Постанова

від 01.11.2018 по справі 921/62/17-г/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 921/62/17-г/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

третьої особи - Колодовського О. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2017 (суддя Андрусик Н. О.) і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 (судді: Матущак О. І. (головуючий), Мирутенко О. Л., Якімець Г. Г.)

за позовом Тернопільської обласної спілки споживчих товариств

до Підприємства споживчої кооперації Торговий дім "Поділля",

Козівської селищної ради,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5,

про визнання незаконними дій та скасування рішень.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Тернопільська обласна спілка споживчих товариств (далі - Тернопільська облспоживспілка) звернулася з позовом до Підприємства споживчої кооперації Торговий дім "Поділля" (далі - ПСК ТД "Поділля") та Козівської селищної ради про визнання незаконними дій відповідачів і скасування рішень селищної ради від 15.06.1999 № 93 "Про прийняття у фонд селища земельної ділянки" (далі - рішення № 93) та від 06.02.2002 № 267 "Про перевід земель з іншого призначення в землі сільськогосподарського призначення" (далі - рішення № 267) на підставі статей 8, 13, 14, 41, 55 Конституції України, статей 92, 125, 126, 141, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 9 Закону України "Про споживчу кооперацію".

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач як вищий орган управління ПСК ТД "Поділля", що є належним землекористувачем, не надавав згоди на вилучення земельної ділянки і на її поділ, не клопотав про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2018, позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним рішення № 93; у частині визнання недійсним рішення № 267 у задоволенні позовних вимог відмовлено; стосовно решти позовних вимог припинено провадження у справі.

4. Судові рішення у частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що виконавчим комітетом Козівської селищної ради, який не є юридичною особою і входить до складу ради як структурний підрозділ, було прийнято спірне рішення № 93 за відсутності добровільної згоди власника майна про відмову від земельної ділянки та без її вилучення у землекористувача, тому припинення права Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" на постійне користування земельною ділянкою площею 3,5 га по АДРЕСА_1 здійснено відповідачем не у встановленому законом порядку, за відсутності для цього передбачених законом підстав, що є підставою для його скасування. Щодо оспорюваного рішення № 267 суд не виявив підстав для його скасування, оскільки Козівська селищна рада діяла в межах наданих їй чинним законодавством повноважень та у спосіб передбачений ним. У частині позовних вимог про визнання незаконними дій Козівської селищної ради суд припинив провадження у справі у зв'язку з тим, що рада, дії якої оскаржує позивач, згідно з чинним законодавством є суб'єктом владних повноважень, а тому позовні вимоги щодо оскарження її дій повинні розглядатися відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо вимоги позивача про визнання незаконними дій ПСК ТД "Поділля" як правонаступника Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова", яке є суб'єктом господарювання, господарський суд вирішив, що визнання незаконними дій не передбачено як спосіб захисту цивільних прав та інтересів, визначений статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 20 ГК України. Щодо строку позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку, що в інший спосіб, аніж зазначений позивачем, Тернопільська облспоживспілка не могла дізнатися про зміну розміру спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування, оскільки в силу положень статуту була і є власником майна (в тому числі і права на землю), переданого нею до статутних капіталів Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" та його правонаступників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення і постанову скасувати у частині задоволеної позовної вимоги про визнання недійсним рішення № 93, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в її задоволенні.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 57 Закону України "Про власність", статей 43, 44 ЗК України, і порушення норм процесуального права, наголошує, що суди не обґрунтували наявності порушених прав позивача, не застосували наслідків спливу строку позовної давності.

7. Скаржником подані доповнення до касаційної скарги від 23.08.2018 та від 29.10.2018, які надійшли до Верховного Суду 28.08.2018 та 30.10.2018 відповідно, проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), особа яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Враховуючи наведене, зважаючи на положення статей 118, 298 ГПК України, доповнення до касаційної скарги скаржника колегія суддів залишає без розгляду.

Узагальнені доводи інших учасників справи

8. У відзиві на подану касаційну скаргу Тернопільська обласна спілка споживчих товариств просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях. Відзиву на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 12.08.1993 постановою правління Тернопільської облспоживспілки № 189 "Про створення спільних підприємств" вирішено реорганізувати господарства облспоживспілки у спільні підприємства із участю облспоживспілки, районних споживчих товариств, райспоживспілок із часткою майна пропорційно дольовій участі у статутному фонді.

