Постанова

від 07.05.2019 по справі 221/713/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/338/19

221/713/18

Єдиний унікальний номер 221/713/18

Номер провадження 22-ц/804/338/19

Категорія 23 Головуючий у 1-й інстанції Мохов Є.І.

Суддя-доповідач Мироненко І.П.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Принцевської В.П.

секретаря Тулянкіної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Лан» на рішення Волноваського районного суду Донецької області, ухваленого 29 жовтня 2018 року у м.Волноваха (повний текст складено 08 листопада 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Лан» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку, -

в т а н о в и в:

У лютому 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Укр-Лан», який зареєстрований у відділі Держкомзему у Волноваському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 липня 2012 року № 142150004003784. Зобов'язати ТОВ «Укр-Лан» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8364 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області, та стягнути з ТОВ «Укр-Лан» на її користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2017 року є власником спірної земельної ділянки, яка раніше належала її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ознайомившись зі змістом договору оренди земельної ділянки, вона дійшла висновку, що мати його не підписувала, оскільки підпис на договорі зовсім не співпадає з підписом матері. У добровільному порядку відповідач відмовився припинити договір оренди і повернути земельну ділянку.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Укр-Лан», який зареєстрований у відділі Держкомзему у Волноваському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 липня 2012 року № 142150004003784. Зобов'язано ТОВ «Укр-Лан» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8364 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Рибинської сільської ради Волноваського району Донецької області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди земельної ділянки було підписано від імені власника цієї земельної ділянки іншою особою, яка на момент підписання такої угоди не мала на це жодних повноважень.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр-Лан», посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на протязі 2010 - 2017 років відповідач належним чином виконував свої зобов'язання, своєчасно виплачував орендну плату, надав допомогу на поховання ОСОБА_2 За життя ОСОБА_2 жодного разу не зверталася з вимогою про припинення даного договору з тих підстав, що вона його не укладала.

Ставить на увагу, що у експерта не було можливості вирішити питання чи належить підпис на спірному договорі ОСОБА_2 , оскільки з висновку вбачається, що при проведенні порівняльного дослідження методом зіставлення спірного підпису від імені ОСОБА_2 зі зразками підписів останньої встановлено, що дані підписи неспівставні за транскрипцією та усіма загальними і окремими ознаками. Оскільки висновок експерта не підтвердив, що даний підпис не є підписом ОСОБА_2 , у суду не було правових підстав робити висновок, що ОСОБА_2 спірний договір не підписувала.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи суду не надали.

Виходячи з положень ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала нявку осіб, що не з'явились такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданого 10 грудня 2010 року Волноваською райдержадміністрацією, належала земельна ділянка площею 1,8364 га (кадастровий НОМЕР_1 ), розташована на території Рибінської сільської ради Волноваського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 січня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Укр-Лан» був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8364 га (кадастровий НОМЕР_1 ), відповідно до умов якого ОСОБА_2 надає ТОВ «Укр-Лан» належну їй земельну ділянку в строкове платне користування на 10 років.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, видного державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори 21 червня 2017 року (серія НОМЕР_3) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 1,8364 га (кадастровий НОМЕР_1 ) успадкувала позивач ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України).

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно договору оренди землі від 01 січня 2010 року ОСОБА_2 надає, а ТОВ «Укр-Лан» приймає в строкове платне користування земельну ділянку на 10 років. Договір містить підписи сторін і зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 21 червня 2017 року за №21036136.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За висновком проведеної МВС України Донецького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру судово-почеркознавчої експертизи № 1/6-151 від 10 вересня 2018 року не представилось можливим вирішити питання належності підпису на договорі оренди землі від 01 січня 2012 року у розділі «підписи сторін» саме ОСОБА_2 чи іншій особі. Тому що при проведені порівняльного дослідження методом зіставлення спірного підпису від імені ОСОБА_2 зі зразками підписів ОСОБА_2 , які надані у якості порівняльного матеріалу встановлено, що дані підписи неспівставні за транскрипцією, та усіма загальними та окремими ознаками (а.с. 52-56).

В судовому засіданні апеляційного суду експерт Заєць Т.М . Донецького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру показала, що не може виключити, що цей підпис належить ОСОБА_2 , яка просто поставила інший підпис, або зовсім іншій особі.

Згідно висновку повторної судової почеркознавчої експертизи № 1154/1155 від 12 квітня 2019 року, проведеної на підставі ухвали апеляційного суду від 05 лютого 2019 року Донецьким науково-дослідницьким інститутом судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди землі від 01 січня 2010 року, зареєстрованому у відділі Держкомзему у Волноваському районі 27 липня 2012 року за № 142150004003784, в розділі «підписи сторін» в графі «орендодавець» виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів, не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.184-191).

Отже, спірний договір, укладений від імені спадкодавця ОСОБА_2 , підписаний не нею, а іншою особою, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи від 12 квітня 2019 року.

Підпис особи є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

Таким чином встановлено, що на момент укладення договору оренди землі було відсутнє волевиявлення ОСОБА_2 на надання належної їй земельної ділянку в оренду на умовах договору оренди, що оскаржується. Оскільки спірний договір було укладено без волевиявлення ОСОБА_2 , тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 за життя не оспорювала спірний договір та отримувала орендну плату, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що не мають правового значення, з огляду на те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч.1 ст.241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину, тому як остання у цих правовідносинах нікого не уповноважувала на підписання (укладення) договору оренди землі від її імені.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «Укр-Лан» задоволенню не підлягає.

Враховуючи положення ст.141, п.п.«в» п.4 ч.1 ст.381 ЦПК України з відповідача ТОВ «Укр-Лан» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по оплаті експертизи в сумі 10 362 грн., понесені нею у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Лан» залишити без задоволення.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Лан» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті експертизи в сумі 10 362 (десять тисяч триста шістдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складений 13 травня 2019 року.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

В.П. Принцевська