018 Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області було прийнято спірне розпорядження за №104 Про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди землі, укладених із ТОВ Колос-08 , пунктом першим якого було припинено право користування (оренди) земельними ділянками товариства з обмеженою відповідальністю Колос-08 загальною площею 30,26га (рілля), що знаходяться в адміністративних межах ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області, за межами населеного пункту та розірвано договори оренди землі, які були укладені 10.02.2009 між Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області та ТОВ Колос-08 на земельні ділянки, що належали ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Приймаючи вказане розпорядження від 06.04.2018 за №104 Чигиринська районна державна адміністрація Черкаської області керувалася ст.ст. 13 , 41 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст.ст. 15 , 21, 30 Закону України Про оренду землі , п. а ст.141 Земельного кодексу України , заяви ОСОБА_3 сільської ради від 16.03.2018 №836/01-01-14 про припинення права користування земельними ділянками та розірвання договорів оренди, у зв'язку з реалізацією права власності на земельну ділянку згідно рішення суду.

Позивач вважає розпорядження від 06.04.2018 за №104 протиправним, що і стало підставою для звернення до господарського суду з вимогою про його скасування.

Згідно ст.ст. 6 , 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено у п.п.1, 6 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 №1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки , сертифікат на право на земельну частку (пай) визначено як правовстановлюючий документ, що підтверджує право спільної часткової власності на вказані в ньому умовні кадастрові гектари сільськогосподарських земель.

Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтями 3 та 11 цього Закону визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. У разі подання заяв про виділення власників земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку.

Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим.

За своєю правовою природою поняття земельні частки (паї) не є тотожним поняттю земельні ділянки , а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини, у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Згідно з п.12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відтак, законодавством була передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи положення п.3 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 №801 Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) , встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Виходячи з нормативних положень Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

З огляду на що, на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Згідно з п.17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а норми ст. 79 -1 Земельного кодексу України та ст.3 Закону України Про оренду землі , відносно визначення об'єкта оренди - не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю).

При цьому, спеціальним законодавством не визначено спеціального порядку передачі не витребуваних земельних ділянок (паїв) відповідним державним адміністраціям, з яким пов'язане виникнення права на розпорядження ними згідно зі ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку орендованим позивачем земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери і було визначено їх межі в натурі (на місцевості), про що свідчать додатки до договорів оренди землі.

Разом з тим, при передачі в лютому 2009 в оренду позивачу земельних ділянок Чигиринська районна державна адміністрація керувалася ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , оскільки земельні ділянки передавалися в оренду із пайових земель з посиланням на те, що власники цих земель не реалізували свого права (п.1 договорів).

Відповідно до приписів ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку , про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки , а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельні ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено граничний термін оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, а саме - до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку .

При цьому, мається на увазі власників саме земельних часток (паїв) - фізичних осіб або їх спадкоємців, чия земля по суті і передається в оренду, а не будь-яких інших третіх осіб, що в подальшому набули у власність цю землю з інших підстав.

Договори оренди землі було укладено на 25 років - до 10.02.2034 (п.6 договорів), а згідно п.33 договорів дія договору припиняється, зокрема, у разі реалізації права власності громадян , яким належать частки (паї) або їх спадкоємців на земельну ділянку.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_3 сільська рада набула право власності на земельні ділянки, вказані у договорах оренди, на підставі рішень Чигиринського районного суду (а.с.87-118).

З судових рішень вбачається, що судами було визнано спадщину у вигляді земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах відумерлою та передано ці паї (відповідно до сертифіката на право власності на пай) до територіальної громади с.Матвіївка в особі ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району .

Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1277 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Зазначена норма Цивільного кодексу України визначає порядок та процедуру здійснення права на спадкування не за законом, не за заповітом, а шляхом визнання судом у відповідності із законодавством спадщини відумерлою та переходу її у власність територіальної громади.

Враховуючи наведене, право на зазначені земельні частки (паї) виникло у ОСОБА_3 сільської ради як нового власника після прийняття відповідних рішень Чигиринським районним судом, а не в порядку реалізації права власності відповідними громадянами або їх спадкоємцями.

ОСОБА_3 сільська рада Чигиринського району Черкаської області не може вважатись саме спадкоємцем земельних часток (паїв) за громадянами, яким такі паї були надані, в розумінні книги шостої Спадкове право Цивільного кодексу України.

Разом із цим, відповідно до п.33 договорів оренди землі від 10.02.2009, на який відповідач послався як підставу для припинення дії договору в спірному розпорядженні, передбачає, що дія договору припиняється у разі: при реалізації права власності громадянином або його спадкоємцем на земельну ділянку .

Вказаний пункт, а також чинне законодавство України, не передбачає підстав для припинення дії договору з підстав визнання земельної ділянки відумерлою спадщиною чи реєстрація за територіальною громадою права власності.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку граничний строк (термін) дії договорів оренди землі в розумінні ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та п.33 договорів не настав, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що фізичні особи - власники земельних часток (паїв) нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок до передачі землі в комунальну власність територіальної громади отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. Тобто громадяни або їх спадкоємці не реалізували свого права власності на земельні ділянки, право яких в свій час посвідчувалося земельними сертифікатами, в зв'язку з чим спадщину було визнано відумерлою.

При цьому, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ст.32 Закону України Про оренду землі ).

Також п.36 договорів оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення договорів оренди, укладених з попереднім власником.

Окрім того, відповідно до ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст.148-1 Земельного кодексу України .

Відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з п.34 договорів оренди землі від 10.02.2009 дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 35 договорів встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що ні нормами чинного законодавству України, ні умовами договорів не передбачено такої підстави для розірвання договорів оренди землі в односторонньому порядку у разі зміни власника земельних ділянок.

Стаття 143 Земельного кодексу України передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Абзацом 3 п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ встановлено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що договори оренди землі від 10.02.2009 було розірвано в судовому порядку чи за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти ОСОБА_10 від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.11.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011, заява №29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017, заява №43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення ст.1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст.1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 2 ст.95 Земельного кодексу України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що розпорядженням від 06.04.2018 за №104 Чигиринською районною державною адміністрацією було незаконно, всупереч ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст.ст. 31 , 32 Закону України Про оренду землі і умовам самих договорів оренди від 10.02.2009 припинено право позивача на користування земельними ділянками без розірвання договорів оренди землі, а тому спірне розпорядження підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Оскільки розпорядження від 06.04.2018 за №104 є незаконним та підлягає скасуванню судом, то і позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора Чигиринської районної державної адміністрації, прийнятих на підставі протиправного розпорядження від 06.04.2018 за №104, також підлягають задоволенню, про що вірно вказав місцевий суд.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18.

Керуючись ст.ст.74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 сільської ради Чигиринського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.10.2018 у справі №925/784/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/784/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2019.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

ОСОБА_1