10. На виконання цієї постанови Козівську торгово-закупівельну базу реорганізовано у Спільне підприємство Козівська торгово-закупівельна база, засновану на колективній власності Тернопільської облспоживспілки та районних споживчих товариств. Джерелом формування майна цього підприємства відповідно до статуту, затвердженого рішенням ради засновників від 16.08.1993 № 1, зареєстрованого розпорядженням представника Президента України у Козівському районі від 13.05.1994 № 93, визначено, в тому числі, матеріальні внески засновників (Тернопільської облспоживспілки, Гусятинської, Заліщицької, Чортківської райспоживспілок і Бережанського, Борщівського, Бучацького, Збаразького, Зборівського, Козівського, Кременецького, Лановецького, Монастириського, Підволочиського, Теребовлянського, Тернопільського, Шумського, Підгаєцького районних споживчих товариств, Учнівського споживчого товариства).

11. Пунктами 1.1, 1.3 статуту Спільного підприємства Козівського гуртово-роздрібного об'єднання, зареєстрованого Козівською районною державною адміністрацією (далі - Козівська РДА) 23.07.1997 визначено, що підприємство є правонаступником Спільного підприємства Козівської торгово-закупівельної бази; спільним підприємством Тернопільської облспоживспілки та Козівського районного споживчого товариства, яке засновано на колективній спільній власності його засновників. Вищим органом управління підприємства згідно з пунктом 6.1 статуту визначено раду засновників, до якої увійшли представники обох засновників.

12. 10.03.1999 на зборах засновників Спільного підприємства Козівське гуртово-роздрібне об'єднання прийнято рішення, оформлене протоколом № 37, про реорганізацію підприємства шляхом виділення зі створенням Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" із передачею йому усіх пасивів та активів балансу реорганізованої особи.

13. 23.03.1999 Козівською РДА за реєстраційним № 0010010 зареєстровано статут новоствореного Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова", яке згідно з додатком до статуту, зареєстрованого управлінням економіки Козівської РДА від 08.12.2000 за № 0030023, є правонаступником Спільного підприємства Козівське гуртово-роздрібне об'єднання в частині переданих йому активів і пасивів балансу. Майно підприємства належить Тернопільській облспоживспілці та передано підприємству на праві оперативного управління без права продажу, обміну, застави, надання в оренду, безкоштовного користування та у позику юридичним особам або фізичним особам без згоди власника.

14. Правомірність зазначеної вище реорганізації підприємства підтверджено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2002 у справі № 10/263-3411 за позовом Спільного підприємства Козівське гуртово-роздрібне об'єднання до Тернопільської облспоживспілки, Козівського районного споживчого товариства та Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова", за участю третьої особи - АПП "Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції банку, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2002 і постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2003.

15. У подальшому на підставі постанови правління Тернопільської облспоживспілки від 24.12.2007 № 370, з урахуванням змін, внесених згідно з постановою правління від 11.01.2008 № 11, Кооперативне торгово-закупівельне підприємство "Козова" було припинено шляхом приєднання до Дочірнього підприємства Торговий дім "Поділля" (далі - ДП ТД "Поділля") із передачею йому всіх активів і пасивів балансу кооперативного підприємства та визнанням останнього правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова". Акт передачі активів і пасивів балансу від 27.03.2008 свідчить про виконання цієї постанови правління щодо приєднання кооперативного підприємства до ДП ТД "Поділля".

16. За змістом витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.01.2017 № 1002008787, наданого Козівською селищною радою (від 02.02.2017 вх. № 5008), історіі перереєстрації ДП ТД "Поділля", статуту ПСК ТД "Поділля", затвердженого протоколом зборів засновників від 22.12.2015 і зареєстрованого 25.12.2015, ПСК ТД "Поділля" є правонаступником майнових прав та обов'язків Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" та ДП ТД "Поділля" (яке було припинено шляхом приєднання до ПСК ТД "Поділля").

17. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 25.09.1995 серії ІІ-ТР № 000039 (далі - державний акт № 000039) Козівська торгово-закупівельна база на підставі рішення Козівської селищної ради народних депутатів від 10.01.1995 № 9 отримала у постійне користування земельну ділянку площею 5,5 га у межах згідно з планом землекористування, що додається.

