Постанова

від 24.10.2018 по справі 320/9147/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 320/9147/13-ц

провадження № 61-18574св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представник відповідача - ОСОБА_5,

заявник - ОСОБА_6,

представник заявника - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 рокув складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Пільщик Л. В.,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 24 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, між якими досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов і відбулося повне виконання договору.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на домоволодіння та земельну ділянку, загальною площею 0,4831 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованих по АДРЕСА_1, придбані за договором купівлі-продажу від 19 жовтня

2011 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 як особа, яка не брала участі у справі, проте вважала, що оскаржуваним рішенням порушено її права, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області

від 24 жовтня 2013 року, закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права апеляційного оскарження, оскільки вона не приймала участі у справі і суд першої інстанції питання про її права та обов'язки не вирішував.

У грудні 2016 року ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не застосовано норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції), протоколів до неї, практики Європейського суду з прав людини, а саме норми Конвенції, які гарантують право на справедливий суд (стаття 6 Конвенції), та право на ефективний засіб юридичного захисту (стаття 13 Конвенції).

У травні 2017 року ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначили, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що оскаржуваним судовим рішенням припинено право власності ОСОБА_4 на житловий будинок і земельну ділянку.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

ОСОБА_6, яка є онукою померлої ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої доводи щодо незаконності судового рішення посилалась, у тому числі, на порушення її спадкових прав. На підтвердження своїх доводів про право на спадщину померлого відповідача заявник надала апеляційному суду копію заповіту від 12 квітня 2011 року, за яким ОСОБА_4 все своє майно заповіла ОСОБА_6, і витяг із спадкового реєстру про прийняття спадщини.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції заповіт від 12 квітня 2011 року на користь ОСОБА_6 був скасований іншим заповітом від 11 жовтня 2011 року на користь ОСОБА_2

Заповіт ОСОБА_4 від 11 жовтня 2011 року на користь ОСОБА_2 не оспорений, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Відповідно до статей 1223, 1254 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку від 24 жовтня 2008 № 12 судам роз'яснено, що при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Отже, закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, встановивши, що спадкоємцем за заповітом від 11 жовтня 2011 року усього майна померлої ОСОБА_4 є ОСОБА_2, указаний заповіт судом недійсним не визнавався, а заповіт на користь ОСОБА_6 від 12 квітня 2011 року скасований, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що передбачених законом підстав для висновку про порушення прав останньої немає, а указані обставини дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_6 не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 292 ЦПК України 2004 року мають право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І.Журавель

В. М.Коротун

В. П.Курило