Рішення

від 08.11.2018 по справі 221/713/18

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/713/18

2/221/350/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мохова Є.І.,

за участю секретаря судового засідання Бридні О.Л.

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Лан про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов язання повернути земельну ділянку-,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 13.02.2018 року звернулася до суду із позовом до ТОВ Укр-Лан про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов язання повернути земельну ділянку. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона згідно свідотцтва про право на спадщину за законом від 21.06.2017 року є власником земельної ділянки загальною площею 1,8364 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0032, яка розташована на території Рибинської сільської ради, Волноваського району, Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка раніше налкжала її матері ОСОБА_4, яка померла 09.05.2015 року. За життя між матір"ю та Товариством з обмеженою відповідальністю 2 Укрлан" було укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Волноваському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2012 року за № 142150004003784. Ознайомившись з вмістом договору позивач дійшла висоновку, що її мати його не підписувала, оскільки підпис на договорі зовсім не співпадає з підписом матері. Вона як власник земельної ділянки, мала намір самостійно обробляти вказану земельну ділянку, то у грудні 2017 року звернулась до відповідача із заявою про припинення договору оренди за згодою сторін та повернення їй земельної ділянки. На що отримала відповідь від 20.12.2017 року № 101, з якої вбачається, що згоду на повернення незаконно зайнятої земельної ділянки відповідач не дає.

У зв"язку з чим просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Укр-Лан , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Волноваському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2012 року № 142150004003784 .

Зобов язати ТОВ Укр-Лан повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,8364 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0032, яка розташована на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, та стягнути з ТОВ Укр-Лан на її користь понесені судові витрати.

Присутній у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - підтвердив оголошені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Належним чином сповіщений про час та дату розгляду справи позивач ОСОБА_3 до зали суду не з явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, за участі її представника ОСОБА_1 На задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача ОСОБА_2, присутня у судовому засіданні, з позовними вимогами не погодилась, зазначивши, що ОСОБА_3 за життя, отримувала орендну плату за користування її земельною ділянкою, як під час дії договору оренди земельної ділянки, та не висловлювала незгоди з цього приводу. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін у справі, вивчивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Встановлено, що між ОСОБА_4 та ТОВ Укр-Лан було укладено договір оренди земельної ділянки земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8364 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0032, яка розташована на території Рибинської сільської ради, Волноваського району, Донецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований у відділі Держкомзему у Волноваському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2012 року за № 142150004003784. (а.с.8-10).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.06.2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач ОСОБА_3 є власником вищевказаної земельної ділянки (а.с.6-7).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ст.241 ЦК України про те, що отримання власником земельної ділянки - ОСОБА_4 грошей від орендаря - ТОВ Укр-Лан в якості орендної плати за користування земельною ділянкою свідчить про її схвалення вказаного договору оренди землі на внутрішнє переконання суду свідчить про те, що відповідач визнає, що договір оренди підписано не власником земельної ділянки, а іншою особою. Проти відповідач не надав суду доказів про підстави та обсяг повноважень цієї особи.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з частиною третьої цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За висновками проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи № 1/6-151 від 10.09.2018 року, встановлено, що підпис який стоїть на договору оренди землі від 01.01.2010 року взагалі графічно не відповідає підпису громадянки ОСОБА_4, тому не підлягає дослідженню методом зіставлення, а тому суд вважає, що недійсність підпису ОСОБА_4 є очевидною і дослідженню єкспертним шляхом не потребує. (а.с.53-56).

У свій час, відповідач не довів суду протележної думки та не доказав, що підпис на договору оренди землі зроблено ОСОБА_4 чи іншою особою за її дорученням.

Відповідно до ст. ст. 13 , 15 Закону України Про оренду землі (в чинній на день укладення договору редакції), договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як встановив суд, договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Укр-Лан , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Волноваському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 27 липня 2012 року за №142150004003784, було підписано від імені власника земельної ділянки ОСОБА_4 іншою особою, яка на момент підписання такої цієї угоди не мала на це жодних повноважень.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Суд встановив, що власниця земельної ділянки не уповноважувала когось на вчинення будь-яких дій щодо земельної ділянки, а тому посилання відповідача на те, що власниця земельної ділянки схвалила договір оренди №1421580004003784, оскільки отримувала орендну плату за договором оренди після його укладення, є помилковим.

Таким чином особа, підписуючи договоір оренди землі від імені матері позивача, не мала на те жодних повноважень, а тому такий договір є недійсним, а земельна ділянка на підставі положень статті 216 ЦК України підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що договор оренди земельної ділянки від 01.01.2010 року, зареєстрований у Держкомзему у Волноваському районі від 27.07.2012 року за № 142150004003784, підписаний не ОСОБА_4, а іншою особою - є недійсним з моменту її укладання, а земельна ділянка підлягає поверненню позивачу ОСОБА_3.

Також, у відповідності із вимогами ст. 133 ЦПК України, необхідно стягнути з ТОВ Укр-Лан на користь позивача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті державного мита в розмірі 640 (шістьсот сорок) грн.00 коп. та витрат на підготовку експертного висновку в розмірі 900 (дев ятьсот) грн..48 коп.

Керуючись ст.ст. 263, 265 ЦПК України, Законом України Про оренду землі , ст.ст. 215, 638 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Лан про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов язання повернути земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Укр-Лан , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Волноваському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2012 року № 142150004003784 .

Зобов язати ТОВ Укр-Лан повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,8364 га, кадастровий номер 1421587200:01:000:0032, яка розташована на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Стягнути з ТОВ Укр-Лан на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати, які складаються з витрат по сплаті державного мита в розмірі 704 грн.80 коп. та витрат на підготовку експертного висновку в розмірі 900 ( дев"ятсот) грн. 48. коп.

Повне рішення суду складене 08 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.І.Мохов