18. Виготовлення технічної документації про встановлення меж земельної ділянки в натурі для видачі державного акта щодо цієї земельної ділянки було здійснено у 1995 році Госпрозрахунковим виробничим бюро при відділі земельних ресурсів Козівської районної ради народних депутатів, що діяло на підставі ліцензії від 08.06.1995 серії УК9 № 001016, на замовлення Козівської торгово-закупівельної бази № 41.

19. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про переоформлення державного акта № 000039 у зв'язку зі зміною суб'єкта землекористування внаслідок проведення реорганізації підприємств споживчої кооперації, а також внаслідок змін, що відбулися у земельному законодавстві України за цей період.

20. 15.06.1999 виконавчим комітетом Козівської селищної ради на підставі клопотання Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" (колишньої торгово-закупівельної бази) прийнято рішення № 93, відповідно до якого від Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" у фонд селища прийнято земельну ділянку площею 3,5 га, розташовану по АДРЕСА_1, яка не використовується підприємством і від якої підприємство відмовляється.

21. На вимогу суду Козівською селищною радою не надано матеріалів (пакета документів), на підставі яких було прийнято таке рішення виконавчим органом місцевого самоврядування, в тому числі клопотання Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" про відмову від земельної ділянки як належного землекористувача, із поясненням, що такі матеріали у селищній раді не збереглися на теперішній час (лист від 01.02.2017 № 01-104/3-09).

22. У подальшому 06.02.2002 Козівською селищною радою прийнято рішення № 267, на підставі якого за клопотанням Кооперативного підприємства торгово-закупівельного підприємства "Козова" від 04.02.2002 № 14 (копію долучено до матеріалів справи) земельну ділянку площею 0,65 га по АДРЕСА_1 із земель іншого призначення переведено у землі сільськогосподарського призначення, а саме: 0,10 га - у сіножаті, 0,55 га - у багаторічні насадження.

23. З метою встановлення фактичного розміру спірної земельної ділянки та обставин здійснення сплати землекористувачем земельного податку судом першої інстанції з'ясовано, що:

- ПСК ТД "Поділля" у 1998-2008 роках розрахунку земельного податку не подавало, оскільки зареєстровано у податковому органі як платник податків із 06.11.2008;

- лише у 2009 році ПСК ТД "Поділля" подавало відповідну звітність, про що свідчать надані копії податкового розрахунку земельного податку від 30.01.2009, розрахунку земельного податку на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, відомості про наявність документів на землю, з яких вбачається, що розрахунок земельного податку здійснювався із земельної ділянки площею 35 000 м 2 , розташованої по АДРЕСА_1 що перебувала у користуванні підприємства на підставі постанови правління Тернопільської облспоживспілки від 11.01.2008 № 11 (постанова щодо реорганізації шляхом приєднання Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова");

- із 2010 року по 2016 рік ПСК ТД "Поділля" оподатковувалося за спрощеною системою (платник єдиного податку третьої групи) і відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України було звільнено від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податків і зборів.

24. Зі змісту витягу від 31.05.2016 № НВ-6102437862016 із Державного земельного кадастру про земельну ділянку убачається, що земельна ділянка, кадастровий № 6123055100:02:007:0765, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - комунальна, зареєстрована у Державному земельному кадастрі відділом Державного земельного кадастру у Козівському районі Тернопільської області 26.05.2016 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що виготовлена Козівським відділом ТРФ "Центр ДЗК", загальна площа цієї земельної ділянки становить 3,8389 га, а підставою для виникнення права землекористування зазначено рішення органу місцевого самоврядування від 10.01.1995 № 9 та державний акт № 000039. Саме 31.06.2016, як стверджує представник позивача, Тернопільська облспоживспілка дізналася про порушення своїх прав внаслідок прийняття спірних рішень.

25. Відповідно до висновку судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.10.2017 № 805/17-22 земельні ділянки, кадастровий № 6123055100:02:007:0765, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 3,8389 га, комунальної власності, та кадастровий № НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5586 га, приватної власності, накладаються на земельну ділянку площею 5,5282 га, надану у постійне землекористування Козівській торгово-закупівельній базі згідно з державним актом № 000039, з урахуванням даних, отриманих із технічного звіту про встановлення меж земельної ділянки в натурі для видачі державного акта, виготовленого у 1995 році госпрозрахунковим виробничим бюро при відділі земельних ресурсів Козівської районної ради народних депутатів.

26. На запит Львівського апеляційного господарського суду надійшов лист відділу у Козівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 01.02.2018 № 55/108-18, за змістом якого з 10.11.2003 на земельну ділянку, кадастровий № НОМЕР_1, площею 1,5586 га видано державний акт на право приватної власності земельної ділянки серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 згідно з рішенням Козівської селищної ради від 20.02.2003 № 160; 20.01.2017 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, приватним нотаріусом було надано витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень громадянину ОСОБА_5; за заявою ОСОБА_5 14.09.2017 державним кадастровим реєстратором зазначену земельну ділянку поділено на 4 земельні ділянки. За результатами поділу земельної ділянки площею 1,5586 га, кадастровий № НОМЕР_1, цю ділянку було перенесено в архівний шар Національної кадастрової системи України.

27. Як стверджує позивач, 30.06.2016 під час оформлення господарської операції з купівлі-продажу нерухомості (нежитлових будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1), Тернопільській облспоживспилці як одному із засновників ПСК ТД "Поділля" стало відомо про те, що у 1999 році Козівською селищною радою припинено право постійного користування частиною земельної ділянки площею 3,5 га (рішення № 93), що входить до складу земельної ділянки площею 5,5 га, наданої у постійне користування Козівській торгово-закупівельній базі на підставі державного акта № 000039, а 06.02.2002 селищною радою на підставі рішення № 267 змінено цільове призначення вилученої земельної ділянки площею 0,65 га.

Позиція Верховного Суду

28. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення № 93 , Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо наявності факту порушення прав позивача

29. Кооперативне торгово-закупівельне підприємство "Козова" згідно з додатком до статуту є правонаступником Спільного підприємства Козівське гуртово-роздрібне об'єднання в частині переданих йому активів і пасивів балансу.

30. Майно новоствореного підприємства, як і його попередників (Спільного підприємства Козівської торгово-закупівельної бази, Спільного підприємства Козівське гуртово-роздрібне об'єднання) належить засновнику - Тернопільській облспоживспілці та передано підприємству на праві оперативного управління без права продажу, обміну, застави, надання в оренду, безкоштовного користування та у позику юридичним особам або фізичним особам без згоди власника (пункти 1.2, 3.1 статуту Кооперативного торгово-закупівельне підприємство "Козова" з урахуванням змін і доповнень, внесених згідно з додатком до статуту, який затверджено постановою правління Тернопільської облспоживспілки від 27.11.2000 № 291 і зареєстровано Управлінням економіки Козівської РДА 08.12.2000 за № 0030023).

31. Таким чином, колегія суддів вважає, що вилучення спірної земельної ділянки і фактичне припинення права постійного користування ПСК ТД "Поділля" як правонаступника Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" (колишньої торгово-закупівельної бази) порушує майнові права позивача, а саме право на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Щодо законності рішення № 93

32. Згідно з частиною 1 статті 23 ЗК України, у редакції, чинній на час видачі державного акта № 000039, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

33. Розділом VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, а документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Тобто на теперішній час є дійсним державний акт № 000039, виданий Козівській торгово-закупівельній базі, правонаступником якої є ПСК ТД "Поділля".

34. За змістом статті 27 ЗК України у редакції, що діяла на час прийняття оспорюваного рішення селищною радою, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі : добровільної відмови від земельної ділянки; закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; нераціонального використання земельної ділянки; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. Припинення права користування землею за добровільною відмовою землекористувача у межах населених пунктів здійснюється радою народних депутатів.

35. Аналогічні положення містилися у статті 29 цього ж Кодексу, відповідно до частини 1 якої припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

36. Отже, підставою припинення права користування земельною ділянкою у спірних правовідносинах може бути добровільна відмова від земельної ділянки, а також ліквідація юридичної особи без правонаступництва.

37. Матеріали справи не містять доказів, у тому числі й клопотання (заяви) користувача земельної ділянки площею 5,5282 га про відмову від її частини площею 3,5 га, на підставі яких у порядку, встановленому статтями 27, 29 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, селищна рада мала право вилучати у підприємства (користувача) спірну земельну ділянку шляхом прийняття її у фонд селища та фактично припиняти право постійного користування на цю земельну ділянку.

38. За змістом пунктів 5.1, 5.2.7 статуту Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" вищим органом управління підприємства є правління Тернопільської облспоживспілкки, до виключної компетенції якого, в тому числі, належить розпорядження майном підприємства.

39. Таким чином, рішення про відмову від частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 мало бути прийнято на зборах правління Тернопільської облспоживспілки. Втім, як стверджує позивач, він такого рішення не приймав і це питання правління не розглядало, дій керівника Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" ОСОБА_8 щодо відмови від землі правління облспоживспілки не погоджувало.

40. За таких обставин, не отримавши добровільної згоди власника майна (облспоживспілки) про відмову від земельної ділянки, без її вилучення у землекористувача, виконавчий комітет Козівської селищної ради прийняв оскаржуване рішення про прийняття у фонд селища частини земельної ділянки площею 3,5 га, яка перебувала у постійному користуванні Кооперативного торгово-закупівельного підприємства "Козова" на підставі державного акта № 000039 та входила до загальної площі земельної ділянки 5,5282 га.

41. Матеріали справи також не містять доказів делегування Козівською селищною радою повноважень своїм виконавчим органам, зокрема виконавчому комітету, щодо розгляду та вирішення питань у сфері земельних відносин, у тому числі про вилучення земельних ділянок із користування, переведення їх у фонд селища тощо, натомість рішення про вилучення земельних ділянок за добровільною відмовою землекористувача належить до повноважень відповідної ради, а не її виконавчого комітету, яким прийнято оскаржуване рішення. Доказів розгляду такого питання та прийняття відповідного рішення сесією селищної ради матеріали справи не містять.

42. Відповідно до статті 19 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття рішення № 93, розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання цих робіт є відповідні місцеві ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

43. Станом на дату прийняття рішення № 93 діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, за змістом пунктів 3.9, 3.10 якої у разі будь-яких змін у розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України; у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа, технічний звіт з його складання та книги записів (реєстрації). У відповідній книзі записів (реєстрації) робиться запис про припинення права власності чи користування земельною ділянкою, який посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

44. Однак, як убачається з архівної копії, до державного акта № 000039 у порушення зазначених вище законодавчих вимог будь-яких зміни щодо розміру меж земельної ділянки, її конфігурації, інших технічних характеристик внесено не було.

45. Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

46. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність рішення № 93.

Щодо строку позовної давності

47. Козівська селищна рада у відзиві на позов від 02.02.2017 на підставі частини 3 статті 267 ЦК України заявила про застосування трирічного строку позовної давності.

48. Для правильного застосування положень частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

49. Позивач стверджує, що йому як основному засновнику Козівської торгово-закупівельної бази, без погодження якого ні підприємство, ні керівник не вправі приймати рішення про відмову від права постійного користування землею як права на майно, стало відомо про рішення № 39 у 2016 році, коли готувалися основні засоби для продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Камінський тім бер енд Венірз" із одночасним виготовленням документів для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. Так, витяг із Державного земельного кадастру датовано 31.05.2016.

50. Питання права користування земельною ділянкою, її розміру, не належить до фінансової звітності відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки земля не перебуває на обліку підприємства, а тому внаслідок проведення планових ревізій господарської діяльності ПСК ТД "Поділля" позивачеві не було відомо про зменшення розміру земельної ділянки, наданої на праві постійного користування Козівській торгово-закупівельній базі згідно з державним актом № 000039, а цей акт, як вже зазначалося, не містить жодних відомостей про зміни у землекористуванні.

51. З огляду на встановлені обставини справи та долучені до матеріалів справи документи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в інший спосіб, аніж зазначений позивачем, Тернопільська облспоживспілка не могла дізнатися про зміни земельної ділянки.

52. Відповідачем, у свою чергу, не доведено, коли саме позивач дізнався про наявність свого порушеного права у зв'язку з прийняттям спірних рішень селищною радою та її виконавчим комітетом (щодо дати отримання відомостей позивачем про зміну площі та цільового призначення земельної ділянки, зокрема: супровідного листа про направлення рішень, розписки про вручення їх копій, повідомлення про розгляд цього питання органом місцевого самоврядування, запрошення на засідання ради/виконавчого комітету селищної ради представника облспоживспілки тощо).

53. З огляду на те, що позивач дізнався про порушення свого права 31.05.2016, а із позовною заявою звернувся до суду 12.01.2017, трирічний строк позовної давності позивачем не порушено, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

54. Висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності з поважних причин колегія суддів вважає помилковим, водночас це не вплинуло на правильність висновку суду по суті спору щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржувані в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення № 93 судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

57. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2017 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 у справі № 921/62/17-г/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков